Як Київ і Москва узгоджують питання обміну цивільними особами.

Україна і Росія знову здійснюють обмін цивільними особами. Які причини того, що такі випадки раніше були настільки рідкісними?

Київ та Москва ведуть переговори про новий обмін цивільними громадянами, повідомила у понеділок, 18 серпня, уповноважена з прав людини РФ Тетяна Москалькова. За її словами, Росія вимагатиме репатріації 31 мешканця Курської області, інтернованих українською владою під час окупації регіону. В свою чергу Кремль нібито готовий передати 31 громадянина України за раніше отриманими списками.

В офісі українського омбудсмена Дмитра Лубінця, на зустріч з яким Москалькова розраховує вже цього тижня, досі не прокоментували це повідомлення. Однак воно повернуло надію тисячам українських родин, які чекають на звільнення своїх близьких, так званих цивільних полонених, чи радше заручників, яких Росія утримує від початку повномасштабного вторгнення. DW зазирнула за лаштунки переговорів про обмін цивільними, поспілкувавшись з ініціативними групами, перемовниками та посередниками.

Читайте також:Як цивільні опинились у російському полоні і як їх звільнити

У четвер, 14 серпня, напередодні зустрічі президентів Трампа і Путіна на Алясці, Київ та Москва провели незвичний обмін. Як свідчать дані Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, вперше після початку повномасштабної війни серед повернених в Україну громадян цивільних виявилось навіть більше, ніж військових - 51 проти 33.

Російське міноборони і Тетяна Москалькова натомість повідомили про повернення "84 російських військовослужбовців". Втім, це не зовсім так - як з'ясувала DW, серед обміняних було принаймні два бойовики так званої "народної міліції ДНР", при чому один із них, 56-річний Олександр Головин, потрапив у полон ще 2020 року і був засуджений за участь в терористичній організації до дев'яти років позбавлення волі, тобто не мав російського громадянства.

Ще один учасник обміну, 65-річний Микола Федорян, фактично не мав жодного стосунку до збройного конфлікту. Його затримали восени 2020 року на контрольному пункті "Каланчак" під час спроби виїзду до анексованого Криму. Служба безпеки України звинуватила його в державній зраді, стверджуючи, що на посаді начальника транспортного управління "Чорноморнафтогазу" він дванадцять разів надавав службовий транспорт співробітникам ФСБ для проведення незаконних обшуків та арештів кримських татар. У жовтні 2024 року суд у Києві визнав Федоряна винним і призначив йому 12 років ув'язнення. Його адвокат повідомив DW, що намагався оскаржити рішення у Верховному суді, проте справу закрили внаслідок обміну підзахисного.

Серед цивільних осіб, які були звільнені з російського полону 14 серпня, чимало людей потрапили в неволю ще до початку повномасштабного вторгнення. Глава Офісу президента Андрій Єрмак у своєму пості в Telegram нагадав про 27-річного Богдана Ковальчука з Ясинуватої, якого бойовики "ДНР" арештували в 2016 році, коли йому було всього 17. Його звинуватили в нібито співпраці з СБУ та підриві будівлі окупаційних сил. Найстаршим серед звільнених виявився 74-річний Віталій Атаманчук, який провів за ґратами сім років. "Верховний суд ДНР" засудив його до 17 років ув'язнення за звинуваченням у шпигунстві на користь України.

Як Україна, так і Росія на минулому тижні підкреслили важливість посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів. Сторонам, що перебувають у стані війни, надзвичайно складно досягати угод щодо обміну цивільними особами. Згідно з інформацією Координаційного штабу, з початку повномасштабного вторгнення на територію, контрольовану Києвом, вдалося повернути лише 350 осіб.

Читайте також: Як росіянка Криніна допомагає полоненим військовим РФ в Україні

Загалом, кількість цивільних осіб, які опинилися в полоні російських військ, становить близько 16 тисяч, за інформацією українського омбудсмена Дмитра Лубінця. Варто зазначити, що це число включає всіх ув’язнених на території Криму та в окупованих районах Донбасу, а також українців, які відбувають покарання у російських в'язницях за кримінальними статтями.

Кількість громадян, ув'язнених окупаційною владою РФ у зв'язку зі збройним конфліктом за підрахунками правозахисників становить близько 1800. Міжнародна правозахисна кампанія People first! напередодні нового раунду переговорів про мир в Україні вчергове закликала до їх безумовного звільнення.

