Приєднання України до Європейського Союзу: як запозичити уроки Західних Балкан і яку роль відіграє громадянське суспільство

Висновки дослідження євроінтеграційних процесів Хорватії, Сербії та Чорногорії можуть слугувати корисним орієнтиром для українських організацій.

Україна лише розпочинає процес ведення переговорів щодо можливого вступу до Європейського Союзу, який може затягнутися на кілька років. Швидкість євроінтеграційного розвитку буде визначатися тим, наскільки успішно українське законодавство адаптується до норм ЄС та якість реформ у різних аспектах суспільного життя.

Особлива увага буде приділятися 23 переговорному розділу права ЄС під назвою "Судова влада та основоположні права". Для вступу ключову роль має виконання двох основних критеріїв: політичного - це стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини й повагу та захист прав національних меншин, та критерію "здатності брати на себе зобов'язання, пов'язані з членством, впровадження права ЄС, також дотримання цілей політичного, економічного та валютного союзу".

Центр прав людини ZMINA представив дослідження, що містить аналіз євроінтеграційного процесу Хорватії, Сербії та Чорногорії, зосереджуючи увагу на важливих питаннях захисту прав людини, які виникають під час переговорів між урядами цих держав і Європейським Союзом.

Досвід цих держав може слугувати важливим орієнтиром для українських організацій громадянського суспільства в питаннях формування стратегій участі у процесах, пов'язаних із вступом України до Європейського Союзу.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У ЗАХІДНИХ БАЛКАНАХ

Хорватія, Сербія та Чорногорія мають різний досвід у переговорах щодо вступу до Європейського Союзу. Цей досвід включає вплив політичних обставин на процес євроінтеграції, а також різні підходи й досягнення у виконанні вимог для приєднання до ЄС. Хорватія стала членом ЄС у 2013 році, тоді як Сербія вже протягом десяти років веде переговори. Чорногорія, у свою чергу, за 11 років переговорів досягла завершення критеріїв для розділу 23.

Розділ 23 розглядає законодавство та політики Європейського Союзу в таких важливих напрямках, як забезпечення незалежності та ефективності судової системи, а також протидія корупції. Він також охоплює основоположні права і свободи, закріплені в договорах ЄС та Хартії ЄС про основоположні права. Серед цих прав – права дітей, захист особистих даних, процесуальні гарантії, права жертв злочинів, боротьба з расизмом та ксенофобією, свобода слова, недискримінація, гендерна рівність, права осіб з інвалідністю, охорона прав ромських громад, а також права громадян країн-членів ЄС.

Основою дослідження "Євроінтеграційний досвід Західних Балкан. Уроки для правозахисників" став блок "Основоположні права" розділу 23 - з огляду на проблеми, визначені у звітах Єврокомісії щодо України від 8 листопада 2023 року та від 30 жовтня 2024 року.

Зокрема, серед основних тем, що мають значення для держав Західних Балкан, можна виділити такі:

► нормативно-правове забезпечення діяльності інституту Омбудсмана;

► захист прав ЛГБТІК+ спільноти та протидія дискримінації;

► забезпечення прав національних меншин (особливо з урахуванням необхідності розробки спеціального Плану дій в Україні для захисту прав осіб, що представляють національні меншини);

► автономність засобів масової інформації.

Автори дослідження проаналізували методологію вступу в ЄС, її еволюцію та застосування для Хорватії, Сербії та Чорногорії. Також дослідили наявні звіти Єврокомісії, органів державної влади цих країн і громадянського суспільства щодо виконання вимог до блоку "Основоположні права" розділу 23 "Судова влада та основоположні права".

У рамках дослідження було здійснено інтерв'ю з провідними фахівцями правозахисних організацій Західних Балкан. Метою цих бесід було визначити, яку роль відіграють ці експерти у забезпеченні виконання ключових вимог до вступу Хорватії, Сербії та Чорногорії до Європейського Союзу.

