11 років безправ'я та переслідувань: як ситуація з правами людини в анексованому Криму наближається до критично низького рівня.
З моменту анексії півострова одним із перших заходів Російської Федерації було ліквідування незалежних медіа та арешт журналістів.
Ситуація з правами людини в тимчасово окупованому Криму була складною ще до початку повномасштабної російської агресії і з кожним роком погіршувалася. Однак дослідження обмеження прав і свобод після 24 лютого 2022 року свідчить про те, що на півострові встановлено режим справжнього терору щодо місцевих жителів.
Досліджуйте ключові події, статистику та тенденції в області прав людини на тимчасово окупованих територіях у нашому оглядовому матеріалі, присвяченому Дню спротиву окупації Криму.
"СПЕКОТНІШЕ" ЗА ЕРИТРЕЮ
За нещодавніми даними Freedom House, що аналізують дотримання політичних прав і громадянських свобод у різних, зокрема невизнаних, регіонах, Крим отримав зниження оцінки з 4 до 2 балів з можливих 100. Це означає, що згідно з цим рейтингом, рівень свобод на цій території виявився нижчим, аніж у Північній Кореї чи Еритреї.
Ці висновки не виглядають як перебільшення, адже щодня українські правозахисники документують нові випадки воєнних злочинів, злочинів проти людяності та інші порушення прав людини, які здійснює окупаційна влада щодо цивільних громадян на захопленому півострові. Ми зосередимося лише на найбільш серйозних і загрозливих випадках.
НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗНИКНЕННЯ
Серед актуальних тенденцій, які викликають серйозне занепокоєння, слід виділити зростання і, так би мовити, легітимізацію практики насильницьких зникнень. Це питання стосується десятків випадків, які фіксуються щороку. Деякі з них закінчуються лише тривалими, багатогодинними допитами в підвалах ФСБ. Наприклад, минулого року 61-річна Едіє Муслімова, редакторка кримськотатарського дитячого журналу "Арманчыкъ", провела 36 годин без перерви, намагаючись пояснити ситуацію в рамках перевірки анонімного повідомлення.
Водночас доля не менше ніж 14 кримчан, які були викрадені з моменту початку повномасштабного вторгнення, залишається загадковою, адже встановлено, що до їх зникнення причетні російські силові структури. Особливо варто звернути увагу на те, що серед викрадених є вісім жінок. Поліція не здійснює належних розслідувань цих злочинів, прокуратура не вбачає в цьому жодних порушень, а ФСБ стверджує, що її слідчі не займаються кримінальними справами стосовно цих осіб.
ГРОМАДЯНСЬКІ ПОЛОНЕНІ
Правозахисники мають відомості про деяких осіб, яких було викрадено і яких утримують в ізоляції, без можливості зв'язку з зовнішнім світом, у спеціальному слідчому ізоляторі ФСБ, відомому як "двійка" або СІЗО-2 у Сімферополі. Саме сюди, після початку повномасштабного вторгнення, масово переводили викрадених цивільних осіб з окупованих територій Херсонської та Запорізької областей. Правозахисникам вдалося ідентифікувати понад 150 волонтерів, журналістів, активістів, лідерів місцевих громад та просто патріотично налаштованих громадян, які були ув'язнені в СІЗО-2 Сімферополя без висунення звинувачень, без визначеного терміну утримання під вартою та без можливості зв’язатися з родичами чи адвокатами.
Відомо, що умови утримання у "двійці" є нелюдськими через систематичне побиття та катування цивільних полонених, а також продумані моральні приниження, які мають на меті психологічно зламати арештантів. Так ув'язнених готують до "співпраці" з ФСБ, представники якої поступово фабрикують кримінальні справи проти викрадених українців. Але, за оцінками правозахисної ініціативи "Крим.Пошук", щонайменше 105 осіб уже третій рік перебувають у неволі без жодних звинувачень. Як, наприклад, голова Голої Пристані Олександр Бабич.
ШПІГУНОМАНІЯ – це термін, що вказує на сильну пристрасть або захоплення шпигунською діяльністю.
