Новеллы украинского законодательства об управлении объектами государственной собственности
В.П. Михайлів, провідний спеціаліст відділу законодавства з питань підприємництва та приватизації Управління цивільного законодавства та підприємницької діяльності Департаменту цивільного, фінансового законодавства та законодавства з питань земельних відносин Міністерства юстиції України
Трансформаційні процеси у сфері управління державною власністю, що відбувалися в Україні після здобуття нею незалежності проходили в умовах кризи та без належної уваги щодо проблем ефективності управління державною власністю, фактично звівши роль держави тільки до приватизаційних процесів.
Проте після проведення широкомасштабної приватизації, внаслідок якої частка суб’єктів господарювання державного сектору економіки суттєво скоротилася, звільнивши державу від невластивих їй функцій в економічній сфері знову заговорили про збільшення ролі держави в управлінні економікою, а питання ефективного управління об’єктами державної власності стало надзвичайно актуальним.
Значним кроком у врегулюванні зазначених відносин стало прийняття Верховною Радою України 21 вересня 2006 року Закону України «Про управління об’єктами державної власності», який відповідно до Конституції України встановив правові основи управління об’єктами державної власності.
Зазначений законодавчий акт визначив об’єкти управління державної власності, коло суб’єктів які здійснюють управління такими суб’єктами, їх повноваження, об’єднавши у собі положення щодо управління об’єктами державної власності, які існували до його прийняття у різних нормативно-правових актах, та закріпив нові положення.
Стаття 4 вказаного Закону до суб’єктів управління об’єктами державної власності відносить Кабінет Міністрів України як найвищий орган, що визначає об’єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об’єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб’єктам управління; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Разом з тим із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об’єктами державної власності» від 13 березня 2012 року № 4498-VI (далі – Закон № 4498-VI) у відносинах управління об’єктами державної власності відбулися зміни, що спрямовані на оптимізацію системи управління об’єктами державної власності та розподілу функцій між суб’єктами управління.
Так, вказаним законодавчим актом внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», розширивши коло суб’єктів управління об’єктами державної власності та визначивши повноваження у відповідній сфері центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Крім того, зазначеними змінами закріплено статус Державної керуючої холдингової компанії, як уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.
● Слід зазначити, що передумовою для законодавчого закріплення повноважень зазначених органів стала оптимізація системи центральних органів виконавчої влади, що здійснена відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Так, згідно із вищевказаним Указом Президента України утворено Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, а Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 451 затверджено Положення про нього, відповідно до якого Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Агентство держмайна України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави (пункт 1 Положення).
Основним завданням Агентства держмайна України є реалізація державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави (пункт 3 Положення).
Варто відзначити, що ідея створення спеціально уповноваженого органу що має на меті здійснення повноважень з управління корпоративними правами держави для України не є новою.
Так, метою забезпечення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі Указами Президента України від 7 липня 1998 року № 752 «Про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами» та від 2 вересня 1998 року № 969 «Про Положення про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами» утворено Національне агентство України з управління державними корпоративними правами і визначено його правовий статус та компетенцію.
Проте згодом, Указом Президента від 15 грудня 1999 року № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Національне агентство з управління державними корпоративними правами було ліквідовано, а його функції було покладено на Фонд державного майна.
Що стосується місця та правового статусу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності (Агентство держмайна України) в системі управління об’єктами державної власності сьогодні, то як вже зазначалось, змінами, внесеними Законом № 4498-VI, законодавець закріпив за вказаним органом статус суб’єкта управління та визначив його повноваження.
Зокрема, відповідно до статті 51 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, що належать до сфери його управління; здійснює контроль та проводить аналіз результатів діяльності державних підприємств (у тому числі ефективності використання державного майна), господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, що належать до сфери його управління, та розробляє механізми підвищення ефективності їх роботи; погоджує відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, що належать до сфери його управління, передачу в оренду, заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що належать до сфери його управління; погоджує укладення підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери його управління, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів; бере участь у реалізації спільних проектів щодо фінансування міжнародними організаціями структурних перетворень в економіці держави, передприватизаційної підготовки, реструктуризації та корпоратизації підприємств тощо.
