Ирина Сенюта: над Украиной уже давно «витает» дух обязательного медицинского страхования
Юристов очень часто сравнивают с врачами. Ведь к услугам юристов мы так же обращаемся в самих сложных, кризисных жизненных ситуациях. Вдвойне сложнее прибегать к услугам юриста по «медицинскому делу». Труд юриста, специалиста по медицинскому праву, необычайно ответственен и требует полной отдачи.
Проблема становления медицинского права и защиты прав пациента актуализировалась во всем мире, в связи с активным развитием современной науки. Здесь и криотехнологии, и вмешательство в генетический аппарат человека, и репродуктивная медицина. Наряду со сложными этическими проблемами, существует множество проблем медицинского менеджмента, финансирования отрасли и осуществления государственной социальной политики.
Сегодня, в эксклюзивном интервью Pravotoday – Ирина Сенюта, президент Всеукраинской общественной организации «Фундация медицинскогоо права и биоэтики Украины», главный редактор журнала «Медицинское право», адвокат, автор более, чем 90 научных работ, расскажет о своем видении развития медицинского права и биоэтики в Украине.
* на языке оригинала
Pravotoday: Пані Ірино, чи пам’ятаєте Ви той момент свого життя, коли Ви остаточно визначились з вибором своєї майбутньої професії?
Ірина Сенюта: Зародження ідеї відбулось в 9 класі, коли я почала опановувати в школі новий предмет «Правознавство», викладання якого стартувало з мого року навчання. Поступове укорінення мрії відбувалось в старших класах, і в одинадцятому класі я ствердно сказала батькам, що хочу стати юристом, а відтак, почала ґрунтовну роботу з підготовки до вступу в омріяний виш. Мій вибір був цілком зважений й усвідомлений, без жодного тиску династійності у виборі, адже в моїй родині я перший юрист.
Pravotoday: Завдяки чому Ви вибрали медичне право та біоетику з-поміж багатьох напрямів юридичної науки? Чи вважаєте Ви за необхідне вивчення медичного права як окремої галузі права?
Ірина Сенюта: Перші кроки в цьому напрямі були зроблені ще в часи навчання в університеті. На другому курсі я відвідувала гурток з цивільного права, проф. Ромовська З.В., на одному із засідань, розповідала про проф. Савицьку А., її науковий доробок, з-поміж цього, і про її знакову роботу «Ответственность за ненадлежащее врачевание». Відтоді, було зроблено маленьку помітку на професійному житті, яка з часом, обростаючи різними іншими чинниками, спричинила трансформацію у глибоке зацікавлення і переродження у справу професійного, творчого і громадського життя. Але усі ключові дії, спрямовані на становлення і розвиток як медичного правника, були розпочаті після закінчення університету в 2001 р.
Я вважаю, що медичне право повинні опановувати як навчальну дисципліну студенти юридичних і медичних ВУЗів. Спершу, поясню чому це необхідно для медичного працівника. Студенти, що випускаються з медичного вишу, неготові до викликів практики, не завжди знаючи морально-деонтологічні постулати, сприяють перетворенню деонтологічного конфлікту в юридичний. Здійснюючи щоденно свою діяльність, контактуючи з пацієнтом, його законним представником постійно виникає потреба в дотриманні прав людини у сфері охорони здоров’я, розуміння професійної відповідальності за якість надання медичної допомоги, знання власного правового статусу, механізмів захисту тощо. Ще одним чинником також є те, що штатні розписи закладів охорони здоров’я, як правило, не передбачають посади юриста, а навіть при наявності такої, забезпечити заклад кваліфікованим персоналом складно. Це зумовлено, в т.ч. і рівнем оплати праці, браком знань із медичного права. А тому медики залишаються на самоті з проблемою правового нігілізму й обов’язком забезпечити права пацієнтів.
Для юристів розуміння цієї галузі також потрібно, оскільки система охорони здоров’я потребує професійних кадрів, зі знанням, в т.ч. медичного права, а не лише «господарників». Окрім цього, над Україною вже давно «витає дух» обов’язкового медичного страхування, а відтак, підготовка конкурентоспроможних фахівці просто необхідна.
В освітньому напрямі в нас уже зроблено чимало. У 2004 р. було підготовлено (я та завідувач кафедри організації та управління охороною здоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького доц. О. Любінець є авторами програми) і затверджено МОЗ України навчальну програму з медичного права для організаторів охорони здоров’я та лікарів усіх спеціальностей, а отже, з 2005 р. слухачі усіх факультетів та вишів післядипломної освіти мають змогу опановувати цей курс. Минулого року було затверджено навчальну програму з медичного права для студентів-медиків, розроблену в Національному медичному університеті імені О. Богомольця, викладання цієї дисципліни пілотно розпочалось у цьому виші, аби надалі перейняти досвід усім іншим медичним закладам освіти.
Непересічною подією на освітянській ниві є ініціювання МОЗ України створення міжвідомчої робочої групи з підготовки навчальної програми з медичного права для юристів (наказ № 808 від 23.09.2010 р.). Перше засідання вже відбулося 12 жовтня 2010 р., до складу робочої групи залучено провідних науково-практичних фахівців, представників Міністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України. Узагальнення і уніфікація пропозицій покладена на мене. Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому програма буде не лише підготовлена, а й успішно пройде всі погодження і затвердження, а відтак, «працюватиме» на благо вишколу медичних правників, яких так на сьогодні не вистачає.
Pravotoday: Що для Вас означає термін біоетика? Чи погоджуєтесь Ви, що цей напрям можна назвати мостом в майбутнє?
Ірина Сенюта: Ви задавали запитання, чому поряд з медичним правом, сферою професійного інтересу є і біоетика. Моє зацікавлення цією цариною розпочалось пізніше, ніж медичним правом, напевно тоді, коли вже був певний багаж знань. Я в 2005 р. розпочала роботу над дуже складним і цікавим проектом - науковим редагування підручника з біоетики італійських авторів. На мене покладалось редагування книги з правової точки зору, адже до цього процесу було залучено значна плеяда різнопрофільних фахівців. Я не лише долучилась до однієї з ключових книг з біоетики в Україні, але і мала приємність розпочати видавничу діяльність з цього підручника, адже він був першим, який підготувало спеціалізоване видавництво ЛОБФ «Медицина і право». У видавництві є дві серії – «медичне право» і «біоетика», які я і мої колеги намагаємося якісно заповнювати.
