Ярослав Юрчишин: "Ми переглянемо всі положення Цивільного кодексу, які можуть становити загрозу для медіа."
Зображення: facebook/Ярослав Юрчишин. Ярослав Юрчишин зазначає, що основним ініціатором більшості змін є голова парламенту Руслан Стефанчук.
Шановний Ярославе, ви стали одним із тих, хто підтримав законопроєкт №14057, що вносить зміни до Цивільного кодексу. Цей документ зазнав серйозної критики з боку журналістів та правників, оскільки існують побоювання щодо можливого обмеження свободи слова, "права на забуття" та інших положень, що стосуються "превентивної цензури". Що спонукало вас спочатку підписати цей законопроєкт, а потім відкликати свій підпис?
Я дійсно підтримав цей законопроєкт, оскільки вбачав у ньому значно більше позитиву, ніж негативу. Суть реформи полягала не у обмеженні журналістської діяльності, а, навпаки, у зміцненні цивільно-правових механізмів, що захищають права людини. У проєкті немає жодної статті, яка прямо стверджує: "журналістам забороняється". Це загальні положення, які встановлюють баланс між правом особи на приватність і правом суспільства на доступ до інформації.
І коли я дивився на документ, я бачив у ньому багато правильних речей: це і оновлення положень щодо цифрової ідентифікації, і захист дітей від шкідливого контенту, і регулювання сфер, пов'язаних із дитячою порнографією, булінгом, гемблінгом. Тобто дуже багато важливих соціальних моментів.
Зі 128 сторінок порівняльної таблиці лише кілька формулювань могли створювати потенційні ризики для медіа. Але коли профільні медіаюристи і правозахисники почали аналізувати законопроєкт і вказали на ці ризики, я зрозумів, що ми справді могли не помітити небезпечних моментів. Тому я відкликав свій підпис.
Кожен політик може помилитися. Головне -- як він реагує, коли помилку виявлено. Я визнав свою і зараз беру участь у виправленні тексту.
Зображення: Олександр Ратушняк. Пресконференція в Охматдиті, 2 серпня 2024 року.
Тобто ви ознайомлювалися з документом перед підписанням? Не просто підписали "на довірі" ?
Так, я ознайомився з документом. Однак я припустився помилки, не проконсультувавшись із медіаюристами перед тим, як підписати його. Я помітив у ньому певну системність, логіку та філософський підхід, що орієнтується на повагу до людської гідності та приватності. Проте я не врахував, як деякі формулювання можуть бути сприйняті на практиці, особливо в контексті свободи слова.
У сфері права важливо враховувати не лише наміри автора, але і те, як його слова можуть бути інтерпретовані або спотворені. Саме завдяки медійним юристам ми змогли розглянути цю ситуацію з нової перспективи.
А хто саме був автором тих правок, які викликали найбільше обурення серед журналістів? Йдеться про норми щодо "права на забуття" , заборони поширювати інформацію про осіб без рішення суду, можливості компенсації за оціночні судження.
Ініціатором більшості правок є спікер парламенту Руслан Стефанчук. Він працював над цим документом разом із групою академічних юристів -- докторів і професорів цивільного права. Їх можна знайти у складі робочої групи з реформування Цивільного кодексу на сайті Верховної Ради.
Це дуже кваліфіковані фахівці, але, як часто буває, академічний підхід не завжди враховує практичні ризики. Вони мислили логікою "людина і держава" , а не "журналіст і аудиторія" . Тому деякі норми вийшли теоретично правильними, але практично небезпечними.
Ще одна складність полягає в процедурі. Депутатам надали всього кілька днів для ознайомлення з документом, що налічує більше ста сторінок. Для більшості парламентаріїв цивільне право є неосновною галуззю, тому багато хто не встиг детально ознайомитися з матеріалом. Якби текст був опублікований публічно принаймні за два тижні до його реєстрації, то журналісти одразу б звернули увагу на спірні моменти.
Изображение: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин
Отже, я не вважаю, що у когось були погані наміри. Проте сам процес повинен був бути значно прозорішим.
Під цим законопроєктом зібрано близько 200 підписів народних обранців. Це свідчить про те, що більшість з них, ймовірно, не ознайомилися з його змістом?
Думаю, що багато хто не вчитувався детально. Це об'єктивно -- документ великий, складний і технічний. Більшість депутатів не є фахівцями з цивільного чи медіаправа. Вони побачили, що документ посилює захист прав людини, і підписали з благими намірами.
Я також спостерігав за ним з перспективи законодавця, а не журналіста. Це була наша спільна недооцінка. Найважливіше, що ми своєчасно усвідомили цю помилку і тепер спільно з медіа-спільнотою працюємо над її виправленням.
