Як функціонує програма "єВідновлення" у Миколаєві та чи задовольняють компенсації потреби місцевих жителів?

У Миколаєві родини, чиї домівки постраждали від російських атак під час повномасштабної війни, проходять через складний і тривалий процес відновлення. Хоча держава звітує про успіхи програми "єВідновлення", на практиці сім'ї стикаються з затримками, неповними компенсаціями та багатомісячним очікуванням на рішення комісій, а також з необхідністю витрачати власні кошти. Історії постраждалих свідчать про те, що механізм дійсно функціонує, але повільно, фрагментарно і часто не покриває реальні втрати.

Історії мешканців Миколаєва свідчать про те, що труднощі починаються вже з моменту подачі заявки і тривають навіть після отримання фінансування.

Сім'я Друцьких мешкає у своєму домі вже більше 12 років. Проте після 26 лютого 2022 року цей дім перетворився на безжальну холодну коробку, позбавлену вікон і даху. Найбільше ушкоджень зазнав другий поверх: вибиті вікна, зруйнована стеля, пробиті стіни та пошкоджений балкон.

Частина ударної хвилі була поглинена будівлею після вибуху, що стався внаслідок підриву російського танка, який заїхав на проспект Центральний. У результаті боїв між українськими військовими та російськими загарбниками 26 лютого в районі будинку торгівлі "Південний Буг" у Миколаєві постраждали як житлові будинки, так і магазини.

У перші дні після нападу родина повернулася додому і не змогла його впізнати.

— Другий день війни — а наш дім майже в руїнах. Зараз я стою посеред того, що колись було нашим затишком, який ми створювали роками, і не можу зрозуміти, з чого почати все спочатку. Тоді всі були в стані шоку. Холод пронизує, вітер дме, а потрібно щось зробити, щоб закрити будівлю. Все робили за власні кошти, — згадує чоловік.

Переважна частина сусідів тоді покинула свої домівки. Родина опинилася майже наодинці з наслідками руйнувань. Протягом двох років вони мешкали під тимчасовим дахом, який не витримував дощів: усюди стояли відра та тазики, щоб вловлювати воду.

-- Якби програма запрацювала швидше, багато чого вдалося б уникнути. Але добре, що ми отримали компенсацію -- і отримали реальні гроші, які справді допомогли, - додає чоловік.

Волонтери встановили вікна лише в зимовий період 2023 року, і саме тоді в будинку вперше після початку війни з'явилося природне освітлення.

-- Ми якось самотужки, за допомогою друзів, це все прибрали, зашили, чим могли, і довго чекали державної програми. Чоловік залишався у будинку як сторож, а я з дитиною виїхала до Одеси. Там теж не було легких умов. Пощастило, що адміністрація центрального району направила до нас благодійну організацію, яка встановила вікна взимку 2023 року. І лише тоді в будинку знову з'явилося природне світло, - розповідає власниця будинку Олена Друцька.

Коли запрацювала програма "єВідновлення", процес пішов, але простим його не назвеш. Комісія приходила тричі. Фіксували ушкодження, рахували збитки, вимагали додаткові довідки -- щоразу якісь нові, говорить родина Друцьких.

-- Процедура не швидка і не проста. Врятувало те, що моя дружина дуже наполеглива. Вона реально ходила щодня, добивалася, доки це зрушить з місця. Були затримки, але все пройшло без критичних проблем, -- каже чоловік.

Родина отримала перший транш у розмірі 200 тисяч гривень. Цих коштів виявилося достатньо лише для ремонту даху. Будівельники провели заміну металопрофілю, укріпили балки, підшили покриття і закрили значні дірки.

Ми повністю демонтували стару покрівлю та збудували нову практично з нуля. І що примітно, бюджет виявився точним до копійки: бригада прибула, виконала всі роботи, і адміністрації стало легше, адже це був один великий, окремий проект. Хоча в нашому будинку було багато пошкоджень: стіни, двері, шпалери, а також гіпсокартонна стеля, яка повністю обрушилася через ударну хвилю. Навіть стіна була пробита наскрізь — снаряд пройшов через кімнату і впав усередині. Потім приїжджали спеціалісти СБУ, щоб забрати уламки на експертизу — це сталося ще влітку 2022 року, - ділиться спогадами Олена Друцька.

