Петро Бойко: адвокат складається з 50 відсотків знань, а решта — це досвід та характер
Талановита людина – талановита в усьому, починаючи від власної професійної діяльності, закінчуючи написанням книги. Прямим прикладом цього вислову є Петро Анатолійович Бойко – віце-президент Спілки адвокатів України, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та старший партнер адвокатської фірми «Петро Бойко та партнери», який крім того, що активно займається своєю професійною діяльністю, не забуває про творчість.
Це інтерв’ю відбулося напередодні дня святого Миколая та Дня адвокатури, тому з нашим гостем Pravotoday говорив про те, що необхідно змінити у системі сучасної адвокатури, якими особистими якостями повинен бути наділений справжній адвокат та про багато чого іншого. Про свій цікавий життєвий шлях та досвід Петро Бойко розповів Pravotoday в ексклюзивному інтерв’ю.
Це інтерв’ю відбулося напередодні дня святого Миколая та Дня адвокатури, тому з нашим гостем Pravotoday говорив про те, що необхідно змінити у системі сучасної адвокатури, якими особистими якостями повинен бути наділений справжній адвокат та про багато чого іншого. Про свій цікавий життєвий шлях та досвід Петро Бойко розповів Pravotoday в ексклюзивному інтерв’ю.
Pravotoday: Петро Анатолійович, що спонукало Вас до вибору юридичної професії?
Петро Бойко: Якщо сказати правду, то в нашому житті багато важливих рішень приймаються ситуативно та інколи непродумано. Я навіть своїм дітям кажу, що у вашому житті багато доріг, починаючи від сміттєвого баку та закінчуючи Парижем. Коли ти молодий, досить важко обрати вірну дорогу, оскільки досить важко визначити, в тому який вибір є вірним, коли ти ще мало чого знаєш у цьому житті.
В принципі, я все життя хотів бути художником. Я ріс в селі, і мені здавалося, що я малюю дуже гарно, мені добре вдавалося малювати собак та котів, хатинки та дерева. Та ось прийшов час обирати куди поступати, і я вирішив вступити до художнього інституту на вулиці Смірнова-Ласточкіна. Приїхав до інституту зі своїми роботами та прочитав, що треба здавати іспити у формі творчого конкурсу, на якому треба було намалювати оголений торс. Я ж, наївний, гадав, що приїду, та мене всьому навчать. Та не тут то сталося. Приїжджаю на іспит і бачу, як діти роблять шедеври своїми руками - і зрозумів, що мені досить складно буде з ними конкурувати.
Спочатку я трохи засмутився та зайшов до своєї бабці, в котрої залишився у місті, а вона мені й каже: «Не хвилюйся, синку, можливо щось інше цікавіше знайдеш». І ми з нею пішли до Київського національного університету, тому що вона жила поруч з ним. Коли ми підійшли до головної будівлі, мені настільки сподобався незвичний колір центрального корпусу, що одразу ж захотілося там вчитися. Зайшовши до корпусу я почав перечитувати назви факультетів, що були у переліку, і все було нібито таким знайомим, а ось чому вчать на юридичному факультеті я не знав. Потім мені пояснили, що юристи - це судді, прокурори, слідчі, і в мене одразу ж загорілися очі, тому що я зрозумів, що хочу бути слідчим. І ось так спонтанно, завдяки бабці, яка за руку мене притягла до червоного корпусу, я обрав юридичну професію. Саме тому я вирішив вступити до КНУ ім. Шевченка. Поступив я не одразу, вступити на юридичний факультет мені вдалося разу так з третього. Вступати було важко, але якщо я задався якоюсь метою, то доводжу її до кінця.
Pravotoday: А як проходили Ваші студентські роки?
Петро Бойко: Студентські роки були дуже веселі. Коли ти молодий, твоє життя схоже на адреналін, тому що ти ніколи не знаєш, що буде далі. Студентом ти відчуваєш наснагу до життя, ти живеш та хочеш жити. Це зараз, коли в тебе все є, стаєш трохи ледачим, але, все одно, душею ти завжди хочеш відчувати себе вічним студентом.
Pravotoday: Чому Ви вирішили стати саме адвокатом?
