Жахіття в полоні: як українців піддають тортурам у руках росіян.

На жаль, втрати українських військових у російському полоні стали жахливим буденним явищем. Проте, тіла загиблих в полоні часто повертають у такому стані, що ідентифікувати причину їх смерті стає надзвичайно важко.

З російського полону їх доставили в домовинах. Це жахливі свідчення українських військових, яких безжально вбила Росія, коли вони вже не могли чинити опір, проте залишилися непохитними у своїй вірі та відданості Україні. Читайте далі – в ексклюзивному матеріалі ТСН.ua.

Іван Макаров з'явився на світ та провів свої дитячі роки у Львівській області. Пізніше його родина переїхала до села Дмитрівка, що розташоване на Миколаївщині. У 2014 році, після початку агресії з боку російських військ, Іван приєднався до Збройних Сил України. Після демобілізації він повернувся до цивільного життя, але з новим масштабом вторгнення знову одягнув військову форму і служив у складі морської піхоти.

Спершу Макарова зарахували до лав 36 бригади, а потім перевели у 501 окремий батальйон морпіхів. Так він потрапив у Маріуполь. Четвертого квітня 2022 року за наказом командира бригади Миколи Бірюкова та його заступника Костянтина Безсмертного понад 250 військовослужбовців 501 батальйону морської піхоти потрапили у полон.

Сестра Івана, Анастасія, згадує, як навесні 2022 року натрапила на відео з ним. Він виглядав дуже виснаженим і втомленим. Згодом військова частина повідомила, що він потрапив у полон. Протягом більш ніж року Анастасія намагалася знайти свого брата, але в Координаційному штабі з питань військовополонених та в офісі Міжнародного комітету Червоного Хреста не могли надати жодної інформації.

На початку серпня 2023 року мамі Макарова надійшов дзвінок. Їй повідомили, що Росія готова повернути тіло, і необхідно провести впізнання. Сестра згадує, що спочатку їй надіслали зображення, на якому був не її брат, але вже наступного дня отримала інше фото. На ньому був Іван.

Офіційно встановлена причина смерті Івана Макарова — серцева недостатність і кахексія, що означає істотне виснаження організму. Проте зовнішній вигляд тіла говорить про зовсім інші обставини. Анастасія помітила численні порізи та синці, що давали їй підстави підозрювати, що її брата могли катувати.

"Вона зазначає, що на тілі брата були порізи, розірвані м'язи, вм'ятина на черепі та ушкоджений ніс", -- говорить жінка, згадуючи про травми, які помітила під час упізнання.

Найбільше ж її шокувало тавро: трикутник із оком всередині, вирізаний над серцем Івана.

Родина Івана досі не має інформації про місце його перебування та смерть. Російська сторона не надала жодних документів, що стосуються цієї справи. У свідоцтві про смерть вказано, що він помер 4 серпня 2023 року, проте український судмедексперт вважає, що чоловік міг померти набагато раніше, враховуючи стан його тіла.

Це вже не перший випадок, коли Росія використовує подібні методи щодо загиблих українських полонених. Таким чином, вона прагне максимально ускладнити для українських судово-медичних експертів процес визначення справжньої причини смерті. Часто тіла повертаються в настільки жахливому стані, що в експертних висновках зазначають: "Встановлення причини смерті неможливе через розкладені зміни трупа".

Практично всіх затриманих в РФ піддають впливу електричного струму, що призводить до порушення роботи серця, а в деяких випадках — до його зупинки. Один із очевидців розповів Медійній ініціативі за права людини, що після застосування електричного струму охоронцям довелося вживати реанімаційних заходів, щоб відновити серцеву діяльність військовополоненого.

Іван Макаров – не єдиний морський піхотинець 501 батальйону, чиє тіло було повернуто з російського полону. Відомо про ще трьох військових, які загинули в полоні, також з цього підрозділу. Всі вони перебували в виправній колонії №1, що розташована в місті Донське Тульської області.

З наявних свідчень відомо, що до них систематично застосовували тортури: кілька днів поспіль їх позбавляли сну, змушували виконувати виснажливі фізичні навантаження та відмовляли у їжі. Існує ймовірність, що Макаров також міг перебувати в Донському.

Теракт у Оленівці став одним із найкривавіших злочинів, вчинених російською армією проти українських військових, які потрапили в полон. У ніч на 29 липня 2022 року на території колонії в селищі Оленівка, що контролюється російськими військами, прогримів вибух, внаслідок якого загинули понад 50 українських військовополонених. Серед жертв переважали захисники Маріуполя, зокрема відомі герої "Азовсталі", які опинилися в російському полоні після тривалої облоги.

Різноманітні свідчення, включаючи супутникові фотографії, експертні оцінки та відсутність характерних ознак руйнувань, вказують на те, що даний інцидент був ретельно спланованим терактом. Внаслідок вибухів в Оленівській колонії більше ста військових з Азову отримали серйозні травми. Багато з них зазнали ампутацій, численних ушкоджень від осколків, а також травм голови та черевної порожнини. І досі вони залишаються в російських в'язницях, де їм не забезпечують необхідну медичну допомогу.

Сергій Нестеренко народився і виріс у Маріуполі. У вересні 2019 року підписав контракт і пішов служити у 56 окрему мотопіхотну бригаду. З 24 лютого 2022-го Сергій разом із побратимами став на захист Маріуполя, а вже 12 квітня того ж року потрапив у полон на заводі Ілліча.

Сергія перевезли до Івановської області РФ одразу після потрапляння в полон. У колонії, де утримували українських військовополонених, жахливі умови -- щоденні побиття та знущання з боку охорони.

