Захист від судового тиску: як новий анти-SLAPP законопроєкт вплине на журналістів та активістів
Ірина Шаталова, ГО "Платформа прав людини", для "Детектор медіа"
На одинадцятому Donbas Media Forum, що відбувся цього року у Києві під темою "Я_медіа: людина -- для людини -- про людину", основною темою правових дискусій стало питання захисту журналістів від стратегічних позовів проти громадської участі, відомих у міжнародній практиці як SLAPP. За підтримки Ради Європи та партнерства з громадською організацією "Платформа прав людини" був проведений спеціалізований круглий стіл, присвячений формуванню нової законодавчої бази в Україні в цій сфері. Модератором заходу став Олександр Бурмагін, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Разом із медіаюристами, політиками та суддями Верховного Суду учасники обговорили можливості впровадження анти-SLAPP механізмів в Україні та виявили перешкоди, які можуть заважати цьому процесу.
Унікальна українська особливість SLAPP: мільйони за затишшя.
Хоча термін SLAPP ще нещодавно з’явився в українському медіапейзаже, практика використання судових органів для атак на свободу слова, а не для захисту прав, спостерігається в Україні як мінімум з початку 2000-х років.
Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин заявив, що істотні антикорупційні, судові та закупівельні реформи в Україні стали можливими завдяки активній участі громадськості та незалежним журналістським розслідуванням. Саме тому недобросовісні політики, олігархи та представники правоохоронних органів систематично намагаються перешкоджати діяльності розслідувачів, змушуючи їх витрачати місяці або навіть роки на безглузді судові процеси.
В умовах України це явище виявляється через кілька характерних рис, зокрема — позови на астрономічні суми моральної шкоди, "віялові" позови до медіа з метою маніпуляції системою розподілу справ, а також превентивні рішення судів, які забороняють публікацію матеріалів ще до того, як справа буде розглянута по суті.
Прикладом правового тиску, а також прояву журналістської солідарності, є ситуація, коли після судового рішення, що забороняє публікацію інформації про 145 квартир, що належать брату очільника ДБР, як регіональні, так і національні ЗМІ об'єднали зусилля та опублікували розслідування своїх колег. Це стало яскравим свідченням того, що цензурні обмеження виявляються неефективними.
Законопроєкт № 16117: шляхи забезпечення захисту українських медіа від судових переслідувань.
З метою подолання цих викликів та виконання зобов'язань України щодо євроінтеграції, 30 вересня 2026 року в парламенті був зареєстрований законопроєкт № 16117. Цей документ спрямований на захист осіб, які беруть участь у громадських ініціативах, від очевидно безпідставних позовів та зловживань судовою системою.
Директорка з юридичних питань ППЛ Ольга Вдовенко повідомила, що процес створення документа почався влітку 2024 року. Основою роботи став ґрунтовний аналіз національного законодавства, який провела медіаюристка ППЛ Людмила Опришко. Результати цього аналізу виявили, що в рамках чинного українського законодавства відсутні ефективні механізми для захисту від SLAPP-позовів.
У червні 2025 року в рамках профільного комітету парламенту була сформована спеціальна Робоча група, до якої увійшли 32 фахівці, серед яких народні депутати, представники відповідних міністерств, Уповноважений з прав людини, співробітники Офісу Генерального прокурора, судді та медіаюристи. Протягом своєї діяльності група організувала 13 офіційних зустрічей, які завершилися створенням детального документа, що отримав міжнародну оцінку від Ради Європи та ОБСЄ.
Голова ГО "Лабораторія цифрової безпеки" Віта Володовська та інші розробники пояснили, що законопроєкт пропонує запровадити кілька революційних для українського процесу інструментів. Головним із них є можливість раннього відхилення або закриття провадження, якщо позов має ознаки SLAPP. Крім того, тягар доведення обґрунтованості вимог повністю перекладається на позивача.
Проєкт також включає розширене тлумачення громадської участі, яке захищає не тільки журналістів, а й їхніх близьких або технічних асистентів, які сприяли створенню чи розповсюдженню матеріалів. Серед важливих складових – право на відшкодування моральної шкоди для тих, хто постраждав від судового тиску, а також фінансові санкції для недобросовісних позивачів. Однак цей механізм буде застосовуватись виключно в рамках цивільного та господарського судочинства, не торкаючись кримінальних справ.
Незважаючи на позитивний настрій, Ярослав Юрчишин зазначив, що через навантаження Верховної Ради фіскальними та безпековими питаннями, просування медійного законодавства відбувається з труднощами. В даний момент реалістичний прогноз вказує на те, що перше читання законопроєкту може відбутися до кінця 2026 року, а фінальне ухвалення документа очікується на початку наступного року.
Вартість судових зіткнень: скільки обходиться мовчання
Медіаюристка Bihus.Info Марія Музичка на прикладі статистичних даних розкрила, наскільки згубні ці процеси для медіа. Вона зазначила, що протягом останніх п'яти років редакція брала участь у приблизно 30 спорах, пов'язаних з дифамацією, причому половина з них мала очевидні ознаки SLAPP.
