ВСП направил запрос в Кабинет Министров относительно обеспечения энергетических потребностей судов - sud.ua
Высший совет правосудия принял публичное обращение к Кабинету Министров Украины относительно определения специального (упрощенного) порядка установления соответствия судов признакам объектов критической инфраструктуры и/или объектов, подлежащих приоритетному электроснабжению.
Документ с номером 760/0/15-26, датированный 23 апреля 2026 года, был опубликован на официальном интернет-ресурсе Высшего совета правосудия.
ГРОМАДЯНСЬКИЙ ЗАКЛИК
до уряду України
Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У контексті безперервної військової агресії з боку Російської Федерації проти України, питання енергетичної стійкості держави та її органів влади стає вкрай важливим. Належне функціонування судової системи, як невід'ємної частини державної інфраструктури, в сучасних умовах вимагає стабільного та безперервного доступу до електроенергії.
Неперервність здійснення правосуддя є вкрай важливою для гарантування верховенства закону, підтримання правопорядку, захисту прав і свобод особи, а також ефективного функціонування державних органів.
Внаслідок безперервних масштабних атак Російської Федерації на територію України, зокрема на енергетичну інфраструктуру, суди, а також органи й установи правосуддя змушені працювати в умовах регулярних відключень електрики.
Особливої актуальності питання енергетичного забезпечення судової гілки влади набуло в зимовий період 2025-2026 років, який виявився надзвичайно складним для енергосистеми України. Багатогодинні й багаторазові упродовж доби відключення електроенергії суттєво ускладнювали функціонування органів державної влади, у тому числі судів.
У таких умовах впровадження заходів для забезпечення судових установ альтернативними джерелами енергії, такими як генератори, інверторні та акумуляторні системи, а також інші засоби резервного електропостачання, не може повністю задовольнити їхні потреби в електриці. Обмежений ресурс роботи генераторів, залежність від наявності пального, технічні обмеження обладнання та неможливість одночасного забезпечення всіх систем стабільним живленням значно знижують ефективність використання альтернативних джерел енергії судами.
Враховуючи наведене, суди змушені функціонувати в умовах постійних змін, пов'язаних із графіками відключень електроенергії. Це має негативний вплив на планування судових засідань, своєчасний розгляд справ і загальну організацію роботи судової системи, що, в свою чергу, ставить під загрозу безперервність здійснення правосуддя.
З метою всебічного аналізу питання забезпечення безперебійного функціонування судових установ у контексті погіршення енергетичної ситуації в країні, яка викликана інтенсивними атаками на енергетичну інфраструктуру з боку Російської Федерації, та з урахуванням важливості забезпечення стабільності і безперервності правосуддя, Вища рада правосуддя 9 лютого 2026 року надіслала запит до місцевих і апеляційних судів. У цьому запиті йшлося про необхідність надати інформацію про негативні наслідки відключення електроенергії для роботи судів, стан альтернативних джерел живлення, а також про позицію судів щодо відповідності встановленим критеріям для об'єктів критичної інфраструктури. Крім того, суди були запрошені повідомити про труднощі, які заважають або ускладнюють їхнє віднесення до категорії критичної інфраструктури.
На запит Вищої ради правосуддя більшість місцевих та апеляційних судів зауважили, що відсутність електропостачання впливає на їхню можливість здійснювати свою діяльність у повному обсязі.
Зокрема, у випадку відключення електрики проведення судових засідань стає важким або зовсім неможливим. Це відбувається через зупинку роботи систем відеоконференцзв'язку, аудіо- та відеозаписуючих пристроїв, які використовуються під час судового процесу, а також комп'ютерного обладнання суддів та адміністративного персоналу. Як наслідок, судові розгляди змушені переноситися, що порушує затверджені графіки засідань, веде до накопичення нерозглянутих справ і створює ризики невиконання процесуальних термінів, особливо в тих випадках, які потребують термінового вирішення.
Згідно з інформацією від судових органів, через відключення електрики автоматизована система документообігу суду втрачає свою функціональність. Це призводить до зупинки електронної реєстрації справ та матеріалів, автоматизованого розподілу між суддями, контролю за процесуальними термінами, виконання доручень, а також формування та реєстрації вхідних і вихідних документів. Відтак стає неможливим друкування процесуальних документів, підготовка статистичних звітів і відправка судових рішень, що суттєво ускладнює безперервність судового діловодства та паралізує роботу суду в цілому.