Тих, кому, так би мовити, "пощастило" усе ж стати фігурантами кримінальних справ, найчастіше російські силовики звинувачують у шпигунстві, державній зраді або тероризмі. Наприклад, нещодавно окупаційний суд ухвалив вирок Анні Єльцовій, студентці з Херсона, яку викрали в грудні 2022 року і майже два роки тримали в Сімферополі в повній ізоляції. Два тижні тому її визнали винною в шпигунстві й позбавили волі на 10 років, проте досі не відомо, чи розглядав суд факт незаконного утримання в жорстких умовах протягом двох років. Такі судові процеси зазвичай проходять у закритому режимі, а незалежний адвокат не має можливості потрапити в таку справу або не може розповісти, що відбувається в суді, через зобов'язання зберігати державну таємницю.
Проте у співпраці з українською розвідкою звинувачують не лише цивільних полонених, які були викрадені на новоокупованих територіях і перевезені до Криму, а й мешканців півострова. Кількість таких затримань, на думку кримських правозахисників, є приголомшливою. За підрахунками правозахисної ініціативи Irade, за 2023-2024 рр. тільки в публічному просторі було зафіксовано 74 повідомлення про затримання в Криму чергових "шпигунів", "диверсантів", "підривників" та "екстремістів". Але варто зазначити, що не всі затримання стають публічними, до того ж у деяких випадках ідеться відразу про арешт цілої групи осіб, як у справі сімферопольця Кирила Баранника, де фігурантами стали восьмеро людей.
Кількість випадків "шпигунства" виглядає надзвичайно високою. В період повномасштабного вторгнення в кримських судах було відкрито або зараз розглядають 52 справи, пов’язані зі шпигунством та державною зрадою. Для порівняння, за увесь час окупації до початку вторгнення таких справ було всього сім. Важливо зазначити, що ці дані не відображають повного масштабу репресій, адже значна кількість справ передається до російського військового суду в Ростові-на-Дону. Наприклад, справа Володимира Ананьєва, якого в 75 років судитимуть за його участь у підготовці замаху на Сергія Аксьонова — колаборанта, призначеного Кремлем керівником окупованого Криму, який вже багато років перебуває під міжнародними та українськими санкціями.
Нереалістичні масштаби "агентурної роботи" в Україні, які не зменшуються навіть під тиском ФСБ, виглядають як явна імітація з боку загарбників активних контррозвідувальних дій, спрямованих на досягнення надзвичайно високих показників. Це також має на меті створення атмосфери страху серед цивільного населення, аби люди боялися навіть робити власні фотографії, не кажучи вже про знімки ешелонів з військовою технікою.
Люди, які стали жертвами цього залякування, зокрема ті, хто відкрито висловлює проукраїнські погляди, отримують від 10 до 18 років ув'язнення. У російських тюрмах ці особи стикаються з додатковими утисками, катуваннями та серйозною нестачею медичної допомоги. За даними Центру прав людини ZMINA, більше 60 кримських політичних в'язнів вже потребують термінової медичної допомоги.
МІСЦЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ
Поряд із численними справами про шпигунство та зраду держави, також фіксуються інші форми переслідування кримчан за їх проукраїнську позицію. Наприклад, у Сімферополі до п'яти років ув'язнення був засуджений Микола Онук, який активно долучався до діяльності руху "Жовта стрічка". Цей рух символізує наявність ненасильницького опору окупації на тимчасово анексованому півострові.
Крім того, стає все більш поширеною практика впровадження нового російського законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за "дискредитацію збройних сил" агресора, що застосовується в разі вчинення таких дій двічі протягом року. На сьогодні стало відомо про дев'ять кримінальних справ, в рамках яких четверо обвинувачених отримали тюремні вироки. До цього слід також додати переслідування кримчан за звинуваченням в екстремізмі та неповазі до російських символів "воїнської слави". Наприклад, Євгена Шведа, який дотримувався проукраїнських поглядів, викрали, а згодом засудили до двох років ув'язнення через його ставлення до святкування Дня перемоги у "Великій вітчизняній війні".
ПОЛІТИКА РЕПРЕСІЙ
Слід підкреслити, що перераховані раніше десятки кримінальних справ становлять лише поверхневий шар політики правоохоронних органів, яка має на меті повне придушення будь-яких проявів проукраїнських настроїв або нелояльності до окупаційного режиму.