Норми з ризиками для свободи слова будуть змінені чи взагалі вилучені
На минулому тижні відбулася зустріч спікера Руслана Стефанчука з представниками медіа-сфери та юристами. Ви також були присутні на цій зустрічі. Які домовленості були досягнуті?
Отже, наша зустріч відбулася в досить різноманітному складі: серед учасників були спікер, депутати, представники медіа, а також юристи. Ми досягли важливого консенсусу: всі положення, які можуть загрожувати свободі слова, підлягатимуть зміні або повному вилученню між першим і другим читанням.
Існує два можливі сценарії подальшого розвитку ситуації. Перший варіант передбачає відкликання законопроєкту та його переписування з урахуванням думки медійних фахівців. Другий варіант – ухвалити законопроєкт на першому читанні, але заздалегідь визначити, які саме статті потребують доопрацювання. Було обрано другий шлях.
Ми також узгодили, що в ряді пунктів слід включити спеціальне застереження: "якщо інше не визначено профільним законодавством". Це важливе уточнення. Воно вказує на те, що питання, які вже регулюються законами "Про медіа" або "Про інформацію", не підлягають регулюванню Цивільним кодексом.
Таким чином, ми зможемо запобігти виникненню дублювань або конфліктів, коли Цивільний кодекс суперечитиме нормам медіа-законодавства.
Зображення: facebook/Ярослав Юрчишин Спільна дискусія з медіаюристами та фахівцями у сфері свободи слова стосовно законопроєктів №14056 та №14057, що мають на меті оновлення деяких аспектів Цивільного кодексу.
Які конкретно пункти або положення мають намір переглянути або виключити перед другим читанням?
По-перше, є концепція, відома як "право на забуття". Ми ясно вкажемо, що це право не застосовується до публічних фігур і до інформації, що має суспільне значення.
Концепція "права на забуття" в принципі є слушною—наприклад, якщо молодий чоловік вчинив помилку, але згодом змінився, він має право попросити про не розповсюдження інформації про це. Однак для публічних особистостей така практика є проблематичною, адже їхня діяльність, політиків, чиновників та інших посадовців, завжди викликає суспільний інтерес.
Другий пункт стосується статті, що стосується недостовірних відомостей. В актуальному варіанті вона може бути витлумачена як обмеження свободи журналістики. Тому ми вирішили, що її необхідно узгодити з законом "Про медіа", який вже має збалансований механізм для спростувань і визначення відповідальності.
Третій аспект стосується наглядових рад, зокрема в контексті Суспільного мовлення. У запропонованому законопроєкті містяться положення, які можуть бути інтерпретовані як втручання у процес формування наглядових рад. Ми запевнимо, що ці питання підпадають під регулювання спеціального законодавства, а не під дії Цивільного кодексу.
Але в законопроєкті є ще одна суперечлива норма -- про можливість родичів загиблих вимагати видалення інформації про них. До прикладу, родичі одіозного Андрія Портнова, який за життя постійно судився зі ЗМІ, LB.ua -- не виключення, зможуть вимагати видалення будь-якої інформації щодо нього. І мова, звісно, не лише про вбитого Портнова. Ця норма буде знята?
Ми також обговорювали цю тему. Проте, проблема полягає не стільки в самій нормі, скільки в її формулюванні. Якщо ми точно визначимо, що "інформація, яка має суспільний інтерес, не підлягає видаленню", тоді ризики будуть мінімальними.
Позитивний аспект. Ми не здатні створити закон, який буде абсолютно незахищеним від зловживань. Якщо суд буде діяти з упередженням, жоден документ не зможе захистити. Проте ми можемо максимально ясно визначити, що публічні особи, чия діяльність має важливе значення для суспільства, не підпадатимуть під "право на забуття".
Изображение: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин "Добре, що ми не живемо в Росії чи Білорусі: у нас медіа можуть відкрито вказати на такі помилки"
Ще одна скандальна стаття проєкту: якщо немає рішення суду про винність особи, будь-яка інформація про неї вважається недостовірною. Це ж фактично заборонить журналістські розслідування. Що з нею буде?
Ця стаття обов'язково буде змінена. Ідея авторів була благородною: щоб журналісти не називали людину "вбивцею" або "злочинцем", доки немає вироку суду. Але формулювання вийшло надто широким і може справді створювати ризик цензури.
Отже, ми вирішили внести зміни таким чином, щоб у законодавстві було чітко визначено різницю між термінами "особа, яка підозрюється у вчиненні злочину" та "осуджена особа". Крім того, необхідно провести експертну оцінку цієї норми в контексті діяльності Ради Європи та ОБСЄ, щоб упевнитися, що вона відповідає міжнародним стандартам свободи слова.
У документі також є пункт про компенсацію за оціночні судження журналістів. Тобто за висловлену думку теж можна буде судитися?
