Від репресій до шансів: трансформація пенітенціарної системи України.
Фото: facebook/Denis Malyuska Перші кроки реформи
Реформа пенітенціарної системи України не потребує початку з нуля, і це надзвичайно важливо. Вже досягнуто значних успіхів. Десять років тому засуджені в українських в'язницях, як правило, просто відбували покарання. Процес підготовки до звільнення розпочинався всього за кілька місяців до виходу на волю. Очевидно, така стратегія майже не впливала на рівень рецидиву. Багато осіб поверталися до колоній, адже не бачили альтернативного способу життя: їжа, дах над головою, звичний розклад -- навіщо щось змінювати?
Сьогодні ситуація значно покращилася. Сучасна система прагне з першого дня адаптуватися до потреб людини, яка потрапила до установи. Навіть на етапі карантину та розподілу проводиться оцінка ризиків повторних злочинів, а психологи починають працювати з засудженими. Розробляється індивідуальна програма ресоціалізації, в рамках якої визначаються криміногенні потреби, такі як залежності, агресивність, освітні проблеми та соціальні зв'язки. На сьогодні існує вже 12 різних корекційних програм, які охоплюють широкий спектр питань.
В останні роки можливості для навчання осіб, які відбувають покарання, значно покращилися. Виправні колонії тепер мають професійно-технічні навчальні заклади, де в'язні можуть здобути диплом, скласти ЗНО та пройти курси у комп'ютерних класах. Бажаючі також мають можливість офіційно працевлаштуватися. Деякі з установ займаються виробництвом продукції для оборонної промисловості, такої як маскувальні сітки, військова форма та комплектуючі для техніки.
Розширено можливості комунікації для засуджених з їхніми близькими: тепер, окрім традиційних зустрічей, дозволено також телефонні дзвінки та навіть відеозв'язок. Це не лише прояв гуманності, але й стратегія, спрямована на зменшення ризику рецидиву. Особи, які підтримують соціальні зв'язки, мають значно більші шанси успішно інтегруватися в суспільство після відбуття покарання.
У пенітенціарних закладах продовжується поступова модернізація умов утримання. Застаріла система "бараків" з дво- і трьохярусними ліжками поступається місцем індивідуальним койкам, оснащеним перегородками, що забезпечують певний рівень особистого простору. Харчування також стає більш якісним: акцент робиться не на кількості їжі в грамах, а на її калорійності та поживній цінності.
Зображення: Euronews Вектор на європейські норми
Незважаючи на помітні зрушення, реформа далека від завершення. Саме зараз важливо зосередитися на подоланні глибоких системних проблем, що перешкоджають її ефективному оновленню. Першочерговим кроком на цьому шляху має стати ухвалення закону "Про пенітенціарну службу". Хоча відповідний законопроєкт уже існує, його було подано на розгляд Верховної Ради України ще у 2021 році, тож, нині він потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням актуальних викликів.
Ще один важливий аспект -- орієнтація на європейські стандарти утримання засуджених. На практиці між задекларованими принципами та реальністю існує суттєвий розрив. Зокрема, складним і досі невирішеним питанням залишається площа камери, що припадає на одну особу. За європейськими нормами це - щонайменше 4 м² на особу. В Україні -- часто 2-2,5 "квадрати" та умови, які важко назвати такими, що відповідають санітарним мінімумам. Особливо критична ситуація спостерігається у СІЗО, де люди роками чекають на вироки в умовах, далеких від гуманності. Звісно, там цю проблему намагаються певним чином вирішити - роблять ремонти, намагаються покращити санітарні умови, проте старі будівлі та занепала інфраструктура стають на заваді.
