Яким чином зміни, запропоновані Лозовим, сприяють закриттю справ проти корупціонерів і яке відношення до цього має МВФ?

Скасування правок Лозового є одним із ключових вимог Міжнародного валютного фонду, які Україна зобов'язалася виконати спершу до кінця грудня 2024 року, а згодом — до кінця липня цього року. Проте це завдання виявилося занадто складним для української влади. Як саме "правки Лозового", що спочатку мали на меті захист прав людини в Україні, перетворилися на ефективний інструмент для "відбілювання" VIP-підозрюваних? Чи можуть вони стати перешкодою для отримання фінансової допомоги від міжнародних партнерів? Про ці питання йдеться в матеріалі Еспресо.

Міжнародний валютний фонд не є єдиною організацією, яка закликає до скасування певних норм Кримінально-процесуального кодексу. Посли країн G7 також висловили рекомендації щодо скасування поправок Лозового. У весняний період цього року заступник міністра Олександр Банчук повідомив, що Україна зобов'язалася перед Європейським Союзом внести зміни до КПК до завершення третього кварталу 2025 року, зокрема щодо перегляду строків досудового розслідування та автоматичного закриття справ, пов'язаних з корупцією.

Отже, до завершення вересня ці норми мали бути вже виправлені. Проте жовтень розпочався новим скандалом. Вищий антикорупційний суд закрив кримінальну справу стосовно Олександра Нагорського, начальника Головного управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва спеціальних споруд Міноборони. Його звинувачували у розкраданні 1,5 млрд грн під час закупівлі артилерійських снарядів для Збройних Сил України. Це стало можливим завдяки так званим правкам Лозового.

За даними Центру протидії корупції, цю справу передавали від СБУ до САП та НАБУ, потім знову до СБУ.

Після цього Служба безпеки України та Офіс Генерального прокурора ініціювали продовження термінів досудового розслідування через Шевченківський суд, незважаючи на те, що були усвідомлені: таке звернення підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом (ВАКС). Більш того, аналогічні заяви були також подані до ВАКС. Коли розслідування завершилося, справу передали саме до ВАКС. Однак, оскільки продовження терміну було здійснене не тим судом, фактично справу направили до ВАКС вже після закінчення термінів досудового розслідування, як повідомляє Центр протидії корупції. У підсумку, справа на суму 1,5 млрд грн була закрита, навіть не дійшовши до остаточного розгляду. Причиною закриття стало просте те, що продовження терміну досудового розслідування здійснив не той суддя.

Завдяки "правкам Лозового" також закрили справу про розкрадання 11,8 млн грн Укрзалізниці, уникли відповідальності частина фігурантів справи "Роттердам+", на початку 2022 року закрили справу проти заступника керівника Офісу президента Олега Татарова тощо.

У 2017 році Верховна Рада прийняла закон, що вносить зміни до Господарського, Цивільного та Адміністративного процесуальних кодексів України, а також до інших нормативних актів. Зокрема, в документі були враховані пропозиції народного депутата від Радикальної партії Ляшка Андрія Лозового. Основна увага була приділена встановленню термінів для досудового розслідування, а також зазначалося, що перевищення цих термінів може слугувати підставою для закриття кримінальних справ.

Екс-депутат Андрій Лозовий у стінах Верховної Ради, зображення: Слово і Діло.

Тоді одним з головних доводів для підтримки внесення змін стало дотримання прав людини: в Україні мали місце ситуації, коли особам висували підозри, проте розслідування не проводилося, і люди роками залишалися у статусі підозрюваних. Це призводило до подачі скарг до Європейського суду з прав людини, які Україна часто програвала.

"Я не підтримую ці доводи. Європейський суд з прав людини тут не відіграє ролі, а зміна механізму обчислення термінів не позитивно вплинула на вирок суду. Тому не дивно, що після детального аналізу ці 'поправки' були частково скасовані", - зазначає керівник напряму "Правопорядок" Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапівін.

За його словами, уже за тиждень після набрання чинності цих правок скасували норму щодо необхідності подавати клопотання до суду за місцем реєстрації юридичної особи органу досудового розслідування (Закон №2367-VIII). У 2019 році скасували норму щодо монополії держави у експертизах в кримінальному провадженні та судового контролю за винесенням постанови про призначення експертизи у кримінальному провадженні (Закон №187-ІХ).

Однак все ще залишаються певні питання: п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК регулює закриття провадження за клопотанням захисника після завершення термінів досудового розслідування (які залишилися після повідомлення про підозру) та можливість оскарження цього повідомлення. Євген Крапівін зазначає, що про перший аспект згадують час від часу, особливо в контексті євроінтеграційних процесів, тоді як другий аспект залишається поза увагою. Однак оскарження підозри, розглянуте з точки зору її змісту, а не лише процесуальних порушень, є безглуздим, оскільки повідомлення про підозру є лише припущенням обвинувачення про причетність особи до злочину. До моменту, поки обвинувальний акт не подано до суду, спростувати це припущення неможливо, адже воно не є справжнім обвинуваченням. Що стосується застосування заходів забезпечення в кримінальному провадженні, то слідчий суддя або суд під час їх застосування оцінює обґрунтованість підозри, що слугує ефективним механізмом судового контролю за дотриманням прав та свобод громадян.