У випадку відсутності електрики і, відповідно, відсутності доступу до Інтернету, суди не можуть використовувати підсистему "Електронний суд", що унеможливлює їм приймати та надсилати процесуальні документи в електронному форматі.
в належний спосіб інформувати учасників судового процесу про рух справ.
Відключення електрики створює серйозні перешкоди для діяльності суддів та працівників судового апарату, оскільки вони не можуть працювати з інформаційними системами та державними електронними реєстрами. Без доступу до цих ресурсів судді втрачають можливість перевіряти правовий статус учасників процесу, встановлювати факти справи та аналізувати необхідні докази. Це, в свою чергу, ускладнює ухвалення судових рішень і негативно позначається на дотриманні термінів розгляду справ.
У випадку знеструмлення серверне та телекомунікаційне обладнання припиняє виконання обробки даних, що призводить до втрати комунікації між різними підрозділами судового апарату, суддями та їхніми співробітниками. Це також спричиняє зупинку роботи внутрішніх мереж, електронної пошти, офіційного веб-сайту, а також баз даних, що відповідають за кадровий, фінансовий та статистичний облік.
Перебої з електропостачанням також негативно впливають на функціонування режимно-секретних органів судів. В умовах, коли процесуальним законодавством передбачено вкрай обмежені строки розгляду окремих категорій клопотань, навіть короткочасне відключення електроенергії може призвести до неможливості своєчасного розгляду таких матеріалів і негативно вплинути на проведення оперативних заходів, що є особливо критичним в умовах воєнного стану.
Відключення електроенергії, поряд із процесуальними наслідками, несе в собі серйозні ризики для безпеки суддів, працівників судового апарату та відвідувачів. Це призводить до зупинки функціонування систем відеоспостереження, контролю доступу, охоронних і пожежних сигналізацій, а також систем оповіщення та аварійного освітлення. Якщо судові приміщення залишаються без електрики, ліфти перестають працювати, що ускладнює доступ до верхніх поверхів багатоповерхових будівель і створює труднощі для людей з обмеженими можливостями. Крім того, відсутність функціонуючих систем вентиляції, водопостачання та опалення може призвести до погіршення санітарно-гігієнічних умов у судах і викликати інші негативні наслідки.
В умовах сьогодення показовим у контексті наслідків відключення електроенергії є питання своєчасного розгляду судами військових кримінальних правопорушень.
Згідно зі статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України, особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також за дезертирство. Однак, відповідно до Закону України, прийнятого 20 серпня 2024 року під номером 3902-ІХ, який вносить зміни до Кримінального кодексу та інших нормативних актів, було встановлено механізм, що звільняє від кримінальної відповідальності осіб, які вперше вчиняють правопорушення, визначене зазначеними статтями, під час дії воєнного стану.
Згідно з новими поправками, внесеними до статті 401 Кримінального кодексу України, з'явився пункт 5, який регламентує, що особи, що вперше вчинили злочин у період воєнного стану, згідно зі статтями 407 та 408 цього Кодексу, мають можливість уникнути кримінальної відповідальності. Це можливо, якщо вони добровільно подали клопотання слідчому, прокурору або суду про бажання повернутися до своїх військових обов'язків в конкретній військовій частині або місці служби. Важливо, щоб при цьому була отримана письмова згода від командира або начальника відповідної військової частини на продовження проходження служби.
Відповідно до статті 286 Кримінального процесуального кодексу України, лише суд може ухвалювати рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за скоєне правопорушення. Якщо на стадії досудового розслідування виявлено підстави для такого звільнення і підозрюваний дає свою згоду, прокурор готує клопотання про звільнення, яке направляється до суду без необхідності завершення всього досудового слідства. Якщо існує підстава для звільнення, зазначена в частині п’ятій статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен отримати письмову згоду командира військової частини на продовження служби підозрюваного або обвинуваченого. У випадку, якщо в процесі судового провадження, яке надійшло з обвинувальним актом, одна зі сторін звернеться до суду з проханням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний терміново розглянути це прохання.
Згідно з даними Державної судової адміністрації України, у період з 7 вересня 2024 року по квітень 2026 року до місцевих судів надійшло 24 175 заяв від слідчих і прокурорів про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше скоїли правопорушення, передбачені статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України. З них було розглянуто 19 362 клопотання про самовільне залишення військової частини або місця служби, а також 353 клопотання щодо дезертирства, з яких 291 було розглянуто.