ZMINA провела бесіду з правозахисниками, що володіють досвідом оцінки прогресу країни у її прагненні до Європейського Союзу шляхом підготовки тіньових звітів та рекомендацій для уряду і Єврокомісії. Вони також беруть участь у робочих групах, що займаються переговорами між урядом та ЄС, представляючи інтереси громадянського суспільства, а також мають досвід участі у переговорах у якості колишніх державних службовців.

ЯКІ ЗМІНИ ВНОСИТЬ ОНОВЛЕНА МЕТОДОЛОГІЯ ДЛЯ ВСТУПУ В ЄС?

У травні 2020 року Європейський парламент оновив підходи до вступу країн до Європейського Союзу. Ці нові принципи повинні були бути застосовані до держав, з якими переговори ще не розпочалися, тоді як для країн, з якими вже ведуться перемовини (таких як Сербія та Чорногорія), їх реалізація стала можливою за умови дотримання нових вимог.

Сербія і Чорногорія впровадили оновлену методологію, яка тепер застосовується до всіх країн-кандидатів, що беруть участь у переговорах з Європейським Союзом.

Основні нововведення в методології:

Підвищений рівень довіри між учасниками переговорів є ключовим. З одного боку, держави Західних Балкан повинні чітко продемонструвати свою політичну готовність до інтеграції з ЄС, реалізуючи необхідні фундаментальні реформи. Водночас, важливо зміцнити регіональне співробітництво та добросусідські стосунки, що сприятиме стабільності в регіоні. Європейський Союз, у свою чергу, зобов'язується об'єктивно оцінювати кожен крок, зроблений країною-кандидатом на вступ.

У переговорах акцент було перенесено на реалізацію основоположних реформ, спрямованих на посилення гарантій верховенства права. У методичних підходах, що діяли до 2020 року, лише розділи 23 і 24 мали три рівня оцінювання: початкові, проміжні та фінальні критерії (opening, interim and closing benchmarks).

Зміна методології призвела до формування кластера 1 "Основи", у який вміщено п'ять переговорних розділів (окрім 23 та 24 розділів, розділи 5 "Державні закупівлі", 18 "Статистика", 32 "Фінансовий контроль"). Нововведенням стало те, що жоден розділ неможливо закрити до досягнення заключних критеріїв за розділами кластера 1 "Основи".

Кластер 1 "Основи" є першим у списку та завершує свою роботу останнім. Він включає в себе:

► План дій щодо верховенства права, що за своїм змістом є аналогом попередніх стратегій (раніше подібні стратегії використовувалися під час переговорів з Хорватією, Сербією та Чорногорією).

► Дорожні карти щодо функціонування демократичних інституцій і реформи державного управління як запобіжних механізмів виникнення ризиків щодо порушення верховенства права.

► Економічний аспект приєднання до Європейського Союзу.

Посилення політичного лідерства. Це включає в себе зміцнення контролю з боку держав-членів ЄС над процесами євроінтеграції шляхом організації регулярних самітів ЄС - Західні Балкани, а також посилення співпраці між міністерствами. Це передбачає можливість для країн-кандидатів брати участь як спостерігачі у важливих ініціативах ЄС. Крім того, акцентується на необхідності підвищення політичного діалогу для виконання умов Угоди про стабілізацію та асоціацію, а також проведення міжурядових конференцій. Держави-члени ЄС отримують заохочення до активного моніторингу через залучення своїх експертів на місцях, щоб оцінювати загальний прогрес країн-кандидатів, надавати підтримку та експертизу.

Вперше на державу покладено обов'язок забезпечити адекватне інформування громадян про переваги та зобов'язання, які виникають у рамках євроінтеграційного процесу, а також активно протидіяти дезінформації.

Підвищена динаміка процесу. Об’єднання розділів у шість кластерів допомагає зосередити політичні переговори на ключових секторах і реформах, які є критично важливими для інтеграції до ЄС. Структурування кластерів передбачає, що всі розділи, що входять до них, відкриваються одночасно після виконання країною-кандидатом вступних вимог, проте закриття відбувається поетапно для кожного з них.

