Адвокат розповів про подружні права в кредитних правовідносинах
У своїй постанові від 19.06.2013 № 6-55цс13 Верховний Суд України вказав, що договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя у разі, якщо він укладений в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано для задоволення потреб сім'ї.
Якщо ж договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використаний не для задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, то такий договір не створює обов'язків для другого з подружжя.
На жаль, досить довгий час, завдяки упередженому узагальненню Луспеника Д.Д. судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр..) (далі - Узагальнення) суди вважали, що положення ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) про порядок розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, що стосуються саме розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою з отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого з подружжя, а тільки для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК).
Крім того, Луспеника Д.Д. у своїх упереджених Узагальненнях вказав, що порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, що належить поручителю, у зв'язку з чим договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК не застосовуються.
І хоча ще в 2007 році Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказував, що при розділі майна повинні враховуватися також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК). Проте суди тривалий час на дану норму закону закривали очі.
Варто відзначити, що суперечки між подружжям, що виникають саме при розділі майна і зобов'язань, останнім часом не рідкісні. Крім того існує досить велика кількість спорів стосуються визнання недійсними договорів кредиту та поруки підписаних одним з подружжя без отримання на це згоди другого з подружжя.
При цьому в ч. 3 ст. 61 СК України чітко зазначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У своїй постанові ВСУ ще раз звернув увагу судів на прямі норми закону, що стосуються розділу майна подружжя, і абсолютно правильно вказав на необхідність враховувати при розділі зобов'язання, що виникають з кредитних договорів, гроші за якими були використані в інтересах сім'ї.
Позитивним аспектом даного рішення можна вважати те, що ВСУ нарешті визнав, що кредитні зобов'язання у разі, якщо гроші отримані за даним кредитом використані в інтересах сім'ї, створюють зобов'язання і для другого з подружжя, таким чином визнавши необхідність отримання згоди другого з подружжя на укладення кредитного договору та, відповідно, давши можливість другому чоловікові оскаржити кредитні договори, укладені без його згоди.
Найімовірніше, у зв'язку з визнанням ЗСУ помилковості раніше сформувалася позиції судів, варто очікувати в найближчому часі чергову хвилю судових процесів, пов'язаних з визнанням договорів кредиту та поруки недійсними у разі відсутності згоди другого чоловіка. При цьому судам нічого не залишається, як задовольняти подібні позови.
Проте варто зауважити, що в разі визнання договорів поруки недійсними в суди доведеться надати докази, що за укладення договору поруки Поручитель отримав винагороду і використовував його в інтересу родини.
Подібні проблеми виникали практично у більшості банків, однак у зв'язку зі сформованою неправильної правовою позицією завдяки упередженим узагальненнями Луспеника Д.Д. кількість таких спорів з 2009-2010 років зменшилася. Зараз же, найімовірніше, подібні суперечки з'являться знову.
Варто відзначити, що доказом використання коштів в інтересах сім'ї може служити придбане майно зокрема квартира, автомобіль, вироблений ремонт, придбані побутові прилади, які використовуються в інтересах сім'ї. При цьому розміри кредитів, отримані в інтересах сім'ї, можуть коливатися від декількох десятків тисяч до декількох мільйонів.
До даної постанови суди в більшості випадків відмовляли у визнанні кредитних договорів та договорів поруки недійсними, а крім того, відмовлялися визнавати і ділити кредитні зобов'язання між подружжям.
Тепер же, у зв'язку з що ще постановою ВСУ, я б рекомендував кредитним установам при укладанні договорів кредиту та поруки обов'язково отримувати згоду другого чоловіка, а подружжю дуже уважно ставитися до прийнятою на себе зобов'язаннями і витрачанню коштів по них, щоб надалі не доводилося самостійно погашати заборгованість за кредитами, хоча кошти і були використані в інтересах сім'ї.