Дотримання законодавчих норм, що стосуються термінового розгляду таких клопотань, ускладнюється об'єктивними умовами роботи судів під час відключень електрики, що, в свою чергу, негативно позначається на зміцненні обороноздатності держави.
Варто зазначити, що у 2025 році Вища рада правосуддя отримала звернення виконуючого обов'язки Головнокомандувача Збройних Сил України, в якому йшлося про необхідність термінового розгляду судами клопотань слідчих та прокурорів щодо звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше скоїли злочини, передбачені статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України. У цьому зверненні підкреслено, що ефективна реалізація місцевими судами Закону України від 20 серпня 2024 року № 3902-ІХ "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану" є критично важливою для забезпечення укомплектованості військових підрозділів особовим складом, що, в свою чергу, впливає на їхню здатність виконувати бойові завдання.
Отже, енергетична нестабільність має безпосередній вплив не лише на терміни обробки справ, а й на виконання державою своїх функцій в оборонній сфері.
Несмотря на складні обставини, суди продовжують виконувати свої функції, керуючись нормами законодавства. Проте існуючі труднощі вимагають комплексного підходу та системного вирішення для забезпечення енергетичної стабільності судової системи.
Відповідно до статті 1, частини першої, пункту 13 Закону України "Про критичну інфраструктуру", критично важливими об'єктами вважаються інфраструктурні системи, їх елементи та комплекс, що мають вирішальне значення для економічної стабільності, національної безпеки та обороноздатності. Порушення їхньої роботи може завдати серйозної шкоди життєво важливим національним інтересам.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про критичну інфраструктуру" віднесення об'єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.
Забезпечення правопорядку, реалізація правосуддя та утримання під вартою відповідно до четвертої частини статті 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" є ключовими функціями та/або послугами, порушення яких може спричинити негативні наслідки для національної безпеки України.
Сектор правосуддя, який охоплює основну послугу – реалізацію правосуддя, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 1109, включено до списку критично важливих секторів інфраструктури. Відповідальним органом, що забезпечує захист цієї критичної інфраструктури, є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до українського законодавства "Про критичну інфраструктуру", секторальний орган, що відповідає за захист критичної інфраструктури, є державним органом, визначеним законом для забезпечення формування та реалізації державної політики в цій сфері в конкретному секторі критичної інфраструктури. Згідно зі статтею 19 цього Закону, до обов’язків секторального органу входить, зокрема, збір, аналіз та узагальнення даних про критичну інфраструктуру та її функціонування, а також спільно з операторами критичної інфраструктури проводити категоризацію об'єктів критичної інфраструктури у своїх секторах, формувати секторальні списки об'єктів критичної інфраструктури та подавати інформацію до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури тощо.
Оператором критично важливої інфраструктури вважається юридична особа будь-якої форми власності або фізична особа-підприємець, які, на основі права власності, оренди чи інших законних підстав, займаються управлінням об'єктами критичної інфраструктури та несуть відповідальність за їхнє належне функціонування.
Стаття 21 Закону України "Про критичну інфраструктуру" окреслює ключові завдання, права та обов'язки операторів, що займаються критичною інфраструктурою. Серед цих завдань виділяються: забезпечення охорони об'єктів критичної інфраструктури; розробка, оновлення та реалізація планів дій, спрямованих на забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури; створення спеціалізованого підрозділу або призначення відповідальної особи для організації захисту критичної інфраструктури; відновлення функціонування об'єктів у випадку аварій та інших небезпечних ситуацій; формування та використання необхідних резервів фінансових і матеріальних ресурсів для реагування на кризові обставини та ліквідації їх наслідків; а також забезпечення безпеки персоналу об'єктів критичної інфраструктури і організація заходів з евакуації.
На запит Вищої ради правосуддя 197 місцевих та апеляційних судів висловили позицію щодо їх відповідності критеріям, установленим для об'єктів критичної інфраструктури, та необхідності віднесення судів до таких об'єктів з метою реалізації безумовної можливості звернення осіб до суду для захисту своїх прав та інтересів і забезпечення права на справедливий суд, адже безперервність функціонування суду має ключове значення для утвердження верховенства права, стабільності правопорядку та належного функціонування державних інституцій.
