Критерии определения периодичности проверок Госсельхозинспекцией
Владислав Ященко, юрист, аудиторська фірма «Престиж-Аудит»
Кабінет Міністрів України своєю постановою №191 від 06 березня 2013 року затвердив нові критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність здійснення Державною інспекцією сільського господарства планових заходів державного нагляду (контролю).
Цією постановою визначено перелік наступних критеріїв:
- критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням та охороною земель, впливом на якісний стан земель та родючість ґрунтів;
- критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності із зберігання зерна та продуктів його переробки;
- критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері насінництва та розсадництва;
- критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з експлуатацією, обов’язковим технічним контролем, ідентифікацією та реалізацією машин, підготовкою трактористів-машиністів.
Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням та охороною земель, впливом на якісний стан земель та родючість ґрунтів, є:
- дотримання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель;
- площа землі, на якій провадиться господарська діяльність;
- категорія землі за її основним цільовим призначенням;
- статус об’єктів, розміщених на відповідних землях, залежно від загальнодержавного або місцевого значення.
Проаналізувавши вищезазначені критерії, суб’єкти господарювання відносяться до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього або незначного. До суб’єктів високого, середнього або незначного ступеню відносять суб’єктів. які провадять господарську діяльність на землях сільськогосподарського призначення площею 3 тис. гектарів та більше, 100 гектарів та більше, але менше ніж 3 тис. гектарів та менше ніж 100 гектарів відповідно. Також, критерієм виступає значення земель: з високим ступенем ризику – землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, на яких розміщені об’єкти загальнодержавного значення; з середнім ступенем – землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, на яких розміщені об’єкти місцевого значення; з незначним ступенем - житлової та громадської забудови.
Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері використання та охорони земель здійснюються Держсільгоспінспекцією з такою періодичністю щодо суб’єктів господарювання:
- з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;
- із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;
- з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.
Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності із зберігання зерна та продуктів його переробки, є:
- дотримання вимог законодавства про зерно та ринок зерна в частині зберігання зерна та продуктів його переробки;
- потужність зернового складу (визначається за вагою зерна та продуктів його переробки, які можуть одночасно зберігатися на складі);
- обсяг зерна та продуктів його переробки, прийнятих зерновим складом на зберігання протягом певного періоду часу (визначається за вагою зерна та продуктів його переробки);
- джерело фінансування закупівлі зерна та продуктів його переробки, прийнятих зерновим складом на зберігання.
Поділ суб’єктів провадиться на такі ж ступені: високий ступень ризику, середній ступень ризику, незначний ступень ризику.
До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться зернові склади потужність яких становить 30 тис. тонн та більше та у яких обсяг прийнятого на зберігання зерна та продуктів його переробки протягом року, що передує плановому, становить 60 тис. тонн та більше. Також обов’язковим критерієм є зберігання зерна та продуктів його переробки, які закуплені за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету, в обсязі 1,5 тис. тонн та більше. Суб’єктами господарювання із середнім ступенем ризику відносять склади, яких становить від 5 до 30 тисяч тонн. З незначним ступенем - потужність становить 0,5 тис. тонн та більше, але менше ніж 5 тис. тонн.
Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про зерно та ринок зерна в частині зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюються Держсільгоспінспекцією з такою періодичністю щодо суб’єктів господарювання:
- з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
- із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки;
- з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п’ять років.
Додаток №3 до вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України поділяє суб’єктів господарювання у сфері насінництва та розсадництва.
До суб’єктів господарювання із високим ступенем ризику належать суб’єкти, у яких протягом року, що передує плановому, обсяг виробництва та/або реалізації насіння (за всім асортиментом культур) становить:
- для дрібнонасіннєвих культур - 0,2 тонни насіння та більше;
- для інших культур (крім дрібнонасіннєвих) - 25 тонн насіння та більше;
- для дрібнонасіннєвих культур - 0,1 тонни насіння та більше, але менше ніж 0,2 тонни насіння;
- для інших культур (крім дрібнонасіннєвих) - 5 тонн насіння та більше, але менше ніж 25 тонн насіння;
До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, яких не віднесено до високого або середнього ступеня ризику.
Планові заходи державного нагляду здійснюються з тією ж самою періодичністю, що застосовується до вищезазначених суб’єктів господарювання.
Останньою групою підприємств є суб’єкти господарювання, що пов’язані з експлуатацією, обов’язковим технічним контролем, ідентифікацією та реалізацією машин, підготовкою трактористів-машиністів.
Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з експлуатацією, обов’язковим технічним контролем, ідентифікацією та реалізацією машин, підготовкою трактористів-машиністів, є:
- дотримання вимог законодавства у сфері експлуатації, обов’язкового технічного контролю, ідентифікації та реалізації машин, підготовки трактористів-машиністів;
- кількість машин, яка зареєстрована за суб’єктом господарювання;
- кількість машин, щодо яких здійснюється обов’язковий технічний контроль та проводиться ідентифікація протягом певного періоду часу;
- кількість машин, яка реалізується суб’єктом господарювання протягом певного періоду часу;
- потужність двигуна машини;
- кількість трактористів-машиністів, що пройшли підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо) протягом певного періоду часу.
До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:
- за якими зареєстровано 20 або більше машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
- які протягом року, що передує плановому:
реалізували 100 або більше машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
здійснили обов’язковий технічний контроль 500 або більше машин;
провели ідентифікацію 100 або більше машин;
організували підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо) 60 або більше трактористів-машиністів;
здійснили обов’язковий технічний контроль 500 або більше машин;
провели ідентифікацію 100 або більше машин;
організували підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо) 60 або більше трактористів-машиністів;
3. у яких під час здійснення протягом останніх трьох років, що передують плановому, заходів державного нагляду (контролю) виявлено порушення вимог законодавства у сфері експлуатації, обов’язкового технічного контролю, ідентифікації та реалізації машин, підготовки трактористів-машиністів, але за результатами не менш як двох останніх заходів.До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти:
- за якими зареєстровано 10 та більше машин, але менше ніж 20 машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
- які протягом року, що передує плановому:
- реалізували 50 та більше машин, але менше ніж 100 машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
- здійснили обов’язковий технічний контроль 50 та більше машин, але менше ніж 500 машин;
- провели ідентифікацію 50 та більше машин, але менше ніж 100 машин;
- організували підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо) менше ніж 60 трактористів-машиністів.
До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти:
- за якими зареєстровано менше ніж 10 машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
- які протягом року, що передує плановому:
- реалізували менше ніж 50 машин (крім машин, потужність двигуна яких не перевищує 18 кВт);
- здійснили обов’язковий технічний контроль менше ніж 50 машин;
- провели ідентифікацію менше ніж 50 машин.
Та, знову ж таки, періодизація проведення планових заходів з нагляду є такою ж, що застосовується до вищезазначених суб’єктів господарювання.Аналізуючи положення попередніх критеріїв, що були затверджені у період 2009 – 2010 року, можна стверджувати, що законодавець деталізував розмежування між підприємствами різних ступенів та зменшив кількість планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства Держсільгоспінспекцією.
