Виїзд за межі країни стосується не лише юнаків віком 17 років, а й дівчат: розмова з освітнім омбудсменом.

В інтерв'ю для РБК-Україна освітній омбудсмен Надія Лещик обговорює питання булінгу серед учнів та від вчителів, вербування школярів ворожею стороною, а також проблеми, пов'язані із зарплатами педагогів і виїздом дітей з батьками за кордон.

Основное:

Чи були нещодавно розширені повноваження освітнього омбудсмена? Чи маєте ви можливість накладати санкції на тих, хто порушує правила?

- Я маю право складати адмінпротоколи, але це не відображено у Положенні про освітнього омбудсмена, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів. Ми ще у грудні 2024-го ініціювали зміни до цього Положення. Це процес доволі тривалий, але сподіваюся, що ми подолаємо його, і зміни будуть внесені. Й тоді вже зможемо складати протоколи та направляти їх до суду.

Які скарги найчастіше надходять до вас у даний момент? Вкажіть п’ять основних проблем.

З 1 листопада 2024 року, коли я розпочав виконувати обов'язки освітнього омбудсмена, до 1 червня ми отримали 1413 звернень. З них 312 стосувалися вибору форми здобуття освіти. 180 звернень були пов'язані з питаннями реорганізації та ліквідації закладів освіти. Це викликано зменшенням кількості учнів, що призводить до змін у статусі навчальних закладів: деякі з них закриваються або приєднуються до інших. Таким чином, це питання є надзвичайно актуальним.

Серед численних викликів можна виділити жорстоке ставлення до дітей, зокрема булінг, яке стало причиною 103 звернень. Питання безпеки в навчальному процесі викликало 87 скарг, а також існує 76 звернень щодо педагогічного навантаження.

Можу представити список основних звернень за 2024 рік. Найбільша кількість стосується дій у випадку надзвичайних ситуацій або військових конфліктів - близько 300 звернень. Наступними йдуть питання, пов’язані з утворенням, реорганізацією, ліквідацією та перепрофілюванням освітніх закладів - 159 звернень. Тема булінгу зафіксувала 146 звернень. Також були порушені питання умов праці працівників освітніх установ - 104 звернення, а оплата праці викликала 100 звернень.

Що саме не влаштовує педагогів у їхніх трудових умовах?

- Перевантаження різними обов'язками, які не стосуються освітнього процесу. Звісно, розмір заробітної плати. Мобінг зі сторони керівництва. Перебування педагогів в укритті, коли тривога триває більше, ніж урок, а в педагога закінчилися уроки на цей день.

Іноді для вчителя не забезпечені мінімальні умови праці. Вчителі звертаються навіть з тим, що за власний рахунок купують папір, заправку картриджів для друку документів, зокрема, що їх не забезпечили друком свідоцтв досягнень учнів. Це різностороннє питання.

- Побільшало випадків булінгу. Що з цим варто зробити на рівні держави, на рівні школи, батьків?

Кількість повідомлень про насильство та жорстоке ставлення до дітей, зокрема випадки булінгу, також зростає у нас. Ці скарги стосуються як фізичного насильства з боку дітей, так і, на жаль, з боку вчителів. Важливо здійснювати системну роботу та аналізувати причини, що призводять до виникнення булінгу.

Про це мало говорять, зокрема й у соцмережах, але нерідко таку поведінку в дітей формують батьки. Однією з причин є те, що вони зайняті на роботі й не приділяють достатньо уваги дітям, і діти намагаються привернути увагу до себе. Або ж є насильство в сім'ї, не обов'язково фізичне, може бути і психологічне.

Конфлікт негативно впливає на наше психічне здоров'я, і ми можемо частіше стикатися з неконтрольованими спалахами гніву. Це, у свою чергу, може позначатися на стосунках з дитиною. Але варто зазначити, що навіть до початку війни ми мали проблеми з булінгом, і зараз ця проблема лише загострилася.

В Україні спостерігається зростання випадків булінгу щодо дітей, - зазначила Надія Лещик (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Соціальні мережі також мають значний вплив. Контент, який підтримує та заохочує насильство, стає все більш поширеним. Існують випадки, коли діти намагалися повторити відео з TikTok, що призвело до серйозних наслідків. Щоб зменшити випадки насильства і жорстокого поводження, необхідно зосередитися на кількох аспектах: працювати з батьками, в освітніх закладах та на державному рівні.