В українських установах виконання покарань досі немає чітко визначених стандартів освітлення, вентиляції та якості денного світла. Більшість цих показників оцінюється суб'єктивно, переважно для звітності. На відміну від цього, в країнах Європейського Союзу такі параметри регламентуються з великою увагою до деталей. Наприклад, у Німеччині встановлено мінімальний рівень освітленості на рівні 300 люменів для житлових приміщень, у Нідерландах вимагається, щоб площа вікна становила не менше 10% від площі камери, а у Франції існують норми щодо мінімального рівня вентиляції — 30 м³ свіжого повітря на годину на одну особу. Дотримання цих стандартів регулярно контролюється незалежними інспекціями.
Отже, Україні необхідно терміново зайнятися розробкою та прийняттям чітких національних стандартів, які б охоплювали всі аспекти життя в місцях позбавлення волі — від умов проживання до соціально-виховної діяльності. Європейські партнери підкреслюють, що без детального визначення стандартів у законодавстві неможливо завершити реформу, а також знизити кількість позовів до Європейського суду з прав людини. Це, в свою чергу, створює додаткове навантаження на бюджет країни.
Недостатня кількість кадрів та замкнена система охорони здоров'я.
Ще один виклик -- нестача персоналу. Зараз кількість фахівців в установах відбування покарань прив'язана до кількості засуджених. І це призводить до абсурдної ситуації: один психолог може працювати із 300 засудженими. Такий підхід -- не просто неефективний. Він знецінює всю реформу. Щоб люди змінювалися, необхідно створювати для цього умови. Законопроєкт №5293 "Про пенітенціарну систему" частково враховує нові підходи до обрахунку персоналу, але досі не дає чітких відповідей на головне питання: як це реалізувати на практиці?
Система охорони здоров'я в пенітенціарних установах залишається однією з найслабших ланок. Хоча Центр охорони здоров'я було засновано у 2017 році, його ефективність продовжує викликати запитання. Медичні заклади в колоніях, замість того, щоб стати частиною системи Міністерства охорони здоров'я, часто залишаються ізольованими, функціонуючи за власними принципами і стикаючись із численними труднощами. Лікарі формально підпорядковуються Міністерству юстиції, а не МОЗ, що призводить до прогалин у наданні медичних послуг.
Як можна подолати цю проблему? Європейські фахівці підкреслюють, що медичне обслуговування в пенітенціарних закладах має бути інтегроване в загальну систему Міністерства охорони здоров'я. Інакше права людини, зокрема право на життя та доступ до медичних послуг, залишаться лише на папері. Такі захворювання, як туберкульоз, гепатит чи психічні розлади, не зникають за високими стінами в'язниць — вони поширюються разом із людьми, повертаючись у суспільство.
Реформа пенітенціарної системи: від концепції до реалізації
Отже, для ефективного удосконалення пенітенціарної системи України критично важливо не лише тримати курс на зміни, але й поступово втілювати в життя конкретні заходи. Затверджена Урядом "Стратегія реформування пенітенціарної системи до 2026 року" є значущим кроком у цьому процесі. Вона містить детальні завдання та механізми, які спрямовані на досягнення європейських стандартів, включаючи покращення умов утримання, підвищення професійної підготовки працівників та вдосконалення медичного обслуговування. Проте для реалізації цієї Стратегії необхідні не лише законодавчі ініціативи, а й відповідне фінансування та координація між різними державними структурами і громадським сектором. Ще одним важливим аспектом наближення пенітенціарної системи України до європейських норм є інтеграція її розвитку в Дорожню карту євроінтеграції України (Розділ 23 "Судова влада та основоположні права").
Реформа пенітенціарної системи - це питання не лише гуманності, а й ефективності, безпеки та майбутнього суспільства. Людина, що повертається з місць позбавлення волі, має професійні навички, вирішені особисті проблеми (здатність контролювати свою поведінку, відмова від вживання психоактивних речовин тощо) і чіткий план на майбутнє, стає не тягарем, а цінним активом у процесі відновлення країни.
В українських слідчих ізоляторах тепер дозволять використовувати холодильники, а в пенітенціарних установах - мультиварки.
