Якою стане нова політика в сфері житла в Україні?

Сергій Комнатний Експерт у сфері житлової політики України, доктор юридичних наук

Стаття присвячена аналізу принципів і напрямків нової житлової політики у зв'язку з введенням в дію Закону України про основні засади житлової політики

Закон України "Про основні засади житлової політики" офіційно набув чинності. Це не просто чергова зміна у законодавстві. Це - фактичний перезапуск всієї моделі державної житлової політики, яка понад 30 років жила фрагментарно, а нормативно - спиралася на підходи 1980-х.

Україна вперше ухвалила базовий закон, що чітко окреслює поняття житлової політики, її основні принципи, механізми реалізації, відповідальність різних органів та процеси формування і управління житловим фондом.

І найважливіше - це те, яким чином здійснюється право людини на проживання.

До сьогодні житлова сфера в Україні існувала без цілісної архітектури. Були програми, окремі постанови, фінансові механізми, але не було єдиної логіки.

Новий Закон визначає житлову політику як систему правових, економічних, соціальних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію права осіб на житло та ефективне використання житлового фонду.

Це насправді вказує на зміну:

Стаття 4 Закону закладає фундаментальні принципи:

Це радикально змінює підхід до житла: воно більше не сприймається лише як форма соціальної підтримки. Тепер житло є важливою складовою економічної стратегії, розвитку місцевих спільнот, забезпечення мобільності населення та відновлення національної інфраструктури.

Закон чітко розмежовує державний житловий фонд, житловий фонд територіальних громад та приватний житловий фонд.

Встановлюються: механізми формування і наповнення фондів, правила їх використання, заборона довільного відчуження державного житла, вимоги до прозорості управління.

Важливо, що передбачено створення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи - цифрового інструменту обліку потреб, фонду та програм. Це крок до ліквідації "непрозорих черг".

Розділ II даного Закону окреслює методи здійснення права на житло:

Отже, країна переходить до моделі багатоканального доступу до житла.

Індивід має можливість втілити своє право:

Це сприяє зближенню української моделі з європейськими системами змішаного житла.

Житлова політика більше не може бути ситуативною.

Стаття 8 встановлює основи для формулювання Державної стратегії у сфері житлової політики, а також регіональних стратегій, які повинні затверджуватися з урахуванням довгострокових пріоритетів, а саме:

Це - перехід від "латання проблем" до стратегічного управління.

Для внутрішньо переміщених осіб, військових та соціально незахищених категорій населення необхідно розробити спеціалізовані системи підтримки, що забезпечать тривале вирішення їхніх потреб, а не лише разові заходи.

Прийняття Закону - це не лише внутрішня реформа. Це також елемент виконання зобов'язань України в рамках євроінтеграційного процесу.

Право на житло закріплено в ряді міжнародних документів, зокрема в статті 24 Загальної декларації прав людини, Європейській соціальній хартії та багатьох інших актах.

Новий закон впроваджує принципи, які повністю відповідають європейській моделі житлової політики:

Закон встановлює інституційні підвалини для залучення інвестицій від міжнародних фінансових партнерів, серед яких: Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, а також Банк розвитку Ради Європи.

Практична реалізація Закону вимагає створення кількох нових законодавчих актів та підзаконних норм, які регулюватимуть різні аспекти житлових правовідносин, проте базис для цього вже фактично закладено.