Европейский суд по правам человека как рычаг для отмены моратория на отчуждение земель сельскохозяйственного назначения
Анатолій Мірошниченко, д.ю.н., проф., зав. кафедрою земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Польская шляхта самым жестоким образом угнетала трудящиеся массы Белоруссии.
Польские феодалы сокращали земельные наделы крестьян-белоруссов …
Средний надел белорусского крестьянина в половине XVIII в. равнялся всего лишь 5-10 га» .
Польские феодалы сокращали земельные наделы крестьян-белоруссов …
Средний надел белорусского крестьянина в половине XVIII в. равнялся всего лишь 5-10 га» .
Середній розмір земельної частки (паю) складає близько 4 га .
Мораторій на відчуження земельних часток (паїв) був запроваджений з прийняттям 18.01.2001 Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)». Закон забороняв відчужувати земельні частки (паї), «крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб». Мораторій мав діяти «до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України».
Втім, з прийняттям нового Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) 25.10.2001 року мораторій не був знятий, навпаки, п. 15 розд.Х «Перехідні положення» ЗКУ заборонив відчуження не лише земельних часток (паїв), а й земельних ділянок «для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва». Заборона мала діяти до 1 січня 2005 року, проте Законами від 06.10.2004, від 19.12.2006 дія мораторію була продовжена, а Законами від 28.12.2008 та від 03.06.2008 мораторій фактично було зроблено безстроковим, його строк було продовжено «до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель».
На даний час положення про мораторій сформульовані таким чином (п.15 розд.Х «Перехідні положення» ЗКУ:
Мораторій на відчуження земельних часток (паїв) був запроваджений з прийняттям 18.01.2001 Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)». Закон забороняв відчужувати земельні частки (паї), «крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб». Мораторій мав діяти «до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України».
Втім, з прийняттям нового Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) 25.10.2001 року мораторій не був знятий, навпаки, п. 15 розд.Х «Перехідні положення» ЗКУ заборонив відчуження не лише земельних часток (паїв), а й земельних ділянок «для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва». Заборона мала діяти до 1 січня 2005 року, проте Законами від 06.10.2004, від 19.12.2006 дія мораторію була продовжена, а Законами від 28.12.2008 та від 03.06.2008 мораторій фактично було зроблено безстроковим, його строк було продовжено «до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель».
На даний час положення про мораторій сформульовані таким чином (п.15 розд.Х «Перехідні положення» ЗКУ:
«15. До 1 січня 2013 року не допускається: (Абзац перший пункту 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1783-VI від 19.01.2010; в редакції Закону № 4174-VI від 20.12.2011)
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом. (Абзац другий підпункту "б" пункту 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1783-VI від 19.01.2010, № 4174-VI від 20.12.2011)
Таким чином, шляхом прийняття низки законодавчих актів держава Україна ще починаючи з 10.02.2001 (дата набрання чинності Законом від 18.01.2001) позбавила власників земельних часток (паїв) права розпорядження ними. Аналогічна заборона щодо власників окремих різновидів земельних ділянок сільськогосподарського призначення діє з 01.01.2002 (дата набрання чинності ЗКУ), в подальшому вона була поширена майже на всіх власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Особисте ставлення автора до мораторію – вкрай негативне.
Мораторій покликаний запобігти обезземеленню селян, але сам практично призвів до позбавлення їх права власності. Середній розмір паю – 4 га . Якщо економічна наука вважала, що 5-10 га – це замало для Білорусі 18 сторіччя (див. епіграф) , то чи можна вести конкурентоспроможне господарство на 4 га в Україні зараз? Питання риторичне. Змушувати людей робити це – знущатися над ними. Тим, хто агітує за існування мораторію, було б корисно спробувати обробити самотужки 4 га паю.
Відсутність можливості продати землю призвела до того, що орендна плата за земельні паї є мізерною – вона рідко перевищує 3 % від вартості паю. Порівняйте зі ставками по депозитам, і зрозумієте, що кожен новий день мораторію – це пограбування селян.
За відсутності можливості придбати землю сільськогосподарські виробники мають одну можливість – орендувати її. При цьому через мізерний розмір орендної плати власники утримуються від укладення договорів на великий чи навіть середній термін. Сьогодні більшість договорів оренди «підмораторних» земель – короткострокові.
