Віктор Ющенко зазначив: "Тріумф України є відображенням моральних принципів та цінностей, які визначать нову світову архітектуру XXI століття."

Третій президент України Віктор Ющенко висловив свої думки щодо руйнування традиційного світового правопорядку, розмежування між демократичними державами і автократіями, а також про геополітичне значення перемоги України у війні з Росією.

"Перемога України - це відповідь на запитання про світле майбутнє планети. Вона стане символом нової етики та цінностей, які здобувають перемогу і закладають фундамент нового глобального порядку XXI століття. Сьогодні світ переживає безпрецедентну кризу, і зникнення міжнародного права є лише верхівкою величезного айсберга змін."

Тривала неспроможність провідних націй світу віднайти спільне, сильне і легітимне рішення, аби зупинити російську злочинну агресію, є зловісною ознакою цієї кризи. Єдність партнерів, яка була на початку війни, перебуває під серйозним політичним ударом, а моральна перевага України як жертви конфлікту девальвована. Повністю відновити минулу солідарність демократичного світу проти Росії не вдасться у найближчі роки, поки триває фрагментація за новими лініями поділів, а демократія втрачає лідерські позиції. Але, зрештою, саме від того, яким буде завершення війни в Україні, залежить, де в архітектурі майбутнього світу будуть знаходитися такі ідеали як свобода, демократія, державний суверенітет, права людини, справедливість і гуманність. Вони триматимуть фундамент чи слугуватимуть старомодним декором?

Величезним викликом для України є створення максимально широкої коаліції справжніх союзників, підтримання близького кола друзів та розробка нових, креативних форматів для партнерства. Це завдання неможливе без внутрішньої згуртованості, сили духу, чіткої національної мети та мотивації до боротьби, щодня демонструючи, що ми не відступаємо – ні на фронті, ні в тилу. Як в Україні, так і за її межами, українці повинні залишатися єдиними у своїй вірі в краще майбутнє.

Ми виграємо цю війну. Ми можемо її виграти, але не масою, а моральним гартом наших людей та креативністю, інноваціями у військовій справі та дипломатії.

Ми маємо можливість здобути перемогу, заворожуючи світ нашими культурними надбаннями та традиціями, демонструючи високий рівень у бізнесі та інноваціях, і при цьому, навіть у найвіддаленіших куточках земної кулі, залишаючись вірними своїй ідентичності та рідній землі.

Цей виклик варто сприймати серйозно – це не просто гра словами, а спроба кардинально змінити концепцію міжнародних відносин між країнами.

Вражає, як на міжнародній шахівниці намагаються маніпулювати образами жертви та агресора – ініціатора безпрецедентної військової агресії в Європі з часів Другої світової війни. Спрощений погляд на історичний конфлікт між імперською, авторитарною, мілітаризованою та фашизованою країною-колонізатором і незалежною демократичною національною державою з європейським вибором створює ілюзію швидкого вирішення проблеми, зведеної до кількох десятків пунктів у чернетці. Це нібито лише питання тиску та ціни. Гірко усвідомлювати, що цей тиск здійснюється саме на Україну.

Попіл цих чернеток потрібно розвіяти, щоб прокласти шлях до справжньої дипломатії, яка зможе забезпечити Україні мир та його гарантії від стратегічних партнерів. Одним із основних доводів проти цього ілюзорного підходу є реальна готовність Росії розширити свої амбіції в найближчі роки — до країн Балтії, Польщі та Північної Європи. Які вимоги тоді висуватиме Росія? Які нові кордони вона малюватиме всередині НАТО і як вимагатиме впровадження російської мови, російських шкіл та пропаганди в окремих країнах Євросоюзу?

Простих рішень не існує і не буде, коли мова йде про російські інстинкти до захоплення успішних територій. Світ повинен нарешті усвідомити справжню природу Росії і сформувати нову, адекватну стратегію взаємодії з цією агресивною імперією. Не варто романтизувати її "велич" через призму творів Толстого чи постановок Большого театру, а слід розглянути глибші аспекти її історії, такі як геноцид, колонізація, корупція, війни та тюремні практики, а також відроджену російську ідеологію фашизму, ностальгію та політичні вбивства. Усе це вже стало частиною державних стратегій безпеки, зовнішньої, культурної, інформаційної, технологічної та демографічної політики Російської Федерації. Важливо уважно вивчити ці документи, адже в численних додатках до указів президента Росії немає жодної згадки про мирні ініціативи, хоча слова про мир, зокрема "Русский мир", звучать часто.

