Привиди в'язнів, зниклі діти та прослуховування антикорупційних служб: Найвизначніші розслідування України 2025 року.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинуло щонайменше 142 українських журналіста та працівника медіа. У 2025 році офіси "Української правди" та Радіо Свобода в Києві, а також "Суспільне Дніпро" та "Українське Радіо" в Дніпрі зазнали шкоди внаслідок російських повітряних атак.

На тлі смертельних загроз, фінансової скрути й браку кадрів, які принесла із собою війна, минулий рік в Україні ознаменувався новими спробами наступу на демократію й свободу слова: онлайн-атаками проти регіональних репортерів та представників неурядових організацій, тиском на антикорупційних активістів та медіа; а також стеженням за журналістами, виявленим зокрема завдяки прослуховуванню розмов між корумпованими чиновниками, аудіозаписи яких оприлюднили Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) після їхньої операції "Мідас".

Журналіст "Української правди" Михайло Ткач задокументував у відеорепортажі, що за ним стежили у Львові під час розслідування незадекларованих активів співробітника Бюро економічної безпеки (читайте про цю історію нижче в цій статті).

ЗМІ відіграли надважливу роль в житті країни, пояснюючи своїй аудиторії, чим небезпечні для суспільства законодавчі зусилля з обмеження незалежності антикорупційних органів. Лише безпрецедентні масові протести, що увійшли в історію як "картонкові мітинги", змусили Верховну Раду та президента Зеленського змінити курс.

На сьогодні в Україні існує ризик для свободи слова через запропонований у Верховну Раду законопроєкт, який журналісти вважають загрозою для незалежних розслідувань і кроком у бік цензури. Цей документ фактично оголошує будь-яку інформацію, що не була підтверджена в суді, недостовірною, а також містить інші приховані небезпеки.

Попри виклики, які ставлять під загрозу свободу преси, безперервні перебої з електроенергією та безсонні ночі через російські агресії, українські журналісти та редакції продовжують вражати своєю глибиною і майстерністю у проведенні журналістських розслідувань.

"Слідство.Інфо" у співпраці з виданнями "Ґрати", "Суспільне" та організацією "Репортери без кордонів" зняли документальний фільм-розслідування (з англійськими субтитрами) про те, що сталося з українською журналісткою Вікторією Рощиною в російському полоні. Автори відстежили маршрут репортерки через Польщу, Латвію та Росію на окуповані території, де, за словами свідків, незважаючи на смертельну небезпеку, Вікторія хотіла зібрати інформацію про умови утримання українців у російських катівнях. Невдовзі після того, як вона перетнула кордон, батько втратив із нею зв'язок. Через рік -- у вересні 2024 -- він отримав електронний лист від Міноборони Росії, у якому йому повідомили про смерть його 27-річної доньки.

Команда "Слідство.Інфо" опитала прокурорів, які розслідують обставини зникнення та смерті Рощиної, її знайомих з окупованих територій, її співкамерницю та колишніх військовополонених, які перебували у тій самій в'язниці, що й Вікторія. Згідно з повідомленнями свідків, на її тілі були ножові поранення та сліди від ударів електричним струмом, її вага зменшилася до 30 кілограмів, і вона вже не могла самостійно встати з ліжка. Росія повернула тіло журналістки Україні в лютому 2025 року; повідомляють, що на ньому були сліди тортур, бракувало деяких органів, і його маркували як "неупізнаного чоловіка", але згодом фахівці ідентифікували Рощину за допомогою генетичного тестування.

Міжнародна журналістська команда, координована французьким виданням Forbidden Stories, опублікувала власне поглиблене розслідування про Рощину та інших бранців-привидів у російських в'язницях, і продовжила її останній репортаж у проєкті Viktoriia Project. В Україні партнером проєкту стала "Українська правда": видання підготувало свою версію історії полону та катувань, які пережили Рощина й тисячі ув'язнених Росією українців.

Станом на кінець листопада 2025, за даними НСЖУ, у російському полоні перебуває близько 30 українських журналістів та медіапрацівників.

KibOrg, NGL.media, OCCRP та "Слідство.Інфо" отримали та дослідили витік внутрішніх портових документів з Бердянська, окупованого міста в Запорізькій області. В результаті було ідентифіковано приблизно 20 суден, які, ймовірно, були залучені до експорту українського зерна з територій, що перебувають під окупацією.