Прогнозованість, позитивні та негативні умови для вступу. У методології 2020 року зазначено, що Європейська комісія використовуватиме Пакет розширення для оцінки відповідності кандидатів acquis ЄС (сукупність норм і законів Європейського Союзу в різних областях - прим. ред.) та надасть більш чіткі вказівки щодо конкретних пріоритетів реформ, критеріїв відповідності, а також очікувань щодо подальших етапів процесу.

Заплановано можливі як позитивні, так і негативні наслідки, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням встановлених вимог. Серед позитивних ефектів можна виділити: поглиблення інтеграції з ЄС (перехід на спеціалізовані, більш вигідні програми та політики); зростання фінансування та інвестицій з боку Європейського Союзу внаслідок ефективного використання його фондів.

Затримка або певні регресивні дії у виконанні встановлених стандартів можуть призвести до негативних наслідків, таких як:

Держави-члени ЄС можуть проголосувати про призупинення переговорів у певних сферах або загалом залежно від серйозності порушення. Розділи, які раніше були попередньо закриті, можуть відкрити знову.

Фінансування з боку ЄС може бути скорочене, окрім того, що надається громадянському суспільству.

Методологія передбачає, що подібні рішення можуть бути прийняті виключно на основі щорічної оцінки Європейської комісії в рамках Пакету розширення, зокрема в контексті реалізації ключових реформ, таких як дотримання принципів верховенства права.

ДОСВІД ХОРВАТІЇ

Хорватія стала другою державою, що здобула повноправне членство в Європейському Союзі після розпаду Югославії, першою з яких була Словенія. Процес євроінтеграції Хорватії виявився найдовшим у порівнянні з попередніми розширеннями Союзу, а також, на той час, найскладнішим через нові вимоги та зміни у методології вступу, запроваджені ЄС.

Офіційну заяву на вступ до ЄС Хорватія подала у 2003 році. У 2005-му розпочався переговорний процес, який закрили у 2011 році з наданням Європейською радою зеленого світла на прийняття Хорватії як повноправного члена ЄС. Безпосередні переговори з ЄС Хорватія вела понад шість років.

Для Хорватії та Туреччини вперше в рамках переговорів був включений розділ 23 "Судова влада та основоположні права", що став доповненням до вже існуючого, пізніше перейменованого розділу 24 "Юстиція, свобода та безпека". Ці два розділи зосереджуються на питаннях, що стосуються верховенства права.

Європейський Союз також розпочав новий етап у процесі переговорів, вводячи вперше критерії вступу, що застосовуються лише до окремих розділів, які мають найбільше значення для прийняття кандидата. Після здійснення аналізу законодавства країни-кандидата на відповідність вимогам acquis ЄС, країна не переходила відразу до безпосередніх переговорів з деяких розділів, а повинна була спочатку виконати критерії, необхідні для їх відкриття.

Під час діалогу з Хорватією вимоги Європейського Союзу, що стосуються принципу верховенства права, здебільшого акцентували увагу на реформуванні інституцій, таких як судова система, поліція та прокуратура. Обговорення в рамках розділу 23 тривали протягом року — вони стартували в червні 2010 року і завершилися в червні 2011 року.

Швидкість закриття розділу, недостатня участь громадянського суспільства, поверхневе впровадження реформ, ігнорування національних особливостей правової системи та політичний характер рішень ЄС щодо закриття цього розділу призвели до серйозних викликів у сфері верховенства права в Хорватії після її вступу до Європейського Союзу.

Для ведення переговорного процесу за розділом 23 у Хорватії була створена робоча група, яка мала п'ять підгруп із таких питань: судова реформа, національне переслідування за воєнні злочини, антикорупційна політика, основоположні права та права національних меншин, повернення та забезпечення житлом біженців. Вони охоплювали 10 заключних вимог, які мала виконати Хорватія для закриття розділу 23. Чотири з них стосувалися блоку "Основоположні права".

Йшлося про необхідність посилити захист національних меншин у результаті ефективного виконання Конституційного акта про права національних меншин; розв'язання питань повернення біженців; поліпшення рівня захисту прав людини; продовження співпраці з Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії.

