Як забезпечити захист прав жертв війни: правозахисна коаліція визначила 13 основних заходів.

Щоб подолати наслідки збройної агресії з боку Росії, необхідна спільна діяльність держави, суспільства та міжнародних партнерів.

Коаліція провідних правозахисних організацій України розробила всебічні рекомендації для уряду, спрямовані на захист прав осіб, які постраждали внаслідок російської агресії, у 2025 році.

Війна Росії проти України, розпочата з тимчасової окупації Криму в лютому 2014 року, призвела до масових руйнувань та вбивств, поранень сотень тисяч людей, переміщення 4,9 мільйона українців як усередині держави, так і за її межами.

Під контролем окупантів продовжують залишатися окремі території Харківської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької та Луганської областей, а також Автономна Республіка Крим і місто Севастополь.

Учасники коаліції організацій, що займаються захистом прав осіб, які постраждали від збройної агресії проти України, підкреслюють необхідність спільних зусиль держави, громадянського суспільства та міжнародних партнерів для подолання наслідків бойових дій, обстрілів українських міст і енергетичної інфраструктури, які тривають навіть у 2025 році. Незважаючи на те, що площа тимчасово окупованих територій України зростає щодня, державі слід продовжувати формувати політики, які б підтримували та зміцнювали зв’язки з мешканцями ТОТ України.

ZMINA ділиться інформацією про те, що міститься в документі.

На пресконференції, що відбулася в Укрінформі 21 січня 2025 року, члени коаліції озвучили узгоджену позицію щодо ключових заходів, які має вжити держава для захисту прав людини у 2025 році. Вони вважають, що впровадження цих рекомендацій дозволить сформувати послідовну державну політику стосовно осіб, які постраждали внаслідок війни, сприятиме досягненню справедливості і забезпечить чіткість у діях держави щодо тих, хто страждає від збройної агресії проти України.

Гармонізація національного кримінального законодавства з міжнародними стандартами.

24 серпня 2024 року Україна офіційно затвердила Римський статут Міжнародного кримінального суду, а 22 жовтня 2024 року був ухвалений закон, що започаткував впровадження змін у національному кримінальному праві з метою його узгодження з міжнародними стандартами.

Цей закон увів до Кримінального кодексу України нову статтю 442-1, що стосується "Злочинів проти людяності", яка раніше відсутня в українському кримінальному законодавстві. Крім того, статтю 438 ККУ було переіменовано з "Порушення законів та звичаїв війни" на "Воєнні злочини". Також введена нова стаття 31-1, яка встановлює відповідальність для військових командирів.

Однак правозахисники підкреслюють, що внесені зміни є недостатніми. Зокрема, стаття, що стосується злочину агресії, змінила лише своє формулювання, тоді як сам склад злочину залишився значно більш широким, ніж це передбачає Римський статут Міжнародного кримінального суду.

Аналогічна ситуація спостерігається і в статті 438 Кримінального кодексу України: термін "воєнні злочини" не відображає реального змісту цієї статті, оскільки вона стосується порушень міжнародного гуманітарного права в цілому, а не лише серйозних правопорушень.

Запровадження в українське законодавство нової статті 442-1 Кримінального кодексу, що визначає відповідальність за злочини проти людяності, ставить під сумнів питання щодо її дії в часових межах.

У коаліції зазначають, що ключовою метою наступних реформ у кримінальному законодавстві має бути включення коректних визначень злочинів, а також встановлення відповідальності як за військові злочини — з чітко окресленими складовими окремих злочинів — так і за інші порушення міжнародного гуманітарного права. Крім того, важливим питанням є врегулювання застосування статті 442-1 Кримінального кодексу України в часовому аспекті.

Активісти з правозахисних організацій підкреслюють, що будь-які наступні зміни в законодавстві не повинні загрожувати функціонуванню правоохоронних органів та судової системи, які вже мають в обробці понад 153 тисячі кримінальних справ.

ЗАХИСТ ГРОМАДЯН ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ ВІД ЗАГРОЗИ ВТРАТИ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ

Активісти з правозахисту звертаються до Верховної Ради з проханням захистити українських громадян, що живуть на окупованих територіях, від можливості втрати свого громадянства.

17 грудня 2024 року Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України" (реєстраційний номер 11469). Цей законопроєкт, зокрема, визначає умови, за яких може бути втрачено громадянство України. Однією з таких умов є добровільне набуття громадянства держави-агресора. При цьому подача заяви на отримання паспорта вважається доказом добровільності цього процесу.