Під біоетикою я розумію комплексну науку, покликану досліджувати і забезпечувати пошук шляхів вирішення морально-етичних, правових, соціально-економічних та філософських проблем, які виникають у сфері охорони здоров’я, зокрема надання медичної допомоги, у процесі забезпечення прав суб’єктів медичних правовідносин.
Однойменна до Вашого запитання книга Ван Ранселера Поттера «Біоетика: міст в майбутнє» дає підстави задуматись про ті цінності, які пропагує біоетика, про ті зміни, що відбуваються у медицині і біології, а в контексті цього логічно постає питання чи фокусом в прогресі науки є людина, та її блага?! Для мене біоетика - це міст між прогресом науки та правами людини, що своїм
вектор має майбутнє, яке ґрунтується на надбаннях минулих років, твердості позиції сьогодення, аби в майбутньому не було розплати за недотримання моральних стандартів.
Результати Четвертого національного конгресу з біоетики, що відбувся 20-23 вересня 2010 р. під патронатом НАН України, дають підстави зробити висновок, що в Україні потужно розвивається фундаментальна наука, а такі її напрямки як біологія та медицина є абсолютно конкурентоздатними на світовому ринку.
Pravotoday: Яка основна мета Фундації медичного права та біоетики України? Яка основна мета розвитку медичного права як галузі права, навчальної дисципліни і науки. Яким Ви бачите розвиток медичного права України.
Ірина Сенюта: Всеукраїнська громадська організація «Фундація медичного права та біоетики України» (далі - Фундація) заснована 17 квітня 2008 р., створена з метою охорони та захисту прав та інтересів своїх членів. Місія організації – сприяння розвитку медичного права, як галузі права, науки і навчальної дисципліни та біоетики.
Діяльність організації поширюється на всю територію України та включає до своєї структури 14 осередків, які пов’язані з організацією єдиною метою. Проте, зважаючи на актуальність утвердження і розвитку медичного права в Україні, організація планує збільшити кількість осередків у найближчому майбутньому.
Основними напрямами діяльності є:
— Правопросвітницький.
— Видавничий.
— Науково-дослідницький.
— Законопроектний.
— Юридична практика.
Метою розвитку медичного права в запитуваній Вами тріаді є захист прав людини у сфері охорони здоров’я. Якщо розібрати за складовими, то, на мою думку, це виглядає, таким чином: медичне право як галузь права охоплює правозахист, правозастосування, нормотворення; медичне право як галузь науки – доктрину, літературні джерела; медичне право як навчальна дисципліна – освітянський компонент вишколу фахівців, правопросвітництво.
На сьогодні медичне право України перебуває на піку активності та в авангарді інтересу й привабливості для фахівців. Сучасне українське медичне право активно розвивається у всіх напрямах, воно залишається не лише громадською ініціативою, а тепер і предметом державного інтересу. Наприклад, в МОЗ України розробляється науково-дослідна робота на тему: «Створення концепції розвитку галузі медичного права з метою удосконалення медичного обслуговування в Україні». Сподіваюсь, що і надалі медичне право буде стало розвиватись в усіх аспектах, відбуватиметься більш активна інтеграція з міжнародним співтовариством, а здорова конкуренція і консолідація фахівців, лише сприятиме прогресу цієї царини. Але, звісно, ще є багато проблем і прогалин, у т.ч. й літературних, і законодавчих, і кадрових, і правозастосовних у цій царині. Для активізації наукового пошуку доречно було б до однієї із спеціальностей щодо захисту дисертацій додати медичне право (це, звичайно, дискусійне питання до якої), для освіти - слід запровадити загальнодержавне вивчення усіма цільовими групами (студентами-медиками, студентами-юристами, слухачами післядипломного навчання) навчального курсу з медичного права, оскільки на сьогодні цей процес лише точковий. Також необхідно й надалі працювати над шліфуванням національного законодавства й оптимізацією юридичної практики у сфері медичного права. Загалом зроблено багато й якісно, обов’язок усіх фахівців, сфера інтересу яких медичне право, зберігати і примножувати надбання, розширювати професійні горизонти.
Pravotoday: Розкажіть про діяльність Фундації медичного права та біоетики України, її співпрацю з міжнародними організаціями?
Ірина Сенюта: Фундація працює різнопланово, на сьогодні здійснено немало цікавих проектів, з-поміж яких:
Б) підготовка української версії ресурсного посібника «Охорона здоров’я та права людини», написаного авторським колективом Інституту відкритого суспільства, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Я є науковим редактором української версії книги.
В) підготовка практичного посібника для юристів з медичного права «Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник», що видаватиметься за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Презентація книга відбулась на 18-му Всесвітньому конгресі з медичного права (08-12 серпня 2011 р., м. Загреб, Хорватія). Ця книга підготовлена у межах міжнародного проекту Інституту відкритого суспільства, що функціонує у 8-ми державах. Я є автором національної частини практичного посібника.
Окрім цього, співпрацюємо з Польською асоціацією медичного права (м. Краків, Польська Республіка), численними зарубіжними і національними вишами, представниками громадянського суспільства, органами влади, юридичними фірмами («Центр медичного права», «Полакар»). Цього року, я вперше долучилась до міжнародного свята медичного права, мала можливість відвідати Всесвітній конгрес з медичного права, а також стала членом Всесвітньої асоціації медичного права, а відтак, маю не одну ідею для розширення масштабів інтеграції національної організації з медичного права в світовий простір цієї царини.
Pravotoday: Як Ви оцінюєте сучасну державну політику у сфері охорони здоров’я. Чи виступаєте Ви за втілення страхової медицини?
