Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі
Олексій Ткаченко, Студент НТУУ "КПІ". Група сп-61, магістр
Дослідження питань тактики проведення слідчої дії нерозривно пов’язане з його організацією. Загалом, вона дозволяє підвищувати ефективність розслідування, сприяє його всебічності, повноті та об’єктивності, а також вирішенню завдань кримінального судочинства в цілому.
Процес пізнання в кримінальній справі є окремим видом пізнання об’єктивної реальності. Він має об’єктивний характер і спрямований на встановлення обставин учинення суспільно небезпечного діяння. Будь-який злочин – це взаємодія, що відбувається в умовах матеріального світу. Звідси механізм злочину являє собою матеріальні об’єкти, що взаємодіють і відображають один одного, утворюючи численні «сліди-відбитки», які формують згодом різні процесуальні джерела доказів. Результати пізнавальної діяльності суб’єктів доказування відображаються у процесуальних документах, серед яких більшу частину посідають протоколи слідчих дій, котрі разом з додатками є джерелами доказів у кримінальних справах.
Процесуальне джерело доказів – це об’єкт матеріального світу, що містить у вигляді матеріальних або ідеальних слідів відомості про злочин та інші пов’язані з ним обставини, які підлягають доказуванню, котрі виявляють, закріплюють і досліджують суб’єкти кримінально-процесуального доведення у встановленому законом порядку з пізнавальною метою для прийняття законного рішення в кримінальній справі.
Як джерела доказів протоколи мають складну юридичну природу. Формування протоколів включає, з одного боку, віддзеркалення встановлених у процесі слідства фактичних даних про обставини розслідуваної події, а з іншого – відповідну процесуальну форму і встановлений для неї порядок фіксації і посвідчення змісту і результатів кожної слідчої дії. Тому слід підтримати позицію З.Т. Гулкевича про поліфункціональність протоколів. Цей висновок ґрунтується на результатах опитування 357 працівників досудового розслідування, вивченні матеріалів 569 кримінальних справ, а також досвіді слідчої роботи .
КПК України дає більш загальне та більш широке поняття протоколів слідчих та судових дій як доказів. Ст. 82 КПК України визначає: «Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи». Таким чином, за законодавством України до доказів відносяться протоколи всіх слідчих дій, а перелік таких залишається відкритим.
Поняття протоколу сформульовано у п. 20 ст. 32 КПК: Протокол — документ про проведення слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки. Потрібно зазначити, що визначення поняття «протоколу», закріплене в п. 20 ст. 32 чинного КПК, не є повним та універсальним. Воно, зокрема, не охоплює протоколи, у яких фіксуються результати іншої процесуальної і оперативно-розшукової діяльності. Виходячи з цього, пропонується доповнити проект КПК визначенням: «Протокол – це кримінально-процесуальний документ, у якому в установленому законом порядку описуються і посвідчуються зміст і наслідки будь-якої дії, що здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором або судом». Це даватиме можливість складати універсальний документ до прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а також під час фіксації фактичних даних у ході оперативно-розшукової діяльності.
З огляду на загальні вимоги КПК України про те, що протоколи слідчих дій є джерелами доказів тільки за умов дотримання правил їх оформлення. У ряді випадків, з дотриманням тих же процесуальних правил, слід завершувати фіксацією певні фрагменти слідчих дій і використовувати в доказуванні закріплену таким способом інформацію. Подібні обставини можуть виникати під час виконання слідчої дії коли настає темрява, погіршуються погодні умови, починає діяти непереборна сила, а також у випадках переривання довготривалих слідчих дій.
Ряд вчених-процесуалістів (М.М. Михеєнко, В.Я. Дорохов, К.Ф. Гуценко, Л.Т. Ульянова та ін.) вважає, що не можна визнати самостійними доказами протоколи допитів свідків, потерпілих, обвинувачених, протоколи очних ставок, зважаючи на те, що ці протоколи є лише фіксацією показань зазначенних осіб. Проте, немає підстав виключати з числа доказів протоколи допитів, очних ставок та ін., бо в них містяться відомості, що мають значення для встановлення обставин справи і входять до предмета доказування по кримінальній справі.
Позбавлені достатньої аргументації доводи С.А. Шейфера, П.А. Лупінської, Л.Д. Кокорєва, М.П. Кузнєцова та ін., згідно з якими усі матеріали, одержані внаслідок використання науково-технічних засобів при проведенні слідчих дій, є додатками до протоколів, що мають самостійне доказове значення. Деякі науковці наводять додаткові аргументи на користь того, що такі матеріали не можна називати додатками до протоколу, бо вони являють собою саме протокол, лише виконаний за допомогою іншого засобу фіксації інформації.
Протокол вважається остаточно оформленим тільки після того, як всі учасники слідчої дії засвідчать повноту та правильність записів і підпишуть його.
Гарантією забезпечення достовірності інформації, яка залучається у сферу кримінального процесу згідно з правилами ст. 66 КПК України, може служити складання відповідного протоколу.
Список використаної літератури
Дослідження питань тактики проведення слідчої дії нерозривно пов’язане з його організацією. Загалом, вона дозволяє підвищувати ефективність розслідування, сприяє його всебічності, повноті та об’єктивності, а також вирішенню завдань кримінального судочинства в цілому.