Чи буде орендар використовувати орендовану (причому на короткий термін) земельну ділянку так само дбайливо, як свою власну? Питання риторичне. Орендар вичавить із земельної ділянки всі соки і піде на інше місце. Ось чому величезні площі в Україні зайняті під соняшник та рапс, які вирощуються без дотримання сівозмін і фактично знищують наш чорнозем, про який так полюбляють говорити прихильники мораторію.
Часто можна почути, що мораторій потрібен доти, доки не буде створено правового регулювання для ринку земель сільськогосподарського призначення. Це – безвідповідальна демагогія, якщо не свідомий обман. Існує Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти, які встановлюють достатнє (і навіть надмірне) регулювання відносин із відчуження земель. Всіх земель, у тому числі і земель сільськогосподарського призначення. Звичайно, існуюче регулювання можна покращувати, але до чого тут мораторій?
Не маючи можливість купити, а отже – і продати землю, сільськогосподарські виробники не можуть залучати кредити під заставу. Чи може нормально функціонувати будь-який сектор економіки без залучення кредитів? Ще одне риторичне питання.
Більшість власників земельних часток (паїв) та «підмораторних» земель – пенсіонери. Це їхнє право – вирішувати, чи продати сьогодні землю задешево і купити собі ліків чи харчів, заплатити комусь гроші за догляд у старості і достойно прожити решту життя, чи передати землю у спадок. Позбавляти їх цього права – аморально і жорстоко. Втім, це стосується не лише пенсіонерів. Грабувати – а саме це відбувається під виглядом запровадження мораторію – аморально завжди.
Часто можна почути, що селяни продадуть землю за безцінь. Дуже хотілося б знати, як в умовах мораторію може взагалі зрости ціна землі. Поки що авторові не вдалося б знайти прихильника мораторію, який би зміг відповісти на це питанн.
Таким чином, мораторій, на переконання автора – явище, вкрай шкідливе для економіки нашої держави, суспільства в цілому. Лише обіг земель сільськогосподарського призначення дасть можливість відробити сільське господарство, а отже – і можливість для гідного існування українських селян.
Видається, що напередодні виборів чекати на те, що Верховна Рада України скасує мораторій, марно. Після парламентських виборів не за горами й президентські – знову сподіватися на скасування мораторію не доводиться. За такий умов чи не єдиним важелем, який може спонукати наш парламент до скасування мораторію – це масові звернення наших громадян до Європейського суду з прав людини.
А підстави для таких звернень, як видається, є.
Як вже зазначалося, обмеження чи навіть позбавлення власників можливості розпоряджатися їхніми земельними ділянками насправді фактично в багатьох випадках означає позбавлення власника більшої частини благ, які могло б принести йому здійснення права власності: власник не може продати майно, не може використовувати його сам, отримає внаслідок передачі в оренду суми, які в рази менше ставок за депозитами Враховуючи викладене, заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток паїв не просто є аморальною і шкідливою для власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) – вона має бути визнана незаконним втручанням у здійснення права власності, яке межує із її позбавленням, в розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). При цьому у даному випадку втручання відбувається з порушенням вимог, що висуваються даною статтею.
Так, хоча мораторій начебто має тимчасовий характер, визначити момент, коли він буде знятий (і чи буде знятий взагалі), неможливо. Проекти закону про ринок земель розглядаються у Верховній Раді України вже багато років, вони неодноразово ухвалювалися у першому читанні, проте, схоже, до ухвалення закону (а отже – і до зняття мораторію) сьогодні так само далеко, як і тоді, коли перший проект закону про ринок земель було зареєстровано в парламенті. До речі, текст відповідних проектів з часом стає все гірше і гірше, тому незрозуміло, чи відбудеться насправді відкриття ринку землі за умови ухвалення однойменного закону. За таких умов вбачається, що необхідно створювати тиск на українську державу з метою зняття мораторію, хай навіть і через міжнародні судові установи. Сподіватися на ласку українського законодавця марно.
Мною спільно з відомим адвокатом Д.В. Січкарем було підготовлено відповідну заяву до Європейського суду з прав людини, яка, на жаль, восени минулого року була визнана судом неприйнятною. Втім, автор переконаний, що це рішення Суду було помилковим. Більш того, автор зберігає оптимізм щодо перспектив аналогічних справ у Суді – на користь цього додатково свідчить нещодавнє рішення у справі Lindheim and Others v. Norway (Applications nos. 13221/08 and 2139/10), яке повністю відповідає підходу, використаному нами з Д.В. Січкарем.