Ірина Сенюта: Як правило, державна політика у сфері охорони здоров’я, законодавче забезпечення цієї царини піддаються перманентній критиці, але, на жаль, дуже часто без жодних пропозицій щодо змін. Звісно, що відсутній комплексний підхід до реформ у цій сфері, фрагментарно намагаються змінити окремі елементи, забуваючи при цьому, що це система, а не сукупність, а відтак, кожен сегмент взаємопов’язаний. Критична оцінка нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я, загалом виправдана, але я завжди наголошую, що необхідно виробити навики роботи у межах цього законодавства, працювати з ним можна, якщо знати проблематику глибоко. Крім цього, за можливості, необхідно впливати на державотворчі процеси. Не всі пропоновані зміни адекватні й виважені, інколи з непродуманими до кінця механізмами. Прикладом такої «екстравагантної» новели є прийняття наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення» від 27.08.2010 р. Вказаний нормативний документ викликав «дискусійний шторм» у медико-правовому співтоваристві, зокрема, в контексті його доцільності, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Наукова експертиза цього документу дає підстави стверджувати, що в підзаконному документі нормативно не дотримано право людини на особисту недоторканність (право на відмову від медичного втручання – «по мірі впровадження сучасних медичних технологій та методів диспансеризації обсяги обов’язкового обстеження населення при диспансеризації будуть розширені» [п. 3.2. Наказу]) і право на свободу в галузі охорони здоров’я (наприклад, право на вибір закладу охорони здоров’я – «організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи або заклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території» [п. 3 Наказу]).
Питання запровадження обов’язкового соціального медичного страхування в Україні вже триває близько семи років, звичайно, в різних моделях. Минулий рік був знаковим для медичного страхування, оскільки відбувалось багато різноманітних заходів у цьому контексті, в т.ч. і парламентські слухання (20.05.2009 р.), за результатами яких підготовлено Рекомендації на тему: «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування». Я була долучена до цього процесу безпосередньо в кількох аспектах: 1) брала участь у конференції, що проходила в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (18-19.05.2009 р.); 2) я є одним із розробників законопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні», зареєстрованого у Верховній Раді України за № 4744; 3) брала участь у парламентських слуханнях; 4) є співавтором та редактором навчального посібника «Страхування в галузі охорони здоров’я» (у книзі проаналізовано, зокрема, законопроект № 4744, запропоновано деякі механізми для реалізації прав пацієнтів, у т.ч. компенсаційні).
Однозначно відповісти на запитання про впровадження страхової медицини складно, оскільки я ще не бачу остаточної державної позиції, а саме закону, який закріпить певну модель медичного страхування. Думаю, що на етапі становлення слід починати з бюджетно-страхової медицини, відшліфувати закон, який повинен органічно влитись в існуюче законодавче поле, звісно, з необхідними нормативними змінами, та «стояти на варті» забезпечення прав людини.
Pravotoday: Відомо, що Ви маєте ступінь Ph.D. Якій темі присвячене Ваше наукове дослідження?
Ірина Сенюта: У 2006 р. я захистила кандидатську дисертацію на тему: «Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження)», здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2007 р. отримала диплом доктора філософії (Ph.D.), а в 2008 р. - вчене звання доцента.
На підставі свого дисертаційного дослідження я підготувала першу в Україні монографію з медичного права - Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с.
Pravotoday: Побутує думка, що в Україні нереально виграти процес проти лікаря, оскільки серед медичних праців
ників існує кругова порука, а в судах – корупція. Як виграти справу проти недобросовісного лікаря?
Ірина Сенюта: Категорія медичних справ є складною в силу своєї новизни, необхідності спеціальних медичних знань, особливостей збору доказів, роботи з компенсаційними механізмами і доведення розмірів відшкодування, тривалості розгляду на етапі досудового слідства та судового провадження. Незважаючи на це, як свідчить аналіз судової практики (власного доробку, рішень з Єдиного державного судового реєстру, справ у межах проекту «Стратегічні медичні справи»), довести в діях медичного працівника наявність складу правопорушення, як і притягнути його до юридичної відповідальності, можна. Непоодинокими є випадки, коли медичні справи доходили, за умов недбалого і несумлінного ставлення до своїх професійних обов’язків медичних працівників, до логічного завершення – обвинувальних вироків. Проблеми, окреслені Вами, це не лише ті, що спеціально притаманні медичним справам, оскільки, де постане питання корпоративності, відгомоном буде захист «честі мундира», а, коли починають використовуватись різні форми захисту спрацьовує вільний розсуд, дискреційність повноважень і суб’єктивна оцінка, які за певних умов піддаються деформації.
Юрист, який починає роботу над медичною справою зіштовхнеться з низкою перепон і труднощів, а саме: 1) складним понятійно-категоріальним апаратом, подекуди загалом невідомим; 2) робота з експертами, для прикладу, тими, що проводять судово-медичну експертизу чи судово-психологічну (яку успішно можна використовувати для мотивації розміру моральної шкоди); 3) особливостями збору доказів (зокрема, численною перепискою з органами та закладами охорони здоров’я); 4) правильністю кваліфікації професійних злочинів за Кримінальним кодексом України тощо.
Як виграти медичну справу? Думаю, це як і будь-яку іншу справу, навіть ту, яка інколи видається «легкою», а тут раптом…сюрприз. Лише наполеглива і відповідальна робота, глибокі загальнотеоретичні знання і практичні навики, які слід екстраполювати на медико-правову ситуацію, терпіння, професійна витривалість, палке прагнення досягнути мети – захисту інтересів клієнта – з використанням усього спектру правового інструментарію і дають можливість перемоги. Доцільно використовувати літературні джерела з медичного права, які допоможуть розібратись зі складними чи невідомими медико-правовими питаннями, зорієнтують у законодавчому полі, забезпечити собі підбірку рішень Європейського суду з прав людини в контексті охорони здоров’я, ознайомитись з національною судовою практикою (незважаючи на те, що Україна не належить до прецедентної правової системи), виробити тактику захисту і методично працювати у різних напрямах з одною точкою відліку – інтереси клієнта. Приблизно я так працюю над своїми справами, звісно, що в кожній з них є свої особливості, а відтак, захисна стратегія і тактика змінюються, спрацьовує на користь певний досвід, що зменшує часові затрати.
Тим колегам, які практикують у царині медичного права, можу сказати словами Коко Шанель «Все у моїх руках, тому їх не можна опускати». У мене неодноразово виникала професійна злість, переоцінка категорії «справедливості», бажання кинути розпочате приблизно п’ять років тому, але пам’ятаючи своє професійне кредо, знаходжу мужність доводити розпочату справу до кінця, а винагорода не забариться – вдячність в очах клієнта (пацієнта/члена сім’ї пацієнта, медичного чи фармацевтичного працівника тощо), професійне утвердження. Чим складніша справа, тим цікавіше над нею працювати, а отже, азартніше, перемагаючи, задовольняти інтереси клієнта.