Юристка представила три ілюстрації. Перший випадок стосується позову, поданого державним підприємством "Центренерго", яке вимагало від журналістів-розслідувачів 1 мільйон гривень як компенсацію моральної шкоди. Цей позов став інструментом для тиску на редакцію, оскільки вимоги до відповідача були сформульовані неналежним чином, а справу вдалося закрити лише після відкликання заяви новим керівництвом підприємства. Інший приклад стосується справи Гладковських, яка перетворилася на справжню війну "лінгвістичних експертиз". Було проведено шість експертиз, кожна з яких коштувала понад 10 тисяч гривень, з яких три оплачували журналісти.
Найбільш виснажливою для редакції стала справа Семочка, яка почалася у 2018 році, а завершилася в червні 2026-го. Справа двічі пройшла першу інстанцію, апеляцію та Верховний Суд. Марія Музичка підкреслила абсурдність виконання проміжних рішень, коли приватний виконавець заблокував рахунки мовника, заарештував майно журналістів і тричі змушував редакцію перезаписувати відеоролик зі спростуванням, оскільки сам вирішував, як той має звучати.
Несмотря на те, що журналісти в результаті виграли справу, виникла правова проблема: матеріальний поворот виконання відбувся, але повернути спростування, яке вже вийшло в ефір, не вдалося, оскільки в Україні відсутній відповідний юридичний механізм. Загалом, справа Семочка обійшлася Bihus.Info у понад 216 тисяч гривень лише на основні витрати, такі як судові збори та правова допомога. Якби редакція не отримала підтримки від медіаюристів, зокрема команди ППЛ, а також донорів, захист було б змушене зупинити ще на початкових етапах через елементарний брак коштів для сплати судових зборів.
Погляд Верховного Суду: як забезпечити максимальну ефективність нового інструменту.
Виступи представників судової системи продемонстрували важливість експертного обговорення під час підготовки законопроєкту до другого читання. Суддя Верховного Суду, що входить до складу Касаційного цивільного суду, Василь Крат, висловив свої думки щодо того, як можна узгодити новий документ з чинними нормативними актами. Він особливо акцентував на необхідності чіткого узгодження процесуальних нововведень з Цивільним кодексом України, який є основним законодавчим актом у цій сфері.
Суддя також зазначив, що закон повинен точно відображати логіку Директиви ЄС, яка підкреслює важливість завершення процесу на ранніх етапах. На думку юриста, видалення з тексту чисто декларативних положень (наприклад, щодо прозорості судового реєстру, що вже сьогодні є одним з найбільш демократичних у Європі) сприятиме перетворенню закону на ясний інструмент прямої дії.
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Ян Берназюк запропонував посилити процесуальні гарантії захисту відповідачів. Він зазначив, що у фінальній редакції варто чіткіше виписати право на оперативне оскарження відмови суду першої інстанції у застосуванні анти-SLAPP механізму. Це дозволить медіа й активістам захищатися у вищих інстанціях паралельно з основним процесом, уникнувши затягування розгляду на роки.
Правники резюмували: для успішного старту реформи знадобиться системна робота, адже адаптація судової системи до нових оцінних категорій на предмет зловживання правами вимагатиме певного часу, навчання та формування стійкої судової практики.
Міжнародний контекст: Україна як модель для Європи
Кароль Лучка, радник Міжнародного інституту преси в Східній Європі, зазначив, що термін для країн Європейського Союзу на впровадження директиви проти SLAPP сплив у травні 2026 року. Проте, на липень цього року близько 14 країн, що складає майже половину всіх членів, не змогли адаптувати своє національне законодавство, внаслідок чого Європейська комісія ініціювала щодо них процедуру порушення.
В Україні спостерігається швидкий прогрес у контексті європейських стандартів: ми рухаємось у ногу з Молдовою, яка 30 вересня 2026 року впровадила свій закон проти SLAPP. Міжнародні фахівці вважають український законопроєкт еталоном у цій сфері. Для порівняння, Угорщина обмежила свій закон лише на транснаціональні спори, залишивши без належного захисту внутрішні розслідування. У Польщі, незважаючи на позитивні зміни, наклеп досі залишається кримінальним злочином, що відкриває можливості для тиску на позивачів. В Україні ж наклеп було повністю декриміналізовано, що надає нам важливу конкурентну перевагу.
Висновки обговорення та стратегічні дії.
Представниці академічної спільноти -- викладачка медіаправа НаУКМА Наталія Петрова та керівниця аналітичного центру НаУКМА Оксана Нестеренко -- підсумували, що превентивним кроком проти судового тиску є правова просвіта журналістів і якісна допублікаційна експертиза матеріалів. Проте коли фігуранти розслідувань вдаються до свідомого зловживання правами, жодна досконалість тексту розслідування не захистить медіа без сильного закону.
Завершуючи, адвокатка та експертка ППЛ Людмила Опришко, яка брала участь у розробці тексту законопроєкту, підкреслила, що імплементація європейської Директиви вимагає кардинальних змін у підходах до національного законодавства. Це передбачає, зокрема, запровадження механізму швидкого закриття справ. На її думку, вирішення питань, пов’язаних з анти-SLAPP, може стати потужним імпульсом для розвитку всієї судової практики в контексті протидії зловживанням процесуальними правами.
На етапі підготовки до другого читання, Робоча група активно займається збором пропозицій та має намір співпрацювати з судовою системою. Це сприятиме вдосконаленню процесуальних норм, зменшить навантаження на українські суди від безпідставних позовів та забезпечить право суспільства на відкриті дискусії.
