Звільнення політичних в'язнів і нові вибори в Грузії: розглядаємо переваги та недоліки рішення ПАРЄ.

У середу ввечері, після триденного бурхливого обговорення, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила рішення щодо грузинської делегації у зв'язку з порушеннями, які здійснює чинна влада Грузії. Серед цих порушень – фальсифікація виборів, придушення протестних акцій та маніпуляції з виборчим процесом.

Прийняте рішення, однак, виявилося компромісним.

Провладним депутатам з Грузії надали право працювати у ПАРЄ, але під санкціями та з дуже урізаними правами. Але у квітні, на весняній сесії, на Грузію чекає "друга серія" - повторне оскарження повноважень із майже гарантованим посиленням покарання.

По-перше, ПАРЄ настійливо закликає Тбілісі терміново оголосити про проведення дострокових виборів, які цього разу мають бути справедливими. Зрозуміло, що це не є частиною планів Іванішвілі. По-друге, асамблея визнала наявність політичних в'язнів у Грузії і тепер вимагає їх звільнення. Завдяки цим двом аспектам грузинська опозиція підтримала ці рішення, що, в свою чергу, дозволило зібрати значну більшість голосів серед європейських депутатів.

Парадокс полягає в тому, що це рішення, хоч і є важким для грузинського керівництва, має певні вигоди для чинного режиму. Насправді, ПАРЄ надала команді Іванішвілі вагомі підстави стверджувати, що тепер Європа визнає легітимність грузинського парламенту. Це є незворотне перетворення. Його не можна буде скасувати, навіть якщо навесні, як сподівається, зокрема, українська делегація, грузинських депутатів все ж виключать зі складу ПАРЄ.

Утім, у розмовах не під запис грузинські парламентарі визнають, що хотіли би більшого. "Та нас переконали, що це максимум можливого", - пояснював колегам один з представників опозиційної грузинської делегації у коридорах Палацу Європи.

"Європейська правда" пояснює, що та чому відбулося у Страсбурзі.

По-перше, давайте роз'яснимо, яке рішення прийняла асамблея.

Як відомо, ПАРЄ не має впливу на сфери торгівлі чи фінансових послуг, тому її зазвичай не згадують у контексті міждержавних санкцій. Проте, це не означає, що асамблея позбавлена можливостей здійснювати санкційний тиск. Йдеться про політичний, а не економічний вплив.

Мета цих санкцій - зробити так, щоби підсанкційна держава відчула обмеження прав або навіть приниження.

Дії, спрямовані на Грузію, успішно реалізуються. Відповідно до досягнутої угоди, представники Грузії в ПАРЄ не зможуть:

У спрощеному вигляді можна сказати, що грузинським представникам дозволили лише брати участь у сесіях, голосувати (проте за винятком питань, що стосуються Грузії), а також вести діалоги з іншими колегами.

Такі масштабні обмеження справді викликають почуття приниження.

В осяжному минулому такі санкції застосовували лише до росіян у 2014-15 роках, і тоді вони на знак протесту щоразу йшли з ПАРЄ. Як саме планує відреагувати грузинська влада - достеменно невідомо, але є очікування, що вони залишаться; про це трохи далі.

Ще один ключовий аспект цього рішення полягає в визнанні наявності політичних в'язнів у Грузії. Грузії поставлено чіткий ультиматум: усіх політичних в’язнів слід звільнити до початку квітневої сесії 2025 року.

Виникає зрозуміле запитання: чи можна вважати Міхеїла Саакашвілі політв'язнем?

На нього відповіді немає.

Як стверджують джерела "ЄвроПравди", це питання піднімали на засіданні моніторингового комітету, тобто під час узгодження тексту, але стало зрозуміло, що згоди тут не дійти, тож згадку про політв'язнів навмисно лишили неконкретною. До того ж зараз йдеться про наслідки виборів, і прив'язка до Саакашвілі, який перебуває у в'язниці вже тривалий час, була би штучною.

В підсумку, вирішальним фактором стало те, що Грузія потрапила до "клубу" країн, де міжнародне співтовариство визнає наявність політичних в'язнів. Ця позиція отримала практично одностайну підтримку.

Проте ключовим аспектом рішення ПАРЄ є вимога провести нові парламентські вибори.

Політична нестабільність, яка виникла в Грузії внаслідок суперечливих виборів у жовтні 2024 року, не має легкого рішення.

Наприкінці року низка європейських політиків та чиновників почали відкрито висловлювати думку, що вибори можуть стати ефективним рішенням. Проте, усі спроби закріпити цю пропозицію на рівні Європейського Союзу зазнали невдачі, оскільки для таких рішень потрібна одностайність, чого не можливо досягти, поки Віктор Орбан перебуває на чолі Угорщини. Під його управлінням країна стала одним із найближчих союзників проросійського уряду Грузії, і Орбан активно виконує роль захисника режиму Іванішвілі.

ПАРЄ стала першою європейською організацією, яка висловила підтримку цій позиції.

