Конституция без идеологии, или куда и как украинцы идут вслепую

Олег Прокопчук, адвокат

Конституція України - як взірець цілі нації та спільного шляху українського суспільства, або Конституція – як набір правил поведінки та правових гарантій, що рідко виконуються у нашому житті?

В моєму розумінні Конституція - це національний документ, в якому окрім державотворчих процедур, мають бути відображені - цілі нації, ідеї, або ідея реалізації цілей нації, та логіка їх реалізації, а також головні принципи та правила поведінки нації на шляху реалізації цілей.

Таким чином, нація повинна знати та розуміти куди вона йде, яким шляхом, та в який спосіб подолати цей шлях. Конституція держави - це системний документ, що визначає основні цілі нації та ідеологію їх реалізації .
Під ідеологією особисто я розумію логіку реалізації ідеї  (ідея+логіка=ідеологія).
Ідеологія без осмислення її як процесу реалізації цілі є нічим іншим, як просто незрозумілим для когось словом, або поняттям, яке без усвідомлення суті, нагадує про минулі радянські часи.

Ідеологія в суспільному розумінні - це процес творчості групи людей, а в розумінні нації – процес творчості людей однієї національності щодо взаємодії між собою на шляху досягнення спільної цілі в житті. Під нацією я розумію – спільноту, що живе на певній території, має свою мову і комплекс стереотипів поведінки, що формується її звичаями та традиціями. При цьому, творчість - це процес творіння людиною її власного життя, від народження до смерті.  Під ціллю життя людини особисто я розумію розвиток людини, що в свою чергу, в розумінні цілі нації  є розвиток нації, тобто спільний та гармонійний розвиток в матеріальному та духовному плані громадян України. Розвиток матеріального та духовного в свою чергу напряму залежить від розвитку здібностей особистості необхідних для вирішення ключових проблем, що виникають у людини на різних етапах її природного існування (виживання, ріст, процвітання та розвиток).

Разом з тим, заглянемо до Конституції України. Що там зазначено про наші цілі та шляхи (ідеї) їх реалізації? Почнемо з останнього. Стаття 15 Основного Закону, визначає: суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Ну, що таке суспільне життя якось дійдемо. Тобто, простіше - спільне життя. Таким чином наше спільне з вами життя має ґрунтуватися на політичній, економічній та ідеологічній багатоманітності. Саме останнє поняття «багатоманітність» призводить до нерозуміння нами самими шляху нашого розвитку.  Тобто багато політики, багато економіки і, чомусь, багато ідеології .  З цього можна зрозуміти, що у нас не має чітко визначеного шляху досягнення закріплених у конституції цілей. Їх багато. І це призводить до того, що ми, живучи в одній державі, наділені можливістю йти різними шляхами. У нас немає єдиної логіки реалізації ідеї . Чому? Для чого, і кому це вигідно, що б ми йшли різними дорогами не розуміючи один одного, не маючи єдиного зрозумілого образу власного розвитку. Чому українці йдуть всліпу, навпомацки. Ця сліпота - це нерозуміння більшістю людей суті слів, як наслідок, відсутність чітко визначеної цілі, обрання благих та вчасних ідей для досягнення цих цілей та максимально безпроблемної логіки реалізації обраних ідей .

Але не все так погано, адже українці йдуть, бо ще мають внутрішні відчуття, наприклад відчуття потреби розвинути свій матеріальний стан, що наразі домінує в більшості українців як головне в житті.

Коли ми усвідомимо необхідність не лише відчувати але й в повноті своїй розуміти потребу знати і фіксувати власні спільні цілі?. Моя відповідь – коли ми будемо свідомо готові розуміти потребу з’єднувати свої сили, інтелект, таланти, задля створення швидких та гармонійних інструментів особистого та спільного розвитку. Для початку такого процесу мають сформуватися перші квіти нації (національна еліта), перші команди інноваторів, матеріально та духовно розвинутих особистостей, які будуватимуть не багатоманітну політику, економіку, ідеологію, а багату політику, багату  економіку, та живу ідеологію розвитку, що вмістить в  собі всі попередні духовні та розумові надбання українців, позитивний досвід інших націй. Тоді українець буде розуміти, що національна ідея – це дорога до цілі нації, а не красиве слово, яке часто промовляють не усвідомлюючи його суті наші «квіти» нації .

Депресивне відношення до Конституції більшості громадян є наслідок використання Основного закону фактично як лише інструменту, що засвідчує наявність в світі держави Україна, та формування політиками потрібної на даному етапі системи влади. Це було, і це є.  Неефективна Конституція України, - і не лише через відсутність в ній чітких цілей та ідеології, а перш за все через  невиконання фактично всіма задекларованих в ній положень. При такій ситуації, кожен шукає власний шлях задоволення своїх життєвих бажань, наприклад через корупцію, наявність якої свідчить  про перебування України на етапі виживання, де діє ідеологія боротьби, в якій, по суті, людина це тиран, або жертва . 

У звичному житті ми бажаємо один одному радості, щастя, міцного здоров’я, тобто благополуччя, розуміючи, що наявність таких відчуттів є найбільш бажанішими в нашому житті. І для себе, здебільшого, ми обираємо такі ж цілі, хоча й і не всі знаходять дорогу до цього, або свою ідеологію. Разом з тим, в нашій Конституції відсутні такі слова, і такі цілі. Натомість, там є слова – демократія, незалежність, інше.

Потрібно подякувати всім, хто працював над сьогоднішньою Конституцією, що дало можливість сформувати нашу державу. Разом з тим, ми потребуємо осмислення Конституції на новому рівні для гармонійного переходу нації на інший етап свого розвитку, де має домінувати інша ідеологія, не прихована ідеологія боротьби, що роз’єднує, а ідеологія  розвитку нації, що об’єднує людей на шляху виходу української нації в світові лідери духовного і соціально-економічного розвитку.