Залишкові норми, про які йдеться, слугують своєрідним "золотим квитком" для закриття кримінальних справ, зазначає Тетяна Шевчук, керівниця напрямку міжнародних відносин Центру протидії корупції. Особливо це стосується справ, пов'язаних із топкорупцією. Якщо строк досудового розслідування, що триває один рік після оголошення підозри, закінчується, а справа не потрапила до суду, її необхідно закрити. Навіть якщо є підтвердження того, що були вкрадені мільйони, але термін перевищений всього на один день, справа закривається, і ми залишаємо її позаду.

Грошова винагорода у розмірі 3,5 мільйона доларів, що планувалася для передачі прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суддям Вищого антикорупційного суду з метою закриття справи, яку веде Національне антикорупційне бюро, фото: НАБУ.

За словами Євгена Крапівіна, Проблема в тім, що строки досудового розслідування обмежені, а детективи і прокурори не встигають "оформити" справу і відправити до суду.

"Сторони мають різні підходи до визначення термінів, і внаслідок цього може виникнути ситуація, коли обвинувачення ненавмисно перевищить встановлені строки," - зазначає він.

Як пояснює Тетяна Шевчук, річ у тім, що у кримінальному провадженні строки можуть зупинятись. Тому рік досудового розслідування - це не обов'язково календарний рік.

"Терміни можуть бути призупинені через передачу справи між різними органами. Існує можливість звернення за кордоном для отримання доказів, що також веде до зупинки строків. Захист може стверджувати, що не отримав певний документ у встановлений термін. Є багато технічних нюансів, що впливають на ситуацію, тому важливо, хто і як веде облік. Іноді затримки можуть виникати як зумисно, так і випадково, і такі затримки можуть стати причиною закриття справи", - зазначає експерт.

На думку Євгена Крапівіна, активне бажання скасувати п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, породжене певними проблемами з топкорупційними справами, - важливе, однак варто памʼятати про баланс у кримінальному процесі.

"Особисто мені до вподоби англо-американська система, яка зосереджена на статутних обмеженнях, зокрема на термінах давності для притягнення до кримінальної відповідальності. Важливо, що захист має можливість у будь-який момент звертатися до суду з питанням про розумність цих термінів, адже затягування процесу може свідчити про наявні проблеми. Однак для цього потрібен значно вищий рівень дотримання правової держави, ніж той, що існує у нас," – вважає він.

Окрім чіткого механізму обчислення строків, має у законодавстві має бути встановлений обов'язок передати справу до суду у певний строк.

"Обов'язок передати справу до суду має бути невід'ємним. Якщо прокурор не ініціює це, то повинні існувати певні механізми впливу на нього, - підкреслює Тетяна Шевчук. - Докази, які були зібрані після вказаного терміну, не можуть бути прийняті судом. Суд повинен враховувати лише ті докази, які були отримані під час досудового розслідування. У такому випадку слідчий або прокурор не матимуть причин затримувати справу. У жодній іншій країні світу не існує такої абсурдної норми, що кримінальну справу можливо закрити виключно через порушення термінів розслідування."

За словами експертки, міжнародні партнери України, які наполягали на створенні антикорупційної системи, здивовані, що у КПК залишили таку лазівку, яка дозволяє закривати корупційні справи навіть якщо є докази винуватості підозрюваного лише через закінчення строків.

"На жаль, в умовах діяльності незалежних організацій, що займаються розслідуванням корупційних справ, необхідно мати певний захист, щоб уникнути можливих переслідувань, як особисто, так і щодо своїх політичних спонсорів. Це свого роду запасний варіант на випадок, якщо їх раптом викриють у корупційних діях," - зазначає вона.

Попри те, що МВФ та ЄС наполягає на виправлення так званих правок Лозового, експертка відкидає припущення, що через невиконання цієї вимоги Україні можуть зменшити фінансову підтримку.

"Всі усвідомлюють, що наша країна перебуває у стані війни. Тому наші партнери, м’яко кажучи, мають свої пріоритети. І основним пріоритетом є підтримка стабільної економіки України, а не суперечливі, хоча й не критично важливі, норми процесуального кодексу. У зв'язку з цим, наша влада вдається до маніпуляцій. Саме тому вона затягує процеси, говорить про неможливість скасування, створює кілька варіантів законопроекту, лише б не ухвалювати його. Коли керівник офісу президента є безпосереднім вигодонабувачем від такої норми, стає зрозуміло, чому за нею тримаються. Навіть коли виникає резонанс, якщо справу закривають, її вже неможливо відновити", - зазначає Тетяна Шевчук.