Крім того, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності покладено завдання щодо узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, у тому числі з питань методологічного забезпечення управління корпоративними правами, розроблення пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та внесення їх на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку(пункт 20 частини першої статті 51 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
● Ще одним важливим суб’єктом управління в системі управління об’єктами державної власності відповідно до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» є центральний орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634, яке до основних завдань Мінекономрозвитку відносить, зокрема, формування державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.
Змінами, що внесені Законом № 4498-VI, центральному органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку) відведена особлива роль та покладено обов’язок щодо формування державної політики, визначення загальних принципів та пріоритетних напрямів розвитку у сфері управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави; узагальнення практики застосування законодавства з питань управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави та подання відповідних висновків і пропозицій на розгляд Кабінету Міністрів України; розроблення та внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проектів законів України та актів Кабінету Міністрів України з питань управління об'єктами державної власності (стаття 52 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»)
Крім того, Закон України «Про управління об’єктами державної власності» закріплює низку важливих функцій центрального органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Так, відповідно до статті 52 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема, визначає критерії ефективності управління корпоративними правами держави; забезпечує координацію діяльності щодо підвищення професійного рівня посадових осіб уповноважених органів управління, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; здійснює контроль за виконанням суб'єктами управління функцій з управління об'єктами державної власності шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності; формує за пропозицією уповноважених органів управління пропозиції щодо критеріїв віднесення підприємств до тих, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та пропозиції щодо переліку таких підприємств; формує за пропозицією суб'єктів управління переліки об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та державних підприємств, що підлягають корпоратизації тощо.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, як новий суб’єкт управління, окрім здійснення вищезгаданих повноважень також виконує функції органу управління стосовно об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління (частина друга статті 52 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
● Окремої уваги потребує запроваджений Законом № 4498-VI новий для України підхід у сфері управління корпоративними правами, що належать державі в статутних капіталах господарських товариств. Зазначений підхід базується на міжнародному досвіді у цій сфері та полягає у запровадженні механізму утворення та функціонування Державної керуючої холдингової компанії.
Так, змінами, внесеними Законом № 4498-VI до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Державній керуючій холдинговій компанії надано статус уповноваженого органу управління щодо об’єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств (частина друга статті 4 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
Тобто, Державна керуюча холдингова компанія наділена всіма правами уповноваженого органу управління, визначеними Законом України «Про управління об’єктами державної власності» та іншими законами, за винятком повноважень, передбачених пунктами 12, 14-20, 22, 33-34 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» Державна керуюча холдингова компанія – це державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) якого належить державі.
Засновником та єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, статутний капітал якої формується за рахунок належних державі акцій державних холдингових компаній, часток (паїв) держави у статутних капіталах господарських товариств, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення її діяльності (стаття 71 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»).
При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передане до статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.
Кабінет Міністрів України, здійснюючи повноваження щодо реалізації прав держави як власника, зокрема, затверджує статут Державної керуючої холдингової компанії та вносить до нього зміни; приймає рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії; погоджує рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії; затверджує річний фінансовий план Державної керуючої холдингової компанії, вносить у нього зміни та доповнення тощо.
Разом з тим, незважаючи на законодавче закріплення статусу та повноважень Державної керуючої холдингової компанії, на сьогодні питання ефективного здійснення нею своїх функцій залишається актуальним, оскільки досі така холдингова компанія в Україні не створена.
У цьому контексті Україні може стати у нагоді досвід створення, функціонування та розвитку акціонерного товариства «Фонд національного добробуту «Самрук - Казина», що діє в Республіці Казахстан з 2008 року. Вказане товариство є національним управляючим холдингом, основною метою діяльності якого є управління пакетами акцій національних інститутів розвитку, національних компаній та інших юридичних осіб.
Підсумовуючи викладене, слід відзначити, що систематизація та взаємоузгодження повноважень суб’єктів управління об’єктами державної власності є одним з основних компонентів на шляху покращення нормативно-правового забезпечення у цій сфері. Проте вищевказані законодавчі зміни швидше покликані створити належне підґрунтя для подальшого удосконалення системи управління державною власністю, як одного з головних стратегічних напрямів державної політики.
