ВСУ разъяснил право физических и юридических лиц предоставлять займы под проценты

Вадим Самойленко, партнер, Астерс
Анна Власюк, юрист, Астерс

18 липня 2012 року Верховний суд України (далі – ВСУ) прийняв Постанову № 6-79 цс12, у якій прийшов до висновку, що фізичні особи та юридичні особи, які не є фінансовими установами, можуть надавати кошти у позику третім особам під проценти.

Правова позиція ВСУ полягає у тому, що:

"договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)";

"Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України".

Варто зазначити, що раніше аналогічну позицію висловлював Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі – Держкомпідприємництва). Так, у Листі від 17 листопада 2006 року № 8287 Держкомпідприємництва зазначив, що "законодавство дозволяє юридичним особам, що не є фінансовими установами, надавати процентні грошові позики за рахунок власних коштів". На думку Держкомпідприємництва, якщо грошові кошти, які складають суму позики, залучені не на поворотній основі позикодавцем, він має право нараховувати відсотки на суму позики, навіть не маючи статусу фінансової установи, оскільки в такому випадку до правовідносин застосовуватимуться нормами ЦК України. Якщо ж позика надається за рахунок коштів, які не належать позикодавцю, а були залучені на поворотній основі від інших осіб, така позика підпадає під ознаки кредиту, надання якого потребує отримання позикодавцем відповідної ліцензії та набуття статусу фінансової установи.

Завдяки зазначеній правовій позиції ВСУ набуло визначеності, серед іншого, актуальне питання надання роботодавцями, які не є фінансовими установами, позик своїм працівникам та нарахування процентів на такі позики.