Специальные инвестиционные фонды в Люксембурге
Д-р Максим Ференц, координатор Ukrainian Desk в Варшавському офісі ЮФ «Халас і Партнери»
Невеликий за розмірами Люксембург є одним з головних світових фінансових осередків. Тут знаходяться штаб-квартири близько ста сімдесяти міжнародних банків.
Герцогство Люксембург є одним з найпопулярніших місць для створення закритих приватних інвестиційних інституцій, таких як спеціальні інвестиційні фонди, які функціонують у вигляді інвестиційних товариств (з фіксованим або змінним капіталом) або інвестиційних фондів.
Спеціальні інвестиційні фонди часто використовуються з метою накопичення капіталу для фінансування інноваційних бізнес-проектів, які не можуть розраховувати на традиційне банківське фінансування, але також для централізованого управління приватним капіталом, або інвестування фінансових активів підприємців.
Інвестиційні фонди (Fond commun de placement) не є юридичними особами і функціонують у формі цивільноправового договору між інвесторами, менеджерами і депозитарієм. Інвестиційні ж товариства (з фіксованим або змінним капіталом) функціонують у класичних формах господарських товариств – акціонерних, з обмеженою відповідальністю, або командитних. Ще однією формою інвестиційного товариства може бути т. зв. суспільне підприємство (Société cooperative organisée sous la forme d’une société anonyme).
Спеціальний інвестиційний фонд випускає інвестиційні сертифікати або частки, які набувають потенційні інвестори. Капітал, отриманий від продажу цінних паперів використовується відповідно до мети зазначеної при їх емісії. Спеціальні інвестиційні фонди можуть здійснювати інвестиції в нерухомості, фінансові інструменти, валюти etc.
Перевагою спеціальних інвестиційних фондів є те, що їх створення і управління є значно простіше, ніж традиційних інвестфондфів, та пропонують подібний набір інвестиційних інструментів.
Еластичний характер спеціальних інвестиційних фондів обумовлює обмежений доступ до цієї форми інвестування з боку потенційних інвесторів. Обмеження полягають на тому, що спеціальні інвестиційні фонди можуть збувати свої частки тільки т. зв. спеціальним інвесторам – інституціональним інвесторам, професійним учасникам фінансових ринків etc. – та інвесторам, які можуть інвестувати щонайменше 125 тисяч євро та підтвердять свій досвід в реалізації таких інвестицій. І в першому і в другому випадках йдеться про інвесторів, які здатні самостійно оцінити інвестиційні ризики, які супроводжують такі операції.
Водночас є певні особливості здійснення інвестиційної діяльності через спеціальні інвестиційні фонди для українських інвесторів. Виникають вони з відсутності договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Люксембургом. Саме тому потенційним українським інвесторам варто передбачити холдингову структуру їхнього бізнесу. Для холдингових компаній директива Європейського Союзу Parent-Subsidiary передбачає особливий податковий режим (якщо одна з пов’язаних компаній протягом 2 років має мінімум 10% капіталу в іншій, то сплачувані дивіденди не підлягають оподаткуванню). Українські інвестори використовуючи цей режим можуть здійснювати фінансові трансфери до компаній, які знаходяться в юрисдикціях, з якими Україна має договір про уникнення подвійного оподаткування.
Українським інвесторам, які здійснюватимуть трансфер прибутку через компанію зареєстровану в офшорі або в юрисдикції, яка має ознаки офшору (наприклад Кіпр як член Євросоюзу офіційно не визнається класичним офшором) варто пам’ятати про антиофшорні норми в українському законодавстві.
Відповідно до Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
Невеликий за розмірами Люксембург є одним з головних світових фінансових осередків. Тут знаходяться штаб-квартири близько ста сімдесяти міжнародних банків.
Герцогство Люксембург є одним з найпопулярніших місць для створення закритих приватних інвестиційних інституцій, таких як спеціальні інвестиційні фонди, які функціонують у вигляді інвестиційних товариств (з фіксованим або змінним капіталом) або інвестиційних фондів.
Спеціальні інвестиційні фонди часто використовуються з метою накопичення капіталу для фінансування інноваційних бізнес-проектів, які не можуть розраховувати на традиційне банківське фінансування, але також для централізованого управління приватним капіталом, або інвестування фінансових активів підприємців.
Інвестиційні фонди (Fond commun de placement) не є юридичними особами і функціонують у формі цивільноправового договору між інвесторами, менеджерами і депозитарієм. Інвестиційні ж товариства (з фіксованим або змінним капіталом) функціонують у класичних формах господарських товариств – акціонерних, з обмеженою відповідальністю, або командитних. Ще однією формою інвестиційного товариства може бути т. зв. суспільне підприємство (Société cooperative organisée sous la forme d’une société anonyme).
Спеціальний інвестиційний фонд випускає інвестиційні сертифікати або частки, які набувають потенційні інвестори. Капітал, отриманий від продажу цінних паперів використовується відповідно до мети зазначеної при їх емісії. Спеціальні інвестиційні фонди можуть здійснювати інвестиції в нерухомості, фінансові інструменти, валюти etc.
Перевагою спеціальних інвестиційних фондів є те, що їх створення і управління є значно простіше, ніж традиційних інвестфондфів, та пропонують подібний набір інвестиційних інструментів.
Еластичний характер спеціальних інвестиційних фондів обумовлює обмежений доступ до цієї форми інвестування з боку потенційних інвесторів. Обмеження полягають на тому, що спеціальні інвестиційні фонди можуть збувати свої частки тільки т. зв. спеціальним інвесторам – інституціональним інвесторам, професійним учасникам фінансових ринків etc. – та інвесторам, які можуть інвестувати щонайменше 125 тисяч євро та підтвердять свій досвід в реалізації таких інвестицій. І в першому і в другому випадках йдеться про інвесторів, які здатні самостійно оцінити інвестиційні ризики, які супроводжують такі операції.
Водночас є певні особливості здійснення інвестиційної діяльності через спеціальні інвестиційні фонди для українських інвесторів. Виникають вони з відсутності договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Люксембургом. Саме тому потенційним українським інвесторам варто передбачити холдингову структуру їхнього бізнесу. Для холдингових компаній директива Європейського Союзу Parent-Subsidiary передбачає особливий податковий режим (якщо одна з пов’язаних компаній протягом 2 років має мінімум 10% капіталу в іншій, то сплачувані дивіденди не підлягають оподаткуванню). Українські інвестори використовуючи цей режим можуть здійснювати фінансові трансфери до компаній, які знаходяться в юрисдикціях, з якими Україна має договір про уникнення подвійного оподаткування.
Українським інвесторам, які здійснюватимуть трансфер прибутку через компанію зареєстровану в офшорі або в юрисдикції, яка має ознаки офшору (наприклад Кіпр як член Євросоюзу офіційно не визнається класичним офшором) варто пам’ятати про антиофшорні норми в українському законодавстві.
Відповідно до Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