Протягом триденного процесу дебатів та редагування документа формулювання, що стосуються виборів, стали більш чіткими. Те, що в результаті потрапило до фінальної версії, грузинська опозиція може вважати своєю перемогою. Це особливо варто зазначити, оскільки більшість політичних сил та національних делегацій підтримала цей підхід у ході обговорень.

По-перше, ПАРЄ визначила, що "з політичного глухого кута, коли у Грузії є провал довіри між владою та громадянським суспільством… можна вийти лише через організацію нових справді демократичних парламентських виборів… якщо ці парламентські вибори проходитимуть пуд суворим міжнародним спостереженням".

Отже, цей маршрут вважається єдино можливим для Грузії.

По-друге, в вимозі ПАРЄ наголошується на необхідності термінового старту процесу. Ще до квітня, тобто впродовж трьох років, ПАРЄ повинна офіційно ініціювати підготовчі етапи виборів. Це є одним із ключових критеріїв, за якими на квітневій сесії асамблея ухвалить рішення щодо подальших дій стосовно Грузії.

Підкреслимо ще раз: в результаті дискусій у Страсбурзі ця концепція еволюціонувала в справжній пан'європейський підхід, що є безперечним позитивом.

Чи мають намір грузини дотримуватися цих вимог? Безумовно, ні.

Кілька джерел ЄП розповіли, що на одному з засідань Моніторингового комітету, куди запросили представників грузинської влади, щоби послухати їхню думку, керівниця парламентської делегації Грузії Тея Цулукіані категорично заявила, що її уряд не буде виконувати жодних вимог, а тим більше - проводити вибори. До слова, саме її безкомпромісно жорстка промова, сповнена очевидної брехні і без ознак прагнення до діалогу, стала однією з причин, чому проти Грузії почали об'єднуватися також депутати, які до того були нейтральними.

Проте, не слід ігнорувати негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок цього рішення ПАРЄ.

Отже, Грузію прийняли до Асамблеї, проте з жорсткими обмеженнями. Існує велика ймовірність, що представники Грузії змушені будуть залишити Страсбург вже в квітні, оскільки, ймовірно, не зможуть виконати жодну з політичних вимог.

Однак існує проблема: навіть тимчасове визнання їхніх повноважень свідчить про те, що ПАРЄ підтверджує легітимність нового парламенту Грузії. Це відбувається всупереч тому, що у складі парламенту відсутні представники жодної з опозиційних партій, за які віддали свої голоси виборці. Крім того, правляча партія зайняла одне з місць у делегації до ПАРЄ, яке було зарезервоване для опозиційних сил.

Європейська правда детально про це розповідала у статті "Режиму Іванішвілі додають легітимності", тут немає чого додати. Новий грузинський парламент, по суті, завдяки рішенню ПАРЄ пробив міжнародну блокаду і суттєво підважив усі подальші сумніви у його легітимності. І це, на жаль, є незворотною зміною - навіть вигнання із ПАРЄ у квітні за порушення прав людини з боку уряду - не впливає на те, що кілька місяців легітимність самого парламенту не ставилася під сумнів.

Представники грузинської опозиції у неофіційних бесідах визнали це без запису.

Проте, які далекосяжні політичні наслідки це може спричинити?

Цю проблему неможливо однозначно вирішити, оскільки відповідь залежить від численних чинників. Серед них важливу роль відіграють і подальші кроки самої Грузії.

Як вже йшлося вище, немає жодних сумнівів у тому, що Грузія не буде виконувати вимоги ПАРЄ. Навряд чи у Тбілісі навіть імітуватимуть їхнє виконання. А це означає, що у квітні на нас чекає нова серія фільму "покарати режим Іванішвілі".

Чи означає це що грузинів виженуть через три місяці?

Це рішення не є автоматичним, проте українська делегація, яка й нині відстоює найжорсткіше покарання для Тбілісі, тобто повну відмову у визнанні їхньої легітимності, сподівається, що саме так і буде.

"Вважаю, що в квітні грузинську делегацію, яка представлена депутатами тільки від "Грузинської мрії" ПАРЄ виключить зі свого складу. Так, якщо будуть нові вибори, звільнені політичні в'язні , відновлена справедливість щодо протестуючих - це дає надію. Але маю великі сумніви, що чинна грузинська влада має намір це виконати", - заявила у коментарі ЄвроПравді керівниця української делегації, народна депутатка Марія Мезенцева.

Існують всі підстави для цих сподівань.

Варто зазначити, що процес, який дозволяє відкликати національну делегацію впродовж року, є надзвичайно суворим і складним. Для цього необхідно зібрати 50 підписів і подати їх до Страсбурга за два тижні до проведення сесії. Проте, враховуючи, що такі умови для Грузії підтримуються значною кількістю країн і політичних груп, а також майже консенсусом серед держав ЄС, це не стане на заваді.

У цьому контексті Грузія не зможе стверджувати, що Європа уникає спілкування з нею. Навпаки, ПАРЄ продемонструвала готовність до діалогу, перевищивши навіть свої зобов'язання.

Інша річ, чи змінить це ситуацію у Грузію, де влада пішла шляхом Білорусі? На це сподівань, на жаль, відповідь радше негативна.

Автор: Сергій Сидоренко.