Изменение сроков расчетов по операциям по экспорту и импорту товаров
Маркіян Мальський, партнер, керівник Західноукраїнської філії Arzinger
Наприкінці листопада 2012 року у відповідь на валютні коливання, Національним Банком України було прийнято постанову № 475, якою скорочено 180 денний термін повернення виручки в іноземній валюті за операціями з експорту та імпорту товарів до 90 днів.
Нагадаємо, що раніше, згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме згідно статей 1 та 2 Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується або з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, а у випадку якщо імпортні операції резидентів, здійснюються на умовах відстрочення поставки, то таке відстрочення не могло перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Зазначенні норми залишилась без змін, проте згідно з Законом України №5480-VI від 06.11.2012 року, дані статті доповнено положенням про право НБУ запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Вказані зміни набрали чинності від 17 листопада 2012 року.
Майже одночасно із набранням сили зазначеного закону, Національним банком було прийнято постанову № 475 від 16 листопада 2012 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті». Згідно зазначеної постанови, в числі іншого, встановлено, що протягом наступних 6 місяців розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Тобто з 19 листопада 2012 року (набрання чинності постанови НБУ) строк для здійснення відповідних розрахунків складатиме 3 місяці замість раніше діючих шести.
При цьому, положення про первинний банківський контроль за дотриманням таких строків і надалі здійснюватиметься обслуговуючими банками, а санкції за порушення зазначених строків, у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми не отриманої виручки за кожен день прострочення залишатимуться незмінними та і далі накладатимуться податковими органами.
Внесені в законодавство зміни щодо скорочення строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів негативно оцінюються бізнесом, в першу чергу у зв’язку із раптовістю їх прийняття та не врегулюванням ряду аспектів щодо застосування нових строків.
Зокрема, законодавством не встановлено жодного перехідного періоду для врегулювання існуючих господарський зовнішньоекономічних відносин, протягом якого суб’єкти господарювання, знаючи про внесені зміни змогли б привести свої договірні відносини у відповідність із чинним законодавством. Крім цього, з тексту постанови НБУ та Закону не вбачається, яким чином повинні нововведення застосовуватись до існуючих договірних відносин, зокрема і тих, по яких 90-денний строк для оплати або поставки продукції вже сплив або спливає, а визначений договором строк, який міг бути більшим та коливатись в межах 180 днів – ще ні. У зв’язку із неврегульованістю даних положень, видається, що у даному випадку вимога щодо 90 днів може бути фактично ретроспективно застосована податковими органами до правовідносин, на момент виникнення яких діяла стара редакція Закону, а отже до відповідного суб’єкта може бути застосовано відповідні санкції у вигляді пені.
Цікаво, що у такому випадку, у резидента не буде правової підстави вимагати в іноземного контрагента передчасного виконання зобов’язання у зв’язку із зміною національного законодавства, хоча на момент укладення договору діяла норма, що передбачала повернення виручки у 180 денний строк, від якої і відштовхувався резидент при визначенні строків виконання зобов’язань за договором. При цьому, звернення до суду чи арбітражної інституції із позовом проти іноземного контрагента, що у відповідності до ч. 2 ст.4 Закону перериває нарахування пені, у такому випадку буде безрезультатним, оскільки такий спір завідомо буде програшним у зв’язку із відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, у випадку, якщо суд відмовляє в позові або припиняє (закриває) провадження у справі чи залишає позов без розгляду, то строки повернення виручки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
Виходом із такої ситуації, за якої положення договору встановлюють довші строки виконання зобов’язань ніж передбачені законодавством 90 днів, видається отримання висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, тобто Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Таким чином, міністерство повинне в десятиденний строк з моменту звернення резидента із відповідним листом та пакетів документів видати висновок щодо продовження строку або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави. При цьому, згідно судової практики такий висновок має зворотну силу в часі, а отже навіть у випадку його отримання після того коли строки вже пропущені, пеня нараховуватись не повинна.
Наприкінці листопада 2012 року у відповідь на валютні коливання, Національним Банком України було прийнято постанову № 475, якою скорочено 180 денний термін повернення виручки в іноземній валюті за операціями з експорту та імпорту товарів до 90 днів.
Нагадаємо, що раніше, згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме згідно статей 1 та 2 Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується або з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, а у випадку якщо імпортні операції резидентів, здійснюються на умовах відстрочення поставки, то таке відстрочення не могло перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Зазначенні норми залишилась без змін, проте згідно з Законом України №5480-VI від 06.11.2012 року, дані статті доповнено положенням про право НБУ запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Вказані зміни набрали чинності від 17 листопада 2012 року.
Майже одночасно із набранням сили зазначеного закону, Національним банком було прийнято постанову № 475 від 16 листопада 2012 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті». Згідно зазначеної постанови, в числі іншого, встановлено, що протягом наступних 6 місяців розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Тобто з 19 листопада 2012 року (набрання чинності постанови НБУ) строк для здійснення відповідних розрахунків складатиме 3 місяці замість раніше діючих шести.
При цьому, положення про первинний банківський контроль за дотриманням таких строків і надалі здійснюватиметься обслуговуючими банками, а санкції за порушення зазначених строків, у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми не отриманої виручки за кожен день прострочення залишатимуться незмінними та і далі накладатимуться податковими органами.
Внесені в законодавство зміни щодо скорочення строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів негативно оцінюються бізнесом, в першу чергу у зв’язку із раптовістю їх прийняття та не врегулюванням ряду аспектів щодо застосування нових строків.
Зокрема, законодавством не встановлено жодного перехідного періоду для врегулювання існуючих господарський зовнішньоекономічних відносин, протягом якого суб’єкти господарювання, знаючи про внесені зміни змогли б привести свої договірні відносини у відповідність із чинним законодавством. Крім цього, з тексту постанови НБУ та Закону не вбачається, яким чином повинні нововведення застосовуватись до існуючих договірних відносин, зокрема і тих, по яких 90-денний строк для оплати або поставки продукції вже сплив або спливає, а визначений договором строк, який міг бути більшим та коливатись в межах 180 днів – ще ні. У зв’язку із неврегульованістю даних положень, видається, що у даному випадку вимога щодо 90 днів може бути фактично ретроспективно застосована податковими органами до правовідносин, на момент виникнення яких діяла стара редакція Закону, а отже до відповідного суб’єкта може бути застосовано відповідні санкції у вигляді пені.
Цікаво, що у такому випадку, у резидента не буде правової підстави вимагати в іноземного контрагента передчасного виконання зобов’язання у зв’язку із зміною національного законодавства, хоча на момент укладення договору діяла норма, що передбачала повернення виручки у 180 денний строк, від якої і відштовхувався резидент при визначенні строків виконання зобов’язань за договором. При цьому, звернення до суду чи арбітражної інституції із позовом проти іноземного контрагента, що у відповідності до ч. 2 ст.4 Закону перериває нарахування пені, у такому випадку буде безрезультатним, оскільки такий спір завідомо буде програшним у зв’язку із відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, у випадку, якщо суд відмовляє в позові або припиняє (закриває) провадження у справі чи залишає позов без розгляду, то строки повернення виручки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
Виходом із такої ситуації, за якої положення договору встановлюють довші строки виконання зобов’язань ніж передбачені законодавством 90 днів, видається отримання висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, тобто Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Таким чином, міністерство повинне в десятиденний строк з моменту звернення резидента із відповідним листом та пакетів документів видати висновок щодо продовження строку або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави. При цьому, згідно судової практики такий висновок має зворотну силу в часі, а отже навіть у випадку його отримання після того коли строки вже пропущені, пеня нараховуватись не повинна.