До складу робочої групи не включили представників громадських організацій, а лише членів державних установ та науковців.

Через кілька місяців після того, як Хорватія остаточно стала членом Європейського Союзу у 2013 році, у країні відбувся національний референдум, на якому було вирішено питання про заборону одностатевих шлюбів. Ця заборона, закріплена на конституційному рівні, залишається чинною й до сьогодні.

Під час переговорів про вступ Хорватії до Європейського Союзу виникли труднощі з ефективним функціонуванням інституту Омбудсмана. Відсутність відповідного законодавства, яке б гарантувало механізми для зменшення політичного тиску на спеціалізованих омбудсманів, призвела до можливості усунення Омбудсмана у справах дітей з політичних причин. Досі існують законодавчі обмеження, які ускладнюють доступ Омбудсмана до інформації, що належить органам виконавчої влади.

На думку хорватських громадських організацій, країна має ухвалити Національний план створення сприятливого середовища для розвитку громадянського суспільства та Національну програму захисту й сприяння правам людини, реформувати Урядову раду з розвитку громадянського суспільства та вдосконалити наявну систему фінансової підтримки громадянського суспільства. Також Хорватії потрібно зробити значні кроки для відновлення прозорого ведення публічних консультацій і незалежного й неупередженого обрання експертів із громадського сектору для напрацювання законодавчих змін. Такі кроки потрібні для загального підвищення рівня участі громадянського суспільства в процесі ухвалення рішень.

Досвід Сербії.

Незважаючи на те, що Сербія стикається з політичними, економічними та правовими викликами, подібними до інших країн Західних Балкан, її інтеграція в Європейський Союз має свої унікальні аспекти. Зокрема, важливо зменшити вплив проросійських настроїв у політиці та вирішити конфліктні питання з Косовом.

Сербія відмовилася запроваджувати санкції проти РФ у 2014-му та 2022 роках. Сербія досі залишається "вікном у Європу" для російських інвесторів, туризму та торгівлі з Росією.

Нормалізація відносин з Косовом повинна була базуватися на принципах регіональної співпраці, угоді про енергетичне партнерство та активній взаємодії з місією ЄС, що займається питаннями верховенства права в Косові. У жовтні 2011 року Європейська комісія висловила позитивну оцінку щодо заявки Сербії на вступ до ЄС, враховуючи ситуацію з врегулюванням конфлікту з Косовом.

У світлі реформ та покращення відносин між Сербією та Косовом, Європейська рада у 2012 році надала Сербії статус країни-кандидата на вступ до ЄС. На початку 2014 року стартували переговори з Сербією, в ході яких була визначена рамка для обговорень, де питання врегулювання відносин із Косовом було включене до розділу 35 "Інші питання".

Беручи до уваги досвід минулих розширень, підхід до інтеграції Сербії та Чорногорії значно відрізнявся від того, який використовувався для Хорватії. У контексті переговорів Європейський Союз прагне враховувати унікальні політичні та економічні обставини кожної окремої країни.

Для розділів 23 і 24 було введено вступні, проміжні та заключні критерії. Крім того, Єврокомісія підкреслила важливість відкриття цих розділів на початкових етапах переговорного процесу.

Основний курс змін у методології акцентував на важливості верховенства права, захисту основних прав людини, ефективній роботі демократичних інститутів та вдосконаленні системи державного управління.

Сербія ухвалила у квітні 2016 року План дій за розділом 23. У липні 2016 року на третій Міжурядовій конференції після задоволення Сербією вступних критеріїв було відкрито переговори за розділом 23. На цій конференції ЄС представив 50 проміжних критеріїв до розділу 23 для оцінювання прогресу Сербії. План дій, затверджений у 2016 році, Сербія переглянула у 2020 році, а в січні 2024 року оновила механізм його виконання.