Петро Бойко: Я не одразу вирішив стати адвокатом. Все життя мріяв про кар’єру слідчого і ніким іншим після закінчення університету себе не бачив. На той час попасти в прокуратуру було дуже престижно. І найцікавіше, що не я обирав роботу, а робота обрала мене. Коли я прийшов до комісії, мене вже відібрали до прокуратури Київської області та визвали до відділу кадрів. Там мені запропонували переїхати до новоствореного тоді міста Славутич, яке будувалося взамін Прип’яті. Коли я туди приїхав, міста як такого не було, всюди були котловани та недобудовані споруди, тому я був свідком того, як народжувалось нове місто. Містечко стало дійсно дуже красивим. Там я працював слідчим прокуратури в самому місті та обслуговував Чорнобильську зону. Саме там я починав свою юридичну кар’єру.
Чому став адвокатом? Справа в тому, що роботу слідчого я дуже любив і міг часто затримуватися на роботі, але настали тяжкі часи після розпаду Радянського Союзу. Працювати стало важче, заробити щось було фактично нереально, тому переді мною постав черговий складний вибір: залишатися на цій роботі та починати брати хабарі, або змінювати професію. Оскільки хабарі брати я не міг, тому що в мене сформувався імунітет проти них, довелося змінювати професію.
Вирішив стати адвокатом, оскільки вважаю, що треба жити відкрито та чесно. Якщо ти отримуєш за щось гонорар, то це є твої власні законним чином запрацьовані гроші. Слово "совість" для мене ніколи не було пустим, я завжди розумів, що можна робити, а що ні.
Pravotoday: На Ваш погляд, якими особистими якостями повинен бути наділений сучасний адвокат?
Петро Бойко: Якщо говорити чесно, то можу сказати, що являє собою адвокат. Адвокат сьогодні складається з 50 відсотків знань, а решта - це досвід та характер. У адвоката обов’язково повинен бути характер. Якщо його нема, то з нього нічого не вийде. Ось, наприклад, у Київській області 4000 адвокатів та одразу можна побачити хто краще, а хто ні, кому посміхнулася фортуна, а кому не зовсім. Але якщо в особи є характер та здорові амбіції, вона завжди буде наверху. Для цього потрібно бути вічним студентом, кожен день ти повинен вчитися, багато читати та аналізувати. Досвід складається з твоїх справ, котрі ти розглянув в минулому та завдяки яким вже знаєш, як себе вести в тій чи іншій ситуації. Решта, яка потрібна справжньому адвокатові - це енергійність, працездатність та нахабність. Справжньому адвокатові потрібно бути і нахабним, і настирним. Справжній адвокат повинен діяти виключно в межах закону. Пропрацювавши 17 років членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, я впевнено можу сказати, що дійсно потрібно сучасному адвокатові.
Pravotoday: Враховуючи те, що Ви є членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, скажіть будь-ласка чи збільшилася кількість бажаючих отримати дозвіл на здійснення адвокатської практики в цьому році в порівнянні з минулим періодом?
Петро Бойко: Скажу чесно, я працюю в Києві, де ми приймаємо осіб як з Києва так із Київської області, і бажаючих дуже багато. Виникає складність не в проведені самого іспиту, а в розміщенні осіб, які бажають стати адвокатами, черги дуже великі і навіть на реєстрацію цих людей йде дуже багато часу. Все більше юристів хочуть отримати статус адвоката та бути захищеними в процесі своєї діяльності, оскільки ми маємо і закон України, який регулює адвокатську діяльність, кримінальну відповідальність за перешкоджання діяльності адвокатів.
Pravotoday: За які діяння все частіше притягають адвокатів до дисциплінарної відповідальності?
Петро Бойко: Дуже часто ми отримуємо скарги від громадян про те, що адвокат взяв гроші за свої послуги та не відпрацював їх. Це проблема більшості молодих адвокатів, у яких статки ще не досить великі, а жити хочеться, і коли вони бачать клієнта, який може дати їм гроші за їх послуги, то вони можуть пообіцяти все, а виконують лише частину того, що встигли наобіцяти. Але ми вирішили, що будемо стояти осторонь питань «адвокат-гроші», для цього є суд, куди можна звернутися в тому випадку, якщо клієнт має майнові претензії до адвоката, що в свою чергу є цивільно-правовими відносинами, і такі питання повинні вирішуватися у судовому порядку. Дисциплінарна комісія притягує до відповідальності адвоката в тому разі, якщо він порушив правила адвокатської етики, надав неналежну правову допомогу, не забезпечив якісну підтримку свого клієнта та не забезпечив виконання кінцевого результату, на який розраховував клієнт. Такі діяння порушують інтерес адвокатського цеху та дискредитують адвоката як юриста. Тому часто застосовуємо попередження та призупинення дії адвокатського свідоцтва строком на один рік. Бувають випадки, що і позбавляємо свідоцтва.
