Як Китай прагне зменшити домінування США на міжнародній арені.
Поки Сполучені Штати відходять від участі в різних міжнародних організаціях, Китай активізує свої дипломатичні ініціативи. Однак Пекін не прагне просто замінити Вашингтон, а скоріше прагне встановити свою перевагу в ключових стратегічних областях.
У січні Сполучені Штати оголосили про свій вихід з 66 міжнародних організацій. Серед них - Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Рамкова конвенція ООН про зміну клімату та інші підрозділи ООН. Це рішення було прийнято президентом Дональдом Трампом, який пояснив його тим, що діяльність цих організацій не відповідає інтересам США.
Водночас китайський правитель Сі Цзіньпін прийняв у січні в Пекіні глав держав та урядів Канади, Фінляндії та Великобританії. "Міжнародний порядок перебуває під великим тиском", - сказав Сі британському прем'єру Кіру Стармеру та зажадав "спільних зусиль для побудови рівноправного та впорядкованого багатополярного світу". У дипломатії Китаю цей меседж не новий, але він набув нового значення з огляду на теперішній масовий вихід США з міжнародних організацій.
Адже якщо США ідуть, то Китай надалі залишається активним членом цих міжнародних організацій і, як наслідок, привертає до себе дедалі більше уваги з усього світу. Нещодавнє міжнародне соціологічне дослідження Європейської ради міжнародних відносин (ECFR) продемонструвало, що опитані в 21 країні, 10 з яких є членами ЄС, вважають, що глобальний вплив Китаю протягом найближчих 10 років зросте.
"Раніше розрив у могутності між Китаєм і США був значно більшим. Проте в даний час ця відстань поступово скорочується. Сполучені Штати все ще є найпотужнішою країною у світі, але Китай швидко йде їм на зустріч," - зазначає Клаус Соонг, аналітик Інституту вивчення Китаю Mercator (MERICS) у Берліні.
Центральну роль у стратегії Пекіна вже давно відіграє так званий Глобальний Південь - країни, що розвиваються, з різних куточків світу. Приміром, китайська ініціатива "Новий шовковий шлях", покликана створити міжконтинентальну торговельну та інфраструктурну мережу між Китаєм і десятками інших країн, охоплює весь світ. Цю програму було запущено 2013 року з метою збільшити вплив Китаю в Азії, Африці, Європі та Латинській Америці.
За словами Соонга, підтримка Глобального Півдня є "вирішальним питанням" для Китаю з огляду на стримування з боку Заходу. "Сильному політику потрібні прибічники, які його підтримують, аби виправдати його лідерську роль", - каже експерт.
На початку цього року Китай опублікував дані, що свідчать про стабільність його економіки, незважаючи на сувору митну політику з боку США. Наприклад, у 2025 році валовий внутрішній продукт країни зріс на п'ять відсотків. Більше того, Китай продовжує залишатися світовим лідером за обсягами експорту. У Пекіні такі оптимістичні результати пояснюють, в першу чергу, зростанням експорту в країни, відмінні від США, особливо в регіоні Південно-Східної Азії.
Утім, стратегія Китаю приховує в собі й ризики. Через це Пекін останніми роками вніс зміни до ініціативи "Новий шовковий шлях" та концентрується - замість великих капіталомістких інфраструктурних проєктів - на цільових інвестиціях меншого масштабу. Мета - мінімізувати фінансові ризики для інвесторів. А боржники таким чином повинні менше хвилюватися через надто високу заборгованість.
Останнім часом багато країн світу виявляють занепокоєння через зміцнення зв'язків між Китаєм, Росією та Північною Кореєю, які на міжнародній арені все частіше виступають як блок авторитарних держав. Минулого року на військовому параді в Пекіні Сі Цзіньпін зустрівся з лідерами Росії та КНДР. Разом з Володимиром Путіним і Кім Чен Ином, він акцентував увагу на важливості політичного та безпекового співробітництва між трьома сусідніми країнами. На заході також був присутній президент Ірану Масуд Пезескіан. У західних колах ці чотири держави часто згадують під абревіатурою CRINK, що походить від перших літер їхніх назв англійською мовою.
Кожен з авторитарних союзників Китаю має свої власні інтереси, підкреслює Сабіне Мокрі (Sabine Mokry) з Інституту досліджень миру і політики безпеки Університету Гамбурга. "Китай також ретельно оцінює, які вигоди отримає від кожного з цих режимів", - зазначає вона. Яскравим прикладом їхньої спільної діяльності на міжнародній арені є голосування в Генеральній Асамблеї ООН. Китай все частіше висловлює свою підтримку разом із союзниками, особливо у питаннях, пов'язаних з правами людини та війною в Україні.
За словами Мокрі, єдиним спільним фактором для країн CRINK є їх протистояння Сполученим Штатам. Дослідниця зазначає, що ці держави не можна вважати союзниками, що базуються на спільних цінностях: "Якщо з'явиться можливість продемонструвати їхню співпрацю, вони, безумовно, скористаються нею. Проте між цими країнами залишається глибока недовіра".
Протягом багатьох років Китай стверджує, що він є стабілізуючою силою на світовій арені, усвідомлюючи свою відповідальність, в контексті критики американського "гегемонізму". Однак експерти вважають, що справжня мета Китаю полягає не в тому, щоб замінити американську модель глобального порядку на свою власну. Натомість, пріоритетом для китайського уряду є збереження контролю Комуністичної партії Китаю. "Це не про амбіції домінувати на світовій сцені," — зазначає Мокрі в інтерв'ю DW. За її словами, будь-яке політичне рішення слід розглядати "завжди через призму виживання режиму".
Соонг з інституту MERICS вважає малоймовірним, що Китай стане лідером у всіх тих організаціях, з яких вийшли США. На його думку, це може відбутися лише в ситуаціях, коли це відповідає державним інтересам Китаю. Він навів приклад ВООЗ, до якої Тайвань, що вважається КНР своєю провінцією, навіть не допускають у статусі спостерігача, оскільки його керівництво вважається сепаратистським. США ж вказали на недопуск Тайваню до ВООЗ як одну з причин свого виходу з цієї організації.
Аналітики вважають, що такий вибірковий підхід Китаю свідчить про головну мету Пекіна - не панувати в усьому світі, а зменшити вплив США у тих регіонах, які Китай вважає для себе стратегічно важливими, особливо в азійському тихоокеанському.
"Пекін був би дуже радий мати змогу робити в Азії просто все, що він хоче", - каже Мокрі. Але вплив США в регіоні досі має "фундаментальне значення", зазначає вона: "Це не так просто змінити".