Автор доопрацював заяву до Суду, врахувавши у ній рішення Європейського Суду від 12.06.2012 у справі Lindheim and Others v. Norway, і пропонує всім охочим скористатися нею як зразком для написання власних заяв.
Завантажити текст заяви-зразка тут.
Порядок подачі заяви до Європейського суду з прав людини описаний тут (див. стор.26-29).
Особливо слід наголосити, що заяви до Європейського суду з прав людини жодним чином не оплачуються, тому, якщо Ви власник паю і збираєтеся скористатися підготовленим мною зразком, єдине, чим Ви ризикуєте – це дещицею власного часу та витратами на поштове відправлення. У разі успіху ці витрати Вам будуть повернуті, також переконаний, що Ви зможете претендувати на справедливе відшкодування Ваших втрат, яких Ви зазнали через існування мораторію. Навряд чи це будуть захмарні цифри, проте шанси на отримання кількох тисяч євро у Вас є. Допомагаючи собі, Ви допоможете нашій державі в цілому, наближаючи момент скасування такого безглуздого явища, як мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Якщо навіть невелика частина із тих майже 7 мільйонів осіб, що безпосередньо потерпіли від мораторію, звернуться до Європейського суду з прав людини – він не встоїть.
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом. (Абзац другий підпункту "б" пункту 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1783-VI від 19.01.2010, № 4174-VI від 20.12.2011)
Таким чином, шляхом прийняття низки законодавчих актів держава Україна ще починаючи з 10.02.2001 (дата набрання чинності Законом від 18.01.2001) позбавила власників земельних часток (паїв) права розпорядження ними. Аналогічна заборона щодо власників окремих різновидів земельних ділянок сільськогосподарського призначення діє з 01.01.2002 (дата набрання чинності ЗКУ), в подальшому вона була поширена майже на всіх власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Особисте ставлення автора до мораторію – вкрай негативне.
Мораторій покликаний запобігти обезземеленню селян, але сам практично призвів до позбавлення їх права власності. Середній розмір паю – 4 га . Якщо економічна наука вважала, що 5-10 га – це замало для Білорусі 18 сторіччя (див. епіграф) , то чи можна вести конкурентоспроможне господарство на 4 га в Україні зараз? Питання риторичне. Змушувати людей робити це – знущатися над ними. Тим, хто агітує за існування мораторію, було б корисно спробувати обробити самотужки 4 га паю.
Відсутність можливості продати землю призвела до того, що орендна плата за земельні паї є мізерною – вона рідко перевищує 3 % від вартості паю. Порівняйте зі ставками по депозитам, і зрозумієте, що кожен новий день мораторію – це пограбування селян.
За відсутності можливості придбати землю сільськогосподарські виробники мають одну можливість – орендувати її. При цьому через мізерний розмір орендної плати власники утримуються від укладення договорів на великий чи навіть середній термін. Сьогодні більшість договорів оренди «підмораторних» земель – короткострокові.
Чи буде орендар використовувати орендовану (причому на короткий термін) земельну ділянку так само дбайливо, як свою власну? Питання риторичне. Орендар вичавить із земельної ділянки всі соки і піде на інше місце. Ось чому величезні площі в Україні зайняті під соняшник та рапс, які вирощуються без дотримання сівозмін і фактично знищують наш чорнозем, про який так полюбляють говорити прихильники мораторію.
Часто можна почути, що мораторій потрібен доти, доки не буде створено правового регулювання для ринку земель сільськогосподарського призначення. Це – безвідповідальна демагогія, якщо не свідомий обман. Існує Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти, які встановлюють достатнє (і навіть надмірне) регулювання відносин із відчуження земель. Всіх земель, у тому числі і земель сільськогосподарського призначення. Звичайно, існуюче регулювання можна покращувати, але до чого тут мораторій?
Не маючи можливість купити, а отже – і продати землю, сільськогосподарські виробники не можуть залучати кредити під заставу. Чи може нормально функціонувати будь-який сектор економіки без залучення кредитів? Ще одне риторичне питання.
Більшість власників земельних часток (паїв) та «підмораторних» земель – пенсіонери. Це їхнє право – вирішувати, чи продати сьогодні землю задешево і купити собі ліків чи харчів, заплатити комусь гроші за догляд у старості і достойно прожити решту життя, чи передати землю у спадок. Позбавляти їх цього права – аморально і жорстоко. Втім, це стосується не лише пенсіонерів. Грабувати – а саме це відбувається під виглядом запровадження мораторію – аморально завжди.