Трансформаційні процеси у сфері управління державною власністю, що відбувалися в Україні після здобуття нею незалежності проходили в умовах кризи та без належної уваги щодо проблем ефективності управління державною власністю, фактично звівши роль держави тільки до приватизаційних процесів.
Проте після проведення широкомасштабної приватизації, внаслідок якої частка суб’єктів господарювання державного сектору економіки суттєво скоротилася, звільнивши державу від невластивих їй функцій в економічній сфері знову заговорили про збільшення ролі держави в управлінні економікою, а питання ефективного управління об’єктами державної власності стало надзвичайно актуальним.
Значним кроком у врегулюванні зазначених відносин стало прийняття Верховною Радою України 21 вересня 2006 року Закону України «Про управління об’єктами державної власності», який відповідно до Конституції України встановив правові основи управління об’єктами державної власності.
Зазначений законодавчий акт визначив об’єкти управління державної власності, коло суб’єктів які здійснюють управління такими суб’єктами, їх повноваження, об’єднавши у собі положення щодо управління об’єктами державної власності, які існували до його прийняття у різних нормативно-правових актах, та закріпив нові положення.
Стаття 4 вказаного Закону до суб’єктів управління об’єктами державної власності відносить Кабінет Міністрів України як найвищий орган, що визначає об’єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об’єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб’єктам управління; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Разом з тим із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об’єктами державної власності» від 13 березня 2012 року № 4498-VI (далі – Закон № 4498-VI) у відносинах управління об’єктами державної власності відбулися зміни, що спрямовані на оптимізацію системи управління об’єктами державної власності та розподілу функцій між суб’єктами управління.
Так, вказаним законодавчим актом внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», розширивши коло суб’єктів управління об’єктами державної власності та визначивши повноваження у відповідній сфері центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Крім того, зазначеними змінами закріплено статус Державної керуючої холдингової компанії, як уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.
● Слід зазначити, що передумовою для законодавчого закріплення повноважень зазначених органів стала оптимізація системи центральних органів виконавчої влади, що здійснена відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Так, згідно із вищевказаним Указом Президента України утворено Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, а Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 451 затверджено Положення про нього, відповідно до якого Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Агентство держмайна України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави (пункт 1 Положення).
Основним завданням Агентства держмайна України є реалізація державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави (пункт 3 Положення).
Варто відзначити, що ідея створення спеціально уповноваженого органу що має на меті здійснення повноважень з управління корпоративними правами держави для України не є новою.
Так, метою забезпечення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі Указами Президента України від 7 липня 1998 року № 752 «Про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами» та від 2 вересня 1998 року № 969 «Про Положення про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами» утворено Національне агентство України з управління державними корпоративними правами і визначено його правовий статус та компетенцію.
Проте згодом, Указом Президента від 15 грудня 1999 року № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Національне агентство з управління державними корпоративними правами було ліквідовано, а його функції було покладено на Фонд державного майна.
Що стосується місця та правового статусу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності (Агентство держмайна України) в системі управління об’єктами державної власності сьогодні, то як вже зазначалось, змінами, внесеними Законом № 4498-VI, законодавець закріпив за вказаним органом статус суб’єкта управління та визначив його повноваження.
Зокрема, відповідно до статті 51 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, що належать до сфери його управління; здійснює контроль та проводить аналіз результатів діяльності державних підприємств (у тому числі ефективності використання державного майна), господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, що належать до сфери його управління, та розробляє механізми підвищення ефективності їх роботи; погоджує відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, що належать до сфери його управління, передачу в оренду, заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що належать до сфери його управління; погоджує укладення підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери його управління, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів; бере участь у реалізації спільних проектів щодо фінансування міжнародними організаціями структурних перетворень в економіці держави, передприватизаційної підготовки, реструктуризації та корпоратизації підприємств тощо.