Проте, до цього часу подібні заклики залишаються безрезультатними, зазначає Карина Малахова-Дячук, керівниця громадської організації "Цивільні в полоні", яка представляє інтереси родичів 365 заручників. "Вже чотири роки нас годують одними й тими ж обіцянками: ми не терористи, ми не будемо обмінювати цивільних, їх утримують незаконно, і за Женевськими конвенціями вони повинні бути звільнені. Але на практиці ніхто не вживає заходів, і люди досі перебувають в жахливих умовах, без можливості зв'язку із зовнішнім світом", - висловлює своє обурення жінка в інтерв'ю DW.

У липні організація "Цивільні в полоні" провела вражаючий мітинг, на якому вперше відкрито розкритикувала українську владу за ймовірне блокування обмінів мирними громадянами. Очікувалося, що ці процеси активізуються після переговорів між Україною та Росією в Стамбулі. Проте, як з'ясувала DW, перша спроба так званої "взаємної репатріації" у форматі "120 на 120" під час "великого обміну" 23 травня виявилася розчаруванням для обох сторін.

Читайте також: Від обміну до обміну: як українські жінки розшукують чоловіків, зниклих на війні

Причина крилася у нашвидкуруч складених списках - після стамбульської зустрічі на їх підготовку в сторін було менше тижня. "Попередньо переліки ніхто не погоджував, ними обмінялися вже безпосередньо на точці передачі , - розповідає DW речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко. - І з нашого боку ми були готові, що нам підсунуть далеко не тих, кого б ми хотіли в першу чергу отримати. Але була політична домовленість, її треба виконувати".

Як з'ясувалося пізніше, серед 120 осіб, які були передані з території РФ до України, більшість складали особи, засуджені за кримінальні злочини. Деякі з них були примусово вивезені російськими військовими з окупованих регіонів, а інші вийшли на свободу після відбування терміну покарання і підлягали депортації. "Для нас усі вони є українськими громадянами, ми активно працюємо над їх поверненням без винятку", – наголосив Яценко.

Кого ж Україна віддала Росії у відповідь? Офіційні представники Координаційного штабу утримуються від коментарів з цього приводу, проте за інформацією з російських джерел, близько п’ятдесяти з 120 були інтернованими жителями Курщини. Інші кілька десятків складають громадяни Росії, які очікували на депортацію в міграційних центрах.

Історія 21-річного Олексія Герасимова з Чебоксар стала широко відома. На початку 2024 року він нелегально перетнув кордон між Росією та Україною, прагнучи приєднатися до "Сибірського батальйону" ГУР для боротьби проти російських військ. Однак після шести місяців підготовки цей не зовсім рішучий доброволець не потрапив на фронт, а був направлений до міграційного центру. Причинами цього стали або відмова підписувати контракт, або невдала контррозвідувальна перевірка. У міграційному центрі Герасимов провів дев'ять місяців, а 23 травня, під час обміну, його "депортували". Як повідомило російське опозиційне видання "Верстка", на батьківщині його одразу ж затримали за звинуваченням у тероризмі.

Читайте також: Мститися чи пробачити: що кажуть українці, які пройшли полон РФ

Проте найбільшим парадоксом травневого обміну виявилося те, що приблизно половина списку цивільних, які були передані до Росії, складалася з українців. Мова йде про громадян, які відбували покарання за державну зраду, колабораціонізм та інші форми співпраці з російською стороною. Проєкт українського ГУР "Хочу до своїх" оприлюднив інформацію про 31 такого засудженого, в анкетах яких з’явилася позначка "виїхав до РФ одночасно з поверненням справжніх українців з російського полону".

З цього списку 20 осіб були засуджені за передачу інформації російським спецслужбам про розташування українських військових підрозділів. Близько половини з них визнали свою провину ще під час судового розгляду, як з'ясувало "Суспільне". Інші ж запевняли, що не мали наміру завдати шкоди Збройним силам і передавали неправдиві дані. З матеріалів, опублікованих у державному реєстрі, видно, що в окремих випадках російськими "вербувальниками" могли бути співробітники СБУ, які провокували ймовірних шпигунів у соціальних мережах.

Принаймні п'ятеро виданих до РФ українців виявились засудженими за проросійські пости в соцмережах. А 66-річний Петро Гресько з Івано-Франківська взагалі отримав п'ять років колонії за розмову на комунальній кухні, в якій "відкрито підтримував політику Володимира Путіна, звеличував його, а російські війська називав визвольними". "Суспільне" також згадує про 61-річного херсонця Віктора Кирилова, засудженого за роботу водієм поліції під час окупації міста. Він переконував суд, що хотів лише "допомогти людям міста з охороною громадського порядку" і в квітні 2023 року визнав провину, однак отримав покарання у 12 років позбавлення волі.

Читайте також: Колабораціоністи як ресурс для визволення українців з російського полону.

