Земельні активи вимагають захисту

«Останнім часом почастішали випадки звернень власників земельних активів до нашої фірми, які зіткнулися з фактом припинення права власності на земельні ділянки без їх на те бажання», - повідомила журналістам Наталія Доценко-Білоус, радник ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», під час прес-сніданку «Земельне рейдерство: від типології до протидії», що відбувся в офісі фірми 23 травня 2012 р.

Незважаючи на те, що примусове припинення права власності на землю можливе лише за рішенням суду, існує декілька можливостей позасудового вилучення земельної ділянки, при яких не порушуються законодавчі норми. Найпоширенішим механізмом є скасування кадастрового номеру ділянки, яке відбувається внаслідок опротестування прокуратурою рішення органа місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки. Після скасування рішення земля переходить у власність громади та повторно приватизується. Серйозну погрозу праву власності на земельну ділянку також несе знаходження на ній нічийного майна або багаторічних насаджень. У випадку появи власника цієї нерухомості (будов або рослин) у його власність переходить і земля, на якій вони розташовані.

Серед можливих заходів щодо захисту права власності на земельні активи Наталія назвала знищення земельної ділянки шляхом об'єднання її з іншою ділянкою або поділу існуючої. При проведенні таких процедур відбувається втрата кадастрових номерів, які були привласнені в процесі приватизації, а тому, істотно зменшується ризик втрати права власності.

Ще одним методом захисту є продаж ділянки через товарну біржу, що створить законного покупця, чиє право власності на ділянку буде практично беззаперечне.

Поява на ділянці зареєстрованих об'єктів нерухомості та багаторічних рослин відповідатиме принципу «земля слідом за нерухомістю», що також захистить право власності на землю від можливих зазіхань.

За словами Наталії, обговорювана в цей час нова редакція Земельного кодексу, на жаль, не лише не виключає можливості примусового припинення права власності на землю в позасудовому порядку, але навіть спрощує її. А пропозиції  юристів-практиків, готових безоплатно брати участь у роботі над законопроектами, натикаються на глуху стіну ігнорування.