Юридичний портал

Без житла, але з надією на перемогу: розповідь про родину, що пройшла крізь випробування війни.

Вона є поліцейською, а він — прикордонником. Їхні шляхи перетнулися на сході України, в місті Курахове, де на світ з'явився їхній перший син Ілля. Проте війна розбила всі їхні мрії про майбутнє. Молодій матерії довелося залишити рідне місто, аби забезпечити безпеку для своєї дитини. Сьогодні вона мешкає та працює на Рівненщині. Хоча старша лейтенантка поліції втратила свій дім, вона зберігає віру у нашу перемогу. Своїм досвідом вона поділилася зі Сніжаною Сидорук.

Оксана Хітматуліна є офіцеркою з питань утримання під вартою, що означає, що вона відповідає за дотримання прав людини під час затримань. Жоден випадок затримання не відбувається без її участі. Вона уважно слідкує за всіма діями своїх колег та за тими, кого доставляють до відділку.

Оксана Хітматуліна, інспекторка відділу забезпечення прав людини Рівненського районного управління поліції.

Це можуть бути не обов'язково саме злочини. Це можуть бути адміністративні правопорушення, наприклад, хуліганство чи керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. За минулий рік в нас 22 затримання.

Усі події, які відбуваються в зоні кастоді-рекордз, знімаються камерами спостереження. Відео відображається на екранах у Оксани.

Вона проходить через цей коридор, попадає в зону кастоді-рекордз, там, де ми з вами зараз знаходимось, і далі я дивлюсь по кімнатах, тобто коли він на інтерв'юванні, коли він в слідчих діях, як він виходить.

Головне завдання офіцерки - провести інтерв'ю з правоохоронцями та затриманими. Та з'ясувати, чи не порушені їхні права.

Оксана Хітматуліна, інспекторка відділу забезпечення прав людини Рівненського районного управління поліції.

Якщо людина говорить про те, що тілесні ушкодження були отримані внаслідок затримання поліцейськими, ми це всі фіксуємо, передаємо цю інформацію на прокуратуру та ДБР.

Оксана займає цю позицію вже близько року. Місто Березне, розташоване на Рівненщині, знаходиться майже тисячу кілометрів від її рідного Курахового в Донецькій області. Раніше вона працювала інспектором з охорони громадського порядку.

Оксана Хітматуліна, інспекторка відділу забезпечення прав людини Рівненського районного управління поліції.

До лінії розмежування від міста Курахове було 15 близько кілометрів. У нас були у всіх передчуття. Ми думали, шо почнеться наступ саме з Донецької області.

Порожня пляшка з-під горілки, ніколи не думала, що на роботі її можна якось застосувати.

Оксана Хітматуліна, інспекторка відділу забезпечення прав людини Рівненського районного управління поліції.

Коли заїжджали танки, БТРи і люди коктейлями "Молотова" закидували ці транспортні засоби, скажемо так, і ми почали збирати всі пляшки, які були скляні і нести їх у відділення для того, щоб змогти зупинити противника таким чином.

Синові на той момент виповнилося лише два роки. Заради його добробуту я вирішила залишити своє рідне місто. Тепер Курахове, на жаль, зруйноване та під контролем окупантів. Поліцейський відділ, що було відкрито всього за кілька місяців до початку війни, нагадує занедбану руїну.

На кадрах понівечених вулиць жінка знайшла і свій дім.

Це мій дім, і на даху можна помітити дві дірки. Балкони вже зникли, а вікна відсутні. Саме тут розташовувалася моя кімната.

З Рівненщини родом чоловік Оксани. Він прикордонник. Доки було можливо - чергував на КПВВ "Мар'їнка", а далі боронив донецькі міста. У січні 23-го захищав Бахмут.

Сергій, прикордонник:

Розпочалися масовані штурми, і наші сили потрапили в невелике оточення. Під час виходу з цього оточення, скажімо, отримав поранення в спину.

Після поранення Сергій служив у Краматорську, а згодом перевівся сюди, щоби бути разом із родиною. Іллі вже п'ять. І найкращі миті для малого - прогулянки з батьками.

Сергій і Оксана - учасники бойових дій. Шлях, який обоє подолали, лише зміцнив їхні стосунки та почуття. Для сина вони найкращі захисники.

- Моя мама працює в поліції. - А твій тато? - А тато служить на кордоні.

У Березному родина розробляє нові життєві стратегії, оскільки війна знищила їх попередні мрії.

Читайте також