Вибіркове правосуддя у ВГСУ, або порушення, якого не було

Ілля Костін, партнер Юридичної компанії «Правовий Альянс» 

Вже три роки поспіль Юридичнакомпанія «Правовий Альянс» захищає права інтелектуальної власності на один знайбільш відомих в Україні знаків для товарів і послуг, що належить німецькійфармацевтичній компанії «Берлін–Хемі».

В межах цієї справи було проведенотри судові експертизи об’єктів інтелектуальної власності та соціологічнеопитування. Справа була розглянута судами трьох інстанцій. Однак Вищийгосподарський суд України нещодавно повернув її на новий розгляд.

При цьому матеріальні норми правазалишились поза увагою суддів ВГСУ, й справа була повернута на підставі однихлише начебто порушених процесуальних норм. Насправді ж підстави, що були наведенісуддями ВГСУ, не відповідають дійсності і самі по собі не є порушеннями нормпроцесуального права.

Я не можу лишатися остороньвибіркового правосуддя, до якого вдалися судді Вищого господарського судуУкраїни Селіваненко Володимир Павлович, Палій Валентин Валерійович таПрокопанич Галина Кризостанівна, та прошу долучитися до обговорення документів,що представлені нижче, представників юридичної спільноти.

Отже, почнемо з фабули. 16 лютого2016 року Вищий господарський суд України ухвалив завідомо неправосуднупостанову, вказавши як підставу для повернення справи на новий розглядвідсутність інформації для висновку щодо правомірності прийняття судом першоїінстанції заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки не встановлено,коли саме господарський суд першої інстанції перейшов до розгляду даної справипо суті.

Однак повертаючи справу на новийрозгляд, судді ВГСУ не придали значення тому, що Господарський процесуальнийкодекс України вимагає саме наявність факту порушення норми процесуальногоправа. Проте судді ВГСУ, не звертаючи уваги на протоколи судових засідань таописову частину рішення суду першої інстанції, стверджують, що не можливовстановити коли саме почався розгляд справи, а тому не знають чи мав суд прийматизаяву позивача про зміну предмету позову.

При цьому судді ВГСУ так і невстановили чи подана заява з порушенням норм процесуального права, строків,порядку тощо. Судді ВГСУ вважають, що ігнорування ними фактів, обставин таматеріалів справи є підставою для повернення справи на новий розгляд.

Правовий Альянс занепокоєнийситуацією, яка склалася, оскільки судді покликані здійснювати правосуддя назасадах верховенства права, затверджуючи в суспільстві принципи законності ісправедливості, натомість з невідомих причин вищевказані судді ВГСУ недотримуються основ правосуддя.

З метою недопущення подальших порушень законодавства зі сторони вищевказаних суддів ВГСУ до Генеральної прокуратури України було подано заяву по вчинення цими суддями злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Генеральна прокуратура України,проігнорувавши вимоги ст. 214 КПК України, перенаправила таку заяву длярозгляду до Прокуратури м. Києва. Натомість Прокуратура м. Києва також невнесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і навіть нерозпочавши досудове розслідування, встановила відсутність підстав для внесеннявідомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Була оскаржена бездіяльність Прокуратури м. Києва щодо невнесення відомостей за вищевказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань в Печерському районному судім. Києва. Однак в задоволенні цієї скарги нам відмовили.

Цікаво, що в ухвалі слідчого судді Р.В. Новака не наведено мотивів відхилення аргументів скаржника та взагалі відстуні посилання на норми Кримінального процесуального кодексу України. Підставою для відмови у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури м. Києва було те, що «лише одна незгода скаржника з судовими рішеннями чи діяльністю судді щодо здійснення правосуддя, не є підставою для порушення кримінальної справи відносно суддів».  Проте, аналіз ухвал, прийнятих суддєю Новаком, щодо оскарження бездіяльності посадових осіб прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, свідчить про неоднозначність тлумачення положень статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, Новак Р.В. задовольняє скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, обґрунтовуючи це тим, що статтею 214 КПК України «обов'язок прийняти та зареєструвати заяву або повідомлення про кримінальні правопорушення покладено на слідчого, прокурора та інших службових осіб, що уповноважені на їх прийняття. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається, незалежно від того, чи відносяться розслідування фактів про повідомлені кримінальні правопорушення до територіальної юрисдикції або процесуальної компетенції органу до якого надійшла заява чи повідомлення».

Ці обставини та низка інших, зокрема, стали підставами для оскарження поведінки судді Р.В. Новака до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ми будемо тримати громадськість вкурсі подальшого розвитку ситуації щодо притягнення до відповідальності суддівВищого господарського суду України Селіваненка Володимира Павловича, ПаліяВалентина Валерійовича та Прокопанич Галини Кризостанівни, оскільки вважаємо,що незаконні дії суддів та працівників правоохоронних органів не повиннізалишатися безкарними.