Згідно з висновками авторів дослідження, деякі аспекти інформації, представленої в Механізмі впровадження плану дій, не зовсім відповідають реальному становищу, особливо це стосується питань залученості громадянського суспільства в процесі консультацій, а також визнання їхньої експертності та пропозицій. Наприклад, у Книзі рекомендацій, випущеній Національною конвенцією про Європейський Союз у Сербії (НКЄС) у 2023 році, підкреслюється, що уряд проігнорував 178 рекомендацій по всіх розділах, з яких 10 стосуються розділу 23.

Проміжні критерії розділу 23 "Судова влада та основоположні права" включають дев'ять тематичних підгруп та складаються з 14 критеріїв. Для їх реалізації планується близько 108 заходів. Серед цих підгруп можна виділити наступні:

1. Заборона тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання.

2. Омбудсман, провінційний та локальний омбудсмани.

3. Право на вільне висловлювання думок, включаючи свободу та різноманітність в медіа.

4. Принцип недискримінації та ситуація вразливих соціальних категорій.

5. Гарантії процесуального характеру.

6. Положення національних меншин.

7. Положення біженців та осіб, які були переміщені в межах країни.

8. Дії проти расової дискримінації та ксенофобських проявів.

9. Захист персональних даних.

Серед проблем, пов'язаних із функціонуванням омбудсманів, - брак належного матеріального й людського ресурсів. Чинне національне законодавство Сербії відхиляється від принципів Венеційської комісії, бо передбачає призначення Омбудсмана абсолютною більшістю парламенту, а також можливість його повторного призначення.

У Сербії залишаються актуальними проблеми, пов'язані зі свободою слова та плюралізмом медіа. Країна має сприяти діяльності Комісії з розгляду фактів, отриманих під час розслідування вбивств журналістів, та зобов'язана реалізувати Стратегію розвитку системи публічної інформації для створення середовища із забезпеченням прозорості, доброчесності та плюралізму у свободі вираження поглядів. Проте численні положення стратегії не закріплені на законодавчому рівні.

У листопаді 2023 року в своєму звіті про прогрес Сербії Єврокомісія вкотре наполягає на впровадженні стратегій боротьби з дискримінацією, які б охоплювали права ЛГБТІК+, питання гендерної рівності, насильства проти жінок та деінституціоналізацію. Також ЄК наголосила, що необхідно активніше протидіяти злочинам на ґрунті ненависті та стежити за веденням розслідувань і винесенням вироків.

Європейська комісія зазначила, що Сербія не досягла прогресу у впровадженні закону про гендерну рівність, зокрема в частині обов'язкової врахування гендерної перспективи навчальними закладами. Також вказано на необхідність усунення гендерних стереотипів із навчальних програм, підручників та інших навчальних матеріалів.

Одночасно в Сербії існують труднощі з дотриманням прав національних меншин, зокрема албанської громади та ромського населення.

Як і в Хорватії, в Сербії не було залучено громадські організації до переговорних груп. Однак існує ініціатива під назвою "Національна конвенція про Європейський Союз у Сербії" (НКЄС), яка здійснює моніторинг процесів євроінтеграції за 35 різними переговорами. Крім того, функціонують інші коаліції. НКЄС об'єднує більше 850 організацій і має 28 робочих груп, в кожній з яких налічується від 25 до 40 громадських організацій.

Одним із значущих досягнень НКЄС є щорічна публікація Книги рекомендацій, в якій кожна робоча група оцінює актуальний рівень виконання критеріїв ЄС. У цьому виданні також містяться пропозиції щодо поліпшення реформ і розробки необхідних законодавчих нововведень.

Крім згаданої раніше основної платформи євроінтеграції, у Сербії функціонують й інші громадські організації та об'єднання, які активно займаються цим напрямком. Однією з таких ініціатив є prEUgovor — коаліція, що об'єднує сім громадських організацій, які спеціалізуються на моніторингу та аналізі процесу переговорів у рамках розділів 23 та 24.

У дослідженні зазначається, що з досвіду сербських громадських організацій можна сказати, що факт подання їхніх напрацювань у звіти ЄК можна вважати значним досягненням в адвокаційній діяльності.