Росія використовує свою звичну стратегію страху, створюючи величезний міф про свою непереможну державу, її могутність і вплив, з яким слід рахуватися. Найманці з РФ, які діють в Україні та скоюють воєнні злочини, часто заявляють, що їхні дії спрямовані на те, щоб українці "почали поважати Росію".

Це саме те, чого прагне російське керівництво — змусити світ визнати його авторитет. Проте не варто боятися такої Росії, адже її насправді не існує.

Всередині ви побачите інституційно слабку державу, економіку, що виробляє 1,9% світового ВВП, який буквально викопує із землі. Не їдьте на екскурсію до центру Москви, а поцікавтеся, що робиться подалі від Кремля. А там простягається величезна країна деградованого людського капіталу, короткої тривалості життя, знищеного довкілля, зруйнованої інфраструктури; занедбана територія без доріг, повна внутрішніх протиріч, що вибухнуть політичним, етнічним чи релігійним конфліктом. Прийміть розпад цієї конструкції в ХХІ столітті як реалістичний і бажаний, а не ймовірний, але апокаліптичний сценарій.

Без цього оновленого підходу, підтвердженого численними міжнародними індикаторами економічного розвитку й соціального становища, переговори з росіянами стають лише інструментом для їхньої вигоди. Вони вміло трансформують дипломатичні процеси на тактичні маневри: знищуючи у XVIII столітті старейшин непокірних племен, запрошених на мирні зустрічі, або витрачаючи час у XXI столітті на екскурсії до Грановитої палати та обіди з "посиденьками". І поки вас захоплюють ці хитромудрі церемонії "царського двору", стратегічні наміри росіян залишаються незмінними.

Йдучи за ними цими манівцями, можна "з барського плеча", через приниження отримати перемир'я, паузу, затишшя, але після неодмінно відновиться зрада і війна. Так працює Росія, це її ДНК. Війна в Україні з 2014 року доводить це десятками трагічних прикладів - від Іловайська до порушень обіцянок не вбивати українців на Великдень. Тепер вони не готові обіцяти не робити цього на Різдво, але й не готові зняти питання відновлення діяльності московської церкви в Україні.

Без всебічного переосмислення Росії та її внутрішніх "таємниць", помилкова нова "філософія партнерства" лише завадить нам у реальному переговорному процесі, результатом якого може стати лише "Мюнхен-2", де суверенітет нації стає відкритим предметом угоди.

Росія продовжить використовувати свою географію як інструмент для демонстрації сили, намагаючись знайти вигідні для себе рішення через маніпуляції, тиск і захоплення територій. Це може обернутися серйозною стратегічною поразкою для вільного світу, навіть якщо для України існуватимуть короткочасні виграшні варіанти.

Сьогодні геополітичні тенденції формуватимуться на основі глибокого морального вибору між добром і злом. Для західного світу це означатиме чітку позицію щодо України. Деякі країни виявлять рішучість і стануть на сторону справедливості, тоді як інші можуть прагнути вигоди через компроміси або угоди.

Приваблива пропозиція для певних осіб. Проте в реальності такий світ не зможе забезпечити безпеку для будь-кого, оскільки він веде до маргіналізації демократії або примушує відмовитися від основних цінностей в ім'я влади.

Поки світ балансує між цими виборами орієнтирів, і нехай в автократіях державний курс і інтерес - це воля однієї особи, в демократичних країнах стратегічні рішення приймають нації, покоління, громадяни, які мають голос і визначальний вплив.

Тому я вірю, що ми не будемо самі з цією бідою. Ми будемо в колі справжніх союзників, ми переможемо і відстоїмо нашу свободу, себе і наші цінності, заради яких загинули тисячі українських героїв впродовж століть боротьби, і заради яких уже четвертий рік на суші, на воді та в небі наші воїни тримають наші терени".