Pravotoday: Крім того, що Ви є віце-президентом Спілки адвокатів та членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Ви очолюєте власний юридичний бізнес. Як Вам вдається суміщати ці досить великі сфери діяльності?
Петро Бойко: Складнощів не виникає, оскільки коли ти адвокат, все чим я займаюсь - це все адвокатура, іноді з елементами громадської діяльності. Це все одно, що запитати повара, як він робить ту чи іншу страву, він відповість Вам: «Як як? Це все їжа, так і роблю». В цьому випадку маємо ідентичну ситуацію. Ці сфери дуже тісно пов’язані і складнощів в організації самого процесу не виникає.
Pravotoday: Наскільки нагальним є реформування сучасної системи адвокатури на сьогоднішній момент? Що саме треба змінити?
Петро Бойко: Назріло та перезріло питання, стосовно встановлення монополії щодо надання правових послуг виключно адвокатами. Зараз на ринку юридичних послуг «шляється» хто завгодно, починаючи від осіб, які надають юридичні послуги без юридичної освіти, представляючи інтереси осіб у суді за довіреністю, закінчуючи випускниками юридичних факультетів непрофільних ВНЗ, які переповнюють сучасний ринок правових послуг. Внаслідок цього ніхто не отримує позитиву ні громадяни, які звертаються за отриманням таких послуг, ні самі адвокати, оскільки внаслідок цього виникає хаос, рівень якості послуг падає, виникає демпінг цін. Тому ми вирішили, що зараз потрібно поставити крапку в цій ситуації та реформувати сучасну систему адвокатури в Україні. Після таких змін у людей все одно залишиться право вибору якісного або не дуже адвоката, дорогого чи дешевого. Одним з інструментів такої реформи є уніфікація юридичних професій, тобто професії юриста та адвоката стануть уніфікованими, всіх переводимо у адвокати: тих хто має стаж до трьох років - здають екзамен як всі, ті хто мають стаж від трьох до п’яти років - отримують адвокатське свідоцтво фактично напівавтоматом, а хто має стаж юридичної практики п’ять років і більше - отримує адвокатське свідоцтво автоматично. Ми наполягаємо на тому, що представництво у судах повинно бути здійснене лише адвокатами, крім випадків законного представництва, коли батьки можуть представляти інтереси своїх дітей і так так далі. Також таке право варто залишити за юристами, які працюють на одному підприємстві, на Заході таку категорію правників називають «юрист, який обслуговує одного клієнта». Необхідність реформування є нагальною, оскільки з кожним днем якість правових послуг падає, а це нікому не потрібно.
Pravotoday: Які справи з Вашої практики найбільш за все Вам запам’яталася?
Петро Бойко: Виділити якусь одну дуже важко, але найцікавіші справи я намагався розкрити у власній книзі «На перехресті чужих доріг. Адвокатські хроніки». Сама цікава справа була тоді, коли я змінив формат, змінивши стан слідчого на стан захисника.
Pravotoday: Чи можемо ми очікувати на продовження?
Петро Бойко: Так звісно, я вже розпочав писати другу книгу. «На перехресті чужих доріг. Адвокатські хроніки» була першою пробою пера. В ній зображено долю маленької людини без зачіпання якихось глобальних тем, але я намагався відтворити в ній те, що не повинно йти у небуття і те, що трапилося зі мною та людьми, котрі мене оточували в ході здійснення моєї практики. Оповідання, які містяться в книзі, ніби то не пов’язані між собою, але вони являють собою хроніки, починаючи із самого початку розвитку молодої людини у окулярах. Ісаак Бабель казав, що коли на вас окуляри і на душі осінь, ви можете багато чого розповісти.