Ці явища можна умовно класифікувати на три рівні. На верхньому рівні знаходиться кримінальне переслідування найбільш активних громадян, які відкрито висловлюють своє ставлення до загарбників. Це ті політично обумовлені переслідування, про які згадувалося раніше.
На рівні середньої ланки силові структури здійснюють масові репресії за окремі (не систематичні) прояви підтримки України, що включає прослуховування української музики та використання кольорів національного прапора у повсякденному житті.
Репресії на середньому рівні мають форму цілого комплексу послідовних дій, до якого зазвичай входять побиття, обшук оселі, вилучення всіх гаджетів, затримання, складання протоколу, принизливий запис відео з вибаченнями, адміністративний штраф або арешт, розповсюдження принизливого відео в медіа та соціальних мережах разом з персональними відомостями, звільнення з роботи або перевірки бізнесу. На сьогодні можна говорити щонайменше про 1200-1300 таких випадків, і щодня їхня кількість зростає.
На більш низькому рівні, який охоплює значну частину населення окупованого півострова, формується загальна ворожість та агресивна поведінка щодо будь-яких проявів, які можуть бути розцінені як підтримка України. Виникнення агресивного ставлення до тих, хто виступає проти війни й підтримує українські цінності, є найзначнішим етапом у рамках політики придушення опору. Однак ці дії окупантів потребують детального аналізу. Єдине, що вже можна помітити, - це бездіяльність правоохоронців щодо незаконних дій, націлених на "українських ждунів", терміном, що використовується для опису кримчан з проукраїнськими поглядами.
ОГРАНИЧЕНИЯ ВОЛИ ВЫРАЖЕНИЯ
Такі репресивні заходи безпосередньо впливають на свободу висловлювання думок. Від початку анексії Криму одним із перших кроків стало знищення незалежних засобів масової інформації. Протягом першого року їхня кількість зменшилася на 88%. Протягом тривалого часу російські спецслужби вели боротьбу проти фрілансерів і громадських журналістів, використовуючи викрадення, тортури та фабрикацію кримінальних справ, як це сталося у випадках Владислава Єсипенка та Ірини Данилович. На сьогодні за ґратами перебувають 18 кримських журналістів, і цей список може незабаром поповнитися. Тиск на журналістів у цій сфері не обмежується лише кримінальними переслідуваннями.
Ще до початку повномасштабного вторгнення журналістам стало вкрай небезпечно висвітлювати значущі події, такі як стихійні акції протесту під судами, "вибори" або окремі пікети. Їх могли затримувати незаконно, часто відправляючи під арешт, ігноруючи їхні професійні обов'язки. З лютого 2022 року ситуація ще більше ускладнилася, адже стало небезпечно писати про все, що виходить за межі офіційного порядку денного. Яскравий приклад — переслідування редакції газети "Qirim" за публікацію виступу Генерального секретаря ООН, в якому обговорювалися порушення прав людини в окупованому Криму. Оскільки російські силовики вважали цю інформацію неправдивою, вони організували обшуки і затримали головного редактора та засновника видання, забрали кілька комп'ютерів редакції та наклали на них шість штрафів на загальну суму близько 8 тисяч євро.
Безмежні репресії викликають певну самоцензуру серед численних журналістів. У ситуації тотального закриття українських веб-сайтів і соціальних мереж, таких як "Фейсбук", "Інстаграм" і частково "Ютуб", а також у контексті ефективної боротьби з VPN-сервісами на захоплених територіях, фактично відсутні альтернативні джерела інформації, що могли б протистояти російській пропаганді.
РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
З моменту анексії Криму жителі півострова зіткнулися з серйозними обмеженнями не лише в праві вільно висловлювати свої думки, але й у можливості вільно практикувати свою релігію. Найбільш жорстокому переслідуванню піддалися кримські мусульмани, які є частиною політично-релігійної організації "Хізб ут-Тахрір". За даними правозахисників, в даний час 119 представників цієї течії знаходяться в ув'язненні, де їх звинувачують у тероризмі, а більшість вже отримали тривалі строки ув'язнення, які коливаються від 10 до 19 років. Декілька мусульман, зокрема Фархад Салієв, Сервер Алієв і Ісмаїл Шемшедінов, були нещодавно викрадені і досі залишаються зниклими безвісти. Крім того, минулого року окупаційна влада відчужила мечеть у громади "Алушта" та ліквідувала саму організацію. Дві релігійні школи (медресе) також були закриті, і представники іншої мусульманської організації, що входять до "Таврійського муфтіяту", зазнали аналогічних втрат. Окрім цього, силові структури регулярно проводять обшуки, затримання та арешти серед мусульман, які не підкоряються контролюваному з Москви кримському муфтію.
