Який вплив має Європейський суд з прав людини на правову систему України?

Зображення: blic.rs Практика Європейського суду з прав людини як засіб покращення якості державних рішень

Органи юстиції фактично слугують своєрідним бар'єром, який здатен виявити можливі порушення прав людини ще до того, як ці справи потраплять на розгляд до Страсбурга.

Показовою у цьому контексті є статистика Київського регіону.

У 2025 році Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України здійснило 153 експертизи нормативно-правових актів, які повинні пройти державну реєстрацію, перевіряючи їх на відповідність вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до підсумків аналізу:

149 отримали схвальний висновок стосовно відповідності конвенційним нормам; 4 – негативний, що вказує на виявлені ризики порушення прав людини.

Ці цифри демонструють не формальний характер застосування практики ЄСПЛ, а її реальне використання як інструменту правової експертизи. Негативний висновок -- це не статистична похибка, а сигнал про необхідність корекції підходів держави до правового регулювання.

Від індивідуальних рішень -- до системних змін

Унікальність впливу Європейського суду з прав людини полягає в тому, що навіть одне індивідуальне рішення може призвести до масштабних змін на рівні всієї країни. Виконання рішень цього суду в Україні охоплює не лише компенсацію для конкретного заявника, але й передбачає здійснення загальних заходів, таких як зміна законодавчих норм, вдосконалення адміністративних практик та перегляд судових підходів.

16 березня 2022 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв рішення про виключення Російської Федерації з організації.

22 березня 2022 року Пленум Європейського суду з прав людини підтвердив, що Російська Федерація більше не є стороною Конвенції.

16 вересня 2022 року Російська Федерація офіційно перестала бути учасником Конвенції. У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини більше не приймає нові індивідуальні скарги проти РФ, якщо події або факти, викладені у цих заявах, відбулися після зазначеної дати. Проте, заяви, подані до 16.09.2022, продовжують розглядатися судом у звичному процедурному порядку.

Практика ЄСПЛ поступово:

уніфікує норми правозастосування; підвищує критерії до обґрунтування рішень державних органів; сприяє створенню культури шанобливого ставлення до прав людини як невід'ємного аспекту державного управління. Європейський суд з прав людини є складовою частиною національної правової системи.

Після затвердження Конвенції в 1997 році, практика Європейського суду з прав людини стала невід’ємною частиною правової системи України. На сьогоднішній день суди застосовують її як джерело правової інформації, а органи виконавчої влади використовують її як орієнтир для ухвалення рішень.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) впливає на правову систему України не лише у відповідь на вже вчинені порушення, а й проактивно, встановлюючи стандарти, яких країна повинна дотримуватися, аби уникнути юридичних наслідків.

Ось альтернативний варіант: "На завершення".

Європейський суд з прав людини не є зовнішнім наглядовим органом і не слід сприймати його як "страшний Страсбург". Це інструмент, що дає можливість країнам формувати свою правову систему, спираючись на загальноєвропейські норми та оперативно вдосконалювати свої методи правозастосування.

В умовах збройної агресії проти України роль Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) набуває нового, суттєвого значення. Українські громадяни подають індивідуальні скарги до Суду проти агресора — Російської Федерації, оскаржуючи порушення своїх прав, зокрема, знищення та пошкодження житла, примусове вигнання з тимчасово окупованих територій, втрату власності та інші серйозні порушення прав людини. Ці звернення створюють правову та доказову базу для встановлення міжнародної відповідальності держави-агресора.

Системне врахування практики ЄСПЛ, у тому числі у справах, пов'язаних зі збройним конфліктом, є запорукою того, що права людини в Україні захищаються не лише на рівні національного правопорядку, а й у міжнародному правовому вимірі. Саме в цьому полягає його ключовий вплив на сучасний український правовий простір.