Риски защиты адвокатов: как Люксембургская конвенция может негативно повлиять на развитие ЕС.

Правнича спільнота України очікує на ратифікацію Конвенції про захист професії адвоката, відомої також як Люксембурзька конвенція.

Це відносно новий документ. Рада Європи ухвалила конвенцію 13 травня 2025 року, Україна підписала її 9 березня 2026-го.

Ситуація з конвенцією, втім, неоднозначна.

З одного боку, необхідність посилення захисту прав адвокатів є важливою та корисною для функціонування демократичного суспільства. Однак, з іншого боку, Конвенція, що регулює питання захисту професії адвоката, може частково повторювати основний документ, який забезпечує права людини - Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, що була прийнята тією ж Радою Європи.

На практиці це може вилитися у суперечності між діяльністю передбаченої Люксембурзькою конвенцією Групи експертів із захисту професії адвоката (GRAVO) - і рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Існує також третій аспект — це нереформованість Національної асоціації адвокатів України, що створює додаткові ризики.

Надаємо більш детальну інформацію в статті.

"Усе або жодне"

Люксембурзька конвенція насправді є досить незвичайним міжнародним угодою, яка вирізняється не лише в аспекті сфери регуляції.

По-перше, вона передбачає ефективний механізм контролю за дотриманням конвенційних зобов'язань держав-учасниць шляхом створення Групи експертів із захисту адвокатської професії (GRAVO). Ця група має право отримувати необхідну інформацію від державних установ, неурядових організацій, професійних асоціацій та національних органів, що займаються захистом прав людини. Вона також відповідає за підготовку доповідей і висновків, а також може здійснювати візити до країн-учасниць для проведення розслідувань і виконання термінових процедур.

По-друге, держави-учасниці майже позбавлені можливості робити застереження щодо чинності певних зобов'язань за конвенцією.

Цими діями автори документа чітко ілюструють зацікавленим державам принцип "все або нічого". Вони надають єдину можливість для гнучкості - не вважати особи, уповноважені міжнародним судом, трибуналом чи органом, створеним міжнародною організацією, адвокатами, коли мова йде про надання консультацій або участь у їхніх процедурах.

Тобто, не може бути жодних винятків, обмежень, інших правил для держав-учасниць в питаннях необхідності утворення та функціонування професійних асоціацій адвокатів, права осіб на заняття адвокатською діяльністю, професійних прав, засад дисциплінарної відповідальності, права осіб на доступу до адвоката та інших.

А також стосовно контролю за дотриманням вимог конвенції з боку Групи GRAVO.

Які кроки потрібно вжити Україні?

Для впровадження окремих аспектів конвенції знадобиться значно поліпшити національне законодавство.

Наприклад, стосовно надання помічникам адвокатів можливості конфіденційно спілкуватися з клієнтами, це право наразі надається виключно адвокатам в Україні. Крім того, існує потреба в обов'язкових консультаціях з Національною асоціацією адвокатів щодо будь-яких змін, які можуть бути запропоновані в законодавстві або в практиці його реалізації.

Слід зазначити, що функціонування асоціації потребує значних змін для успішної інтеграції України до Європейського Союзу.

У 23-й главі переговорів зазначено відповідний проміжний критерій (benchmark).

Існує також потреба в імплементації інших європейських стандартів, що виникають, зокрема, з рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рєзнік проти України", ухваленого у 2025 році. ЄСПЛ відзначив, що в Україні поняття адвокатської таємниці все ще сформульовано досить загально та абстрактно. На сьогоднішній день законодавство не містить чітких правових винятків, які б дозволяли органам досудового розслідування втручатися в професійну адвокатську таємницю.

Виправити ці суперечності в українському законодавстві нелегко, але це здійсненно.

Однак існують основні характеристики конвенції, які ставлять перед Україною та іншими країнами питання, що залишаються без відповіді на сьогодні.

GRAVO versus ЄСПЛ

Дослідникам і фахівцям у галузі міжнародного права ще необхідно проаналізувати взаємозв'язок між механізмами моніторингу та контролю, які встановлені Конвенцією про захист адвокатської професії, з одного боку, та Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Схоже, що між діяльністю Групи GRAVO і Європейським судом з прав людини існує певна конкуренція.

Обидві конвенції забезпечують аналогічні, або принаймні схожі, права для осіб, зокрема право на отримання адвокатської допомоги. Однак можливі порушення цього права з боку держав визначаються різними інституціями відповідно до положень конвенцій: GRAVO та Європейським судом з прав людини.

Варто зазначити, що виключно рішення Європейського суду з прав людини мають юридичну силу та є обов'язковими для виконання Україною.