Законопроєкт також передбачає нові підстави для втрати громадянства, зокрема, участь у військових діях проти України в рядах збройних сил держави-агресора. Однак, враховуючи цілеспрямовану політику Росії щодо нав'язування російського громадянства, правозахисники закликають депутатів ухвалити рішення, яке не дозволить виникнути в українському законодавстві нормі, що може поставити під загрозу українське громадянство мільйонів осіб, які опинилися під окупацією.

Вони також закликають парламент взяти до уваги, що Російська Федерація порушує міжнародні гуманітарні норми, змушуючи українців, які живуть на окупованих територіях, присягати на вірність Росії. Крім того, РФ вчиняє міжнародний злочин, примушуючи українців до строкової військової служби та/або мобілізуючи їх до своїх збройних формувань, зокрема шляхом примусу підписувати контракти, що створює видимість "добровільного" вибору.

МЕХАНІЗМИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З "ДОКУМЕНТІВ", ВИДАНИХ В ОКУПАЦІЇ

Правозахисна громада також закликає Верховну Раду встановити чіткі механізми для використання даних з "документів", виданих під час окупації.

У коаліції зазначають, що відповідно до принципів, викладених у статті 9 Закону "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України", ухваленого ще в 2014 році, усі документи, видані під час окупації, визнаються недійсними і не мають юридичної сили. Єдиним винятком є документи, що підтверджують народження, смерть, реєстрацію та розірвання шлюбу на тимчасово окупованих територіях України. Ці документи повинні бути включені до заяви для державної реєстрації відповідних актів цивільного стану.

Однак, влада досі не реалізувала процедуру, пов'язану з актами цивільного стану. Наразі існує судовий порядок, що охоплює лише випадки народження та смерті, які сталися в умовах окупації. Правозахисники коаліції вважають цю процедуру неефективною і такою, що "не сприяє належній державній реєстрації відповідних актів".

Представники коаліції зазначають, що в період з 2022 по 2023 рік лише приблизно вісім тисяч дітей, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, отримали свідоцтво про народження українського зразка. При цьому, за оцінками, у цей час на окупованих територіях на світ з'явилося близько 72 тисяч українських дітей.

У парламенті було подано урядовий законопроєкт №9069, який має на меті впровадження адміністративної процедури для визнання актів цивільного стану, що мали місце на тимчасово окупованих територіях України. Правозахисники вважають, що його прийняття дозволить людям, які жили або досі живуть в умовах окупації, отримати українські документи і забезпечить їм можливість реалізувати свої права.

Акти цивільного стану не є єдиними паперами, які видаються на тимчасово окупованих територіях України та мають значний вплив на реалізацію прав як дорослих, так і дітей. Це також стосується медичних карт, документів на власність, судових рішень та інших важливих паперів. Державі слід переглянути свою позицію щодо повного ігнорування документів, виданих під час окупації. Натомість необхідно розробити і впровадити механізми для використання інформації, що міститься в окремих типах таких документів.

ПЕРЕШКОДИ У ПРОЦЕСІ ОТРИМАННЯ ВІДШКОДУВАНЬ ЗА ЗАВДАНІ ШКОДИ АБО ЗНИЩЕННЯ ЖИТЛА

Коаліція констатує, що запроваджений у лютому 2023 року законом №2923-IX механізм компенсації за пошкодження та знищення об'єктів нерухомого майна через збройну агресію росіян проти України продемонстрував низку системних проблем та недоліків.

Так, правозахисники вважають дискримінацією те, що, згідно з цим законом, власники не можуть отримати компенсацію за житло, яке було знищене або пошкоджене до 24 лютого 2022 року або розташоване на ТОТ України до повномасштабного вторгнення.

Щоб усунути цю прогалину, 19 грудня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11161, що передбачає можливість отримання компенсації за об'єкти нерухомого майна, які розташовані в районі бойових дій або на ТОТ України. Така нерухомість визнається знищеною починаючи з 24 лютого 2022 року.

Одночасно правозахисники звертають увагу на іншу складність: для власників нерухомості, яка була знищена або пошкоджена, а відомості про право власності на яку відсутні в Державному реєстрі речових прав, процес отримання компенсацій є значно ускладненим. Внесення даних про право власності на такі об'єкти, що виникли до 1 січня 2013 року, не є можливим через втрату доступу до архівів Бюро технічної інвентаризації (БТІ) та їх знищення.