Pravotoday: Багато хто з наших читачів мали можливість побачити вас на телеекранах в якості прокурора у телепередачі «Судові справи» на Інтері. Чому самероль прокурора?
Петро Бойко: На це питання дві відповіді. По-перше, режисеру здалося, що я по типажу більше схожий на прокурора. Можливо він відчув, що я раніше працював слідчим у прокуратурі. Недарма кажуть, що якщо людина колись працювала у міліції, то у щоб він не одягався, але цю міліцейську «морду» буде видно завжди. Коли мене запитують колеги про те, який з мене прокурор і чому я його граю, я їм відповідаю: де виникне ще така можливість для адвоката, щоб показати прокурора таким дурнем. Але сам процес зйомок цікавий тим, що засідання дійсно виглядають як справжні, всі готуються та працюють і тому, коли ми знімаємо передачу, автоматично стаємо учасниками тренінгу. Це дуже цікавий та корисний досвід.
Pravotoday: Ви ніколи не думали змінити юридичну професію?
Петро Бойко: Ні, ніколи. В мене кожен день новий, день на день не схожий. Це різні люди, це різне оточення та обставини, і тому це настільки цікаво та здорово, і коли трапляється така днина, що телефон мовчить - виникає тиха паніка. З цього приводу я навіть написав такий міні-вірш:
«Молчит телефона зуммер,
Наверное я уже умер»
Pravotoday:Дане інтрев’ю скоріш за все буде опубліковане після дня адвоката, зяким я Вас також хочу привітати. Так символічно склалося, що деньадвоката та святого Миколая святкують одночасно, що Ви б хотілипобажати нашим читачам у цей день?
Петро Бойко: Перш за все хотілося привітати не лише колег, а й звичайних громадян. Хочу побажати, щоб у них не виникало проблем, які потребують отримання правових послуг. Але якщо не дай Бог виникне така ситуація, коли буде погано та нагряне біда, бажаю, щоб на шляху у Вас виник добрий, гарний адвокат. Якщо таке станеться, звертайтеся!
Розмовляла Ольга Кальга, оглядач Pravotoday
Петро Анатолійович Бойко. Адвокат, старший партнер адвокатського об'єднання «Петро Бойко і партнери». Член Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Віце-президент Спілки адвокатів України. Закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримав у 1991 році. У 1993-2005 роках очолював адвокатське об'єднання «Захист». П. А. Бойко спеціалізується на веденні складних кримінальних процесів у судах, в тому числі, по звинуваченням в економічних злочинах, кримінальним справам з політичним і «замовним» підтекстом. Здійснює представництво великих українських та іноземних компаній в податкових і корпоративних спорах. П.А.Бойко залучався як експерт при підготовці законопроектів у Верховній Раді України. Співавтор Закону «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Славутич». Готував експертні висновки у справах, що знаходилися на розгляді в Конституційному Суді України. Має більше 50 публікацій.
Петро Бойко: Якщо сказати правду, то в нашому житті багато важливих рішень приймаються ситуативно та інколи непродумано. Я навіть своїм дітям кажу, що у вашому житті багато доріг, починаючи від сміттєвого баку та закінчуючи Парижем. Коли ти молодий, досить важко обрати вірну дорогу, оскільки досить важко визначити, в тому який вибір є вірним, коли ти ще мало чого знаєш у цьому житті.
В принципі, я все життя хотів бути художником. Я ріс в селі, і мені здавалося, що я малюю дуже гарно, мені добре вдавалося малювати собак та котів, хатинки та дерева. Та ось прийшов час обирати куди поступати, і я вирішив вступити до художнього інституту на вулиці Смірнова-Ласточкіна. Приїхав до інституту зі своїми роботами та прочитав, що треба здавати іспити у формі творчого конкурсу, на якому треба було намалювати оголений торс. Я ж, наївний, гадав, що приїду, та мене всьому навчать. Та не тут то сталося. Приїжджаю на іспит і бачу, як діти роблять шедеври своїми руками - і зрозумів, що мені досить складно буде з ними конкурувати.
