Знаки для товарів і послуг. Порядок визнання знаку добре відомим
Владислав Ященко, юрист, аудиторська компанія "Престиж-Аудит"
Ще в давнину була потреба позначати товари за допомогою знаків, щоб відрізняти подібні товари різних майстерень. Давні греки, єгиптяни, римляни використовували ярлики ремісників та художників, які вказували у якому місті або у якій майстерні було вироблено товар. При спорудженні будівель будівельники ще до нашої ери врізали в побудовані об'єкти фірмовий кам'яний знак. Археологи знаходять багато підтверджень цьому факту. Майстри ставили свій знак на глиняних горщиках. Клеймо виробника ставилося на тканинах і зброї; на художніх творах, картинах, іконах майстри ставили свій підпис. Це були древні прототипи сучасних торгових марок. Власне, так і з'явилося, а потім було узаконено поняття "Торгова марка". Цікавий той факт, що торговими марками практично завжди були символи або зображення, оскільки велика частина населення була безграмотною і не могла прочитати словесне позначення.
У сучасному законодавстві існує поняття «знаки для товарів і послуг», що на законодавчому рівні визначається як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Виходячи з поняття наведеного у сучасному законодавстві України ціль таких явищ як «торгова марка», «знак для товарів і послуг» є незмінною з часів їх виникнення.
Проте, як незмінною залишилася їх мета, такою ж незмінною й залишилась практика різних способів махінацій із знаками для товарів і послуг. Задля забезпечення прав користуватися знаком та його правової охорони з боку держави необхідно пройти систему реєстрації. Проте, в деяких випадках, а саме випадку відомості, реєстрація знаку для товарів і послуг не є необхідною. У цьому випадку достатньо рішення суду або Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання знаку для товарів і послуг добре відомим. З моменту винесення судом або Апеляційною палатою такого рішення знаку надається така сама правова охорона, якби цей знак був заявлений на реєстрацію. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначає певні фактори, які впливають на визнання знаку добре відомим:
- ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства;
- тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака;
- тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується;
- свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами;
- цінність, що асоціюється зі знаком.
В дослідженнях щодо загальновідомості знаку переважно використовуються кількісні методи, за допомогою яких вирішуються наступні дослідницькі завдання:
- Визначення рівня знання серед споживачів знаку для товарів та послуг;
- Визначення рівня ретроспективного знання серед споживачів знаку для товарів та послуг;
- Знання підприємства-виробника і регіону походження продукту, маркірованого певним позначенням, знаком для товарів та послуг;
- Експертні оцінки автентичності знаку для товарів та послуг.
Важливе, практичне значення набувають соціологічні дослідження знаків та використання їх як доказової бази при процесі визнання знака добре відомим в Україні. І це є досить логічним, оскільки кожного дня споживач стикаючись з величезною кількістю знаків, брендів, позначень формує певну думку про них. І очевидно, що винесення правильного рішення щодо того чи іншого знаку залежить саме від цієї думки. Законодавство України, а саме Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності прямо визначає що:
- дослідження проводяться тільки дослідницькими організаціями, які спеціалізуються в галузі проведення соціологічних або маркетингових досліджень;
- опитуванням має бути охоплено, принаймні, шість населених пунктів різних географічних регіонів України з кількістю населення не менше 500 тис. При цьому переважним є опитування в містах, таких як Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Інші населені пункти визначаються, виходячи з характеру діяльності власника знака з виробництва товарів і/або надання послуг;
- кількість опитуваних повинна відповідати цілям об'єктивності опитування, у зв'язку з чим їх максимальна кількість не обмежується, а мінімальна має бути не менше 500 опитуваних у будь-яких двох населених пунктах і не менше 125 - у кожному іншому населеному пункті;
- опитування стосовно доброї відомості знака повинно бути репрезентативним для населення всієї України та проводитися з урахуванням "цільової аудиторії";
- опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для продукції виробничо-технічного призначення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції даного виду і належать до виробничих, торгових та інших ділових кіл;
- опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного споживання, має проводитися серед так званих середніх споживачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріального стану, а також серед фахівців відповідних галузей промисловості, торгівлі.
До суттєвих елементів доказової бази можна віднести ті дані, які свідчать про тривалість знаходження товарів, маркованих знаком на світовому ринку, на ринку України. Наприклад, у справі щодо визнання знаку «LEXUS» добре відомим в України такими даними були зокрема, обкладинки низки українських видань, на яких була зображена продукція під вказаним знаком. Також до цього списку можна віднести і інтенсивність використання знаку, його реклама у засобах масової інформації, використання та підтримка у мережі Інтернет і т.д.
В Україні існує два шляхи визнання знаку добре відомим: через рішення Апеляційної палати та через суд. При обох варіантах знаку надається статус «добре відомого» з дати, на яку він став добре відомим, а не з моменту винесення рішення щодо визнання його добре відомим.
Щодо охорони права на знаки для товарів і послуг, то Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.
Список використаної літератури:
Список використаної літератури:
- Право інтелектуальної власності: науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України/ М.В. Паладій, Н.М. Мироненко, В.О. Жарова. – К.: Парламентське вид-во, 2006.
- Основи інтелектуальної власності: навч. Посіб./ Андрій Олексійович Бояр. – Луцьк: Волин. Нац.. ун-т. ім.. Лесі Українки, 2010
- Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.
- Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.2. - 640 с.
- Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.96 року.
- Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.03 року.
- Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.
- Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
- Законодавство про інтелектуальну діяльність: Збірник нормативних актів. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 798 с.
- Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Частина 1./ Керівники авторського колективу та відповідальні редактори проф. А.С. Довгерт, проф. Н.С. Кузнєцова. – К.: Юстініан, 2005