Це ще одна проблема, і вона буде виправлена. Там ідеться про експертизу, яка нібито має визначати, чи є певне висловлювання фактом чи оціночним судженням. Але це неправильно -- бо питання свободи слова не може вирішувати експерт.
Юристи в сфері медіа вже займаються розробкою нової редакції, в якій буде чітко відокремлено визначення "факт", "оцінка" та "спотворення інформації".
Ми узгодили організувати ще одне спільне засідання, на якому ці зміни будуть обговорені та представлені для публічного розгляду.
Изображение: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин під час зустрічі з медіаюристами та експертами зі свободи слова щодо законопроєктів №14056 та №14057
Юристи в коментарях на LB.ua звернули увагу на іншу статтю в проєкті закону, що стосується "превентивної цензури", яка надає можливість забороняти публікацію матеріалів в інтернеті ще до їх офіційного виходу. Як таке могло потрапити до законопроєкту? Чи ми живемо в Росії чи Білорусі?
Це, швидше за все, технічна спроба адаптувати старі норми, які стосувалися друкованих та телевізійних ЗМІ, до онлайн-простору. Проте це абсолютно неправильний підхід. У мережі неможливо зупинити публікацію без блокування сайту, а таке блокування вже є формою цензури.
Тому ми вирішили, що ця норма не буде поширюватися на онлайн-медіа. І взагалі, добре, що ми не перебуваємо в Росії чи Білорусі: у нас ЗМІ можуть вільно вказувати на подібні помилки, а влада готова їх виправляти. Це і є справжня демократична взаємодія.
Цензура не пройде
Після резонансного голосування в парламенті за закон, що фактично загрожує незалежності НАБУ та САП, на одному з офреків нам, журналістам, прямо заявили: "Ви будете наступними". Схоже, що цей законопроєкт має на меті саме це. Як ви вважаєте, чи можна вважати його підготовкою до ліквідації незалежної журналістики?
Я схиляюсь до думки, що це є перебільшенням своїх здібностей щодо регулювання всього цивільного права, коли працюють виключно з владних чи академічних установ. При цьому медіа залишаються поза увагою.
Те ж саме можна сказати про закриття всіх реєстрів, коли стверджують, що це має забезпечити безпеку в оборонній сфері. А також про ототожнення адвоката з його клієнтом. Якщо розглядати такі аспекти поряд із дивним спостереженням за редактором The Kyiv Independent, то виникає вкрай негативна ситуація.
Складається враження, що медіа дійсно зазнають тиску. Влада сприймає незалежні засоби інформації як серйозних суперників і намагається вжити заходів проти них. Якщо така оцінка ситуації є вірною, то ситуація у нас справді надзвичайно складна.
Насправді, влада могла б просто вийти до медіа і роз’яснити суть цих законодавчих змін. Проте, на жаль, в нашій країні влада продовжує діяти за принципом: "Давайте просто нав’яжемо їм це". В результаті сама ж влада стикається з наслідками у вигляді зниження довіри з боку суспільства. І медіа цілком обґрунтовано висловлюють критику на цю тему.
Зображення: Анна Стешенко Журналісти на прес-конференції з прем'єр-міністром.
Отже, моя мета в процесі підготовки змін до Цивільного кодексу та їх фінального затвердження полягає в тому, щоб трансформувати цю систему. Важливо досягти гармонії між прагненнями ініціаторів удосконалити кодекс і захистом прав медіа. Необхідно забезпечити, щоб можливості медіа для професійної діяльності не були обмежені.
Коли проєкт буде винесено на розгляд Верховної Ради у першому читанні?
На мій комітет проєкт не розписаний, хоча це дивно. Профільний Комітет з питань правової політики вже почав розглядати його наприкінці минулого тижня і продовжує наразі.
На даний момент я не ознайомлений з рішенням комітету. Однак, є велика ймовірність, що воно буде сформульоване у вигляді рекомендації щодо першого читання 116-ї статті, що передбачає можливість внесення системних корективів.
У даному випадку це цілком влаштовує, бо це дає можливість вносити глибинні зміни, бо частину статей треба буде просто знімати, частину -- викладати повністю в іншому форматі. Власне, про цей і домовилися.
У порядку денному цього тижня проєкту закону немає. Протягом двох тижнів будуть напрацьовані зміни від медіа. А наступні засідання парламенту заплановані після 20 жовтня.
Після всіх цих дискусій, чи можете ви підтвердити, що в Україні свобода висловлювання залишиться недоторканою?
Так, можу. Бо зараз медіа й юристи безпосередньо беруть участь у доопрацюванні тексту. Ми зробимо це публічно, з залученням Ради Європи, ОБСЄ, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Громадська відкритість та професійні обговорення є найнадійнішим способом запобігти цензурі.