Спочатку я трохи засмутився та зайшов до своєї бабці, в котрої залишився у місті, а вона мені й каже: «Не хвилюйся, синку, можливо щось інше цікавіше знайдеш». І ми з нею пішли до Київського національного університету, тому що вона жила поруч з ним. Коли ми підійшли до головної будівлі, мені настільки сподобався незвичний колір центрального корпусу, що одразу ж захотілося там вчитися. Зайшовши до корпусу я почав перечитувати назви факультетів, що були у переліку, і все було нібито таким знайомим, а ось чому вчать на юридичному факультеті я не знав. Потім мені пояснили, що юристи - це судді, прокурори, слідчі, і в мене одразу ж загорілися очі, тому що я зрозумів, що хочу бути слідчим. І ось так спонтанно, завдяки бабці, яка за руку мене притягла до червоного корпусу, я обрав юридичну професію. Саме тому я вирішив вступити до КНУ ім. Шевченка. Поступив я не одразу, вступити на юридичний факультет мені вдалося разу так з третього. Вступати було важко, але якщо я задався якоюсь метою, то доводжу її до кінця.
Pravotoday: А як проходили Ваші студентські роки?
Петро Бойко: Студентські роки були дуже веселі. Коли ти молодий, твоє життя схоже на адреналін, тому що ти ніколи не знаєш, що буде далі. Студентом ти відчуваєш наснагу до життя, ти живеш та хочеш жити. Це зараз, коли в тебе все є, стаєш трохи ледачим, але, все одно, душею ти завжди хочеш відчувати себе вічним студентом.
Pravotoday: Чому Ви вирішили стати саме адвокатом?
Петро Бойко: Я не одразу вирішив стати адвокатом. Все життя мріяв про кар’єру слідчого і ніким іншим після закінчення університету себе не бачив. На той час попасти в прокуратуру було дуже престижно. І найцікавіше, що не я обирав роботу, а робота обрала мене. Коли я прийшов до комісії, мене вже відібрали до прокуратури Київської області та визвали до відділу кадрів. Там мені запропонували переїхати до новоствореного тоді міста Славутич, яке будувалося взамін Прип’яті. Коли я туди приїхав, міста як такого не було, всюди були котловани та недобудовані споруди, тому я був свідком того, як народжувалось нове місто. Містечко стало дійсно дуже красивим. Там я працював слідчим прокуратури в самому місті та обслуговував Чорнобильську зону. Саме там я починав свою юридичну кар’єру.
Чому став адвокатом? Справа в тому, що роботу слідчого я дуже любив і міг часто затримуватися на роботі, але настали тяжкі часи після розпаду Радянського Союзу. Працювати стало важче, заробити щось було фактично нереально, тому переді мною постав черговий складний вибір: залишатися на цій роботі та починати брати хабарі, або змінювати професію. Оскільки хабарі брати я не міг, тому що в мене сформувався імунітет проти них, довелося змінювати професію.
Вирішив стати адвокатом, оскільки вважаю, що треба жити відкрито та чесно. Якщо ти отримуєш за щось гонорар, то це є твої власні законним чином запрацьовані гроші. Слово "совість" для мене ніколи не було пустим, я завжди розумів, що можна робити, а що ні.
Pravotoday: На Ваш погляд, якими особистими якостями повинен бути наділений сучасний адвокат?
Петро Бойко: Якщо говорити чесно, то можу сказати, що являє собою адвокат. Адвокат сьогодні складається з 50 відсотків знань, а решта - це досвід та характер. У адвоката обов’язково повинен бути характер. Якщо його нема, то з нього нічого не вийде. Ось, наприклад, у Київській області 4000 адвокатів та одразу можна побачити хто краще, а хто ні, кому посміхнулася фортуна, а кому не зовсім. Але якщо в особи є характер та здорові амбіції, вона завжди буде наверху. Для цього потрібно бути вічним студентом, кожен день ти повинен вчитися, багато читати та аналізувати. Досвід складається з твоїх справ, котрі ти розглянув в минулому та завдяки яким вже знаєш, як себе вести в тій чи іншій ситуації. Решта, яка потрібна справжньому адвокатові - це енергійність, працездатність та нахабність. Справжньому адвокатові потрібно бути і нахабним, і настирним. Справжній адвокат повинен діяти виключно в межах закону. Пропрацювавши 17 років членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, я впевнено можу сказати, що дійсно потрібно сучасному адвокатові.
Pravotoday: Враховуючи те, що Ви є членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, скажіть будь-ласка чи збільшилася кількість бажаючих отримати дозвіл на здійснення адвокатської практики в цьому році в порівнянні з минулим періодом?