Крім того, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності покладено завдання щодо узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, у тому числі з питань методологічного забезпечення управління корпоративними правами, розроблення пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та внесення їх на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку(пункт 20 частини першої статті 51 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
● Ще одним важливим суб’єктом управління в системі управління об’єктами державної власності відповідно до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» є центральний орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634, яке до основних завдань Мінекономрозвитку відносить, зокрема, формування державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.
Змінами, що внесені Законом № 4498-VI, центральному органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку) відведена особлива роль та покладено обов’язок щодо формування державної політики, визначення загальних принципів та пріоритетних напрямів розвитку у сфері управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави; узагальнення практики застосування законодавства з питань управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави та подання відповідних висновків і пропозицій на розгляд Кабінету Міністрів України; розроблення та внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проектів законів України та актів Кабінету Міністрів України з питань управління об'єктами державної власності (стаття 52 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»)
Крім того, Закон України «Про управління об’єктами державної власності» закріплює низку важливих функцій центрального органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Так, відповідно до статті 52 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема, визначає критерії ефективності управління корпоративними правами держави; забезпечує координацію діяльності щодо підвищення професійного рівня посадових осіб уповноважених органів управління, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; здійснює контроль за виконанням суб'єктами управління функцій з управління об'єктами державної власності шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності; формує за пропозицією уповноважених органів управління пропозиції щодо критеріїв віднесення підприємств до тих, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та пропозиції щодо переліку таких підприємств; формує за пропозицією суб'єктів управління переліки об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та державних підприємств, що підлягають корпоратизації тощо.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, як новий суб’єкт управління, окрім здійснення вищезгаданих повноважень також виконує функції органу управління стосовно об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління (частина друга статті 52 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
● Окремої уваги потребує запроваджений Законом № 4498-VI новий для України підхід у сфері управління корпоративними правами, що належать державі в статутних капіталах господарських товариств. Зазначений підхід базується на міжнародному досвіді у цій сфері та полягає у запровадженні механізму утворення та функціонування Державної керуючої холдингової компанії.
Так, змінами, внесеними Законом № 4498-VI до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Державній керуючій холдинговій компанії надано статус уповноваженого органу управління щодо об’єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств (частина друга статті 4 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).
Тобто, Державна керуюча холдингова компанія наділена всіма правами уповноваженого органу управління, визначеними Законом України «Про управління об’єктами державної власності» та іншими законами, за винятком повноважень, передбачених пунктами 12, 14-20, 22, 33-34 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» Державна керуюча холдингова компанія – це державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) якого належить державі.
Засновником та єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, статутний капітал якої формується за рахунок належних державі акцій державних холдингових компаній, часток (паїв) держави у статутних капіталах господарських товариств, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення її діяльності (стаття 71 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»).
При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передане до статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.
Кабінет Міністрів України, здійснюючи повноваження щодо реалізації прав держави як власника, зокрема, затверджує статут Державної керуючої холдингової компанії та вносить до нього зміни; приймає рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії; погоджує рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії; затверджує річний фінансовий план Державної керуючої холдингової компанії, вносить у нього зміни та доповнення тощо.
Разом з тим, незважаючи на законодавче закріплення статусу та повноважень Державної керуючої холдингової компанії, на сьогодні питання ефективного здійснення нею своїх функцій залишається актуальним, оскільки досі така холдингова компанія в Україні не створена.
У цьому контексті Україні може стати у нагоді досвід створення, функціонування та розвитку акціонерного товариства «Фонд національного добробуту «Самрук - Казина», що діє в Республіці Казахстан з 2008 року. Вказане товариство є національним управляючим холдингом, основною метою діяльності якого є управління пакетами акцій національних інститутів розвитку, національних компаній та інших юридичних осіб.
Підсумовуючи викладене, слід відзначити, що систематизація та взаємоузгодження повноважень суб’єктів управління об’єктами державної власності є одним з основних компонентів на шляху покращення нормативно-правового забезпечення у цій сфері. Проте вищевказані законодавчі зміни швидше покликані створити належне підґрунтя для подальшого удосконалення системи управління державною власністю, як одного з головних стратегічних напрямів державної політики.