Часто можна почути, що селяни продадуть землю за безцінь. Дуже хотілося б знати, як в умовах мораторію може взагалі зрости ціна землі. Поки що авторові не вдалося б знайти прихильника мораторію, який би зміг відповісти на це питанн.
Таким чином, мораторій, на переконання автора – явище, вкрай шкідливе для економіки нашої держави, суспільства в цілому. Лише обіг земель сільськогосподарського призначення дасть можливість відробити сільське господарство, а отже – і можливість для гідного існування українських селян.
Видається, що напередодні виборів чекати на те, що Верховна Рада України скасує мораторій, марно. Після парламентських виборів не за горами й президентські – знову сподіватися на скасування мораторію не доводиться. За такий умов чи не єдиним важелем, який може спонукати наш парламент до скасування мораторію – це масові звернення наших громадян до Європейського суду з прав людини.
А підстави для таких звернень, як видається, є.
Як вже зазначалося, обмеження чи навіть позбавлення власників можливості розпоряджатися їхніми земельними ділянками насправді фактично в багатьох випадках означає позбавлення власника більшої частини благ, які могло б принести йому здійснення права власності: власник не може продати майно, не може використовувати його сам, отримає внаслідок передачі в оренду суми, які в рази менше ставок за депозитами Враховуючи викладене, заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток паїв не просто є аморальною і шкідливою для власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) – вона має бути визнана незаконним втручанням у здійснення права власності, яке межує із її позбавленням, в розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). При цьому у даному випадку втручання відбувається з порушенням вимог, що висуваються даною статтею.
Так, хоча мораторій начебто має тимчасовий характер, визначити момент, коли він буде знятий (і чи буде знятий взагалі), неможливо. Проекти закону про ринок земель розглядаються у Верховній Раді України вже багато років, вони неодноразово ухвалювалися у першому читанні, проте, схоже, до ухвалення закону (а отже – і до зняття мораторію) сьогодні так само далеко, як і тоді, коли перший проект закону про ринок земель було зареєстровано в парламенті. До речі, текст відповідних проектів з часом стає все гірше і гірше, тому незрозуміло, чи відбудеться насправді відкриття ринку землі за умови ухвалення однойменного закону. За таких умов вбачається, що необхідно створювати тиск на українську державу з метою зняття мораторію, хай навіть і через міжнародні судові установи. Сподіватися на ласку українського законодавця марно.
Мною спільно з відомим адвокатом Д.В. Січкарем було підготовлено відповідну заяву до Європейського суду з прав людини, яка, на жаль, восени минулого року була визнана судом неприйнятною. Втім, автор переконаний, що це рішення Суду було помилковим. Більш того, автор зберігає оптимізм щодо перспектив аналогічних справ у Суді – на користь цього додатково свідчить нещодавнє рішення у справі Lindheim and Others v. Norway (Applications nos. 13221/08 and 2139/10), яке повністю відповідає підходу, використаному нами з Д.В. Січкарем.
Автор доопрацював заяву до Суду, врахувавши у ній рішення Європейського Суду від 12.06.2012 у справі Lindheim and Others v. Norway, і пропонує всім охочим скористатися нею як зразком для написання власних заяв.
Завантажити текст заяви-зразка тут.
Порядок подачі заяви до Європейського суду з прав людини описаний тут (див. стор.26-29).
Особливо слід наголосити, що заяви до Європейського суду з прав людини жодним чином не оплачуються, тому, якщо Ви власник паю і збираєтеся скористатися підготовленим мною зразком, єдине, чим Ви ризикуєте – це дещицею власного часу та витратами на поштове відправлення. У разі успіху ці витрати Вам будуть повернуті, також переконаний, що Ви зможете претендувати на справедливе відшкодування Ваших втрат, яких Ви зазнали через існування мораторію. Навряд чи це будуть захмарні цифри, проте шанси на отримання кількох тисяч євро у Вас є. Допомагаючи собі, Ви допоможете нашій державі в цілому, наближаючи момент скасування такого безглуздого явища, як мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Якщо навіть невелика частина із тих майже 7 мільйонів осіб, що безпосередньо потерпіли від мораторію, звернуться до Європейського суду з прав людини – він не встоїть.