Законопроєкт №11440, який був ухвалений у першому читанні, має на меті вирішення цієї проблеми, спрощуючи процес державної реєстрації прав власності на нерухомість у випадках, коли відсутній доступ до документів БТІ. Коаліція також зазначає, що необхідно спростити судову процедуру підтвердження прав власності на нерухомі об'єкти, які постраждали або були знищені внаслідок російської агресії. Наразі власники таких об'єктів змушені звертатися до суду для отримання компенсації, що супроводжується значними витратами та тривалими термінами розгляду справ.

Коаліція звертається до уряду з проханням розробити комплексні рішення, які забезпечать ефективну роботу систем обліку та компенсації за знищене або пошкоджене майно, як рухоме, так і нерухоме.

Згідно з інформацією, наданою Світовим банком, у лютому 2024 року для відновлення України було потрібно 486 мільярдів гривень, з яких 80 мільярдів планувалося витратити на відновлення житлових умов.

Правозахисники також закликали державу Україна обліковувати факти майнової агресії РФ в окупації, фіксуючи об'єкти, які були незаконно відчужені та "націоналізовані".

ПРИНЦИП ЮРИДИЧНОЇ ЧІТКОСТІ В ЗАЛУЧЕННІ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОЛАБОРАЦІЮ З ВОРОГОМ

Спільнота правозахисників звертається до Верховної Ради з проханням внести поправки до Кримінального кодексу, що забезпечать дотримання принципу правової визначеності у питаннях відповідальності за співпрацю з агресором.

Навесні 2022 року ККУ доповнили новими складами злочинів: "колабораційна діяльність" (стаття 111-1) та "пособництво державі-агресору" (стаття 111-2). Аналіз практики застосування цих норм свідчить, що поточне формулювання створює підґрунтя для надмірної дискреції правоохоронців у кваліфікації діянь і нерозуміння громадянами меж припустимої діяльності на окупованій території.

Окрім цього, широкі трактування на практиці призводять до притягнення до відповідальності осіб, які відповідно до міжнародного гуманітарного права вважаються тими, хто забезпечує критично важливі функції на окупованих територіях.

З березня 2022 року в парламенті було представлено 18 законопроєктів, що містять пропозиції щодо змін до статті 111-1 Кримінального кодексу України або торкаються питань обмеження прав осіб, яких звинувачують у колабораціонізмі. Це вказує на те, що існуюче законодавство має недоліки і потребує всебічного перегляду.

Правозахисники констатували, що попри важливість внесення змін ґрунтовної дискусії щодо цього питання в парламенті не відбувається.

Крім уточнення формулювань статті 111-1 КК України, варто розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції, забезпечити люстраційні заходи та розглянути можливість розроблення законодавства про амністію.

Належна державна стратегія щодо внутрішніх переселенців.

Правозахисники також просять Верховну Раду ухвалити комплексні зміни до законодавства щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

До цього часу правозахисники неодноразово підкреслювали важливість створення ефективної державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб, враховуючи виклики, що виникають унаслідок повномасштабної військової агресії проти України.

У зв'язку з наявністю ряду недоліків та застарілих норм, постала потреба в прийнятті оновленої версії Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". З цією метою в парламенті було зареєстровано законопроект №12301.

Переглянути профільне законодавство також потрібно, щоб запобігти непропорційним та неправомірним обмеженням прав ВПО. Останнім прикладом такого обмеження є стаття 40 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яка передбачає повернення до Пенсійного фонду України коштів, що розміщені на рахунках ВПО, у разі невикористання цих коштів протягом більш ніж одного року. Таку дію держави правозахисники кваліфікували як протиправне позбавлення права власності переселенців та закликали усунути це порушення з огляду аргументи, визначені в позиції коаліції.

Законопроєкт №12301, серед інших аспектів, пропонує введення обов'язкового оцінювання потреб осіб, які переміщуються, на різних етапах їхньої адаптації. Це дозволить визначити обсяг додаткових гарантій, які можуть бути надані переселенцям, включаючи фінансову допомогу на покриття витрат на проживання, а також забезпечення соціальних і пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам на загальних підставах, незалежно від дати їхнього переміщення. Крім того, передбачається реалізація заходів державної підтримки на різних етапах їхнього переселення.

РЕІНТЕГРАЦІЯ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ ТА ДОПОМОГА ЖЕРТВАМ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Коаліція також звертається до уряду з вимогою надати пріоритет реінтеграції мешканців окупованих територій, а також підтримці внутрішньо переміщених осіб та інших, хто постраждав від збройної агресії Росії.