Дружина Наталія поділилася, що під час чергового шикування, коли всіх полонених змушували присідати, Нестеренку стало погано. Охорона забрала його на руках в невідомому напрямку. Це був останній раз, коли Сергія бачили, і сталося це наприкінці літа 2022 року.

Коли тіло чоловіка було повернуто з полону, його дружина зауважила, що на голові Сергія була схожа на гематому ознака. У документі про смерть, який також був переданий разом із тілом, йшлося про те, що Сергій Нестеренко помер 2 вересня 2022 року в російському місті Кохма, під час перебування в лікарні. Причина його смерті залишилася невизначеною.

Патологоанатом, яка брала участь в процесі опізнання, повідомила Наталії, що, на її думку, у чоловіка спостерігалося двостороннє запалення легенів. Проте, з огляду на стан тіла, яке вже перебувало в такому стані протягом семи місяців, встановити точну причину смерті не виявилось можливим.

6 березня 2023 року в Інтернеті з'явилося жахливе відео, на якому зафіксовано розстріл беззбройного військового полоненого біля ями, яку він сам викопав. Перед своєю загибеллю, за наказом ворога зняти шеврон, він вимовив: "Слава Україні". Ці слова стали його останнім свідченням незламності, сили духу та патріотизму українського солдата.

12 березня 2023 року Служба безпеки України офіційно підтвердила, що особою, про яку йдеться, є 42-річний снайпер Олександр Мацієвський з 163 батальйону 119 окремої бригади територіальної оборони Чернігівщини. У грудні 2023 року президент Володимир Зеленський посмертно надав йому звання Героя України. А 6 грудня 2023 року, в рамках святкування Дня Збройних сил України, в Києві було урочисто відкрито пам’ятник на честь Олександра Мацієвського.

Правоохоронці України неодноразово документували злочини, вчинені російськими військовими, які включають катування, вбивства та жахливе обезголовлення військовополонених. У червні 2024 року тодішній генеральний прокурор України Андрій Костін повідомив, що в Донеччині росіяни вчинили акт обезголовлення щодо полоненого бійця ЗСУ. Такі злочинні накази видаються на рівні командування батальйону та роти окупаційних сил.

У квітні 2023 року в Інтернеті опублікували відео, на якому зафіксовано, як російські солдати катують українського військовополоненого та відрізають йому голову. Ці жахливі акти обезголовлення українських військових є одним із найгірших проявів воєнних злочинів і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права під час конфлікту, розв'язаного Росією проти України. Злочини, скоєні російськими військовими, становлять загрозу для людяності і потребують ретельного розслідування.

Український військовослужбовець Сергій Можаровський, що нещодавно звільнився з російського полону, поділився з ТСН.ua жахливими подробицями свого досвіду. Він розповів про жорстокі побиття, які він зазнав від російських окупантів, що призвели до гниття його ран. На жаль, це стало причиною смерті захисника Маріуполя у полоні в Горлівці.

Морпіх Олександр Дідур, який зазнав серйозного поранення під час боїв за Маріуполь і пережив полон, поділився з ТСН.ua інформацією про те, що бойовики з "ДНР" вбили чотирьох українських військовополонених.

На жаль, нещодавно стало відомо про повернення тіла мера Дніпрорудного, Євгена Матвєєва. Він став жертвою рашистів, які катували його під час полону, що тривав майже три роки. Євгена затримали 13 березня 2022 року на одному з російських блокпостів на виїзді з Дніпрорудного, де він продовжував виконувати свої обов'язки.

27 лютого 2022 року місцеві жителі під керівництвом Матвєєва зупинили вхід російської військової колони до міста. Згодом міський голова почав організовувати забезпечення гуманітарних потреб мешканців, зокрема випікання хліба, надання допомоги малозабезпеченим та людям похилого віку. Він також займався питаннями евакуації цивільних осіб у напрямку міста Запоріжжя та підтримував порядок у місті.

Мер відкинув можливість співпраці з російськими окупантами. Євгенію Матвєєву незаконно тримали на території Росії, що було підтверджено цією країною за допомогою Міжнародного комітету Червоного Хреста у 2023 році. Причини загибелі Євгенія Матвєєва залишаються невідомими.

Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що міжнародна спільнота недостатньо реагує на жорстокі дії Росії щодо українських військовополонених. Він також зауважив, що в світі залишається замало голосів, які піднімають питання про дітей, викрадених Росією з України.

Зеленський підкреслив, що Україна отримує обмежену підтримку від ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста у питанні повернення українських військових та цивільних осіб, які опинилися в полоні. Наразі вдалося визволити 3767 громадян України.

Протягом десяти років війни в Україні стало очевидним, що міжнародні організації, покликані забезпечувати дотримання гуманітарного права, не виконують своїх основних обов'язків. Незважаючи на те, що ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста мають значні ресурси, мандат і повноваження, їхній вплив на звільнення українців залишається надзвичайно обмеженим.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ПОРІЗИ, ВИРВАНІ М'ЯЗИ, ВМ'ЯТИНА У ЧЕРЕПІ! Як українців катують у полоні РФ?

Нагадаємо, у той час, коли в Україні щодня гинуть дорослі і діти, коли росіяни захоплюють у полон цивільних українців, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш зустрічається з воєнним злочинцем Путіним. У жовтні він виступив на саміті БРІКС у Казані, а згодом віч-на-віч поговорив із кремлівським диктатором. Це все, що нам треба знати про міжнародні організації.