Робота по-новому. Як змінять Трудовий кодекс
Права та обов'язки працівників і роботодавців вийдуть у новій редакції Трудового кодексу.
Для металурга Юрія Паливоди чорні дні почалися, коли на його рідному криворізькому турбінному заводі Констар рік тому перестали вчасно платити зарплату, пише Ксенія Цивирко в №11 журналу Корреспондент від 25 березня 2016 року. За його словами, вже 13 місяців начальство відбувається невеликими даванками в 10-15% від місячного окладу.
Коли на початку року робітники не отримали і цієї суми, Паливода з сімома напарниками перестали виходити на роботу. За підрахунками криворіжця, завод в середньому заборгував їм від 30-40 тис. грн на людину.
У такій ситуації добитися справедливості найманий працівник досі міг тільки через суд, який визначав для роботодавця покарання аж до кримінальної. Однак на практиці часто виходить інакше — страждають співробітники, яких керівництво тим чи іншим способом змушує працювати задарма.
«Молодих хлопців лякають тим, що їм роздадуть «путівки в АТО», а троє з нас уже звільнили за прогул, причому без попередження», — розповідає Паливода.
Щоб протриматися, йому і його колегам доводиться шукати підробітку в колі знайомих: кому полагодити сантехніку, кому город скопати.
Права Паливоди і подібних йому співвітчизників повинен буде захистити новий Трудовий кодекс, який Верховна Рада збирається прийняти в квітні.
Він узаконить відмова працівника від виконання своїх обов'язків, якщо йому виплачують зарплату з затримкою або не в повному розмірі. Крім того, на несвоєчасну зарплату буде накладатися пеня.
Новий звід законів не тільки заново визначає обов'язки і права суб'єктів трудових відносин, але і підвищує соціальні стандарти для найманого працівника.
Зарплата за працю в нічний час і понаднормові години зросте, а графік можна буде підстроювати індивідуально.
Крім того, причини відмови у прийнятті на роботу роботодавець зобов'язаний буде оформляти письмово, щоб кандидат міг використовувати цей документ у суді. Якщо раніше можна було звільнити тільки матір-одиначку, то зараз пропонують дати цей імунітет і батькам.
Але головним досягненням нового Трудового кодексу, за словами експертів, буде чітке визначення трудових відносин, позиції працівника і роботодавця, а також поняття кар'єрного зростання.
Основна ідея розробників змін у Трудовому кодексі — зібрати докупи розкидані по всьому законодавством документи, які регулюють трудові відносини.
«Така ініціатива виникла ще у 2001 році, 15 років тому. Базові ідеї не змінилися, просто кожна політична конфігурація в парламенті дивиться по-іншому на опрацювання «попередників», — зазначає Юрій Кухта, директор департаменту соціальної політики Федерації роботодавців України. — Але основна проблема полягає в тому, що дискусія між частинами суспільства — профспілками, роботодавцями та органами влади рідко призводить до однодумності».
Акумуляторний завод Веста Індастріал в Дніпропетровську збанкрутував в кінці 2014 року. За законом, гроші, отримані від продажу підприємства і його активів, повинні були піти на зарплату співробітників, але коштів не вистачило навіть на послуги компанії-ліквідатора.
Володимир Глущенко, який працював на цьому заводі токарем, розповідає, що не отримав від підприємства ні копійки з вересня 2014-го по березень 2015 року, однак при цьому справно ходив на роботу.
«Суд постановив, що виплатити повинен арбітражний керуючий, ліквідатор банкрутства. Але вже березень 2016-го, а я досі не можу домогтися грошей», — розповідає він. За підрахунками токаря, йому заборгували 15 тис. грн, але ця сума знецінилася за час стрибків долара на фінансовій біржі.
Все це час Глущенко справно виходить на роботу і виконує свої обов'язки, пояснюючи такий ентузіазм складною ситуацією на ринку праці.
«Середня кількість претендентів на одну вакансію становить 60 осіб — люди бояться втратити робоче місце, тому що нове знайти досить складно», — пояснює Юрій Кузовой, директор департаменту соціальної політики Федерації роботодавців України.
З іншого боку, наймані працівники не можуть розраховувати на захист з боку закону. Кодекс законів про працю в своєму нинішньому вигляді діє з 1972 року і давно застарів морально, кажуть експерти.
На думку Кухти, нині діючий радянський звід має патерналістський характер — робить працівника беззахисним і аморфним, припускаючи, що той зовсім не цікавиться своїми правами.
«Відходячи від цієї ганебної ідеології, новий кодекс повинен розвинути вміння сторін домовлятися на рівних позиціях», — підкреслює експерт.
Із 265 статей старого кодексу реформатори змінили левову частку — 235, причому деякі вже неодноразово. Однак така масована атака на первісний закон породив і безліч його невідповідностей підзаконним актам.
Робоча група, що складалася з представників Мінсоцполітики, Федерації профспілок і Федерації роботодавців України, розглянула всього 1.690 поправок депутатів і готується презентувати остаточний варіант кодексу до квітневого другого читання.
На його зміст значно вплинули вказівки фахівців Євросоюзу та Міжнародної організації праці. З їх подачі тривалість щорічної відпустки збільшиться на чотири дні і складе 28 днів.
За прикладом європейських країн з жарким кліматом українські законотворці пропонують офіційно ввести сієсту — перерва роботи на час денної спеки для тих працівників, яким доводиться працювати в умовах спеки.
Володимир Цибульський, гендиректор компанії СКФ Україна (Луцький підшипниковий завод) вважає подібну ініціативу популістською нонсенсом.
«В умовах глибокої економічної кризи збільшення відпустки посприяє зменшенню обсягу виробництва, — пояснює він свою позицію. — Тим більше, є й інші країни, на які можна орієнтуватися. У США для найманого працівника відпустка становить 10 днів, а в Японії — 18 днів, причому використовують не більше 12».