На законодавчому рівні існує ряд перешкод, які ускладнюють захист від булінгу. Я вважаю, що однією з основних проблем є недостатня тривалість термінів для накладення адміністративних санкцій. Наприклад, у 20% випадків, які доходять до судового розгляду (хоча більшість не доходять до цього етапу), справи закриваються через те, що спливають строки, протягом яких правопорушника можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Суди не встигають обробляти всі справи, а затримки викликані також і діями адвокатів. Кількість справ, які доходять до суду, значно нижча за фактичну кількість випадків булінгу, оскільки деякі батьки через різні обставини вважають за краще перевести свою дитину в іншу школу або клас, а також замовчують проблему. Я також вважаю, що штрафи за булінг у нас занадто малі: від 850 до 3400 гривень. Спільно з депутатами ми працюємо над тим, щоб підвищити ці суми.

Регулярно в інтернеті трапляються ситуації, коли вчителі виявляються агресорами. Однак наше законодавство має недоліки: педагог, якого суд визнав винним у булінгу, може або бути звільненим, або отримати лише догану, або ж продовжувати свою діяльність у навчальному закладі без будь-яких санкцій.

Існує кілька складних ситуацій. В одній з них вчителька завдала удару дитині кулаком в обличчя, за що отримала догану, але продовжує працювати в навчальному закладі. Суд визнав її винною у скоєнні цього злочину. Батьки дитини, обидва військові, змогли відпроситися зі служби, щоб приїхати до школи і розібратися в ситуації. Вони звертаються до нас з проханням: "Допоможіть, будь ласка. Дитина продовжує переживати стрес, адже щодня стикається з вчителькою, яка її вдарила".

На мою думку, вчитель, який таке вчинив, не має працювати в закладі освіти. Має бути певний період відсторонення. На термін від року до трьох - відсторонення від посади, яка передбачає роботу з дітьми.

На сьогоднішній день в українському законодавстві відсутнє єдине визначення терміна "булінг". У Кодексі про адміністративні правопорушення його трактують інакше, ніж у законі "Про охорону дитинства". Верховна Рада України повинна зайнятися уніфікацією цього поняття.

Ще одна значна проблема - повнолітні здобувачі освіти не захищені від булінгу. Є скарги від студентів, учнів профтехосвіти. Булінг - це коли страждає неповнолітня дитина. А старших за 18 років закони не захищають. Важко застосувати поняття булінгу, якщо є психологічне чи економічне насильство, і немає фізичного. Ми прагнемо розширення захисту на повнолітніх здобувачів освіти.

Студенти перших і других курсів особливо відчувають труднощі. Коли вони лише починають навчання в університеті, їхня впевненість ще не на висоті, і вони переживають через можливість відрахування. Ситуація загостриться з впровадженням 12-річної освіти, коли в 12-му класі навчатимуться учні, яким уже виповнилося 18 років. Це призведе до парадоксу: в одному класі 17-річна дитина буде захищена від булінгу, а 18-річна — ні. Існує законопроект, що передбачає певні зміни в цій сфері, проте його необхідно доопрацювати.

Чому ж самі педагоги стають свідками булінгу? Я колись почула, як одна вчителька скаржилася на те, що сучасні діти можуть миттєво зафіксувати все на телефон, і тепер "навіть не можна на них підвищити голос".

- Аудіо, відео, світлини - все це можна здійснювати, якщо це потім буде використовуватися з метою захисту своїх прав. І саме завдяки таким зйомкам стало відомо про багато випадків насильства.

Щоб зменшити кількість випадків насильства та жорстокого поводження, необхідно взаємодіяти як із батьками, так і в навчальних закладах, а також на рівні державної політики, - зазначає освітній омбудсмен (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Я не маю наміру виправдовувати педагогів, які вчинили насильство. Проте важливо усвідомлювати, наскільки вчителі перевантажені, а їх психологічний стан може погіршуватися через війну та інші стресові фактори. Ми багато уваги приділяємо методам психологічного розвантаження для дітей, але не зосереджуємося на психічному здоров'ї самих вчителів. Я часто підкреслюю, що потрібна програма, яка б допомогла вчителям уникнути вигорання на роботі і займатися власним розвитком.