Pravotoday: Як Ви проводите вільний час? Розкажіть, будь ласка, про Ваші захоплення.
Ірина Сенюта: На жаль, вільного часу в мене обмаль, віднайти гармонійний баланс між роботою та відпочинком вдається нечасто. Все ж намагаюсь відвідувати мистецькі заходи, подорожувати, читати, обожнюю афоризми, сентенції, «вічну латину», вислови відомих людей. Кожна стрічка таких книг є квінтесенцією кращих думок, які дають можливість осмислення і переоцінки, аналізу помилок і прорахунків, а відтак, формування власної крилатої скарбниці, що ґрунтується на значній розумовій діяльності. Моя робота – це для мене і відпочинок. Це можуть зрозуміти усі, хто займається улюбленою справою. Моя сфера професійного інтересу – це і робота, і відпочинок, подекуди хобі та своєрідна «хвороба», цікаві відрядження і широке коло спілкування, які мене загалом наснажують і збагачують. Мені пощастило, що й у професійній, і творчій, і громадській діяльності я маю можливість багатовекторно втілювати один фокус – медичне право та біоетику.
Pravotoday: Які б якості Ви б порадили розвивати студентам, які збираються зв’язати свою діяльність з медичним правом и біоетикою?
Ірина Сенюта: Ви знаєте, я, напевно, хочу не порадити (це невдячна справа), а поділитись власним досвідом, і не лише зі студентами, які оберуть спеціалізацію своєї професійної ниви – медичне право і біоетику. Для того, аби долучитись до юридичної спільноти, знайти своє місце в широкому «асортименті» фахівців, не поповнювати лави «професійної сірості», а утвердитись Спеціалістом своєї справи, для якого обраний напрям – це «сродна праця», потрібно постійно наполегливо й самовіддано працювати. Лише працелюбність і відповідальне ставлення до своєї справи, виховання самодисципліни і працездатності стануть запорукою успіху і допоможуть одним «збудити» генія, а іншим – його утвердити. Також потрібно займатись самоосвітою, недаремно, говорять, що це найкращий вид освіти, той, який дає добірне зерно. У нашій роботі доводиться багато читати, але інколи за поглинанням професійних книг, ти не маєш можливості долучатись до інших джерел мудрості і знань, тому така ніша теж повинна бути заповнена. Отож, шановні колеги-студенти, все ж, як викладач, не можу не порадити, робіть все з любов’ю і натхненням, «вичитуйтесь і виписуйтесь» ще зі студентської лави, аби початкове крокування на практичній стежині було менш гірким. Отримати диплом, здобути фах – це лише крок на етапі професійного становлення, за яким йдуть утвердження і розвиток, і лише від кожного з нас залежить, яким він буде й чи досягнемо ми бажаної професійної реалізації.
Pravotoday: Чи є у Вас життєве кредо?
Ірина Сенюта: Для мене і життєве, і професійне кредо співпадають – «Слід ставитись до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». В аспекті професійних принципів маю ще один постулат: прочитавши одного разу слова В. Черчіля «Успіх – не вічний, поразка – не фатальна, мужність вести далі те, що почав, ось, що має значення», завжди пам’ятаю про них, коли виникає у роботі одна з тріади – успіх, поразка чи потреба віднайти мужність, аби продовжувати справу свого професійного життя.
Pravotoday: Що для Вас життя в Legal Style? Що для Вас особливий юридичний шарм?
Ірина Сенюта: Для мене життя у юридичному стилі – це комплексний підхід до «побудови» і утвердження юриста в соціумі. Зокрема, це і методи роботи, і стиль поведінки, і манери, і стиль одягу, і вміння боротись з професійними спокусами, і позиціювання себе в державному і громадському житті. Звісно, що кожному потрібно викорінювати в собі гординю і зверхність, пам’ятати, що істино благородні люди ніколи нічим не кічатся (Ф. Ларошфуко). Яких би висот ти не досяг, ніколи не потрібно забувати про професійність і людяність, повагу до ближнього, оскільки результатом підкореної вершини може стати самотність… Обрана мною професія і честь належати до плеяди юристів – це для мене почесна місія, яку слід гідно пронести крізь особисте і професійне життя. Особливий юридичний шарм професії – це невловима «краса» фаху, сповненого соціальною значимістю, благородністю і гуманізмом, який одного разу звабивши в своє лоно, вже не відпустить. Особливий юридичний шарм юристів – це інтелект й інтелігентність, джерело яких внутрішня і зовнішня гармонія.
Розмовляла Марина Рабінович, оглядач Pravotoday
Сенюта Ірина Ярославівна. К.ю.н., доцент, Ph.D, адвокат, президент юридичної фірми «MedLex», доцент кафедри організації та управління охороною здоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорон здоров’я, член Всесвітньої асоціації медичного права (WAML), головний редактор журналу «Медичне право», голова Постійно діючого третейського суду при ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», директор видавництва ЛОБФ «Медицина і право». Автор понад 90 праць у галузі медичного права та біоетики, альтернативного розв’язання конфліктів, у т.ч. монографій, посібників, підручників.
Проблема становления медицинского права и защиты прав пациента актуализировалась во всем мире, в связи с активным развитием современной науки. Здесь и криотехнологии, и вмешательство в генетический аппарат человека, и репродуктивная медицина. Наряду со сложными этическими проблемами, существует множество проблем медицинского менеджмента, финансирования отрасли и осуществления государственной социальной политики.
Сегодня, в эксклюзивном интервью Pravotoday – Ирина Сенюта, президент Всеукраинской общественной организации «Фундация медицинскогоо права и биоэтики Украины», главный редактор журнала «Медицинское право», адвокат, автор более, чем 90 научных работ, расскажет о своем видении развития медицинского права и биоэтики в Украине.
* на языке оригинала
Pravotoday: Пані Ірино, чи пам’ятаєте Ви той момент свого життя, коли Ви остаточно визначились з вибором своєї майбутньої професії?
