Конфлікт з українським ритейлом: колосальні втрати "Епіцентру", EVA та Rozetka -- Delo.ua

За дві доби - мінус два великих ТРЦ. "Епіцентр" в Умані відкрили в жовтні 2017 року після чотирьох місяців будівництва. Лише в облаштування прилеглої території компанія тоді інвестувала 20 млн грн. Київський торговельний центр площею 56 тис. м² відкрився в березні 2018 року на місці колишнього "Альта Центру", в який попередній інвестор свого часу вклав близько $17 млн.

За дві ночі Росія атакувала два об'єкти, за якими стояли роки розвитку української торговельної інфраструктури. І це лише останні епізоди серії ударів по українському ритейлу. Раніше російські ракети й дрони знищували магазини, склади та розподільчі центри АТБ, Rozetka, EVA, Fozzy Group та інших компаній. Масштаби цих атак уже привернули увагу ООН.

За інформацією Моніторингової місії ООН з прав людини, в серпні 2026 року було зафіксовано не менше ніж 32 напади на активи шести великих українських компаній, що працюють в сферах торгівлі, харчування та логістики. У липні таких інцидентів було 11. Таким чином, за один місяць кількість атак збільшилася майже втричі. Серед компаній, які постраждали, ООН згадує "Епіцентр", Fozzy Group, Rozetka, "Аврору", Varus та "Нову пошту".

Розміри втрат вражають. У вересні Галина Герега, співзасновниця групи компаній "Епіцентр", повідомила, що з початку повномасштабного вторгнення Росія знищила або пошкодила понад 30 об'єктів компанії, які займають загальну площу більше 1 мільйона квадратних метрів. Загальні збитки перевищили 1 мільярд доларів, і це ще до нових атак на торговельні центри мережі, що сталися у жовтні.

Співвласник мереж EVA та Varus, Руслан Шостак, повідомив, що під час повномасштабної війни його бізнес-структура зазнала значних втрат, втративши п'ять великих складів і 15 магазинів. Після знищення розподільчого центру EVA в Броварах у серпні 2026 року, попередня оцінка втрат нерухомості компанії склала близько 1 мільярда гривень. Тим часом співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін також оголосив про збитки в мільярди гривень після руйнування їхнього логістичного комплексу.

Проте російські удари ставлять під загрозу не лише великі торгові мережі. Для малих підприємств втрата навіть одного складу може мати катастрофічні наслідки для всього бізнесу. 25 вересня російська атака зруйнувала центральний склад мережі японських ресторанів "Сушия" у Києві. Попередні оцінки втрат компанії становлять 7,5 млн грн. Однак втрата складу - це лише одна з багатьох проблем, з якими стикається "Сушия". Як зазначила генеральний директор Ірина Борець, відвідуваність торгових центрів, де розташовані ресторани мережі, знизилася на 60-70%. Більше того, приблизно половина клієнтів відмовляється від замовлень і залишає заклади під час сигналів тривоги. Мережа, що на початку 2026 року налічувала 25 ресторанів, вже закрила один заклад в Ocean Plaza, готує до закриття ресторан у ТРЦ "Аеромолл" в Борисполі та розглядає можливість закриття ще чотирьох своїх точок.

Для частини підприємців головне питання тепер не в тому, скільки нових магазинів чи ресторанів відкрити, а в тому, як зберегти ті, що залишилися. За оцінкою прем'єр-міністра Сергія Корецького, лише від початку 2026 року російські удари завдали українському бізнесу $7,7 млрд прямих збитків. Ця цифра охоплює всю економіку, а не тільки ритейл.

Назад у дев’яності роки.

Щоб зрозуміти, що саме знищує Росія, варто згадати, якою була українська торгівля на початку 1990-х років. Величезні ринки, кіоски, невеликі магазини. Сучасних національних мереж супермаркетів і гіпермаркетів практично не існувало. Не було великих автоматизованих розподільчих центрів, розвиненої електронної комерції та логістичних систем, які дозволяють доставляти товари до тисяч магазинів по всій країні.

Протягом наступних десятиліть українські підприємці докладали зусиль для розвитку своєї справи. Вони зводили торгові площі, склади, логістичні хаби, встановлювали партнерські зв’язки з постачальниками та інтегрували інноваційні технології. Інвестуючи значні ресурси, вони створювали нові робочі місця та поступово трансформували роздрібну торгівлю в сучасний сектор економіки.

Зараз Росія руйнує певні елементи цієї інфраструктури. Напад на великий склад може спричинити навіть більші втрати, ніж знищення окремого супермаркету. Адже розподільчий центр забезпечує продукцією десятки або навіть сотні магазинів. Втрата такого об'єкта означає не лише знищення будівель і товарів, а й порушення постачання, додаткові витрати на транспортування та необхідність повністю перебудувати систему логістики.

За даними Dilo, лише від початку липня 2026 року російські удари знищили понад 400 тис. м² логістичних комплексів. Це інфраструктура, яку створювали роками, а втрачали протягом кількох тижнів.

Фактично, Росія намагається повернути український ритейл на десятиліття назад. Кошти, які підприємці могли б вкласти в нові торгові точки, автоматизацію, розширення асортименту або вихід на нові ринки, тепер використовуються для відновлення вже існуючих об'єктів. До цього додаються витрати на резервні склади, підвищення витрат на логістику та захист товарних запасів. Частина цих витрат може врешті-решт позначитися на цінах для споживачів.

Це вже траплялося раніше.