Вчителі часто самі не розуміють, що їм потрібна допомога в цьому. Я питаю директорів, вчителів: "Як ви вважаєте, вам потрібна психологічна допомога?" Більшість говорить: "Ні, у нас все окей". Але ж не все окей, якщо такі випадки відбуваються. Тому над цим теж треба працювати.

Яка є поширеність проблеми вербування дітей у Росії?

Щодо поширення цієї проблеми, цифри не можуть дати чіткої картини. Служба безпеки України спільно з Національною поліцією запустили чат-бот, за допомогою якого громадяни можуть повідомляти про випадки вербування. Цей сервіс став активним в середині грудня 2024 року, і вже до середини січня 2025 року надійшло близько 1300 повідомлень про спроби залучення наших громадян до злочинних дій, спрямованих на дестабілізацію ситуації в країні. Ворог використовує різноманітні методи для дестабілізації нашого життя, включно з вербуванням.

Провідну роль в убезпеченні дитини від вербування відіграють батьки. Вони мають звертати увагу на своїх дітей (а це переважно діти-підлітки), вибудовувати довірливі стосунки, спілкуватися з дітьми. Вчителі також мають говорити про це з батьками, з дітьми. Також проводить роз'яснення Нацполіція. У Тернополі 10-річний хлопчик побачив, як його намагалися завербувати. Він згадав роз'яснення, які давали вчитель і поліція. Зрозумів, що це вербування, і повідомив про нього поліцію. Тобто така робота дає результат.

Дітям треба пояснювати, що тут покарання серйозніше, ніж штраф. Може бути позбавлення волі на термін до 15 років або взагалі довічно залежно від того, що було скоєно. Частина дітей, на жаль, цього не розуміє. Є багато матеріалів для батьків та вчителів, вони це все знають і можуть вільно знайти в мережі.

Батькам важливо звернути увагу на те, як їхні діти проводять час у соціальних мережах. Наголошую на необхідності встановлення довірливих відносин з дітьми, адже це є проблемою для багатьох. Відсутність контакту між батьками та дітьми часто стає причиною булінгу. Крім того, важливо пояснювати дітям, що обіцянки про гроші не є випадковими — це може бути ознакою вербування. Постійне спілкування та обговорення таких тем є вкрай необхідними.

Яка теперішня обстановка щодо використання російської мови в навчальних закладах? Існують ініціативи з боку шкіл, які закликають учнів уникати спілкування російською, навіть під час перерв.

В Україні чинний закон "Про освіту", який встановлює, що мовою навчального процесу є державна мова. Існує також закон, що підтримує активне використання української мови в статусі державної. Усі органи державної влади, установи та організації, а також під час ділового спілкування, нарад і інших заходів, зобов'язані використовувати державну мову. Усі навчальні заняття повинні проводитися українською мовою.

Існують ситуації, коли вчитель під час перерви обирає спілкуватися російською мовою. Однак перерва також є частиною робочого часу вчителя, і він також повинен комунікувати державною мовою. Учні не несуть відповідальності за це, але важливо, щоб у них було усвідомлення необхідності спілкуватися українською. Вчителі повинні слугувати прикладом для своїх вихованців.

На думку Надії Лещик, педагоги повинні служити зразком для учнів у вживанні української мови не тільки під час уроків, але й у повсякденному житті (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Існують скарги на те, що в навчальних закладах педагоги вживають мову агресора. Наприклад, випадок, коли директорка дитячого садка зовсім не знала української мови, викликав обурення. Нам надіслали відеозапис, на якому було помітно, що керівник не лише не володіє мовою, але й не використовує її в навчальному процесі, навіть незважаючи на прохання батьків.

Надіслала лист до органу управління освіти з проханням вжити заходів та надати сертифікат про вільне володіння державною мовою. У цієї директорки не було сертифікату, тому орган управління освіти її звільнив, бо вона не відповідає займаній посаді. Адже для посади керівника закладу освіти необхідно мати цей сертифікат.

Якщо ти виконуєш посадовий обов'язок, ти маєш спілкуватися державною мовою.