Петро Бойко: Скажу чесно, я працюю в Києві, де ми приймаємо осіб як з Києва так із Київської області, і бажаючих дуже багато. Виникає складність не в проведені самого іспиту, а в розміщенні осіб, які бажають стати адвокатами, черги дуже великі і навіть на реєстрацію цих людей йде дуже багато часу. Все більше юристів хочуть отримати статус адвоката та бути захищеними в процесі своєї діяльності, оскільки ми маємо і закон України, який регулює адвокатську діяльність, кримінальну відповідальність за перешкоджання діяльності адвокатів.
Pravotoday: За які діяння все частіше притягають адвокатів до дисциплінарної відповідальності?
Петро Бойко: Дуже часто ми отримуємо скарги від громадян про те, що адвокат взяв гроші за свої послуги та не відпрацював їх. Це проблема більшості молодих адвокатів, у яких статки ще не досить великі, а жити хочеться, і коли вони бачать клієнта, який може дати їм гроші за їх послуги, то вони можуть пообіцяти все, а виконують лише частину того, що встигли наобіцяти. Але ми вирішили, що будемо стояти осторонь питань «адвокат-гроші», для цього є суд, куди можна звернутися в тому випадку, якщо клієнт має майнові претензії до адвоката, що в свою чергу є цивільно-правовими відносинами, і такі питання повинні вирішуватися у судовому порядку. Дисциплінарна комісія притягує до відповідальності адвоката в тому разі, якщо він порушив правила адвокатської етики, надав неналежну правову допомогу, не забезпечив якісну підтримку свого клієнта та не забезпечив виконання кінцевого результату, на який розраховував клієнт. Такі діяння порушують інтерес адвокатського цеху та дискредитують адвоката як юриста. Тому часто застосовуємо попередження та призупинення дії адвокатського свідоцтва строком на один рік. Бувають випадки, що і позбавляємо свідоцтва.
Pravotoday: Крім того, що Ви є віце-президентом Спілки адвокатів та членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Ви очолюєте власний юридичний бізнес. Як Вам вдається суміщати ці досить великі сфери діяльності?
Петро Бойко: Складнощів не виникає, оскільки коли ти адвокат, все чим я займаюсь - це все адвокатура, іноді з елементами громадської діяльності. Це все одно, що запитати повара, як він робить ту чи іншу страву, він відповість Вам: «Як як? Це все їжа, так і роблю». В цьому випадку маємо ідентичну ситуацію. Ці сфери дуже тісно пов’язані і складнощів в організації самого процесу не виникає.
Pravotoday: Наскільки нагальним є реформування сучасної системи адвокатури на сьогоднішній момент? Що саме треба змінити?
Петро Бойко: Назріло та перезріло питання, стосовно встановлення монополії щодо надання правових послуг виключно адвокатами. Зараз на ринку юридичних послуг «шляється» хто завгодно, починаючи від осіб, які надають юридичні послуги без юридичної освіти, представляючи інтереси осіб у суді за довіреністю, закінчуючи випускниками юридичних факультетів непрофільних ВНЗ, які переповнюють сучасний ринок правових послуг. Внаслідок цього ніхто не отримує позитиву ні громадяни, які звертаються за отриманням таких послуг, ні самі адвокати, оскільки внаслідок цього виникає хаос, рівень якості послуг падає, виникає демпінг цін. Тому ми вирішили, що зараз потрібно поставити крапку в цій ситуації та реформувати сучасну систему адвокатури в Україні. Після таких змін у людей все одно залишиться право вибору якісного або не дуже адвоката, дорогого чи дешевого. Одним з інструментів такої реформи є уніфікація юридичних професій, тобто професії юриста та адвоката стануть уніфікованими, всіх переводимо у адвокати: тих хто має стаж до трьох років - здають екзамен як всі, ті хто мають стаж від трьох до п’яти років - отримують адвокатське свідоцтво фактично напівавтоматом, а хто має стаж юридичної практики п’ять років і більше - отримує адвокатське свідоцтво автоматично. Ми наполягаємо на тому, що представництво у судах повинно бути здійснене лише адвокатами, крім випадків законного представництва, коли батьки можуть представляти інтереси своїх дітей і так так далі. Також таке право варто залишити за юристами, які працюють на одному підприємстві, на Заході таку категорію правників називають «юрист, який обслуговує одного клієнта». Необхідність реформування є нагальною, оскільки з кожним днем якість правових послуг падає, а це нікому не потрібно.