Ірина Сенюта: Зародження ідеї відбулось в 9 класі, коли я почала опановувати в школі новий предмет «Правознавство», викладання якого стартувало з мого року навчання. Поступове укорінення мрії відбувалось в старших класах, і в одинадцятому класі я ствердно сказала батькам, що хочу стати юристом, а відтак, почала ґрунтовну роботу з підготовки до вступу в омріяний виш. Мій вибір був цілком зважений й усвідомлений, без жодного тиску династійності у виборі, адже в моїй родині я перший юрист.
Pravotoday: Завдяки чому Ви вибрали медичне право та біоетику з-поміж багатьох напрямів юридичної науки? Чи вважаєте Ви за необхідне вивчення медичного права як окремої галузі права?
Ірина Сенюта: Перші кроки в цьому напрямі були зроблені ще в часи навчання в університеті. На другому курсі я відвідувала гурток з цивільного права, проф. Ромовська З.В., на одному із засідань, розповідала про проф. Савицьку А., її науковий доробок, з-поміж цього, і про її знакову роботу «Ответственность за ненадлежащее врачевание». Відтоді, було зроблено маленьку помітку на професійному житті, яка з часом, обростаючи різними іншими чинниками, спричинила трансформацію у глибоке зацікавлення і переродження у справу професійного, творчого і громадського життя. Але усі ключові дії, спрямовані на становлення і розвиток як медичного правника, були розпочаті після закінчення університету в 2001 р.
Я вважаю, що медичне право повинні опановувати як навчальну дисципліну студенти юридичних і медичних ВУЗів. Спершу, поясню чому це необхідно для медичного працівника. Студенти, що випускаються з медичного вишу, неготові до викликів практики, не завжди знаючи морально-деонтологічні постулати, сприяють перетворенню деонтологічного конфлікту в юридичний. Здійснюючи щоденно свою діяльність, контактуючи з пацієнтом, його законним представником постійно виникає потреба в дотриманні прав людини у сфері охорони здоров’я, розуміння професійної відповідальності за якість надання медичної допомоги, знання власного правового статусу, механізмів захисту тощо. Ще одним чинником також є те, що штатні розписи закладів охорони здоров’я, як правило, не передбачають посади юриста, а навіть при наявності такої, забезпечити заклад кваліфікованим персоналом складно. Це зумовлено, в т.ч. і рівнем оплати праці, браком знань із медичного права. А тому медики залишаються на самоті з проблемою правового нігілізму й обов’язком забезпечити права пацієнтів.
Для юристів розуміння цієї галузі також потрібно, оскільки система охорони здоров’я потребує професійних кадрів, зі знанням, в т.ч. медичного права, а не лише «господарників». Окрім цього, над Україною вже давно «витає дух» обов’язкового медичного страхування, а відтак, підготовка конкурентоспроможних фахівці просто необхідна.
В освітньому напрямі в нас уже зроблено чимало. У 2004 р. було підготовлено (я та завідувач кафедри організації та управління охороною здоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького доц. О. Любінець є авторами програми) і затверджено МОЗ України навчальну програму з медичного права для організаторів охорони здоров’я та лікарів усіх спеціальностей, а отже, з 2005 р. слухачі усіх факультетів та вишів післядипломної освіти мають змогу опановувати цей курс. Минулого року було затверджено навчальну програму з медичного права для студентів-медиків, розроблену в Національному медичному університеті імені О. Богомольця, викладання цієї дисципліни пілотно розпочалось у цьому виші, аби надалі перейняти досвід усім іншим медичним закладам освіти.
Непересічною подією на освітянській ниві є ініціювання МОЗ України створення міжвідомчої робочої групи з підготовки навчальної програми з медичного права для юристів (наказ № 808 від 23.09.2010 р.). Перше засідання вже відбулося 12 жовтня 2010 р., до складу робочої групи залучено провідних науково-практичних фахівців, представників Міністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України. Узагальнення і уніфікація пропозицій покладена на мене. Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому програма буде не лише підготовлена, а й успішно пройде всі погодження і затвердження, а відтак, «працюватиме» на благо вишколу медичних правників, яких так на сьогодні не вистачає.
Pravotoday: Що для Вас означає термін біоетика? Чи погоджуєтесь Ви, що цей напрям можна назвати мостом в майбутнє?
Ірина Сенюта: Ви задавали запитання, чому поряд з медичним правом, сферою професійного інтересу є і біоетика. Моє зацікавлення цією цариною розпочалось пізніше, ніж медичним правом, напевно тоді, коли вже був певний багаж знань. Я в 2005 р. розпочала роботу над дуже складним і цікавим проектом - науковим редагування підручника з біоетики італійських авторів. На мене покладалось редагування книги з правової точки зору, адже до цього процесу було залучено значна плеяда різнопрофільних фахівців. Я не лише долучилась до однієї з ключових книг з біоетики в Україні, але і мала приємність розпочати видавничу діяльність з цього підручника, адже він був першим, який підготувало спеціалізоване видавництво ЛОБФ «Медицина і право». У видавництві є дві серії – «медичне право» і «біоетика», які я і мої колеги намагаємося якісно заповнювати.
Під біоетикою я розумію комплексну науку, покликану досліджувати і забезпечувати пошук шляхів вирішення морально-етичних, правових, соціально-економічних та філософських проблем, які виникають у сфері охорони здоров’я, зокрема надання медичної допомоги, у процесі забезпечення прав суб’єктів медичних правовідносин.
Однойменна до Вашого запитання книга Ван Ранселера Поттера «Біоетика: міст в майбутнє» дає підстави задуматись про ті цінності, які пропагує біоетика, про ті зміни, що відбуваються у медицині і біології, а в контексті цього логічно постає питання чи фокусом в прогресі науки є людина, та її блага?! Для мене біоетика - це міст між прогресом науки та правами людини, що своїм
вектор має майбутнє, яке ґрунтується на надбаннях минулих років, твердості позиції сьогодення, аби в майбутньому не було розплати за недотримання моральних стандартів.Результати Четвертого національного конгресу з біоетики, що відбувся 20-23 вересня 2010 р. під патронатом НАН України, дають підстави зробити висновок, що в Україні потужно розвивається фундаментальна наука, а такі її напрямки як біологія та медицина є абсолютно конкурентоздатними на світовому ринку.