За даними розслідування, російські підприємства, які функціонують на захоплених територіях, за 18 місяців вивезли морським шляхом з Бердянська понад 400 тисяч тонн українського зерна та інших сільськогосподарських товарів. Їхня вартість оцінюється приблизно в 4 мільярди гривень (близько 2,6 мільйона доларів США). Щоб приховати справжнє походження цих товарів, вони реєструються як російські в портах Темрюк та Кавказ, що знаходяться в Краснодарському краї. Після цього, за документами, російська сторона експортує це зерно до Туреччини, Єгипту, Лівії, Лівану, Саудівської Аравії, Сирії та Бангладеш.

Міжнародна журналістська група провела розслідування, в ході якого виявила місцезнаходження суден, встановила імена їх капітанів та проклала їхні маршрути на картах. Вони також змогли з'ясувати, хто стоїть за контрабандною діяльністю: серед них виявилися особи з українськими паспортами, а також представники російського підрозділу данської компанії, що займається інспекцією вантажів. Ця компанія отримувала кошти, нібито за проведення інспекції та сертифікації зерна, проте насправді вони брали участь у незаконному експорті. Інформація про російський відділ була видалена з веб-сайту компанії. Однак, коли журналіст під прикриттям зателефонував до офісу, представляючись імпортером зерна, співробітник підтвердив, що російська філія все ще активно працює.

На момент публікації представники компанії не надали офіційного коментаря на запит.

У 2025 році виникла низка корупційних скандалів, частково завдяки прослуховуванням, оприлюдненим українськими антикорупційними організаціями в результаті розслідування випадків незаконного збагачення під час розподілу земель у Києві та корупційних схем в енергетичному секторі. Протягом кількох місяців журналісти різних медіа ретельно вивчали ці розсекречені записи, щоб доповнити свої попередні розслідування, пов'язані з відмиванням грошей і зловживаннями владою. Виявлені матеріали призвели до відкриття щонайменше трьох кримінальних справ про корупцію, які були висвітлені та проаналізовані журналістами-розслідувачами.

Операція "Чисте місто": Журналісти Bihus.Info проаналізували розсекречені аудіозаписи розмов посадовців Київської міської адміністрації та Київської міської ради (частина антикорупційної операції НАБУ і САП), причетних до незаконних схем землевідведення у столиці. Ці схеми, згідно з висновками розслідування Bihus.Info, виявилися набагато масштабнішими, ніж вважалося раніше.

Елітні котеджі: У липні, після того як віце-прем'єр-міністр опинився під підозрою у зловживанні службовими повноваженнями і отриманні незаконних вигод, ця справа привернула увагу журналістів Bihus.Info до деяких власників розкішного котеджного комплексу в селі Козин, неподалік Києва. Команда провела глибокий аналіз судових записів та протоколів, шукала інформацію в публічних джерелах, соціальних мережах і відкритих базах даних, детально вивчала структуру власності, дозволи на будівництво, а також використовувала супутникові знімки і кадастрові карти. Зрештою, журналісти вирушили на місце будівництва в спекотний день на човні, щоб показати своїй аудиторії масштаби проєкту — чотири розкішні маєтки на восьми гектарах узбережжя Дніпра. ("Українська правда", у свою чергу, занурившись у розслідування справи міністра, іронічно назвала цей котеджний комплекс "Династією").

Карлсон і Че Гевара: Вивчаючи розсекречені аудіозаписи у справі "Мідас", команда Bihus.Info змогла розширити своє попереднє розслідування, з'ясувавши зв'язок між коштами, які чиновники та бізнесмени, пов'язані з президентом України, отримали з енергетичного сектору, і зведенням розкішних котеджів у Козині.

Журналіст "Української правди" Михайло Ткач згодом знайшов у Ізраїлі і взяв інтерв'ю у одного з можливих учасників справи "Мідас". Ця особа не підтвердила і не спростувала висновки антикорупційних відомств та журналістів, зазначивши, що питанням займатимуться його адвокати.