В Україні досі існують навчальні заклади, де навчання проводиться іншими мовами. Яка ситуація з цим у Закарпатті?

- У початковій школі можуть здійснювати навчання мовою національних меншин, поряд із державною мовою. З 5 класу викладання має бути українською, а мова національних меншин вивчається як окремий предмет.

У навчальних закладах, де ведеться навчання мовами національних меншин, які також є офіційними мовами Європейського Союзу, забезпечується право на використання мови відповідної нацменшини в освітньому процесі паралельно з державною мовою. Венеціанська комісія надала позитивний висновок щодо цього питання, що свідчить про відсутність утисків.

На Закарпатті є проблема - частина директорів за нашими неофіційними даними не має сертифіката про володіння державною мовою. Була історія, коли директор школи вже вкотре складав іспит з державної мови і досі не склав. Проблеми є, але з цим працюємо. Необхідно працювати без тиску, без примусу. І особистим прикладом показувати й розповідати, чому мова є важливою в освітньому процесі.

Кілька держав починають вводити заборону на використання смартфонів дітьми в навчальних закладах. Яка ситуація в нашій країні і чи можливе введення подібних обмежень?

Це дійсно захоплююче питання, яке постійно викликає дискусії. Я вже згадувала, що на сьогоднішній день законодавство не визначає чітких правил щодо використання смартфонів учнями. Чи є це позитивним чи негативним явищем? Ми аналізуємо приклади з інших країн і вивчаємо їхній досвід. Спостерігаємо, що деякі країни вводять заборону, тоді як інші дозволяють вільне користування.

Я розумію вчителів, коли учень проводить час у смартфоні на уроці, і вже є певна залежність від гаджету. Це явище буде поглиблюватися, і це може заважати іншим, може бути поганим прикладом - не навчатися, а сидіти в смартфоні.

Водночас ми переживаємо час війни, і повітряні тривоги стали частиною нашого життя. Часто під час таких тривог учням необхідно швидко зібрати свої речі та перейти в укриття. Тому ідея з коробочкою для телефонів, яку зберігає вчитель, на мою думку, не є оптимальною. Адже в такому випадку вчитель стає відповідальним за ці смартфони. А коли лунає тривога, що робити? Чи повинен вчитель нести цю коробочку в укриття? Його основна відповідальність — це діти, а не мобільні пристрої.

Отже, моя точка зору полягає в тому, що до моменту, коли не буде встановлено чітких законодавчих норм, батьки разом з педагогами мають можливість створити правила використання смартфонів у школах. Ідеальним варіантом, на мою думку, є зберігання смартфона в рюкзаку або сумці учня з вимкненим звуком під час навчання. У випадку повітряної тривоги учень може швидко взяти свою сумку і пересунутися в укриття. Таким чином, він не лише не відволікає інших від навчального процесу, але й несе відповідальність за свій гаджет.

На сьогоднішній день використання смартфонів учнями не регламентовано законодавчо (фото: Getty Images).

Раніше ви висловлювали побажання відмовитися від шкільних фотозвітів, адже навчальні заклади витрачають надто багато часу на заходи, що не приносять користі дітям, а лише створюють ілюзію діяльності. Чи є якісь новини з цього приводу?

У сфері освіти активно обговорюють питання якості навчального процесу.

Якість освітнього процесу визначається багатьма факторами, але в першу чергу вона залежить від вчителя, учнів, їх батьків та керівництва навчального закладу, які відіграють ключову роль у створенні сприятливого середовища та позитивної атмосфери в школі. Саме тому ми вирішили зосередитися на дослідженні діяльності вчителів.

Разом із Громадською організацією "Центр інноваційної освіти "Про.Світ" ми здійснили опитування серед педагогів та адміністрації шкіл, щоб дізнатися більше про їхні обов'язки. Наша мета полягала в тому, щоб зрозуміти, з яких складових складається робочий день вчителя, а також виявити можливості для вдосконалення. Адже, окрім проведення уроків, педагог має виконувати чимало інших завдань.

Вчителі відзначили, що серед найпоширеніших видів діяльності поза класом є робота з документами. Це включає в себе складання звітів різного формату, ведення класних журналів, а також оформлення освітніх документів.