Вісімдесят судових установ висловили занепокоєння щодо існуючих правових та практичних бар'єрів, які ускладнюють отримання судами статусу критичної інфраструктури. Судді підкреслили, що впровадження стандартів захисту для об'єктів критичної інфраструктури, необхідних для виконання зобов'язань операторів, значно ускладнюється через брак фінансових, матеріально-технічних і кадрових ресурсів, а в багатьох випадках перевищує можливості самих судів.
Обмежене бюджетне фінансування видатків для впровадження відповідних заходів, зокрема в частині модернізації енергетичної та інженерної інфраструктури, реалізації додаткових заходів захисту будівель судів, технічна складність їх впровадження в будівлях значної площі, а також різний технічний стан приміщень судів, значна частина з яких є застарілими та потребують капітальних ремонтів, переобладнання внутрішніх електромереж, щитових, систем резервного живлення та інших інженерних рішень, істотно ускладнюють віднесення судів до об'єктів критичної інфраструктури.
Судова система України являє собою складну мережу державних органів, які працюють у численних адміністративних будівлях та приміщеннях, що мають різний розмір, технічний стан, кількість поверхів та правовий режим використання. Деякі суди займають кілька корпусів або окремі будівлі, що ускладнює забезпечення достатнього рівня автономного та резервного електропостачання. У багатьох випадках альтернативні джерела енергії покривають лише частину приміщень або задовольняють мінімальні потреби суду, що ускладнює повноцінне здійснення правосуддя.
Системною проблемою є також розміщення значної кількості судів в орендованих приміщеннях або в частинах будівель, балансоутримувачами яких є інші органи, установи чи підприємства. За таких умов суди фактично позбавлені можливості самостійно та в достатньому обсязі реалізувати повний комплекс організаційних, інженерних, технічних і безпекових заходів, необхідних для набуття й належного супроводу статусу об'єкта критичної інфраструктури.
На сьогоднішній день апеляційні та місцеві загальні суди функціонують у 674 будівлях та приміщеннях. З усієї кількості об'єктів, де розташовані ці суди, 68 % знаходяться під управлінням Державної судової адміністрації України, 10 % є власністю держави та контролюються іншими органами, 21 % відносяться до комунальної власності, а 1 % - до приватної.
У зв'язку із цим, на переконання Вищої ради правосуддя, є потреба у формуванні та реалізації Урядом України державної політики, спрямованої на пріоритетне забезпечення судів приміщеннями державної форми власності та передання таких приміщень до сфери управління Державної судової адміністрації України, що створить належні передумови для подальшого планування та реалізації заходів із системного переоснащення будівель судів, їх модернізації, захисту та включення до відповідних переліків об'єктів критичної інфраструктури, яким має бути забезпечене пріоритетне електропостачання, адже проведення будівельних робіт за державні кошти з метою забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів можливе на об'єктах державної форми власності, що перебувають у сфері управління Державної судової адміністрації України.
З метою виконання вимог законодавства в області захисту критичної інфраструктури, Державна судова адміністрація України вже здійснила заходи щодо виявлення та класифікації об'єктів критичної інфраструктури в юридичному секторі. Однак, матеріали, отримані Вищою радою правосуддя від судових установ, вказують на те, що ефективна реалізація законодавчих норм у цій сфері потребує комплексного нормативного регулювання та адекватного фінансування, враховуючи специфіку правового статусу судів.
Окремої уваги потребує питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 600 "Про затвердження Порядку визначення та застосування граничних величин споживання електричної потужності" (зі змінами), пунктом 30 якої передбачено, що до переліку критично важливих об'єктів, яким повинно бути забезпечено пріоритетне електропостачання відповідно до встановленого мінімального навантаження, відносяться, зокрема, об'єкти критичної інфраструктури, включені до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, з приєднаною потужністю не менше 100 кВт, а також населені пункти, які розташовані в 20-кілометровій зоні вздовж державного кордону з російською федерацією, та/або населені пункти, які розташовані в 20-кілометровій зоні вздовж територій проведення активних бойових дій.
У жовтні-листопаді 2024 року Державна судова адміністрація України, враховуючи зазначену норму, звернулася до 48 судів, що мають приєднану потужність не менше 100 кВт. Метою цього звернення було погодження пілотного проєкту, який передбачає включення об'єктів критичної інфраструктури у сфері правосуддя до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури. Це, в свою чергу, сприятиме їх подальшому внесенню до списку критично важливих об'єктів, для яких має бути забезпечено пріоритетне електропостачання відповідно до встановлених норм навантаження.