Pravotoday: Яка основна мета Фундації медичного права та біоетики України? Яка основна мета розвитку медичного права як галузі права, навчальної дисципліни і науки. Яким Ви бачите розвиток медичного права України.
Ірина Сенюта: Всеукраїнська громадська організація «Фундація медичного права та біоетики України» (далі - Фундація) заснована 17 квітня 2008 р., створена з метою охорони та захисту прав та інтересів своїх членів. Місія організації – сприяння розвитку медичного права, як галузі права, науки і навчальної дисципліни та біоетики.
Діяльність організації поширюється на всю територію України та включає до своєї структури 14 осередків, які пов’язані з організацією єдиною метою. Проте, зважаючи на актуальність утвердження і розвитку медичного права в Україні, організація планує збільшити кількість осередків у найближчому майбутньому.
Основними напрямами діяльності є:
— Правопросвітницький.
— Видавничий.
— Науково-дослідницький.
— Законопроектний.
— Юридична практика.
Метою розвитку медичного права в запитуваній Вами тріаді є захист прав людини у сфері охорони здоров’я. Якщо розібрати за складовими, то, на мою думку, це виглядає, таким чином: медичне право як галузь права охоплює правозахист, правозастосування, нормотворення; медичне право як галузь науки – доктрину, літературні джерела; медичне право як навчальна дисципліна – освітянський компонент вишколу фахівців, правопросвітництво.
На сьогодні медичне право України перебуває на піку активності та в авангарді інтересу й привабливості для фахівців. Сучасне українське медичне право активно розвивається у всіх напрямах, воно залишається не лише громадською ініціативою, а тепер і предметом державного інтересу. Наприклад, в МОЗ України розробляється науково-дослідна робота на тему: «Створення концепції розвитку галузі медичного права з метою удосконалення медичного обслуговування в Україні». Сподіваюсь, що і надалі медичне право буде стало розвиватись в усіх аспектах, відбуватиметься більш активна інтеграція з міжнародним співтовариством, а здорова конкуренція і консолідація фахівців, лише сприятиме прогресу цієї царини. Але, звісно, ще є багато проблем і прогалин, у т.ч. й літературних, і законодавчих, і кадрових, і правозастосовних у цій царині. Для активізації наукового пошуку доречно було б до однієї із спеціальностей щодо захисту дисертацій додати медичне право (це, звичайно, дискусійне питання до якої), для освіти - слід запровадити загальнодержавне вивчення усіма цільовими групами (студентами-медиками, студентами-юристами, слухачами післядипломного навчання) навчального курсу з медичного права, оскільки на сьогодні цей процес лише точковий. Також необхідно й надалі працювати над шліфуванням національного законодавства й оптимізацією юридичної практики у сфері медичного права. Загалом зроблено багато й якісно, обов’язок усіх фахівців, сфера інтересу яких медичне право, зберігати і примножувати надбання, розширювати професійні горизонти.
Pravotoday: Розкажіть про діяльність Фундації медичного права та біоетики України, її співпрацю з міжнародними організаціями?
Ірина Сенюта: Фундація працює різнопланово, на сьогодні здійснено немало цікавих проектів, з-поміж яких:
- проведення Всеукраїнських конференцій з медичного права з 2007 р. (проводилась ЛОБФ «Медицина і право», тепер львівський осередок Фундації), з 2008 р. Міжнародних конференцій на різну тематику в царині медичного права. Зокрема, (І) – на тему: «Медичне право України: проблеми становлення та розвитку» (19-20.04.2007 р., м. Львів); (ІІ) - на тему: «Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)» (17-18 квітня 2008 р., м. Львів); (ІІІ) – на тему: «Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я» (23-24 квітня 2009 р., м. Львів); (ІV) – на тему: «Медичне право України: проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування населення» (22-24 квітня 2010 р., м. Львів);
- створення першого та єдиного в Україні Постійно діючого третейського суду при Фундації для вирішення медичних справ (15 липня 2009 р.). Суд створений з метою забезпечення справедливого, швидкого та ефективного третейського розгляду спорів, що виникають з правовідносин у сфері охорони здоров’я, та примирення осіб, які до нього звернулись;
- налагодження співпраці з Чеською асоціацією медичного права та біоетики (м. Прага, Чеська Республіка). У межах співпраці реалізовано вже кілька заходів: 1) участь в круглому столі на тему: «Розвиток медичного права в країнах Східної Європи.2008: Запрошення до діалогу» (березень 2008 р., Прага, Чеська Республіка); 2) двосторонній обмін досвідом щодо медичного страхування (жовтень 2008 р., м. Львів-Вознесенськ-Донецьк-Київ); 3) видання книги «Страхування у галузі охорони здоров’я» (За заг.ред. І. Сенюти. – Видавництво ЛОБФ «Медицина і право». – Львів. - 2010. - 216 с.);
- співпраця з МОЗ України на підставі меморандуму від 08.06.2010 р. щодо розвитку медичного права в Україні;
- співпраця з Дорадчою радою при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (участь у законопроектній роботі; на сьогодні я як член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я є в складі авторського колективу двох проектів закону - «Про лікарське самоврядування», «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні»);
- реалізація низки проектів Інституту відкритого суспільства (м. Нью-Йорк, США), серед яких:
Б) підготовка української версії ресурсного посібника «Охорона здоров’я та права людини», написаного авторським колективом Інституту відкритого суспільства, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Я є науковим редактором української версії книги.
В) підготовка практичного посібника для юристів з медичного права «Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник», що видаватиметься за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Презентація книга відбулась на 18-му Всесвітньому конгресі з медичного права (08-12 серпня 2011 р., м. Загреб, Хорватія). Ця книга підготовлена у межах міжнародного проекту Інституту відкритого суспільства, що функціонує у 8-ми державах. Я є автором національної частини практичного посібника.
Окрім цього, співпрацюємо з Польською асоціацією медичного права (м. Краків, Польська Республіка), численними зарубіжними і національними вишами, представниками громадянського суспільства, органами влади, юридичними фірмами («Центр медичного права», «Полакар»). Цього року, я вперше долучилась до міжнародного свята медичного права, мала можливість відвідати Всесвітній конгрес з медичного права, а також стала членом Всесвітньої асоціації медичного права, а відтак, маю не одну ідею для розширення масштабів інтеграції національної організації з медичного права в світовий простір цієї царини.