Наступною справою, що забирає чимало робочого часу, є участь у різноманітних заходах, а також їх організація і проведення разом зі студентами. Школи стикаються з безліччю завдань, які не є їхньою основною функцією. Це не просто прохання, а вимоги організувати заходи та надати звіти, зокрема фотографії чи відео, що підтверджують їх проведення. Багато хто вважає, що без візуальних доказів захід не відбувся. Ми усвідомили, що від цього можна відмовитися, що дозволить звільнити час для вчителів, щоб вони могли більше зосередитися на навчальному процесі, взаємодії з учнями та батьками, а також на своєму психологічному відпочинку.

Ми провели детальний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють фото- та відеозйомку дітей, враховуючи як європейські, так і вітчизняні документи. Виявилось, що значна частина фотозвітів і відеоматеріалів, створюваних у наших навчальних закладах, є незаконною, оскільки виконуються без отримання згоди батьків. Ці матеріали передаються далі в ієрархії – від школи до управлінь освіти, громади, на сайти громад і в обласні структури. Уявіть, скільки робочого часу витрачають вчителі та чиновники на організацію цього процесу.

Ми з цим поступово боремося. Я постійно зустрічаюся з педагогами, управлінцями. Мені дякують і говорять, що зробили висновки. Деякі виокремили певні критерії до заходів: чи потрібен захід? Що він дасть дітям? Якщо нічого - його не потрібно проводити.

Я закликаю директорів і вчителів проявити рішучість і відмовитися від незаконних вимог, що виходять за межі повноважень освітніх установ. Управлінські органи освіти можуть сповістити школу про проведення певного заходу, проте саме школа та її викладачі мають право вирішувати, брати участь у ньому чи ні. Це є проявом академічної свободи вчителя та автономії навчального закладу.

За кордоном вчителі витрачають більшість свого часу поза уроками на підготовку до уроків, заходів дуже мало. А у нас, на жаль, не так. Я сподіваюся, що вимоги щодо проведення заходів зменшать, кількість заходів переглянуть. Але головне - щоб вчитель мав змогу і сміливість відмовити тим, хто вимагає звіт.

Я розіслала лист на органи управління освіти та заклади освіти з юридичними роз'ясненнями, які ми розробили спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини, щодо правомірності відео- і фотозйомки в закладі освіти.

Значна кількість випадків булінгу виникає в умовах відсутності спілкування та взаємодії між батьками і дітьми, вважає освітній омбудсмен (джерело: Getty Images).

Батьки почали усвідомлювати, що ситуація стає небезпечною, і висловлюють занепокоєння: якщо вони не надають згоду на проведення фотозйомок, їхніх дітей можуть не допустити до заходу. Вони чують: "Всі учасники підуть, а ця дитина залишиться тут, оскільки її фотографувати не можна". Це є формою дискримінації та цькування дитини через рішення батьків. Чому тоді організовувати такі заходи? Ми їх проводимо не для звітності, а для задоволення потреб дітей. Це повинні зрозуміти всі: від освітніх управлінь до вчителів. І необхідно мати сміливість відмовити, якщо захід не є дійсно важливим.

Нещодавно навчальний заклад отримав вимогу від центру фізичного виховання, який не має повноважень керувати школами, але наполегливо просить організувати захід та надіслати звіт із фотографіями та відео. Подібних листів у моєму архіві чимало. Ми роз'яснюємо батькам, які ризики можуть виникнути внаслідок публікації фотографій їхніх дітей в інтернеті: кібербулінг, хакерські атаки, шахрайство та шантаж.

Зростання небезпеки під час конфлікту стає очевидним. Це стосується, зокрема, публікації фотографій дітей військовослужбовців. Такі знімки разом зі супутніми даними можуть сприяти ідентифікації як дитини, так і її батьків, а також відстеженню їхнього місцезнаходження та часу. Важливо дотримуватися інформаційної тиші в цих питаннях.

В інших країнах трапляються ситуації, коли повнолітні діти ініціюють судові позови проти своїх батьків через публікацію дитячих фотографій без їхньої згоди.