Водночас, чимала кількість судів, зокрема місцевих, а також тих, які розташовані в старих, орендованих чи розосереджених приміщеннях, формально не відповідають вимогам щодо підключеної потужності. Проте, з огляду на їхню функцію, значущість для держави та роль у забезпеченні права на судовий захист, вони безсумнівно мають бути віднесені до об'єктів, які повинні отримувати електроенергію в пріоритетному порядку. Такий формальний підхід не враховує особливостей здійснення правосуддя, яке є критично важливою функцією держави, адже його призупинення або істотне ускладнення безпосередньо впливає на захист прав людини, підтримання правопорядку, виконання державних обов'язків і діяльність інших інституцій.
Застосування лише технічного критерію приєднаної потужності без урахування функціонального призначення об'єкта призводить до ситуації, коли суди як носії функції здійснення правосуддя опиняються поза межами механізму пріоритетного енергозабезпечення.
Отже, чинна система правового регулювання, закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 600, не забезпечує достатнього охоплення судів режимом пріоритетного електропостачання. Це підкреслює потребу в розробці окремого спрощеного нормативно-правового акту для судів, що регулював би застосування вимог до об'єктів критичної інфраструктури та пріоритетного електропостачання. При цьому важливо враховувати не лише технічні характеристики конкретної будівлі, але й, перш за все, функціональне призначення суду як інституту, що виконує завдання правосуддя.
Вища рада правосуддя підкреслює, що в умовах воєнного стану електроенергія є критично важливим ресурсом, без якого діяльність суду, враховуючи процес цифровізації, може бути значно ускладнена або навіть неможлива. Складена ситуація вимагає термінових дій з боку Уряду України для забезпечення адекватних умов для роботи судової системи та виконання державою конституційного зобов'язання щодо гарантування права на судовий захист.
Отримання судами статусу об'єктів критичної інфраструктури, для яких держава встановлює спеціальні умови електропостачання, є важливим аспектом енергетичної стабільності судової системи. Це забезпечує безперервність правосуддя та реальну можливість кожного громадянина отримати доступ до правових процедур.
Ураховуючи викладене, з огляду на конституційний статус судів, їхнє функціональне призначення, територіальну розгалуженість мережі судів, особливості розміщення у значній кількості будівель і приміщень різної площі й різного технічного стану, а також загальновідомі фактори обмеженого фінансового і кадрового забезпечення діяльності судів Вища рада правосуддя звертається до уряду України із пропозицією опрацювати спільно
З Державною судовою адміністрацією України обговорюється питання спрощення процедур ідентифікації, категоризації та включення судів до відповідних списків і реєстрів об'єктів критичної інфраструктури. В результаті аналізу необхідно ініціювати зміни до нормативно-правових актів у сфері захисту критичної інфраструктури та пріоритетного електропостачання. Це передбачає впровадження спеціального (спрощеного) правового регулювання для судів та встановлення порядку визначення відповідності судів критеріям об'єктів критичної інфраструктури або об'єктів з пріоритетним електропостачанням, без накладання на кожен окремий суд надмірних вимог щодо документації, кадрів та інженерно-технічних аспектів.
Додатково, з метою виконання вимог статті 130 Конституції України, яка передбачає фінансування судової системи та забезпечення належних умов для роботи суддів, закликаємо Уряд України при формуванні бюджетних показників Державного бюджету України окремо врахувати видатки на поетапну модернізацію енергетичної та інженерної інфраструктури судів. Це включає оновлення внутрішніх електромереж, щитів, інверторних систем, акумуляторів та інших засобів резервного живлення, що є необхідними для дотримання мінімальних стандартів безпеки та забезпечення стабільної роботи судів у умовах воєнного стану.
Забезпечення безперебійного функціонування судів є питанням не лише належної організації діяльності судової влади, а й конституційного обов'язку держави гарантувати право на судовий захист, доступ до правосуддя та безперервність його здійснення як однієї з базових функцій держави.
У контексті воєнного стану стабільна діяльність судів тісно пов'язана із гарантуванням прав і свобод людини, а також з охороною інтересів суспільства і держави. Недостатнє енергозабезпечення судових установ фактично обмежує можливість громадян реалізувати своє право на судовий захист, що є неприйнятним для демократичної правової системи.
Отже, вирішення порушених у цьому зверненні питань є важливим кроком для забезпечення стійкості держави, гарантування прав і свобод людини та збереження функціонування правової системи України в умовах збройної агресії.