Проект "Хочу к своим" виступає основним "обмінним фондом" Києва в контексті переговорів щодо звільнення цивільних осіб. Протягом року, що минув з моменту його запуску, було оприлюднено анкети 333 осіб, які були засуджені за злочини проти національної безпеки і висловили готовність виїхати до Росії або на окуповані території в обмін на інших звільнених українців. Після другого туру російсько-українських переговорів у Стамбулі, який відбувся на початку літа, українські спецслужби активно закликають підозрюваних або обвинувачених у подібних злочинах подавати заяви на обмін, навіть якщо їх провина ще не доведена в судовому порядку. Про це повідомили, зокрема, колишні офіцери УДО, які самі стали обвинуваченими у шпигунстві та спробі замаху на Кирила Буданова.

В українському Координаційному штабі зазначають, що російські переговорники не виявляють особливого інтересу до долі колаборантів. Під час обміну в травні вони відмовились від кількох таких ув'язнених. "Мутних" осіб Росія не забрала, а повернула назад під час обміну. Однак Україна була готова віддати значно більше людей, тому їх просто замінили на інших, - повідомляло пропагандистське видання "Украина.Ру", яке є частиною державного медіахолдингу "Россия сегодня". Це видання охарактеризувало "мутних" як тих, хто не є "ідейно проросійськими політв'язнями", а скоріше "випадково" засудженими або особами, які отримували гроші за співпрацю з російськими спецслужбами.

Протягом кількох років "Украина.ру" активно проводить кампанію за звільнення, у рамках якої був складений список із 13 тисяч "політв'язнів і цивільних полонених", яких, як стверджується, утримує Київ. Офіси депутатів Держдуми від "Справедливой России", Захара Прилєпіна та Сергія Кузнєцова, розпочали роботу над верифікацією цього списку, паралельно відновлюючи двосторонні переговори. Кузнєцов, зокрема, повідомив російському державному агентству ТАСС, що 12 серпня він передав уповноваженій Москальковій "завірений" список, до якого увійшли лише вісім українських громадян, яких, за його сподіваннями, незабаром обміняють. Однак російський депутат відмовився коментувати свою участь у підготовці обміну цивільних осіб у розмові з DW.

Ознайомтеся також із матеріалом: Глава "пекла з демонами": хто може бути причетний до загибелі Вікторії Рощиної.

У Києві, попри заяви про безумовне звільнення всіх цивільних осіб, також формуються списки з різними ступенями пріоритетності. Наприклад, організація "Цивільні в полоні" ще на початку літа звернулася до офісу омбудсмена Лубінця та Координаційного штабу з переліком, що містить кілька десятків літніх людей і жінок. Вони вважають, що саме їх обмін потрібно здійснити в першу чергу.

У списку, з яким ознайомилась DW, можна знайти представників усіх основних груп цивільних, що опинились у російському ув'язнені після 24 лютого 2022 року. Першими були чоловіки - переважно колишні військові та силовики, затримані за підозрою в організації руху опору на щойно окупованих територіях. DW вже розповідала про одну таку велику групу громадян, вивезених з Київщини в березні 2022 року. Значна кількість цивільних у той самий період також була затримана росіянами на Харківщині та Донбасі - під час проходження так званих фільтрацій - за патріотичні татуювання, підписки на проукраїнські групи в соцмережах чи фотографії військової техніки в телефонах.

З часом репресії проти мирних жителів на захоплених територіях стали систематичними – після офіційної анексії частин Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, Федеральна служба безпеки РФ почала затримувати осіб, підозрюваних у супротиві окупації, формуючи відповідні кримінальні справи. Перші затримані цивільні особи досі знаходяться в статусі "затриманих за опір спеціальній воєнній операції", що ставить їх поза межами російського правового поля – вони не мають можливості зустрічатися з адвокатами, отримувати передачі чи листи від рідних. Про це повідомляє адвокат Микола Полозов, співзасновник ініціативи "Пошук. Полон", який змушений був залишити РФ через переслідування.

"Обвинувачення в шпигунстві стає для цих людей фактично подарунком, адже воно відновлює їхній зв'язок із зовнішнім світом. Тому не дивно, що зазвичай це призводить до повного визнання провини", - зазначає він у розмові з DW. Водночас, суворі вироки за серйозні злочини ускладнюють процес звільнення українських полонених, оскільки для цього необхідно пройти досить тривалу процедуру помилування.

У той же час, український омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до міжнародної спільноти з закликом підтримати розробку спеціального додаткового протоколу до Женевських конвенцій, спрямованого на захист осіб, незаконно позбавлених волі. Проте більшість опитаних DW юристів, правозахисників та родичів людей, які стали жертвами викрадення, все ще сподіваються, що сторони конфлікту знайдуть більш швидкий шлях для повернення українських цивільних, які наразі утримуються в Росії.