У грудні 2024 року Кабмін перейменував Мінреінтеграції на Міністерство національної єдності, а повноваження щодо ТОТ України, ВПО, депортованих осіб, осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, уряд передав Міністерству розвитку громад та територій України (Мінрозвитку).

З моменту отримання перших відомостей про можливе закриття Міністерства з питань реінтеграції, уряд призупинив свою діяльність, спрямовану на захист і підтримку певних категорій постраждалих, які були під опікою цього міністерства. Зокрема, не проводиться доопрацювання та узгодження раніше підготовлених стратегій з таких питань:

● забезпечення житлових прав ВПО в Україні, зайнятості ВПО;

● відновлення державної влади на деокупованих територіях та реінтеграції.

Лідерка Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зазначає, що до змін в уряді питання реінтеграції тимчасово окупованих територій оброблялося окремим міністерством, тоді як наразі воно зведене до обов’язків директорату в рамках Міністерства розвитку.

"Це абсолютно новий вимір, особливо в контексті забезпечення кадрами та ресурсами тих, хто займатиметься питаннями реінтеграції. Саме це стало основою для формування коаліційного підходу, який акцентує увагу на пріоритеті потреб мешканців окупованих територій. Адже наразі немає чіткої визначеності стосовно того, який міністр буде відповідати за підтримку та постійне підняття на національний порядок денний питань наших співгромадян, що живуть в умовах окупації, а також усіх, хто постраждав від війни", - зазначила правозахисниця з Криму.

Правозахисна спільнота наголошує, що остаточне визначення відповідальності Мінрозвитку має створити умови, коли представлення і захист прав та інтересів великої кількості постраждалих осіб, питання реінтеграції знову стануть пріоритетом уряду України, зокрема з огляду на наявні напрацювання, і забезпечать збереження інституційної пам'яті.

Міністерство розвитку повинно забезпечити координацію політик інших міністерств і відомств для ефективної реалізації повноважень, які були передані внаслідок реорганізації Міністерства з питань реінтеграції. Хоча створення та втілення окремих політик може здаватися незвичним для Мінрозвитку, важливо, щоб ці повноваження, отримані від Мінреінтеграції, були реалізовані у тісній співпраці з організаціями громадянського суспільства та міжнародними партнерами, як підкреслюється в документі коаліції.

Коаліція також вважає, що Міністерство розвитку потребує зміцнення своєї структури у відповідь на розширені повноваження, які йому були надані.

Значення комплексної системи допомоги особам, які постраждали від російської агресії.

Запровадити цілісну систему підтримки осіб, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

20 листопада 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" №4071-IX, перехідними положеннями якого передбачено, що Кабінет Міністрів у місячний строк із дня опублікування цього закону - 18 грудня 2024 року - має розробити та внести на розгляд парламенту проєкт закону про підтримку осіб, особистим немайновим правам яких завдано шкоди внаслідок збройної агресії РФ проти України.

Частина 4 статті 10 цього законодавчого акта встановлює, що уряд має повноваження визначати категорії осіб, які постраждали. Правозахисники наголошують, що це є суттєвим кроком у напрямку створення єдиного, справедливого та стійкого підходу до захисту прав цих осіб.

Протягом більш ніж десяти років з моменту початку збройної агресії в Україні в національних правових нормах досі не окреслено категорії осіб, які потерпіли, а також не створено цілісної системи підтримки для таких людей. Крім того, державна підтримка не надається особам, які постраждали у своїх житті та здоров'ї, зокрема внаслідок скоєння воєнних злочинів.

20 листопада 2024 року Верховна Рада ухвалила закон №4067-IX, що запроваджує інститут невідкладних проміжних репарацій, які охоплюють отримання невідкладної грошової допомоги для осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного зі збройною агресією проти України.

Коаліція підкреслює важливість надання аналогічної підтримки й іншим потерпілим, які зазнали серйозних або множинних ушкоджень внаслідок воєнної агресії проти України.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ АДВОКАТІВ КРЕМЛЯ

Згідно з даними правозахисних організацій, на початок січня 2025 року в руках російської влади з політичних причин знаходяться щонайменше 220 українців, які утримуються в умовах позбавлення волі в тимчасово окупованому Криму та на території Росії. Крім того, після 24 лютого 2022 року спостерігається постійне зростання кількості цивільних осіб, які стали жертвами незаконного утримання.

Згідно з інформацією, наданою Координаційним штабом і Об'єднаним центром СБУ, в російському полоні знаходяться не менше 16 тисяч мирних жителів України.