ДОСВІД ЧОРНОГОРІЇ

Лібералізація візового режиму з Європейським Союзом та надання статусу країни-кандидата на вступ сталися для Сербії та Чорногорії майже одночасно (у 2009 та 2012 роках відповідно). Проте Європейська комісія розпочала переговори щодо вступу з Чорногорією раніше, ніж із Сербією. Розділ 23 для Чорногорії був відкритий найшвидше серед інших держав Західних Балкан, які також перебувають на шляху до євроінтеграції, - це сталося у 2013 році.

Отже, Чорногорія справедливо вважається однією з найкваліфікованіших країн у процесі євроінтеграційних переговорів та дотриманні вимог розділу 23. У червні 2024 року вона отримала схвальний звіт щодо виконання проміжних критеріїв.

На час зміни методології в 2021 році ситуація в Чорногорії та Сербії виглядала по-різному: Сербія змогла відкрити лише 18 з 35 розділів, з них два були закриті раніше. Натомість Чорногорія відкрила 33 з 35 розділів, залишаючи ще два на розгляд: 34-й "Інституції" та 35-й "Інші питання", з яких три також були попередньо закриті.

На 16-й Міжурядовій конференції, що відбулася наприкінці червня 2024 року, ЄС підтвердив, що Чорногорія в цілому виконала проміжні критерії, встановлені для розділів 23 та 24. На 2024 рік у Чорногорії всі переговорні розділи відкриті, шість - попередньо закриті.

У рамках переговорів між Чорногорією та Європейським Союзом, що проходили після розділу 23, обговорювалися важливі питання, які стосуються більшості країн Західних Балкан. Як і в звітах, присвячених Хорватії та Сербії, ЄС акцентував увагу на недостатній кількості людських та фінансових ресурсів, необхідних для ефективного виконання обов'язків Омбудсмана. Відтак, перший критерій блоку "Основоположні права" зосереджувався на гармонізації законодавства, яке забезпечує належне функціонування Омбудсмана, а також на підвищенні його незалежності, професійності та інституційної спроможності. Це передбачало створення Національного механізму для запобігання катуванням. Крім того, критерій акцентував увагу на необхідності захисту прав людини, зокрема прав дітей та осіб з інвалідністю, через судову систему та інші відповідні органи. Окремо обговорювалась проблема виконання рекомендацій Омбудсмана державними органами, що виникає через необов'язковий характер цих рекомендацій.

У спільній декларації, оприлюдненій у червні 2024 року, Європейський Союз закликав Чорногорію до ефективної боротьби з дискримінацією відповідно до норм права ЄС і європейських стандартів. Також було підкреслено необхідність активізації зусиль для надійного та системного захисту прав ЛГБТІК+, зокрема через внесення змін до законодавства.

У Чорногорії була прийнята Стратегія політики щодо національних меншин на період 2019-2023 років, проте в парламенті досі не забезпечено справедливого ставлення до меншин, а поріг представництва для їхніх прав залишився незмінним. Найбільш уразливими національними групами продовжують бути єгиптяни та роми.

У звіті, опублікованому в 2023 році, Єврокомісія зазначила, що прогрес у забезпеченні свободи слова залишається обмеженим. Водночас було відзначено покращення в оперативності та ефективності роботи правоохоронних органів і установ у реагуванні на нові випадки насильства щодо журналістів. Крім того, ЄК підкреслила, що уряд залучив представників громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін до розробки медійного законодавства, але процес його впровадження залишився незавершеним, і відповідні зміни ще не були представлені в парламенті.

Водночас у Чорногорії досвід участі громадянського суспільства в євроінтеграційних процесах кардинально відрізняється від досвіду Хорватії та Сербії. Саме в Чорногорії вперше була запроваджена практика безпосередньої участі неурядового сектору в переговорній структурі та всіх робочих групах.

