Як відшукати дитину, яку приховала Росія
Відновлення прав українських дітей, яких викрала Росія, є складним та маловідомим процесом.
Станом на жовтень 2026 року Україна зафіксувала 20 651 випадок верифікованої депортації або примусового переміщення дітей, хоча точні дані залишаються нез'ясованими. В межах президентської програми Bring Kids Back UA вдалося повернути додому 2 736 дітей. Ці показники демонструють значний масштаб проблеми, яка все ще далека від вирішення. Процес повернення кожної дитини є складним і вимагає зусиль дипломантів, юристів, психологів та багатьох інших фахівців, які працюють за лаштунками. Міжнародні партнери України також відіграють важливу роль у цьому процесі.
Отже, яким чином відбувається пошук, виявлення та повернення українських дітей на батьківщину?
Які труднощі створює Росія?
Російська Федерація чинить значний опір поверненню українських дітей, прагнучи утримати їх на своїй території. Зокрема, у звіті ООН за 2026 рік вказується, що російські державні органи регулярно не інформували батьків про місцезнаходження їхніх дітей, передавали їх до російських сімей і установ, а також створювали різноманітні бар'єри для процесу возз'єднання.
У процесі усиновлення може відбутися зміна імені та місця народження дитини, що ускладнює або навіть унеможливлює її повернення до біологічної сім'ї. Один з численних прикладів: у 2022 році десятимісячну Маргариту Прокопенко, що виховувалась у дитячому будинку в Херсоні, усиновили Сергій Миронов, лідер прокремлівської політичної партії, та його п'ята дружина Інна Варламова. Дівчинку таємно вивезли до Росії, де їй змінили громадянство, ім'я та по батькові, а також записали інше місце народження. Таким чином, замість українки Маргарити Михайлівни Прокопенко з'явилася росіянка Марина Сергіївна Миронова, яка нібито народилася у підмосковному Подольську. Доля маленького Іллі Ващенка, що був вивезений до Росії разом з Маргаритою, залишається невідомою. З точки зору міжнародного права, подібні дії можуть бути розцінені як воєнні злочини, а в окремих випадках – як елементи геноциду.
Де можна отримати відомості про дітей, які були викрадені Росією?
В Україні існує єдиний офіційний державний портал під назвою "Діти війни", який призначений для збору та поширення інформації про дітей, викрадених і депортованих Росією. Цей портал був створений за ініціативою Офісу Президента України. З метою забезпечення безпеки особистих даних повний список дітей не публікується у відкритому доступі. Проте, на платформі щоденно оновлюються офіційні статистичні дані про кількість постраждалих, а також є можливість повідомити про випадки зникнення або депортації дитини.
Державні органи, розвідувальні служби та організації, що займаються захистом прав людини, ведуть спеціалізовані бази даних і реєстри. Ці інструменти сприяють пошуку дітей та обміну доказами з міжнародними колегами.
На веб-сайті Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Війна і санкції" було опубліковано реєстр осіб, як фізичних, так і юридичних, які безпосередньо залучені до незаконної депортації дітей з України. Цей список регулярно оновлюється.
Збір доказів і повернення дітей є також пріоритетом неурядових організацій, таких як благодійний фонд Save Ukraine. Ця організація, зокрема, документує створення Росією нелегальних онлайн-каталогів з інформацією про українських дітей.
Як проходить процес повернення дитини?
Процес повернення дитини може займати від декількох тижнів до кількох місяців. Необхідно допитувати свідків депортації, стежити за соціальними мережами та російськими медіа, аналізувати фотографії, а іноді й супутникові знімки, а також вивчати евакуаційні маршрути та відновлювати хронологію подій. Інформацію доводиться збирати по маленьких частинах. Крім того, діти, особливо маленькі, швидко ростуть і змінюються, що ускладнює їх упізнавання навіть для найближчих родичів. Враховуючи досвід інших конфліктів, незалежна комісія ООН запропонувала Україні створити базу ДНК для родичів депортованих дітей.
Україні довелося з нуля створювати не лише алгоритми повернення дітей, а й системи покарання для винних росіян — від високопосадовців, таких як Путін і Львова-Бєлова, до тих громадян, які відгукнулися на заклик влади та почали "усиновлювати" українських дітей. Як зазначає в інтерв'ю Укрінформу юристка-міжнародниця Катерина Рашевська, тут не може бути жодного "компромісу", так само, як і в питаннях територіальної цілісності чи справедливості. Покарання винних є однією з гарантій того, що подібне не повториться.
Етап перший: подача заявки.
Державний механізм повернення та реінтеграції українських дітей із тимчасово окупованих територій (ТОТ) або Росії регулюється постановою Кабінету Міністрів № 551 з подальшими змінами. До процесу залучені державні органи та громадські організації, зокрема Save Ukraine та Українська мережа за права дитини.
Перший етап - це інформування про депортацію дитини або її знаходження в умовах окупації. Ви можете звернутися до Національного інформаційного бюро, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національної поліції або до спеціалізованих громадських організацій.
У вашому зверненні слід вказати повне ім'я та прізвище дитини, дату її народження, останнє відоме місце знаходження, а також інформацію про батьків або законних опікунів. Не забудьте додати наявні документи. Якщо маєте зв'язок з родичами, які проживають на окупованих територіях, важливо проінформувати про це координаторів.
Другий етап: верифікація та формування плану
Уповноважені органи (СБУ, Нацполіція, Уповноважений з прав людини, Координаційний штаб) перевіряють надану інформацію, за потреби залучаючи до ідентифікації ДНК-аналіз родичів. На основі зібраних даних розробляють індивідуальний план повернення з урахуванням віку, стану дитини та безпекових ризиків.