Після змін у складі уряду наприкінці 2024 року Міністерство розвитку отримало відповідальність за забезпечення прав та інтересів осіб, які втратили свободу через збройну агресію, а також їхніх родин. Таким чином, міжвідомча комісія, що займається встановленням фактів позбавлення особистої свободи внаслідок агресії проти України, також буде діяти на платформі цього міністерства.

Водночас захисники прав вважають, що доцільніше було б передати комісію під управління Міністерства соціальної політики України, яке вже займається визначенням належності до різних категорій осіб, які постраждали внаслідок російської агресії.

Також коаліція настійно закликає уряд вжити заходів для забезпечення реалізації прав та захисту інтересів осіб, які стали жертвами позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

З цією метою вони звертаються до уряду з проханням провести аналіз практики реалізації спеціального Закону "Про соціальний і правовий захист осіб, які стали жертвами позбавлення особистої свободи через збройну агресію проти України, а також членів їхніх сімей".

Після цього необхідно розробити і представити Кабінету Міністрів зміни до відповідного законодавства, а також до урядових постанов №№1210 та 296, з метою забезпечення звільненим цивільним полоненим адекватної медичної та реабілітаційної підтримки, тимчасового житла та програм адаптації.

ПРОТИДІЯ ОКУПАЦІЇ: ДОПОМОГА ДІТЯМ І МОЛОДІ

Належить підтримувати дітей та молодь з ТОТ України, зокрема через створення умов для здобуття освіти.

Громадські організації, що займаються правами людини, звертаються до держави з проханням ввести програми підтримки для дітей і молоді, щоб допомогти їм адаптуватися та інтегруватися після виходу з окупованих територій, особливо в контексті навчання.

Наприклад, можна розглянути короткострокові програми інтеграції, схожі на підготовчий курс із наданням стипендій, які були впроваджені Міністерством реінтеграції у 2021 році.

Програми підтримки дітей та молоді з ТОТ України, створення умов для отримання ними української освіти забезпечить збереження зв'язків з державою Україна тим, хто перебуває в окупації, переконані правозахисники.

Вони зазначають, що в галузі освіти уряд повинен створити умови для отримання знань через різні формати, такі як дистанційне навчання, індивідуальні програми, які відповідають типовим освітнім стандартам, адаптованим для потреб дітей з тимчасово окупованих територій України, або ж індивідуальні курси, що готують до державної підсумкової атестації.

У документі коаліції зазначається, що освітні та модельні програми повинні бути адаптовані з урахуванням, зокрема, існуючих освітніх прогалин у дітей, обмеженого часу на вивчення матеріалів, а також потреби у розвитку громадянської стійкості до пропаганди.

Ключовим є те, що деякі навчальні заклади, що діяли на територіях під окупацією, були переведені на дистанційне навчання. Це стосується як дітей, які перемістилися в межах країни або виїхали за кордон, так і тих, хто залишився на окупованих територіях.

Правозахисники звернулися до Міністерства освіти і науки з закликом об'єднати освітні центри "Крим-Україна" та "Донбас-Україна" в один єдиний освітній простір. Вони також наголосили на необхідності проведення своєчасної інформаційної кампанії, спрямованої на збільшення кількості абітурієнтів. Крім того, потрібно затвердити і реалізувати процедуру визнання навчальних результатів на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до кінцевих положень закону №3482-IX, ухваленого в кінці 2023 року.

Правозахисники вважають, що прийняття підзаконних актів відкриє можливості для дітей з тимчасово окупованих територій отримувати українську освіту. Крім того, для молоді це не лише продовження навчання, але й доступ до українського ринку праці, що є критично важливим у ситуації з браком кадрів.

ПЕНСІЇ ВПО БЕЗ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Коаліція звернулася до уряду з вимогою гарантувати виплату пенсій для внутрішньо переміщених осіб без будь-яких форм дискримінації. Вона зазначила, що пенсіонери серед переселенців повністю покладаються на ці виплати, оскільки вони здебільшого є єдиним джерелом їхнього фінансового забезпечення.

Правозахисники вважають, що для забезпечення гідних пенсій для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) необхідно усунути дискримінаційні бар'єри, що стосуються виплат для тих, хто перемістився після 24 лютого 2022 року. Вони також наголошують на потребі спростити процедури поновлення та отримання пенсій для українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях. З 2014 року уряд застосовував різні підходи до виплат пенсій ВПО та громадянам, які залишилися на територіях під контролем України, впроваджуючи додаткові вимоги для переселенців. Наприклад, необхідно мати довідку про реєстрацію як ВПО, проходити регулярну ідентифікацію і здійснювати виплати лише через один банк — АТ "Ощадбанк".