Процес пізнання в кримінальній справі є окремим видом пізнання об’єктивної реальності. Він має об’єктивний характер і спрямований на встановлення обставин учинення суспільно небезпечного діяння. Будь-який злочин – це взаємодія, що відбувається в умовах матеріального світу. Звідси механізм злочину являє собою матеріальні об’єкти, що взаємодіють і відображають один одного, утворюючи численні «сліди-відбитки», які формують згодом різні процесуальні джерела доказів. Результати пізнавальної діяльності суб’єктів доказування відображаються у процесуальних документах, серед яких більшу частину посідають протоколи слідчих дій, котрі разом з додатками є джерелами доказів у кримінальних справах.
Процесуальне джерело доказів – це об’єкт матеріального світу, що містить у вигляді матеріальних або ідеальних слідів відомості про злочин та інші пов’язані з ним обставини, які підлягають доказуванню, котрі виявляють, закріплюють і досліджують суб’єкти кримінально-процесуального доведення у встановленому законом порядку з пізнавальною метою для прийняття законного рішення в кримінальній справі.
Як джерела доказів протоколи мають складну юридичну природу. Формування протоколів включає, з одного боку, віддзеркалення встановлених у процесі слідства фактичних даних про обставини розслідуваної події, а з іншого – відповідну процесуальну форму і встановлений для неї порядок фіксації і посвідчення змісту і результатів кожної слідчої дії. Тому слід підтримати позицію З.Т. Гулкевича про поліфункціональність протоколів. Цей висновок ґрунтується на результатах опитування 357 працівників досудового розслідування, вивченні матеріалів 569 кримінальних справ, а також досвіді слідчої роботи .
КПК України дає більш загальне та більш широке поняття протоколів слідчих та судових дій як доказів. Ст. 82 КПК України визначає: «Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи». Таким чином, за законодавством України до доказів відносяться протоколи всіх слідчих дій, а перелік таких залишається відкритим.
Поняття протоколу сформульовано у п. 20 ст. 32 КПК: Протокол — документ про проведення слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки. Потрібно зазначити, що визначення поняття «протоколу», закріплене в п. 20 ст. 32 чинного КПК, не є повним та універсальним. Воно, зокрема, не охоплює протоколи, у яких фіксуються результати іншої процесуальної і оперативно-розшукової діяльності. Виходячи з цього, пропонується доповнити проект КПК визначенням: «Протокол – це кримінально-процесуальний документ, у якому в установленому законом порядку описуються і посвідчуються зміст і наслідки будь-якої дії, що здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором або судом». Це даватиме можливість складати універсальний документ до прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а також під час фіксації фактичних даних у ході оперативно-розшукової діяльності.
З огляду на загальні вимоги КПК України про те, що протоколи слідчих дій є джерелами доказів тільки за умов дотримання правил їх оформлення. У ряді випадків, з дотриманням тих же процесуальних правил, слід завершувати фіксацією певні фрагменти слідчих дій і використовувати в доказуванні закріплену таким способом інформацію. Подібні обставини можуть виникати під час виконання слідчої дії коли настає темрява, погіршуються погодні умови, починає діяти непереборна сила, а також у випадках переривання довготривалих слідчих дій.
Ряд вчених-процесуалістів (М.М. Михеєнко, В.Я. Дорохов, К.Ф. Гуценко, Л.Т. Ульянова та ін.) вважає, що не можна визнати самостійними доказами протоколи допитів свідків, потерпілих, обвинувачених, протоколи очних ставок, зважаючи на те, що ці протоколи є лише фіксацією показань зазначенних осіб. Проте, немає підстав виключати з числа доказів протоколи допитів, очних ставок та ін., бо в них містяться відомості, що мають значення для встановлення обставин справи і входять до предмета доказування по кримінальній справі.
Позбавлені достатньої аргументації доводи С.А. Шейфера, П.А. Лупінської, Л.Д. Кокорєва, М.П. Кузнєцова та ін., згідно з якими усі матеріали, одержані внаслідок використання науково-технічних засобів при проведенні слідчих дій, є додатками до протоколів, що мають самостійне доказове значення. Деякі науковці наводять додаткові аргументи на користь того, що такі матеріали не можна називати додатками до протоколу, бо вони являють собою саме протокол, лише виконаний за допомогою іншого засобу фіксації інформації.
Протокол вважається остаточно оформленим тільки після того, як всі учасники слідчої дії засвідчать повноту та правильність записів і підпишуть його.
Гарантією забезпечення достовірності інформації, яка залучається у сферу кримінального процесу згідно з правилами ст. 66 КПК України, може служити складання відповідного протоколу.
Список використаної літератури
- Білоусенко В.Г. Виклад доказів у мотивувальній частині вироку // Вісник Верховного Суду України. — 2009.— № 2.— С.32-34
- Іщтко І Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду доказів у кримінальному судочинстві//Право України. — 2008.— № 5.— С. 78-81
- Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб, -К.: Юрінком Інтер, 2009. - 576 с.
