Віктор Каспрук: Удар по ядерним установкам Ірану: чи здатна ізраїльська війна призвести до зміни влади в Ірані? -- Блоги | OBOZ.UA
Напередодні масованого авіаудару Сполучених Штатів 22 червня по іранських ядерних об'єктах, у відомому британському тижневику The Economist була опублікована стаття під заголовком "Куди приведе війна між Іраном та Ізраїлем?" У ній зазначається, що "Прем'єр-міністр Нетаньяху має намір спонукати іранців до повстання з метою повалення Ісламської Республіки. Він вважає, що новий уряд буде, ймовірно, менш авторитарним, менш агресивним і з меншими амбіціями щодо ядерної програми. Однак Ізраїль може лише створити умови, що сприятимуть зміні влади. Більше того, немає жодної впевненості, що новий уряд буде готовий укласти мир із Ізраїлем або відмовитися від ядерних прагнень, які, врешті-решт, почалися ще за правління шаха".
А далі, як зазначає The Economist: "Висновок полягає в тому, що єдине, що знаходиться під прямим контролем Ізраїлю, - це виграти час, зменшивши технічні можливості Ірану отримати бомбу. Якби через кілька років Іран відновив свою ядерну програму, Ізраїлю довелося б розпочинати ще одну операцію знову. Перешкоди на шляху до успіху, безперечно, зростатимуть".
Дійсно, це так. Ядерні амбіції аятол можуть зникнути лише за умови зміни існуючого режиму, що створює безліч труднощів. Залишення Ірану в його нинішньому стані неодмінно призведе до нових спроб імперського відродження, навіть якщо комусь не хочеться в це вірити. Тепер все може залежати від рішення США повністю знищити ісламістський режим в Ірані.
Безсумнівно, в Тегерані ретельно підготувалися до можливого сценарію, коли в разі народного повстання до влади можуть прийти продемократичні сили. У цей процес, ймовірно, вже були залучені представники ісламістського режиму. Крім того, іранські спецслужби, безсумнівно, кілька років працювали над планами на випадок тимчасової втрати контролю. Тому акти тероризму, диверсії та усунення тих, хто готовий підтримати новий уряд, вже давно стали частиною їхньої стратегії.
Міністерство інформації та національної безпеки (МІНІ) не є єдиною установою, що має на меті підтримувати діючу владу впродовж тривалого часу. Серед таких структур можна виділити Корпус вартових ісламської революції (КВІР), який володіє потужними підрозділами розвідки та контррозвідки. Важливо також згадати про розвідувальну службу КВІР, яка має особливу силу завдяки своїй безпосередній залежності від Верховного лідера. Не слід забувати і про Артеш — регулярну армію Ірану, що має власну військову розвідку, а також про сили Басідж, які є частиною КВІР і виконують обов'язки народної міліції. Вже зараз варто розглянути можливі дії щодо їхніх залишків у разі, якщо вдасться змінити існуючий режим мулл.
Іран може мати терористичні осередки по всьому світу. У разі отримання наказу з Тегерана, ісламістські бойовики можуть розпочати атаки на американських військових та мирних жителів, або ж суттєво підвищити ціни на енергоресурси, ставлячи під загрозу нафтову індустрію Саудівської Аравії, або ж заблокувати Ормузьку протоку, яка є критично важливим шляхом для танкерів з нафтою та газом. Крім того, вони можуть наважитися підірвати житлові будинки в Дубаї чи Катарі, що призведе до масового відтоку емігрантів з цих країн, які є важливими для їх економічної стабільності.
Ясно, що спільні інтереси Ізраїлю та Сполучених Штатів виходять за межі простої ліквідації ядерного потенціалу Ірану. Вони також акцентують увагу на необхідності усунення нинішнього режиму, який має бути замінений на прозахідний, секуляризований уряд. 13 червня Ізраїль перетнув важливу межу, а 22 червня президент США Дональд Трамп ухвалив рішення, яке може суттєво змінити ситуацію не лише в Близькому Сході, але й у світі в цілому.