Ці обмеження та додаткові вимоги залишаються в силі для тих, хто перемістився до 24 лютого 2022 року. Натомість особи, які були переміщені після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, отримують пенсію на загальних підставах. Правозахисники вважають, що для ліквідації цієї дискримінації необхідно скасувати постанову Кабінету Міністрів України №637 та уніфікувати процедуру отримання пенсій для внутрішньо переміщених осіб, зокрема тих, хто перебуває за кордоном.

Крім того, громадяни України, які проживають на територіях, окупованих до 24 лютого 2022 року, не можуть дистанційно поновити виплату пенсії в разі припинення, адже, відповідно до чинного законодавства, вимагається особисте звернення особи до ПФУ. Закон №3674-IX мав на меті спростити механізм отримання пенсій громадянами України, що проживають на ТОТ або під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну уряду України територію. Натомість Мінсоцполітики не розробило механізму реалізації цього закону, що унеможливлює його реалізацію.

Розробка житлових умов для розміщення евакуйованих осіб з обмеженими можливостями.

Коаліція звертається до уряду з проханням забезпечити нові можливості для розміщення евакуйованих осіб з обмеженими можливостями, включаючи людей з інвалідністю та літніх громадян, що потребують стаціонарного догляду.

Внаслідок російської агресії в Україні постало питання забезпечення безпечних умов для евакуації цивільних осіб із районів бойових дій, сусідніх територій, а також з тимчасово окупованих регіонів.

Громадські організації взяли на себе ініціативу з евакуації певних соціальних груп у той час, коли державні структури не справлялися з цим викликом. Проте, поряд з евакуацією, виникає ще одна важлива проблема – забезпечення житлом евакуйованих осіб.

На сьогоднішній день некомерційні організації вичерпують свої можливості у пошуку та підготовці приміщень для розміщення евакуйованих людей з інвалідністю та літніх осіб. Обласні військові адміністрації інформують їх про те, що на території регіону або залишилося небагато вільних місць, або вони зовсім відсутні.

У коаліції вказують, що в ухваленій 24 грудня 2024 року Стратегії реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціалізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку немає відповіді на питання, що робити з великою кількістю евакуйованих громадян, які потребують стаціонарного догляду. Отже, у коаліції виступають за розроблення рішення на період воєнного стану, щоб розв'язати проблематику розміщення великої кількості евакуйованих осіб, які потребують стаціонарного догляду. Наприклад, через створення додаткових місць тимчасового проживання зі стаціонарним доглядом.

В заключній частині свого звернення правозахисники коаліції закликали уряд сформулювати чітку стратегію щодо окупованих територій України та забезпечення підтримки для мешканців цих регіонів.

Законом "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на ТОТ України" визначаються особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на ТОТ. Утім, як констатує правозахисна спільнота, після більш ніж десяти років збройної агресії відчутним стає брак загального бачення держави щодо ТОТ України, яке має послідовно простежуватися в діях органів державної влади.

Вивчаючи державні стратегії та законопроєкти, які були подані до парламенту, експерти прийшли до висновку, що у держави відсутнє чітке уявлення про майбутнє тимчасово окупованих територій України та їх мешканців. Невизначеність і спонтанність законодавчих ініціатив, які отримують підтримку парламенту, створюють ризики для підтримання зв'язків українців, що опинилися під окупацією, з державою.

Ослаблення або припинення цих зв'язків є результатом свідомої політики Російської Федерації. Таким чином, Україні необхідно вжити всіх можливих заходів для укріплення взаємин з громадянами, які мешкають на тимчасово окупованих територіях. При цьому, як зазначають правозахисники, важливо врахувати специфічні наслідки тривалої окупації частини українських територій, зокрема понад десятирічної окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також деяких районів Донецької та Луганської областей.

Коаліція організацій, які займаються захистом прав осіб, постраждалих від збройної агресії проти України, включає в себе Центр прав людини ZMINA, "Донбас SOS", "Крим SOS", Громадський холдинг "ГРУПА ВПЛИВУ", благодійний фонд "Право на захист", "Схід SOS", Stabilization Support Services та Кримську правозахисну групу. Щороку ця коаліція представляє свої пріоритетні рекомендації для Верховної Ради та Кабінету Міністрів України щодо захисту прав людини в умовах збройної агресії.