А у нас доходить до абсурдних ситуацій. Вчителька, у якої кілька своїх дітей, каже: "У нас дистанційне навчання, а все одно вимагають звіти. То я одягаю своїх дітей у вишиванки, вони співають, я знімаю й відправляю. Потім - тиждень фізичної культури. Діти віджимаються на відео". Я кажу: "Навіщо ви це робите?" Вона відповідає: "Бо не відчепляться, ще й догану дадуть".

Деякі навчальні заклади на початку навчального року просять батьків підписати одну згоду на фотографування та відеозйомку, яка діє протягом всього року. Проте, на наш погляд, доцільніше отримувати дозвіл на зйомку окремо для кожної події, а також окремо для їх публікації. Це пояснюється тим, що мета зйомки може варіюватися.

За кордоном школи практикують окрему згоду щоразу перед заходом, екскурсією тощо. Вчителі скаржаться, що це зайва робота. А я кажу: "Навіщо на себе брати цю відповідальність?" Навпаки: спростіть ці процеси, не вимагайте звіти - й не доведеться брати так багато згод. Хай вчителі виконують своє головне завдання - навчають дітей, готуються до уроків. У цьому і є якість освіти. Про найважливішу роль вчителя у якості освіти ми інколи забуваємо.

Яке зростання зарплат вчителів можна очікувати в найближчому майбутньому?

- Важко відповісти, оскільки тут важлива позиція уряду, Міністерства фінансів, бо вони виділяють кошти на заробітну плату. Тут є проблема: встановлена ставка вчителя, і її розмір не дотягує навіть до мінімальної заробітної плати. А далі йде велика кількість доплат та надбавок: за вислугу років, за класне керівництво, за перевірку зошитів, за престижність тощо.

Документи, що визначають порядок виплати заробітної плати, були створені 20-30 років тому і вже не відповідають актуальним вимогам. Необхідно підійти до цього питання комплексно. Слід змінити сам формат підходів до нарахування заробітної плати.

Я зверталася до органів влади, зокрема до Кабінету Міністрів України, щоб розробляти нові підходи щодо формування заробітної плати, закласти в них поступове підвищення зарплат. Одразу підвищити всім педагогам зарплату в умовах воєнного стану немає фінансової можливості, але поступове підвищення необхідне.

Кабмін запровадив доплату педагогам за роботу в несприятливих умовах. Я вдячна, що знайшли кошти. Є ще надбавка за престижність праці - від 5% до 30%, її розмір визначає громада і директор. З 1 січня 2025 року частина громад знизила надбавку за престижність, наприклад, з 25% до 5%. За роботу в несприятливих умовах доплата залишилася. У підсумку деякі педагоги отримали ту ж саму зарплату.

Додаткова фінансова підтримка за престижність буде включена до освітньої субвенції. Я запропонувала встановити її в межах 20-25%, щоб зменшити ризик суттєвих коливань. Тепер очікуємо на рішення Міністерства освіти і Кабінету Міністрів.

В Україні існують надбавки для вчителів, які працюють в умовах, що не сприяють їхній діяльності. Однак нормативні документи, що визначають порядок виплати заробітної плати, потребують оновлення, - зазначила Надія Лещик (фото: Getty Images).

Яка теперішня обстановка щодо виїзду вчителів? І з приводу того, що чимало з них залишає країну – наскільки це є поширеною проблемою?

Перш за все, слід усвідомити, що кількість учнів продовжує знижуватися. Значна частина молоді виїхала за межі країни, а деякі діти залишилися на тимчасово окупованих територіях. На жаль, це призводить до втрати зв’язку з українською освітою та неможливості навчатися у наших навчальних закладах.

Громади вимушені об'єднувати класи та закривати навчальні заклади. Постає питання: куди підуть працювати вчителі? Чи залишаться вони у сфері освіти, чи вирушать за кордон? Сподіваємось, що після закінчення війни діти повернуться додому. Але як нам знайти кваліфікованих педагогів, які зможуть їх навчати? Які шляхи повернення їх в освіту?

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець презентував цікаве дослідження про вимушене переміщення за кордон. Що люди зазначають серед підстав для повернення в Україну? На першому місці - безпека.

Проте існує безліч інших факторів, про які висловлюють свої думки люди. Серед них такі важливі питання, як житлові умови та можливість працевлаштування. В оренді житла та оплаті його вартості зараз виникає чимало труднощів. Також важливим є підтримка зв'язку з близькими, які залишилися в Україні, адже це може створити можливість для повернення. Якщо ж у цій країні немає нікого з рідних, то шанси на те, що особа вирішить залишитися за межами Батьківщини, значно зростають.