Далі організовують безпечний маршрут. Через перевірки російських спецслужб і можливі перешкоди самостійна поїздка родичів часто небезпечна, тому повернення координують спеціалізовані команди. Дитину супроводжують через треті країни до підконтрольної Україні території, де її зустрічають державні служби та волонтери.
Після повернення дитина отримує підтримку у медичній, психологічній та юридичній сферах, а за необхідності – відновлює свої документи. Професіонали також супроводжують її в процесі повернення до навчання та допомагають адаптуватися в безпечному сімейному оточенні.
Складнощі повернення
Міжнародні норми дозволяють евакуацію дітей з зон, небезпечних для їхнього життя і здоров'я, лише за певних умов. Однак з моменту початку повномасштабного вторгнення Росія не продемонструвала наміру систематично повернути українських дітей. Прямі дипломатичні зусилля не принесли бажаних результатів, тому довелося залучати міжнародних посередників та правозахисні організації для вирішення цієї проблеми.
Шістнадцятирічного Богдана Єрмохіна вивезли з окупованого Маріуполя до Підмосков'я, а згодом передали під опіку російської родини. Коли хлопцеві виповнилося 17 років, він отримав повістку до російського військкомату й звернувся до Президента України Володимира Зеленського з проханням допомогти повернутися додому. Попри те, що в Україні в нього були родичі, повернення виявилося складним і тривалим процесом. До нього долучилися не тільки українські державні органи і правозахисники, але й міжнародні організації, зокрема ЮНІСЕФ і Червоний Хрест. Допомогу також надавали Ватикан і Катар.
Міжнародна коаліція за повернення українських дітей і посередники
Міжнародна коаліція, що сприяє поверненню українських дітей, була створена в Києві 2 лютого 2024 року та об'єднує більше 50 країн і міжнародних організацій. Коаліцію очолюють Україна та Канада, які координують дипломатичні, юридичні та логістичні зусилля щодо повернення дітей, їх реінтеграції та реабілітації. Крім того, вони працюють над притягненням до відповідальності винних осіб і посиленням санкцій проти Росії. Станом на весну 2026 року в рамках цієї ініціативи вдалося повернути понад 2100 дітей, які були примусово вивезені до Росії або переміщені з окупованих територій.
Ватикан і Катар надають спеціальну допомогу у поверненні дітей, а нещодавно до цього процесу приєдналася перша леді США Меланія Трамп, завдяки якій вдалося здійснити п'ять повернень. Українська сторона, використовуючи посередників, передає Росії списки дітей, яких необхідно повернути, проте російська сторона часто затягує цю процедуру, вимагаючи додаткові документи. Повернення дітей відбувається різними шляхами — через Білорусь, країни Балтії, Польщу, або, за сприяння Катару, через Москву.
На відміну від Ватикану та Катару, ця коаліція не є прямим посередником у веденні переговорів. Проте вона активно сприяє у визначенні місцезнаходження дітей та фінансово підтримує поїздки батьків або законних опікунів до Росії та регіонів, які вона контролює, аби забезпечити їх повернення.
Історія одного відновлення
Запам'ятовується історія Ольги Пузик та її сина Віктора. У жовтні 2022 року, разом з ще 48 малюками з дитячого будинку в Херсоні, цього хлопчика, якому ще не було двох років, вивезли в невідомість. Він перебував під медичним контролем, оскільки готувався до операції через вроджену аномалію розвитку. Окупанти перевезли дітей до Криму, в сімферопольський дитячий заклад "Ёлочка".
Під час запеклих бойових дій Ольга змогла евакуюватися, але її син залишився вдома. Протягом майже року родина не знала, що сталося з Вітєю. У пошуках хлопчика матері допомогли українські волонтери та державні службовці. Росія погодилася повернути дитину, але за умови, що Ольга особисто приїде до Сімферополя. Хоча відстань від Херсона до Криму становить приблизно 264 км, матері довелося подолати шлях через чотири країни.
До Росії вона потрапила через Естонію. На кордоні її піддали принизливим допитам, зокрема розпитували про родичів-чоловіків, і лише після цього дозволили їхати до Криму. Коли Ольга переступила поріг закладу й вигукнула ім'я сина, той миттєво впізнав маму та кинувся до неї.
З Криму матір з дитиною доставили до Москви, де їх зустріли в посольстві Катару. Варто зазначити, що на зустрічі з катарськими дипломатами була присутня і російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова, незважаючи на виданий Міжнародним кримінальним судом ордер на її арешт. Після цього родина, яку возз'єднали, була перевезена літаком до третьої країни, звідки Ольга та її син нарешті змогли повернутися в Україну.
Повернути кожного додому.
Можливо, після закінчення війни один із тих, хто наразі бере участь у процесі повернення українських дітей з Росії, напише про це книгу й відкриє завісу над тим, що відбувається за лаштунками. На даний момент розголошення навіть окремих фактів може зашкодити операціям з повернення, тому більшість роботи виконується в умовах конфіденційності.
Повернення українських дітей, які були викрадені, залишається важливим пріоритетом для уряду України. Це питання обговорювалося, зокрема, під час недавнього візиту Президента Володимира Зеленського до Осло. Протягом лише останнього тижня з територій, окупованих Росією, вдалося повернути 23 українських дитини. Серед них — дев’ятирічний Стефан, чиїй родині ФСБ погрожувала через малюнок українського прапора, створений хлопчиком.