Існують обставини, за яких Група GRAVO може виявити порушення Конвенції про захист прав адвокатів, наприклад, у випадках, коли адвокат відсутній під час слідчих дій, що проводяться правоохоронними органами. Однак, після детального аналізу всіх наданих доказів та аргументів сторін, Європейський суд з прав людини може не визнати у цій справі порушення державою норм Конвенції, що захищає права людини та основоположні свободи.

Схожі розбіжності можуть виникати і при використанні надзвичайних заходів, передбачених конвенціями.

Наприклад, стаття 13 Конвенції про захист професії адвоката уповноважує Групу GRAVO проводити розслідування і візити в межах термінових процедур.

Правило 39 Регламенту Європейського суду з прав людини, прийняте на основі статей 24-26 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, наділяє Суд повноваженнями вживати аналогічні тимчасові заходи для захисту інтересів сторін або забезпечення належного процесу в справі.

Також не рідкість, коли у зв'язку з одним і тим же можливим правопорушенням Група GRAVO може розпочати термінові процедури, в той час як Європейський суд з прав людини відмовляє у наданні тимчасових заходів.

Аспект військового стану

Члени делегації Групи GRAVO під час своїх візитів до країн мають право на отримання необхідних матеріалів.

Однак українське кримінальне процесуальне законодавство з метою гарантування конституційної свободи від втручання в особисте та сімейне життя суттєво обмежує перелік осіб, які можуть ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження - такими можуть бути лише його учасники. На відміну від інших правових систем, в Україні навіть Уповноважений Верховної Ради з прав людини чи його представники не мають жодних повноважень в кримінальному процесі, в тому числі на доступ до матеріалів.

Ратифікація Конвенції, що охороняє професію адвоката, вимагатиме внесення змін до цього основоположного принципу.

Додаток до конвенції також зазначає, що учасники делегації Групи GRAVO, включаючи національних експертів, спеціалістів та перекладачів, мають право на привілеї та імунітети. В особливості, їм забезпечується свобода пересування при виїзді з країни їхнього проживання та поверненні назад.

Однак у ситуації воєнного стану немає змоги гарантувати це для національних експертів, спеціалістів та перекладачів, які є військовозобов'язаними громадянами України у віці від 25 до 60 років. Для цих осіб наразі існує заборона на перетин державного кордону.

Необхідна трансформація НААУ.

Якщо конвенцію буде ратифіковано, існує висока ймовірність виникнення численних інформаційних звітів про можливі порушення Україною умов цього міжнародного угоди.

Цей факт підтверджується практикою використання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: і звичайні громадяни, і їхні адвокати активно звертаються до міжнародних правових механізмів для захисту своїх прав. Саме з цієї причини Україна займає провідні позиції за кількістю поданих скарг та ухвалених рішень Європейським судом.

Поза сумнівом, аналогічна ситуація виникне зі зверненнями до Групи GRAVO про ймовірне порушення вимог про захист професії адвоката.

Можна очікувати, що ухвалення рішення щодо розслідування та візитів в Україну, а також відмови з боку українських органів влади у доступі до документів чи обмеження можливостей національного експерта чи перекладача виїжджати за кордон (навіть якщо це відповідає чинному законодавству) стануть значними інформаційними подіями і викликатимуть широкий резонанс.

Мало хто стежитиме за подальшим розвитком подій, коли через кілька років сама Група GRAVO не встановить таки факту порушень прав адвокатів. Адже в нинішню епоху має значення те, що відбувається "тут і зараз".

У випадку, якщо адвокати масово звернуться до Групи GRAVO з приводу порушення прав, гарантованих конвенцією, на належну участь у роботі професійних асоціацій, а також прав на ведення адвокатської практики та гарантій дисциплінарної відповідальності, українська держава і суспільство в цілому можуть опинитися в ролі заручників нереформованої Національної асоціації адвокатів України (НААУ).

Нарешті, слід зазначити, що Європейська комісія неодноразово акцентувала на цьому питанні в офіційних заявах.

Зрештою, цей гіпотетичний потік новин (ймовірно, часто необґрунтовано негативних) може "приклеїти" нашій державі ще одне тавро "порушника прав людини".

Сьогодні ми спостерігаємо подібну ситуацію у боротьбі з корупцією: жодні наші реформи чи результати діяльності антикорупційних організацій не здатні змінити корупційний імідж країни. Це стосується як представників європейських інституцій та урядів країн Європи, так і звичайних громадян.

Отже, щоб уникнути подібних труднощів, перед затвердженням Конвенції щодо захисту адвокатського професійного статусу слід уважно оцінити всі можливі вигоди та загрози.

Щоб уникнути ситуації, подібної до тієї, що спостерігалася у сфері протидії корупції, важливо, щоб після ратифікації конвенції не виникло хвилі критики, яка б стала ще однією суттєвою перешкодою для України на її шляху до Європейського Союзу.

Матеріали, розміщені в розділі "Колонки", не є редакційними публікаціями і відображають лише особисті погляди авторів.