Розслідувальна програма української служби Радіо Свобода "Схеми" та OCCRP розповіли в своєму розслідуванні про тортури, відмову в медичній допомозі, сексуальне насильство та загибель українських військовополонених в одній з російських виправних колоній у Мордовії.

У документальному фільмі згадуються імена деяких працівників цього пенітенціарного закладу, які, ймовірно, були залучені до жорстокого поводження з військовополоненими. Це поводження може бути кваліфіковане як воєнний злочин і порушення норм Женевської конвенції. Автори розслідування стверджують, що їм вдалося виявити, зокрема, тюремного лікаря-"садиста", якого в'язні прозвали "Доктор Шокер" або "Доктор Зло" через його особливу жорстокість та використання електрошокера для катування українських військовополонених.

За словами журналістів, вони взяли інтерв'ю в майже 150 колишніх бранців, які вижили в полоні та повернулися до України під час обміну полоненими, проаналізували інформацію з відкритих джерел, зокрема відеозаписи з інтернету, завдяки яким колишнім в'язням удалося впізнати лікаря за голосом, навіть попри те, що він майже завжди носив медичну маску. Репортерка Оля Івлєва навіть додзвонилася підозрюваному лікарю, але він сказав, що не працює в колонії, і обірвав розмову.

Зіставивши свідчення колишніх бранців із супутниковими знімками, журналістська команда також змогла реконструювати розташування приміщень колонії та події, що там відбувалися.

Через п'ять місяців після публікації розслідування Україна заочно звинуватила ідентифікованого журналістами медика у воєнних злочинах.

Журналісти "Української правди" помітили, що з моменту створення Бюро економічної безпеки в 2021 році практично не проводилося жодних офіційних розслідувань з питань корупції в цій установі. У зв'язку з цим вони вирішили самостійно вивчити цю тему та заповнити існуючу прогалину.

Засноване на даних з різних джерел, особистих спостереженнях, а також інтерв'ю з високопосадовцем БЕБ у Львівській області, видання "УП" висвітлило питання незадекларованих активів та можливих конфліктів інтересів. В особливості, йдеться про зв'язки членів його родини зі скандально відомим тютюновим магнатом. Журналісти також провели аналіз соціальних мереж, податкових декларацій та інших джерел, в результаті чого виявили, що нещодавнє розлучення чиновника, разом із швидким збагаченням його колишньої дружини, нагадує популярну схему фіктивних розлучень, яку деякі державні службовці використовують для приховування своїх активів.

Журналіст "Української правди" Михайло Ткач поділився, що за п'ять місяців проведення розслідування йому вдалося зафіксувати кілька епізодів спостереження за його командою у Львові. Посадовець БЕБ, про якого йдеться у статті, добровільно залишив свою посаду ще до виходу матеріалу.

(Про "епідемію" розлучень серед посадовців, зокрема в кіберполіції України, повідомляли й інші розслідувальні видання, наприклад, Bihus.Info: "Топи Кіберполу спалились: успішні ексдружини", "Екстеща-мільйонерка й успішне розлучення", "Кіберкоп і скарби "колишньої"".)

Російське незалежне розслідувальне видання у вигнанні The Insider досліджувало аналогічні тенденції підозрілих розлучень у російському парламенті, які теж найімовірніше мали на меті уникнути декларування статків.

У документальному фільмі-розслідуванні, представленому The Kyiv Independent українською та англійською мовами, розкриваються методи, якими Росія намагається знищити національну ідентичність українських дітей. Вони прагнуть виховати нове покоління за російськими освітніми стандартами та мілітаризувати його, починаючи з окупованих у 2014 році Криму та Донбасу і продовжуючи територіями, захопленими під час повномасштабного вторгнення. За інформацією правозахисних організацій, ці дії порушують міжнародне гуманітарне право і можуть бути розцінені як можливі воєнні злочини або злочини проти людяності.

Творці фільму виявили родини та підлітків, які змогли виїхати на території, контрольовані Україною. Батьки поділилися з журналістами історіями про те, як їх змушували відправляти дітей на навчання за російською програмою. У свою чергу, школярі розповіли, як їх залучали до "військово-патріотичних" організацій і обманом, під виглядом відпочинку у Криму, відправляли до таборів з оборонно-спортивною підготовкою. Там їх навчали керувати дронами, рити окопи, користуватися зброєю, гранатами та виконувати роботи саперів.