Другий транш у розмірі 500 тисяч гривень родина змогла отримати тільки після завершення всіх інших етапів робіт. Ці кошти були спрямовані на внутрішні ремонти. Для цього довелося залучати різних спеціалістів: хтось займався стелями, інші – стінами, а ще інші – установкою дверей.

Незважаючи на державну допомогу, родина витратила приблизно 3,5 тисячі доларів власних коштів, в основному на оплату праці майстрів.

Матеріали були надані, але за виконання робіт не заплатили. Бригада з 4-5 осіб працювала над дахом майже протягом місяця. Всередині також було багато демонтажних робіт і вирівнювання. Все це обійшлося нам у чималу суму, -- зазначає Друцький.

Окрім цього, уряд не покриває витрати на домашні речі, такі як меблі, штори та пошкоджену техніку. На кухні виникли подряпини на поверхнях, а також були зламані елементи декору, включаючи стіл. Сім'я змушена була витрачати власні кошти на відновлення, тоді як благодійники допомогли з заміною великих вікон. Ремонт було завершено влітку 2024 року.

-- Це величезна допомога. Ми б самі не витягнули такий обсяг, -- каже Олена Друцька.

У 2023 році життя цієї родини з Миколаєва поділилося на "до" та "після" одного ракетного обстрілу. Вони перебували вдома: чоловік, жінка та їхня дитина, коли потужна вибухова хвиля зруйнувала їхнє помешкання та майно. Автомобіль, що стояв на подвір'ї, отримав настільки серйозні пошкодження, що його довелося розібрати на запчастини. Будинок частково обвалився, всі вікна та двері були вибиті, а уламки скла поранили стіни та людей.

-- Ми були всередині. І дитина була. Скло буквально було в голові -- це дуже страшно. Всі вікна, всі двері лежали на землі. Це шок, який не забувається, -- згадує Ірина Гайдук.

Несмотря на величину руйнувань, сім'я вціліла. Проте їхнє існування стало тривалою подорожжю до відновлення.

Після удару сім'я вже не могла жити у власному будинку -- дах був рознесений, вікон не залишилося. За допомогою місцевої адміністрації їм тимчасово перекрили покрівлю ОСБ-панелями, аби хоч якось захистити дім від дощу та снігу. Вікна забили тим, що було під рукою.

Родина орендувала житло цілий рік, поки намагалася зібрати документи та подати заявку на компенсацію.

— Я просто приходила сюди, спостерігала за цим будинком... Було сумно. Хотілося вжити якісь заходи, щоб він не залишався занедбаним, — ділиться Ірина Гайдук.

За порадою фахівців родина могла претендувати на програму компенсацій за знищене майно, оскільки пошкодження були дуже значними. Але програми для знищених будинків на той момент ще не було. Тож сім'я подала заявку як пошкоджене майно.

Сім'ї довелося кілька разів повторно подавати заявку через збої в системі. Крім того, необхідно було підготувати детальний технічний опис ушкоджень і зібрати всі документи та підтвердження.

1 квітня 2024 року вони оформили документи через платформу "Дія". Через 9 днів отримали підтвердження: їхня заявка була схвалена. Ще через два тижні прибула комісія, яка оглянула пошкодження, склала чек-лист та оцінила завдані збитки.

Через дев'ять днів після подачі заявки прийшло підтвердження. Комісія здійснила огляд будинку через два тижні. Проте реальні кошти в розмірі 220 тисяч гривень родина отримала лише через рік після вибуху.

-- Ми постраждали у 2023-му, а компенсацію отримали влітку 2024-го. Весь цей час я винаймала житло. І паралельно ходила по кабінетах: підписати тут, уточнити там, принести ще одну довідку, - розповідає Ірина Гайдук.

Сума, яку встановила комісія, була достатня лише для виконання найнеобхідніших ремонтних робіт: зашпаклювати стіни, провести штукатурні роботи та замінити покриття даху на шифер.

У червні ми отримали нашу першу фінансову виплату — 220 тисяч гривень. Усі деталі були чітко зафіксовані у чек-листі. Хоча ця сума не є значною з огляду на масштаби руйнувань, ми все ж таки були вдячні за будь-яку допомогу. Кошти були витрачені економно, але це лише тимчасові заходи, щоб забезпечити собі хоч якусь нормальність у житті. Наші втрати становлять приблизно півмільйона гривень, — ділиться Ірина Гайдук.