Трамп переніс своє фінальне рішення на 22 червня, ймовірно, враховуючи вплив Росії та Китаю, які продовжують залишатися партнерами Ірану. Незважаючи на те, що Путін оголосив про свою нібито нейтральну позицію у конфлікті між Іраном та Ізраїлем, не варто відкидати можливість того, що його китайський союзник, Сі Цзіньпін, може змусити російського лідера активніше й агресивніше діяти в цьому напрямку.
Хочеться сподіватися, що вслід за Ізраїлем, Сполучені Штати також прийдуть до висновку, що найпростіший спосіб припинити ядерну програму - це змінити режим. Як тільки ізраїльтяни та американці контролюватимуть увесь повітряний простір Ірану, будемо очікувати, що будуть знищені і заводи з виробництва безпілотників "Шахедів", які допомагають Росії знищувати цивільну інфраструктуру в Україні.
Під час своїх операцій Ізраїль також прагне нейтралізувати можливості Ірану в постачанні озброєнь терористичним угрупуванням, таким як Хезболла, ХАМАС, Ісламський джихад та хусити. Ці групи становлять таку ж загрозу, як іранські виробництва бомб, ракет і безпілотників, які Тегеран використовує для прагнення до панування в регіоні Близького Сходу.
Безумовно, подальший розвиток ядерних можливостей Ірану не міг не викликати таку реакцію з боку Ізраїлю та США. Той факт, що Іран знову нібито займається "мирною атомною програмою", дає Ізраїлю підстави повністю використати цю ситуацію, включаючи можливість зміни режиму, і посилити свої зусилля в цьому напрямку.
Будь-який інший сценарій лише свідчить про те, що Ізраїлю знову доведеться вдатися до військових дій, якщо Іран не зупинить свої зусилля по створенню ядерної зброї. Це подібно до ситуації з ХАМАСом у Секторі Газі. Якщо влада терористичної організації ХАМАС буде знищена, то конфлікти з палестинцями, принаймні, не набудуть настільки радикальних проявів.
Отже, американці та ізраїльтяни виявилися праві, коли вирішили, що питання іранської ядерної програми не можна відкладати. Якщо їм вдасться повністю нейтралізувати можливість Ірану створити ядерну зброю, весь світ буде щиро вдячний Ізраїлю та Сполученим Штатам.
Хоча, поки на Близькому Сході панує крайній ісламістський релігійний фанатизм, миру не може бути, доки не настане нова ера релігійної модернізації, реформації та просвітництва. Екстремальна релігія та теократичне правління є шкідливими для людства. Вона існує для того, щоб контролювати людей та привчати їх бути послідовниками вчення через страх і залякування.
Протягом багатьох років Іран уникнув участі в прямих військових конфліктах, за винятком війни з Іраком. Тегеран, спираючись на концепцію асиметричної війни, активно використовував проксі-методи, зокрема, підтримуючи своїх маріонеток, таких як ХАМАС, Хезболла, Ісламський джихад і хусити, у боротьбі проти Ізраїлю.
Майже усунувши ХАМАС, як безпосередню загрозу, перейшовши до боротьби з Хезболлою та маючи на своїх кордонах новий сирійський режим, який нині не зацікавлений бути маріонеткою Тегерану, Ізраїль протистоїть Ірану віч-на-віч, бомба до бомби. І судячи з кількості вбитих вищих іранських військових та науковців-ядерщиків, Ізраїль добре підготувався до виникнення подібної можливості.
У жовтні 2023 року Ізраїль зазнав жахливої терористичної атаки з боку ХАМАС, що стало початком серії відповідних дій з боку ізраїльських сил. Бомбардування ядерних об'єктів в Ірані та ліквідація ключових іранських вчених вимагали значного часу для збору інформації про їхнє місцезнаходження. Зараз постає питання: чи будуть підрозділи ЦАХАЛу залучені до наземних операцій в Ірані, або ж ізраїльська та американська авіація разом із ракетними силами залишаться в межах своїх повітряних операцій?