Багато батьків вагаються через можливості для дітей. Вони вбачають за кордоном інші можливості. І краще навчання, і більше психологічне благополуччя, ніж в наших школах. Це теж вагомий аргумент для неповернення. Тому тут треба проводити роботу і показувати, що ми чекаємо наших громадян, наші школи чекають наших дітей.

Я бачила та відреагувала на пост у Фейсбуці відомої блогерки Зої Казанжи про те, як родина повернулася додому з-за кордону, а дитину в школі змусили складати велику кількість тестів з різних предметів. Міністерство освіти розробило проєкт рішення щодо визнання результатів навчання, отриманих за кордоном. Я надавала пропозиції та зауважувала, що має бути полегшене визнання, не має бути великої кількості тестів, екзаменів.

Ми повинні забезпечити цим дітям можливість безпечного та комфортного входу до нашої освітньої системи. За кордоном дітей приймали без складних іспитів, за винятком перевірки знання мови країни та основ математики, щоб визначити, у який клас їх відправити. І все! У багатьох країнах світу їх без проблем приймали до шкіл. Чому ж ми самі створюємо такі бар’єри, замість того, щоб допомогти їм повернутися?

Тут важливо зайняти чітку державну позицію: "Ми готові вас прийняти!".

Як ви вважаєте, наскільки серйозною є проблема виїзду 17-річних юнаків за межі країни?

У мене немає точних даних, тому не можу стверджувати, чи проблема є поширеною. Проте ми регулярно обговорюємо це з освітніми управлінцями на обласному та місцевому рівнях. Спостерігається ситуація, коли в 10-11 класах розпочинає навчання одна кількість учнів, а закінчує зовсім інша. Учні не виключаються зі шкіл, а переходять на дистанційне навчання. Тож, хоча статистика може існувати, вона не відображає дійсності.

На рівні держави треба виробити одну стратегію. Тому що це наша молодь, вона виїжджає, а це наше майбутнє. Необхідно тримати зв'язок з батьками, з учнями, роз'яснювати їм.

Держава, позбавлена молодого покоління, ризикує зникнути. Саме тому молодь є надзвичайно важливою для нас — адже вона представляє наше майбутнє, - зазначив освітній омбудсмен (фото: Getty Images).

Згідно зі статистичними даними, у цьому році на НМТ зареєструвалося 312 490 учасників, що на 18% менше в порівнянні з минулим роком. З них 20 071 учень проходить тестування за межами країни. Варто зазначити, що більшість держав, куди направляється наша молодь, не вимагають проходження НМТ.

Зазвичай саме батьки приймають рішення про виїзд з дитиною. Я спілкувалася з деякими з них, які ухвалювали такі рішення, і вони підкреслювали невизначеність інформації щодо мобілізації, що стосується молоді від 18 років. Проте виїзд за межі країни стосується не тільки 17-річних юнаків, але й дівчат.

Оплата контрактного навчання у вищих навчальних закладах зростає, що також може стати чинником для виїзду за межі країни. Важливо ретельно аналізувати наслідки кожного державного рішення, яке може мати серйозні наслідки. Незважаючи на те, що під час війни необхідні оперативні дії, варто все ж таки зважувати переваги та недоліки.

Які наслідки матимуть ці поїздки в майбутньому? Які зміни відбудуться в нашій країні в результаті цього?

- Держава, яка не має молоді, може зникнути. Тому молодь для нас дуже важлива, це наше майбутнє. Це ті люди, які будуть далі керувати державою, будуть далі її розвивати, розбудовувати, відновлювати.

Я читала одне з досліджень щодо демографії, картина там невтішна і щодо кількості населення, і щодо розвитку майбутнього. Вже звучать заклики, що треба по троє дітей в сім'ях. Але зараз мати дитину - це розкіш, тому що треба вкладати дуже багато коштів і зусиль, щоб дитину виховати та забезпечити необхідним.

Сподіваємося, що бойові дії завершаться, і наша молодь повернеться. Ми віримо в нашу молодь і віримо у перемогу.