Прилад, який постраждав від вибуху, включав пральну машину, меблі та електричні прилади, але компенсація за них не передбачалася. Тож довелося витрачати власні кошти на їх відновлення.

Родина зазначає, що їм пощастило мати близьких, здатних самостійно виконати частину завдань. В іншому випадку, цих коштів було б явно недостатньо.

-- Хто його буде робити? Ну ми самі. З близькими, своїми руками. Добре, що є родичі, в яких руки ростуть з правильного місця, - каже Ірина.

Виплати здійснювались на електронну картку "єПідтримка". Закупівлю товарів можна було проводити в магазинах, які беруть участь у програмі, таких як "Поліс", "33-й" та інші.

Перше нарахування вони отримали 29 червня 2024 року, друге -- 5 листопада 2024 року. У червні 2025 року родина закінчила основні ремонтні роботи.

За їхніми підрахунками, загальний збиток від обстрілу -- близько 500 тисяч гривень. Сума компенсації -- 220 тисяч гривень.

— Зробили лише косметичний ремонт. Десь підправили стіни, десь нанесли нову штукатурку, а дах покрили шифером. Не все ідеально, але жити можливо. Напевно, ми не єдині, - зауважує Ірина Гайдук.

Мешканка будинку на вулиці Адміральській розповідає, що після двох хвиль обстрілів її квартира отримала суттєві пошкодження. Під час першого удару комісія з архітектури так і не приїхала -- людям сказали "дзвонити й замовляти огляд", хоча ніхто тоді навіть не знав про такий порядок дій. Після другого обстрілу комісія прийшла, але в акт внесли далеко не всі руйнування.

Жінка зазначає, що внаслідок цього програма "єВідновлення" покрила лише невелику частину завданих збитків: їй було відшкодовано лише вхідні двері, тріщину у кладовці та шпалери. Проте в квартирі залишилися тріщини на стелі, пошкоджені стіни та інші наслідки ударної хвилі. Виплата компенсації на стелю та більші площі стін "не передбачена".

— У мене в квартирі велика тріщина, стара штукатурка трясеться. Якщо почну її знімати, все може обвалитися. А мені кажуть, що це не підпадає під компенсацію. Виплатили лише 15 тисяч гривень: на двері, трошки шпаклівки та шпалер. А хто буде виконувати роботи? — ділиться своїми переживаннями Ірина Семенова.

Вона зазначає, що повторна подача в систему вже не є можливою, хоча деякі руйнування стали очевидними пізніше, після проведення робіт благодійними підрядниками.

Додаткові проблеми виникли і в сусідів. Одна з жінок зазначила представникам, що їй "зробили балкон", маючи на увазі лише встановлену металеву огорожу. Через цю неточність у розмові їй поставили "галочку" про виконані роботи -- і з переліку потреби в ремонті балкона її вже викреслили. Дзвінки на гарячу лінію ситуацію не змінили.

Мешканці висловлюють своє невдоволення: суми виплат не відповідають реальному обсягу завданих збитків, а в тих випадках, коли попередні підрядники з благодійних організацій виконали роботи частково або неналежно, програма "єВідновлення" більше не враховує ці території.

У травні 2025 року Миколаїв продовжував залишатися серед лідерів за кількістю поданих заяв у рамках програми "єВідновлення". Мешканці міста зареєстрували понад 4,4 тисячі звернень, і близько половини з них вже пройшли процедуру розгляду. Експерти Transparency International, які проводили оцінювання роботи місцевих комісій, відзначали, що процес проходив без значних порушень, хоча навантаження на систему було досить високим.

Восени навантаження лише зросло. Станом на листопад кількість поданих заяв перевищила 5,1 тисячі, тобто за пів року додалося майже 700 нових звернень. Зросла і кількість ухвалених рішень: погодженими стали понад 2,8 тисяч заяв, а більшість із них уже профінансовані.

У Центральному районі, з травня 2023 року, адміністрація обробила 1493 заяви. З них більше половини – 712 – отримали схвалення, тоді як 696 були відхилені з різних причин, включаючи відмови самих заявників та випадки, коли люди самостійно відновили свої будинки.