Війна між Іраном і Ізраїлем яскраво демонструє, що Іран та фінансовані ним екстремістські групи зіткнулися з непереборною перешкодою, коли їхні дії зустріли професійні збройні сили. Вони обрали тактику нападу на легкі цілі та вдавалися до хитромудрих методів, таких як захоплення цивільних осіб у заручники і використання лікарень як баз для терористичних акцій. Дії Ізраїлю та США підтвердили, що асиметричні форми насильства мають істотні обмеження у справжніх конфліктах, коли проти них виступають серйозні противники.
Якщо розглянути ірансько-ізраїльський конфлікт у більш широкому контексті, стає очевидним, що жодна з сусідніх сунітських країн не бажає, аби Іран здобув ядерну зброю. Адже конфлікт між сунітами та шиїтами має глибші корені та давню історію, ніж терористичні дії Ірану проти Ізраїлю. Іншими словами, оскільки аятоли не можуть завдати прямої шкоди США, вони обрали шлях терору — спершу через кризу з американськими заручниками в 1979 році, а потім через фінансування терористичних організацій, які націлені на головного союзника Америки на Близькому Сході — Ізраїль.
ХАМАС заявляє права на території Ізраїлю. Обидві сторони влаштовують вражаючі шоу риторичних маневрів, намагаючись довести моральну перевагу своїх позицій. Але це всього лише слова. У війні ідей перемога не може бути досягнута. У реальному світі лише сила визначає результат. Ізраїль підтвердив цю істину не тільки в наш час, але й у 60-х роках минулого століття. Сусідні країни неодноразово намагалися знищити його, проте зазнали тяжких поразок. Ті, хто сприймає реальність, усвідомлюють, що ХАМАС розпочав цей хаос у жовтні 2023 року. Вони не очікували, що удар у відповідь від Ізраїлю стане для них фатальним.
Якщо ізраїльтяни прагнуть зберегти своє існування, їм необхідно серйозно ставитися до своїх супротивників. У статуті ХАМАСу чітко зазначено мету знищення Ізраїлю. Аналогічно, Іран, починаючи з завершення ірансько-іракської війни, переслідує цю ж мету, використовуючи терор та проксі-групи. Раніше в Ізраїлі вважали, що режим мулл - це безжальні противники, яких можна зупинити, але трагічні події 7 жовтня 2023 року показали, що вони помилялися.
Після американських авіаударів 22 червня по ядерних об'єктах Ірану, ключовим наслідком цієї війни стало те, що Ізраїль та США остаточно виявили Іран як країну з обмеженими військовими можливостями. Попри їхню самовпевненість, іранські сили виявилися недостатньо потужними та професійними. Це суттєво змінює ситуацію в регіоні Близького Сходу.
Навіть якщо Ізраїлю та США не вдасться швидко змінити режим мулл або остаточно зупинити ядерну програму Ірану, вони, безсумнівно, завдали серйозного удару по його здатності до стійкості та адаптації до зовнішніх загроз. І якщо Іран спробує продовжити свою ядерну діяльність, то через кілька місяців ізраїльські та американські сили можуть знову вжити аналогічних дій. Це значна стратегічна перемога для Ізраїлю та Сполучених Штатів, яку не слід недооцінювати.
Історично мир й процвітання можуть настати після програшу війни. Варто лише згадати, як Німеччина, Японія та Італія досягли дивовижних успіхів після поразки у Другій світовій війні. Критичною відмінністю між країнами, які процвітають після поразки, і країнами, які загрузли у ворожнечі минулого, є зміна керівництва. Зміна, яку відстоюють громадяни країни.
Іранці, які протягом багатьох років жили під владою релігійних екстремістів, що вселили в них ненависть до Ізраїлю, США та західних цінностей, зокрема рівності жінок, можуть бути готові до змін у владі. Сподіваємося, що поразка в цій війні стане поштовхом для іранського народу, щоб залишити в минулому ненависть і покласти край порушенням їхніх прав людини.
Зниження впливу ісламістських мулл та ослаблення напруги на Близькому Сході можуть відкрити шлях для інтеграції Ірану в коло розвинених миролюбних держав. Крім того, якщо Іран припинить підтримувати терористичні групи в регіоні, це може стати важливим чинником для досягнення мирної угоди в палестино-ізраїльському конфлікті.