На його думку, спочатку варто було б скоротити необґрунтовано численні святкові дні в році, а потім вже подовжувати відпустку.
Однак новий кодекс готує ще один бонус персоналу — в рамках сорокагодинному робочого тижня тепер співробітник зможе згоди роботодавця сформувати свій власний графік роботи.
Закон введе поняття «робота на дому», і оплачуватися віддалений праця буде так само, як і офісний, що, втім, вже давно стало реальністю де факто в багатьох компаніях. Роботодавець зможе контролювати відвідування офісу, а здачу роботи в термін.
Взагалі, чітка термінологія і трактування трудових відносин — те, чого, на думку експертів, не вистачало старим кодексом, але ще не стало гідністю і нового.
«Наприклад, по одній статті я не маю права допускати до роботи в нічний час вагітних і жінок з дітьми до трьох років. А інша стаття говорить, що я можу це зробити за згодою працівника, — наводить приклад Кузовий. — В підсумку я все одно можу стати звинуваченим інспектором».
Перевіряти підприємства і офіси на предмет виконання кодексу буде Держслужба з питань праці, яку в 2015-му злилися Держінспекція з питань праці, Держпромнагляд і Санепідемслужба.
«Інспектор повинен мати право заходити на підприємство у будь-який час і без попередження. А зараз у нього існує маса обмежень для виконання своїх повноважень», — розповідає Сергій Українець, заступник голови Федерації профспілок України.
Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру, називає проект нового Трудового кодексу «легкої фарбуванням старого будинку». «Всі статті несуть декларативний характер, і належного контролю за їх дотриманням не передбачено», — уточнює він.
Зміни кодексу не зможуть подолати головну проблему ринку праці — його великий нелегальний сектор. За даними Держслужби з питань праці, в Україні всього 13 млн працюючого населення, і приблизно 4-4,5 млн з них працюють без офіційного працевлаштування.
У 2014 році штраф за виявлення незадекларованого праці зріс з 2 тис. до 30 тис. грн, однак статистика легальності після цього практично не змінилася.
«За такої ситуації кожен рік 200 млрд грн виплачуються повз каси, причому до бюджету не потрапляє ще 22% єдиного податку», — говорить Українець.
Тіньовий ринок праці існує в чому завдяки ситуації, коли між роботодавцем і працівником складаються не трудові, а цивільно-правові відносини, які юридично визначаються максимум договором — один надає послуги, а другий їх оплачує.
«Такі договори не встановлюють відповідальність роботодавця, гарантії працівника, а трудове право не може захищати сторони в суді, — зазначає київський адвокат Надежда Бордунова. — У цивільно-правових відносинах сторони виступають рівними, без зобов'язань і прав».
У Мінсоцполітики вважають, що перехід з цивільно-правових на трудові відносини сприятиме збільшенню обсягу офіційно зайнятих осіб. Роботодавцям доведеться заводити трудові книжки, а на працівників будуть виконувати більш суворі обов'язки.
Але можна очікувати і зворотного ефекту, вважає Бордунова. «Оскільки зарплата оподатковується безліччю податків, роботодавцям це буде невигідно», — припускає вона.
Не знаходить підтримки у роботодавців і пропозицію Мінсоцполітики з приводу сієсти. «Мало того, що Україні така традиція чужа, так і складнощів з перервою на спеку не уникнути, — пояснює Цибульський. — Уявіть, якщо в розпал трудового дня зробити тригодинна перерва в роботі. Потрібно буде зупинити все обладнання, а потім запускати і знову проводити витратні налагодження».
Однак навіть якщо така перерва і з'явиться, тривалість трудового дня не зменшиться, і на роботі доведеться залишатися довше. Крім того, в законі не вказані параметри, за якими буде встановлюватися перерву.
Вистачає неясностей і в тих пунктах закону, які регламентують відносини з мало захищеними соціальними групами працівників. Наприклад, звільнити жінку з дитиною до трьох років можна буде тільки при ліквідації підприємства.
Це, з одного боку, може привести, на думку Бордуновой, до расхолаживанию співробітників і недобросовісного виконання своїх обов'язків. А з іншого — роботодавці зможуть, як і раніше, страхувати себе від цієї норми, приймаючи на роботу вагітних відразу з двома заявами. Про прийом на роботу і про звільнення за власним бажанням з порожньою датою.
«Краса закону не в жорсткості, а в тому, що прописана норма повинна виконуватися усіма», — вважає Кузовий.
Крім виправлення нестиковок у самому кодексі, які автори повинні зробити до розгляду в парламенті, необхідно внести поправки і інші джерела права.
Наприклад, згідно з проектом кодексу, при влаштуванні на роботу оформляти колективний договір буде не обов'язково, тоді як, відповідно до статті 64 Господарського кодексу України, на великих підприємствах його укладають.
Це свого роду захист, який забезпечують профспілки працівникові. Однак на думку Охріменка, вітчизняним профспілкам далеко до європейських, очікувати від них належної контролю нехай і над ідеально складеним законом не варто.
Для того щоб профспілки якісно заробили, вони повинні перебувати за межами підприємств і діяти незалежно, каже експерт. А в профспілкової допомоги люди потребуватимуть раніше.
У начальника і підлеглого буде набагато менше можливостей домовлятися про збільшення відпустки або зміну графіка, говорить про мінуси проекту Кузовий.
«Не думаю, що кодекс серйозно позначиться на ситуації [на ринку праці], — вважає він. — За старим законодавством є судова практика, а ось за новим її доведеться напрацьовувати десятки років. Нам ще належить розширити нормативну базу, яка буде обслуговувати кодекс».