У переговорній структурі Чорногорії - робочі групи з підготовки та ведення переговорів щодо acquis ЄС за 33 переговорними розділами. Зокрема, 26 липня 2018 року уряд створив Робочу групу з підготовки та ведення переговорів із приводу вступу Чорногорії до ЄС щодо acquis, що стосується розділу 23 переговорів, яка складається із 47 членів (39 осіб - представники державних інституцій та 8 - громадського сектору). Зокрема, по одному представнику від таких громадських організацій: Центр розвитку неурядових організацій (CRNVO), Центр громадянської освіти (CGO), Асоціація суддів Чорногорії, Інститут Альтернатива, Центр моніторингу та досліджень (CEMI), Центр прав жінок, Мережа Politikon та Мережа громадського сектору ствердження (MANS).

Серед основних переваг цієї моделі варто виділити активну участь громадянського суспільства в процесі інтеграції з Європейським Союзом.

► Громадянське суспільство має змогу спостерігати за "за лаштунками" переговорного процесу: можливі труднощі в комунікації всередині, вплив політичних чинників (а не реальних досягнень країни-кандидата) на прийняття рішень або оцінку виконання визначених вимог.

► Непосредственный доступ к полной информации о процессах евроинтеграции и открытость переговоров для граждан.

► Зацікавленість міжнародних стейкхолдерів у баченні внутрішніх процесів ведення переговорів.

► Розробка ефективніших стратегій для адвокаційних кампаній.

► Залучення експертизи громадського сектору до реформування.

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Дослідження досвіду євроінтеграції Хорватії, Сербії та Чорногорії допомогло сформулювати низку порад і рекомендацій, які можуть стати корисними для українського громадського сектору та правозахисників. Подаємо основні.

► Процес вступу в ЄС - це час, коли правозахисна спільнота може досягти найбільшого прогресу у сферах своєї роботи. Зміни, які пропагуються та впроваджуються під час цього процесу, залишаться на десятиліття. Варто використовувати цей час, щоб зрозуміти довгострокові результати висунутих законодавчих пропозицій, а не просто переймати досвід інших країн.

► Існують численні формати та можливості, які дозволяють різним організаціям брати участь у переговорах, адже для Європейського Союзу важливо забезпечити прозорість і відкритість діалогу не лише з державними установами, а й з іншими зацікавленими сторонами.

► Правозахисники можуть виконувати різні ролі, такі як спостерігачі, учасники переговорів або члени робочих груп, а також працювати в аналітичних центрах, які розробляють конкретні рішення, таким чином сприяючи процесу євроінтеграції.

► Значуща співпраця з організаціями та зацікавленими сторонами, що володіють досвідом у різних сферах, важливих для інтеграції в Європейський Союз (наприклад, екологічна політика тощо).

► Якщо уряду бракуватиме адміністративної спроможності вести процес вступу до ЄС або сформулювати свою позицію, він покладатиметься на профільних експертів із громадянського суспільства. Важлива якість професійних дискусій у країні стосовно розбудови державних інституцій.

Варто звертати увагу на те, як відбувається відбір груп громадянського суспільства до складу робочих груп для імплементації реформ на шляху України до ЄС, щоб взаємодія між урядом і громадянським суспільством була якомога змістовнішою.

Крім того, для організацій громадянського суспільства, зокрема для правозахисників, має велике значення активна адвокаційна робота, орієнтована на Європейський Союз та національні органи влади.

В адвокаційній діяльності варто зосереджувати зусилля на залученні аналітичних центрів партій Європейського парламенту та аналітичних центрів, які займаються питаннями європейської інтеграції в Брюсселі.

Тіньові звіти громадянського суспільства після звіту ЄК відіграють важливу роль у процесі адвокації. Вони мають містити реальний опис ситуації та поєднуватися з адвокацією в Брюсселі.

Європейський Союз звертається до організацій, які спеціалізуються на різноманітних питаннях, таких як захист свободи слова та прав журналістів, права ЛГБТІК+, підтримка національних меншин, боротьба з корупцією та аналіз судової реформи. Ці експертні структури допомагають сформувати уявлення про досягнення уряду країни на шляху до інтеграції з ЄС. Важливо, щоб вони мали можливість швидко надати якісні експертні оцінки та зворотний зв'язок на запити Європейського Союзу.