На затверджені заявки район виділив компенсації, які перевищують 39 мільйонів гривень, з яких мешканці вже фактично отримали 14 мільйонів гривень.

Спартак Гукасян, представник Уповноваженого з прав людини в Миколаївській області, зазначає, що кожен етап програми "Є-Відновлення" стикається з певними труднощами, які відчувають тисячі сімей. Він підкреслює, що серед найбільших викликів є затримки в термінах, технічні помилки в документації та недостатній рівень виплат компенсацій.

Люди скаржаться, що комісії місяцями не можуть приїхати для обстеження, а отримані акти часто повертають на доопрацювання через формальні неточності.

Навіть затверджені виплати часто не покривають витрат на хоча б частковий ремонт, оскільки ціни на будівельні матеріали зростають швидше, ніж розмір компенсацій.

Основним порушенням, яке ми вважаємо критичним, є невиконання розумних термінів, встановлених у процедурі. Право на відновлення житла передбачає також, що людина не повинна чекати на це відновлення вічно. Коли особа не може отримати акт обстеження протягом півроку через організаційні труднощі громади, це є безпосереднім порушенням її прав. Крім того, ми фіксуємо випадки, коли відмови у включенні до програми не супроводжуються чіткими та аргументованими поясненнями, що ускладнює процес оскарження, - зазначає Спартак Гукасян.

Спартак Гукасян вважає, що найбільш складним етапом є процес діагностики травм.

Заявку подати можливо, але затримка у приїзді комісії та коректному оформленні документів є основною "перешкодою", -- зазначає він. Через ці затримки часто виникають проблеми з виплатами.

Особливо уразливі літні та маломобільні люди, яким важко користуватися "Дією" чи іншими електронними сервісами.

Теоретично можна подати документи через ЦНАП, але на практиці у багатьох громадах відсутня належна підтримка. Через це постраждалі опиняються в нерівних умовах.

Звернення про затримки термінів займає перше місце серед усіх скарг. Щодо відмов, їх надходить менше, але часто вони виникають через технічні помилки при заповненні документів, що, по суті, є наслідком незавершеності процесу. Коли особа проходить всі етапи очікування, а потім отримує відмову через неправильно заповнену графу, це викликає цілком зрозуміле обурення, - зазначає уповноважений.

Іншою складністю є суб'єктивний підхід до оцінки роботи комісій. Розмір руйнувань може варіюватися в залежності від складу комісії або періоду, коли проводиться обстеження.

-- Люди вбачають проблему в тому, що оцінка масштабів руйнувань може суттєво відрізнятися в залежності від складу комісії, громади чи навіть часу проведення обстеження. Відсутність гнучкого механізму коригування максимальних сум компенсації відповідно до реальної ринкової вартості ремонтно-відновлювальних робіт та відсутність єдиного, максимально деталізованого стандарту оцінки призводить до нерівномірного підходу і, як наслідок, - до звернень до нас, - додає Спартак Гукасян.

За інформацією Спартака Гукасяна, робота Уповноваженого має на меті виявлення та ліквідацію цих недоліків, оскільки кожен з них торкається тисяч сімей, які сподіваються на повернення до своїх осель.

Ми проводимо аналіз даних, які публікують громади (або не публікують), стосовно процесу реалізації програми, а також розглядаємо звернення громадян. Основні загрози для забезпечення недискримінації ми вбачаємо у нерівному доступі до інформації та адміністративних послуг для жителів різних територіальних одиниць і соціальних груп, про що вже було згадано. Наша мета полягає у виявленні системних недоліків: відсутність чітко визначених термінів на всіх етапах, нестандартизовані оцінки збитків, ускладнений доступ для тих, хто не володіє цифровими навичками, та відсутність механізму коригування сум компенсацій відповідно до реальної ринкової вартості. Кожен з цих недоліків означає тисячі конкретних людських історій, які чекають на можливість повернутися додому, - підкреслює Гукасян.

Ці розповіді — лише частина численних історій з Миколаївщини. Кожна родина пережила свої власні втрати, труднощі та страхи. Проте всіх їх об'єднує спільне прагнення відновити своє життя таким, яким воно було раніше.