Ця історія має і свій інший вимір. Багато з тих підприємців, які стали основоположниками сучасного українського ритейлу, вже мали досвід 1990-х років, коли ще не існувало нинішньої торговельної інфраструктури. Вони починали свої бізнеси в умовах, коли не було готових логістичних систем, усталених партнерських відносин із постачальниками та досвіду в управлінні великими мережами. Вони вже одного разу створили все з нуля. Тепер же вони володіють тим, чого не мали на початку свого підприємницького шляху: значним досвідом, професійними командами, глибокими знаннями ринку, сучасними технологіями та широкими зв'язками з тисячами постачальників.

Найголовніше, що бізнес не чекає завершення війни, щоб почати відновлення. Він уже адаптується.

Наприклад, компанія "Епіцентр", що протягом багатьох років розвивала мережу великих гіпермаркетів, тепер також активно впроваджує формат компактних магазинів під назвою "Епіцентр Express". Розпочавши їхній розвиток у 2024 році, сьогодні компанія отримує додаткові переваги від цього підходу: мережа, що складається з багатьох малих точок, стає менш вразливою до ризиків, пов’язаних з одним великим магазином. Втрата окремого магазину не завжди призводить до значних втрат у бізнесі. Хоча концепція Express не була створена як відповідь на виклики 2026 року, вона гармонійно вписується в модель дистрибуційної торгової інфраструктури.

Ще помітніші зміни відбуваються в логістиці. Після знищення складу EVA Руслан Шостак заявив про необхідність перебудови складської системи та диверсифікації логістики, що вимагатиме значних інвестицій. У мирний час концентрація товарних запасів в одному великому комплексі дозволяла економити. Тепер вона створює ризик втратити значну частину логістичних можливостей після одного удару.

Українські підприємства починають впроваджувати більш витратні методи захисту. Компанії розробляють плани на будівництво підземних складів та занурення обладнання в грунт, щоб знизити ризики втрати критично важливих активів. Також змінюються підходи до будівництва торгових центрів і житлових комплексів. У нових проєктах все частіше враховуються захищені зони для відвідувачів, працівників та мешканців. Наприклад, у торговому центрі на території житлового комплексу "Київський" у Чернівцях девелопер "Інтергал-Буд" створив близько 4 тисяч квадратних метрів приміщень для укриття.

Звісно, усе це коштуватиме дорого. Поділ складських потужностей на кілька об'єктів, резервна інфраструктура, захищені приміщення та нові системи безпеки збільшують витрати компаній. Гроші, які раніше могли спрямувати на розширення мережі, тепер доводиться витрачати на стійкість і відновлення.

Це момент, коли чітко проступає контраст між українським бізнесом сьогодні і тим, яким він був у 1990-х роках. У ті часи підприємці тільки починали освоювати основи сучасної торгівлі. Нині ж вони мають досвід у створенні національних мереж, ефективному управлінні логістикою, співпраці з постачальниками та знаходженні рішень у складних обставинах.

Це не свідчить про те, що втрати можна швидко відшкодувати. Багато підприємств не мають фінансових ресурсів, порівнянних із великими торговими мережами. Для малих бізнесів знищення одного магазину або складу може обернутися катастрофою, втратою всього, над чим власник працював протягом багатьох років. Навіть великі компанії не можуть безмежно відновлювати знищене за власний рахунок.

Чому українським підприємцям не потрібно буде стартувати з чистого аркуша.

Український бізнес не перший у світі стикається з масштабним руйнуванням інфраструктури. Після землетрусу та цунамі 2011 року японські компанії втратили виробничі потужності, склади та транспортні зв'язки. Проте дослідження японського Інституту економіки, торгівлі та промисловості показало, що налагоджені мережі постачальників допомагали підприємствам відновлюватися. Компанії знаходили нових партнерів, перебудовували маршрути та використовували зв'язки, створені задовго до катастрофи.

У Україні спостерігаються подібні процеси. Після руйнування великого логістичного хабу, компанія "Нова пошта" почала використовувати свої вантажні відділення в різних містах як локальні склади. EVA проводить реорганізацію своєї системи розподільчих центрів. Rozetka ж має широку мережу з тисяч партнерів, що дає змогу продовжувати торгівлю, незважаючи на втрати частини власної інфраструктури.

Усі ці приклади ілюструють, як сучасний український бізнес відрізняється від свого стану в 1990-х роках. У той час підприємцям потрібно було одночасно займатися відкриттям магазинів, організацією логістики, налагодженням постачань та освоєнням управлінських навичок для великих компаній. Сьогодні ж значна частина цих завдань вже виконана. Вони мають сформовані команди, сучасні технології, налагоджені контакти з постачальниками та чітке розуміння ринкових механізмів.

Звичайно, це не свідчить про те, що процес відновлення проходитиме швидко або без значних витрат. Наприклад, в Японії після лихої події 2011 року уряд змушений був надати фінансову підтримку підприємствам. Дослідження, проведене Азійським банком розвитку, продемонструвало, що субсидії на відновлення уражених активів приносили користь не лише самим компаніям, а й їх постачальникам.

Для України це особливо важливо. Російські атаки можуть тривати, тому витрати бізнесу на відновлення, захист і резервну інфраструктуру зростатимуть. Одного підприємницького досвіду для компенсації цих втрат недостатньо. Потрібні доступні кредити, страхування воєнних ризиків та інструменти підтримки компаній, які втратили майно.

Однак українському ритейлу не слід повертатися до реалій 1990-х років. У той час всю сучасну торгову інфраструктуру доводилося створювати з нуля. Сьогодні частина цієї інфраструктури вимагатиме відновлення, але вже за участю людей, команд, технологій та бізнес-контактів, яких тоді ще не було.

Росія здатна знищити ще безліч складів і торгових точок. Це призведе до нових втрат, закриття підприємств та тривалого процесу відновлення. Проте досвід, який українські підприємці здобули протягом багатьох років, не зникне разом із зруйнованими спорудами.