Використовуючи відкриті джерела й матеріали російських пропагандистських ЗМІ, журналісти місяцями аналізували діяльність численних молодіжних рухів і організацій як на окупованих територіях, так і в самій Росії, й спробували ідентифікувати тих росіян та колабораціоністів, хто керує системою мілітаризації дітей та безпосередньо навчає їх у військових таборах.

Про те, як Росія мілітаризує українських дітей, щоб вони згодом влилися до лав російської армії, розповів також український дата-ньюзрум "Тексти". А Білоруський розслідувальний центр проаналізував, як Росія намагається воєнізувати неповнолітніх білорусів.

Документальний фільм, який був створений колективом "Слідства.Інфо" спільно з OCCRP та Investigace.cz, висвітлює долю 510 українських сиріт, які були евакуйовані з Дніпра до Туреччини завдяки благодійному фонду на початку повномасштабної агресії. Ця розповідь акцентує увагу на проблемах, що існують у державній системі опіки над дітьми-сиротами.

Чеські партнери "Слідство.Інфо" надали звіт моніторингової місії Офісу українського омбудсмена, що проводила перевірку умов проживання дітей у турецькому готелі в березні 2024 року.

Для підтвердження висновків звіту журналісти провели ретельний аналіз рекламних матеріалів благодійного фонду, переглянули відеозаписи з приватних телефонів, опитали підлітків, їхніх опікунів, вихователів та інших свідків, а також взяли інтерв'ю у керівника фонду, який відповідає за евакуацію та подальше перебування дітей у Туреччині. Декілька з опитаних підтвердили, що діти стикалися з обмеженим доступом до медичних послуг та онлайн-освіти, зазнавали фізичного насильства, принижень та експлуатації. Крім того, дві дівчини підліткового віку завагітніли від персоналу готелю. Важливим результатом розслідування стало те, що одна з постраждалих, 17-річна Настя, змогла возз'єднатися зі своєю маленькою дочкою після тривалої розлуки.

У фільмі засновник благодійної організації заперечив, що дітей примушували до участі в заходах зі збору коштів, і заявив, що співробітники його фонду сумлінно виконували свої обов'язки, зокрема, й щодо дівчат, які завагітніли.

Шукаючи можливість співпраці з турецькою стороною, редакторка "Слідства" Анна Бабінець відвідала нетворкінгову сесію Глобальної конференції журналістів-розслідувачів у Малайзії, де познайомилася з турецькою журналісткою Бурджу Каракаш. Бурджу направила запити до кількох державних установ і опублікувала історію про українських сиріт у турецькому виданні Agos та на платформі Х, що спричинило великий резонанс у суспільстві Туреччини: громадськість вимагала проведення офіційного розслідування дій готельного персоналу, а політики запропонували винести цю проблему на обговорення в парламенті.

Понад рік українська дата-редакція Texty.org.ua та швейцарське видання NZZ працювали разом над проєктом із розшуку українських дітей, яких вивезли до Росії.

Журналісти розробили власну технологію на основі інструментів штучного інтелекту для порівняння фотографій, та використовували як розвідку у відкритих джерелах (OSINT), так і традиційну журналістику -- інтерв'ювання людей, пошук та перевірку даних -- щоб зібрати розрізнені фрагменти інформації в цілісну картину.

За допомогою розробленого для цієї статті метода, що поєднує алгоритми розпізнавання облич із багаторівневою ручною верифікацією, журналістам вдалося порівняти 951 фотографію зниклих українських дітей із 41 039 зображеннями з російських та білоруських баз даних про всиновлення. Ця кропітка робота дозволила розповісти історію одного хлопчика з Олешків Херсонської області, якого розпочата росіянами війна закинула на Урал, де він утратив батька, опинився в дитячому будинку й був поданий на всиновлення вже без будь-якої згадки про його українське походження.

У липні 2023 року уповноважена президента Росії з прав дітей Марія Львова-Бєлова -- після того, як Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на її арешт -- повідомила, що Росія "прийняла" понад 700 000 дітей з України. За даними childrenofwar.gov.ua, Україна детально задокументувала 19 546 випадків.