Pravotoday: Які справи з Вашої практики найбільш за все Вам запам’яталася?
Петро Бойко: Виділити якусь одну дуже важко, але найцікавіші справи я намагався розкрити у власній книзі «На перехресті чужих доріг. Адвокатські хроніки». Сама цікава справа була тоді, коли я змінив формат, змінивши стан слідчого на стан захисника.
Pravotoday: Чи можемо ми очікувати на продовження?
Петро Бойко: Так звісно, я вже розпочав писати другу книгу. «На перехресті чужих доріг. Адвокатські хроніки» була першою пробою пера. В ній зображено долю маленької людини без зачіпання якихось глобальних тем, але я намагався відтворити в ній те, що не повинно йти у небуття і те, що трапилося зі мною та людьми, котрі мене оточували в ході здійснення моєї практики. Оповідання, які містяться в книзі, ніби то не пов’язані між собою, але вони являють собою хроніки, починаючи із самого початку розвитку молодої людини у окулярах. Ісаак Бабель казав, що коли на вас окуляри і на душі осінь, ви можете багато чого розповісти.
Pravotoday: Багато хто з наших читачів мали можливість побачити вас на телеекранах в якості прокурора у телепередачі «Судові справи» на Інтері. Чому самероль прокурора?
Петро Бойко: На це питання дві відповіді. По-перше, режисеру здалося, що я по типажу більше схожий на прокурора. Можливо він відчув, що я раніше працював слідчим у прокуратурі. Недарма кажуть, що якщо людина колись працювала у міліції, то у щоб він не одягався, але цю міліцейську «морду» буде видно завжди. Коли мене запитують колеги про те, який з мене прокурор і чому я його граю, я їм відповідаю: де виникне ще така можливість для адвоката, щоб показати прокурора таким дурнем. Але сам процес зйомок цікавий тим, що засідання дійсно виглядають як справжні, всі готуються та працюють і тому, коли ми знімаємо передачу, автоматично стаємо учасниками тренінгу. Це дуже цікавий та корисний досвід.
Pravotoday: Ви ніколи не думали змінити юридичну професію?
Петро Бойко: Ні, ніколи. В мене кожен день новий, день на день не схожий. Це різні люди, це різне оточення та обставини, і тому це настільки цікаво та здорово, і коли трапляється така днина, що телефон мовчить - виникає тиха паніка. З цього приводу я навіть написав такий міні-вірш:
«Молчит телефона зуммер,
Наверное я уже умер»
Pravotoday:Дане інтрев’ю скоріш за все буде опубліковане після дня адвоката, зяким я Вас також хочу привітати. Так символічно склалося, що деньадвоката та святого Миколая святкують одночасно, що Ви б хотілипобажати нашим читачам у цей день?
Петро Бойко: Перш за все хотілося привітати не лише колег, а й звичайних громадян. Хочу побажати, щоб у них не виникало проблем, які потребують отримання правових послуг. Але якщо не дай Бог виникне така ситуація, коли буде погано та нагряне біда, бажаю, щоб на шляху у Вас виник добрий, гарний адвокат. Якщо таке станеться, звертайтеся!
Розмовляла Ольга Кальга, оглядач Pravotoday
Петро Анатолійович Бойко. Адвокат, старший партнер адвокатського об'єднання «Петро Бойко і партнери». Член Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Віце-президент Спілки адвокатів України. Закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримав у 1991 році. У 1993-2005 роках очолював адвокатське об'єднання «Захист». П. А. Бойко спеціалізується на веденні складних кримінальних процесів у судах, в тому числі, по звинуваченням в економічних злочинах, кримінальним справам з політичним і «замовним» підтекстом. Здійснює представництво великих українських та іноземних компаній в податкових і корпоративних спорах. П.А.Бойко залучався як експерт при підготовці законопроектів у Верховній Раді України. Співавтор Закону «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Славутич». Готував експертні висновки у справах, що знаходилися на розгляді в Конституційному Суді України. Має більше 50 публікацій.