Pravotoday: Як Ви оцінюєте сучасну державну політику у сфері охорони здоров’я. Чи виступаєте Ви за втілення страхової медицини?
Ірина Сенюта: Як правило, державна політика у сфері охорони здоров’я, законодавче забезпечення цієї царини піддаються перманентній критиці, але, на жаль, дуже часто без жодних пропозицій щодо змін. Звісно, що відсутній комплексний підхід до реформ у цій сфері, фрагментарно намагаються змінити окремі елементи, забуваючи при цьому, що це система, а не сукупність, а відтак, кожен сегмент взаємопов’язаний. Критична оцінка нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я, загалом виправдана, але я завжди наголошую, що необхідно виробити навики роботи у межах цього законодавства, працювати з ним можна, якщо знати проблематику глибоко. Крім цього, за можливості, необхідно впливати на державотворчі процеси. Не всі пропоновані зміни адекватні й виважені, інколи з непродуманими до кінця механізмами. Прикладом такої «екстравагантної» новели є прийняття наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення» від 27.08.2010 р. Вказаний нормативний документ викликав «дискусійний шторм» у медико-правовому співтоваристві, зокрема, в контексті його доцільності, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Наукова експертиза цього документу дає підстави стверджувати, що в підзаконному документі нормативно не дотримано право людини на особисту недоторканність (право на відмову від медичного втручання – «по мірі впровадження сучасних медичних технологій та методів диспансеризації обсяги обов’язкового обстеження населення при диспансеризації будуть розширені» [п. 3.2. Наказу]) і право на свободу в галузі охорони здоров’я (наприклад, право на вибір закладу охорони здоров’я – «організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи або заклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території» [п. 3 Наказу]).
Питання запровадження обов’язкового соціального медичного страхування в Україні вже триває близько семи років, звичайно, в різних моделях. Минулий рік був знаковим для медичного страхування, оскільки відбувалось багато різноманітних заходів у цьому контексті, в т.ч. і парламентські слухання (20.05.2009 р.), за результатами яких підготовлено Рекомендації на тему: «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування». Я була долучена до цього процесу безпосередньо в кількох аспектах: 1) брала участь у конференції, що проходила в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (18-19.05.2009 р.); 2) я є одним із розробників законопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні», зареєстрованого у Верховній Раді України за № 4744; 3) брала участь у парламентських слуханнях; 4) є співавтором та редактором навчального посібника «Страхування в галузі охорони здоров’я» (у книзі проаналізовано, зокрема, законопроект № 4744, запропоновано деякі механізми для реалізації прав пацієнтів, у т.ч. компенсаційні).
Однозначно відповісти на запитання про впровадження страхової медицини складно, оскільки я ще не бачу остаточної державної позиції, а саме закону, який закріпить певну модель медичного страхування. Думаю, що на етапі становлення слід починати з бюджетно-страхової медицини, відшліфувати закон, який повинен органічно влитись в існуюче законодавче поле, звісно, з необхідними нормативними змінами, та «стояти на варті» забезпечення прав людини.
Pravotoday: Відомо, що Ви маєте ступінь Ph.D. Якій темі присвячене Ваше наукове дослідження?
Ірина Сенюта: У 2006 р. я захистила кандидатську дисертацію на тему: «Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження)», здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2007 р. отримала диплом доктора філософії (Ph.D.), а в 2008 р. - вчене звання доцента.
На підставі свого дисертаційного дослідження я підготувала першу в Україні монографію з медичного права - Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с.
Pravotoday: Побутує думка, що в Україні нереально виграти процес проти лікаря, оскільки серед медичних праців
ників існує кругова порука, а в судах – корупція. Як виграти справу проти недобросовісного лікаря?Ірина Сенюта: Категорія медичних справ є складною в силу своєї новизни, необхідності спеціальних медичних знань, особливостей збору доказів, роботи з компенсаційними механізмами і доведення розмірів відшкодування, тривалості розгляду на етапі досудового слідства та судового провадження. Незважаючи на це, як свідчить аналіз судової практики (власного доробку, рішень з Єдиного державного судового реєстру, справ у межах проекту «Стратегічні медичні справи»), довести в діях медичного працівника наявність складу правопорушення, як і притягнути його до юридичної відповідальності, можна. Непоодинокими є випадки, коли медичні справи доходили, за умов недбалого і несумлінного ставлення до своїх професійних обов’язків медичних працівників, до логічного завершення – обвинувальних вироків. Проблеми, окреслені Вами, це не лише ті, що спеціально притаманні медичним справам, оскільки, де постане питання корпоративності, відгомоном буде захист «честі мундира», а, коли починають використовуватись різні форми захисту спрацьовує вільний розсуд, дискреційність повноважень і суб’єктивна оцінка, які за певних умов піддаються деформації.
Юрист, який починає роботу над медичною справою зіштовхнеться з низкою перепон і труднощів, а саме: 1) складним понятійно-категоріальним апаратом, подекуди загалом невідомим; 2) робота з експертами, для прикладу, тими, що проводять судово-медичну експертизу чи судово-психологічну (яку успішно можна використовувати для мотивації розміру моральної шкоди); 3) особливостями збору доказів (зокрема, численною перепискою з органами та закладами охорони здоров’я); 4) правильністю кваліфікації професійних злочинів за Кримінальним кодексом України тощо.
Як виграти медичну справу? Думаю, це як і будь-яку іншу справу, навіть ту, яка інколи видається «легкою», а тут раптом…сюрприз. Лише наполеглива і відповідальна робота, глибокі загальнотеоретичні знання і практичні навики, які слід екстраполювати на медико-правову ситуацію, терпіння, професійна витривалість, палке прагнення досягнути мети – захисту інтересів клієнта – з використанням усього спектру правового інструментарію і дають можливість перемоги. Доцільно використовувати літературні джерела з медичного права, які допоможуть розібратись зі складними чи невідомими медико-правовими питаннями, зорієнтують у законодавчому полі, забезпечити собі підбірку рішень Європейського суду з прав людини в контексті охорони здоров’я, ознайомитись з національною судовою практикою (незважаючи на те, що Україна не належить до прецедентної правової системи), виробити тактику захисту і методично працювати у різних напрямах з одною точкою відліку – інтереси клієнта. Приблизно я так працюю над своїми справами, звісно, що в кожній з них є свої особливості, а відтак, захисна стратегія і тактика змінюються, спрацьовує на користь певний досвід, що зменшує часові затрати.
Тим колегам, які практикують у царині медичного права, можу сказати словами Коко Шанель «Все у моїх руках, тому їх не можна опускати». У мене неодноразово виникала професійна злість, переоцінка категорії «справедливості», бажання кинути розпочате приблизно п’ять років тому, але пам’ятаючи своє професійне кредо, знаходжу мужність доводити розпочату справу до кінця, а винагорода не забариться – вдячність в очах клієнта (пацієнта/члена сім’ї пацієнта, медичного чи фармацевтичного працівника тощо), професійне утвердження. Чим складніша справа, тим цікавіше над нею працювати, а отже, азартніше, перемагаючи, задовольняти інтереси клієнта.
Pravotoday: Як Ви проводите вільний час? Розкажіть, будь ласка, про Ваші захоплення.
Ірина Сенюта: На жаль, вільного часу в мене обмаль, віднайти гармонійний баланс між роботою та відпочинком вдається нечасто. Все ж намагаюсь відвідувати мистецькі заходи, подорожувати, читати, обожнюю афоризми, сентенції, «вічну латину», вислови відомих людей. Кожна стрічка таких книг є квінтесенцією кращих думок, які дають можливість осмислення і переоцінки, аналізу помилок і прорахунків, а відтак, формування власної крилатої скарбниці, що ґрунтується на значній розумовій діяльності. Моя робота – це для мене і відпочинок. Це можуть зрозуміти усі, хто займається улюбленою справою. Моя сфера професійного інтересу – це і робота, і відпочинок, подекуди хобі та своєрідна «хвороба», цікаві відрядження і широке коло спілкування, які мене загалом наснажують і збагачують. Мені пощастило, що й у професійній, і творчій, і громадській діяльності я маю можливість багатовекторно втілювати один фокус – медичне право та біоетику.
Pravotoday: Які б якості Ви б порадили розвивати студентам, які збираються зв’язати свою діяльність з медичним правом и біоетикою?Ірина Сенюта: Ви знаєте, я, напевно, хочу не порадити (це невдячна справа), а поділитись власним досвідом, і не лише зі студентами, які оберуть спеціалізацію своєї професійної ниви – медичне право і біоетику. Для того, аби долучитись до юридичної спільноти, знайти своє місце в широкому «асортименті» фахівців, не поповнювати лави «професійної сірості», а утвердитись Спеціалістом своєї справи, для якого обраний напрям – це «сродна праця», потрібно постійно наполегливо й самовіддано працювати. Лише працелюбність і відповідальне ставлення до своєї справи, виховання самодисципліни і працездатності стануть запорукою успіху і допоможуть одним «збудити» генія, а іншим – його утвердити. Також потрібно займатись самоосвітою, недаремно, говорять, що це найкращий вид освіти, той, який дає добірне зерно. У нашій роботі доводиться багато читати, але інколи за поглинанням професійних книг, ти не маєш можливості долучатись до інших джерел мудрості і знань, тому така ніша теж повинна бути заповнена. Отож, шановні колеги-студенти, все ж, як викладач, не можу не порадити, робіть все з любов’ю і натхненням, «вичитуйтесь і виписуйтесь» ще зі студентської лави, аби початкове крокування на практичній стежині було менш гірким. Отримати диплом, здобути фах – це лише крок на етапі професійного становлення, за яким йдуть утвердження і розвиток, і лише від кожного з нас залежить, яким він буде й чи досягнемо ми бажаної професійної реалізації.
Pravotoday: Чи є у Вас життєве кредо?
Ірина Сенюта: Для мене і життєве, і професійне кредо співпадають – «Слід ставитись до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». В аспекті професійних принципів маю ще один постулат: прочитавши одного разу слова В. Черчіля «Успіх – не вічний, поразка – не фатальна, мужність вести далі те, що почав, ось, що має значення», завжди пам’ятаю про них, коли виникає у роботі одна з тріади – успіх, поразка чи потреба віднайти мужність, аби продовжувати справу свого професійного життя.
Pravotoday: Що для Вас життя в Legal Style? Що для Вас особливий юридичний шарм?
Ірина Сенюта: Для мене життя у юридичному стилі – це комплексний підхід до «побудови» і утвердження юриста в соціумі. Зокрема, це і методи роботи, і стиль поведінки, і манери, і стиль одягу, і вміння боротись з професійними спокусами, і позиціювання себе в державному і громадському житті. Звісно, що кожному потрібно викорінювати в собі гординю і зверхність, пам’ятати, що істино благородні люди ніколи нічим не кічатся (Ф. Ларошфуко). Яких би висот ти не досяг, ніколи не потрібно забувати про професійність і людяність, повагу до ближнього, оскільки результатом підкореної вершини може стати самотність… Обрана мною професія і честь належати до плеяди юристів – це для мене почесна місія, яку слід гідно пронести крізь особисте і професійне життя. Особливий юридичний шарм професії – це невловима «краса» фаху, сповненого соціальною значимістю, благородністю і гуманізмом, який одного разу звабивши в своє лоно, вже не відпустить. Особливий юридичний шарм юристів – це інтелект й інтелігентність, джерело яких внутрішня і зовнішня гармонія.
Розмовляла Марина Рабінович, оглядач Pravotoday
Сенюта Ірина Ярославівна. К.ю.н., доцент, Ph.D, адвокат, президент юридичної фірми «MedLex», доцент кафедри організації та управління охороною здоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорон здоров’я, член Всесвітньої асоціації медичного права (WAML), головний редактор журналу «Медичне право», голова Постійно діючого третейського суду при ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», директор видавництва ЛОБФ «Медицина і право». Автор понад 90 праць у галузі медичного права та біоетики, альтернативного розв’язання конфліктів, у т.ч. монографій, посібників, підручників.