На другому місці за кількістю переслідувань опинилося релігійне об'єднання "Свідки Єгови". З 2017 року ця організація змушена була призупинити свої богослужіння в храмах через оголошення її діяльності забороненою на території Криму. Незважаючи на те, що "Свідки Єгови" намагалися дотримуватися російських законів, наразі відомо про 32 осіб, які стали жертвами кримінального переслідування. З них 11 уже отримали тюремні вироки, а 16 знаходяться під слідством або очікують на рішення суду.
Водночас представники Української православної церкви залишилися без усіх своїх культових споруд у Криму. Деякі з цих будівель були перепрофільовані для інших цілей, тоді як інші, як-от Хрестовоздвиженський храм в Євпаторії, були знищені за допомогою бульдозера.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ АДВОКАТІВ, ПРАВОЗАХИСНИКІВ І АКТИВІСТІВ
Після повномасштабного вторгнення кримський інститут незалежної адвокатури зазнав безпрецедентного утиску. Із 12 адвокатів, які постійно брали участь у політично мотивованих процесах та захисті інших прав місцевих мешканців, четверо були позбавлені ліцензій, четверо пройшли через адміністративні арешти, троє - через затримання та адміністративні штрафи, а один зазнав кримінального переслідування. Усе це призвело до значного скорочення інформації про стан тих чи інших судових процесів, а також суттєво обмежило нових потерпілих у можливості отримати якісний захист своїх прав. Деякі з адвокатів перестали взагалі братися за резонансні справи, пов'язані з діями ФСБ.
Окрім адвокатів, помітнішим став тиск на кримських активістів та правозахисників. Так, наприклад, двічі зазнавав адміністративних арештів та двічі штрафів Абдурешит Джеппаров, зазнали атак представниці правозахисного об'єднання "Кримська солідарність" Лутфіє Зудієва та Лілія Гемеджи, відбулася низка необґрунтованих обшуків у будинках багатьох представників кримськотатарського національного руху. Усі ці дії мали на меті скоротити кількість інформації про рівень репресій та стан прав людини в окупованому Криму.
ВЕЛИКІ ОБМЕЖЕННЯ
Тим часом ситуація з правами людини дійсно є дуже важкою не лише для активістів і журналістів, а взагалі для широких верств населення. На Керченському мосту і на адміністративному кордоні Криму проводяться постійні фільтраційні заходи - перевірка змісту телефонів, допити, огляд на татуювання. Час від часу в різних регіонах півострова відбуваються так звані антитерористичні навчання, під час яких повністю блокують населені пункти й мобільний зв'язок, після чого силовики проводять вибіркові обшуки, огляд транспортних засобів, перевірку телефонів. Кілька днів тому (22 лютого 2025 року) такі навчання відбулися в Сакському та Бахчисарайському районах і в Гурзуфі.
Унаслідок будівництва укріплень і розміщення військових частин фермери в північних та західних регіонах півострова зазнають серйозних втрат. Земельні ділянки, господарські споруди, а також готелі та кафе на узбережжі використовуються для цих цілей без будь-якої компенсації чи офіційних процедур. Одночасно активно триває процес "націоналізації" майна осіб, які нібито мають стосунок до "недружніх дій проти Росії". З початку вторгнення зафіксовано захоплення 1845 об'єктів, а цього року вже вилучено 720. На фоні такої політики багато підприємців змушені робити регулярні "добровільні" внески та пожертви на "Спеціальну військову операцію", брати участь у так званих виборах російських органів влади та різноманітних пропагандистських заходах, спрямованих на формування "патріотичної атмосфери".
"ЧМобілізація" можна перефразувати як "Мобілізаційний процес".
Одним із найбільш помітних випадків масових порушень прав людини стала часткова мобілізація, що відбулася у вересні-жовтні 2022 року в окупованому Криму. У деяких районах та селах були розгорнуті підрозділи "Росгвардії", а військові спільно з поліцією обходили домівки і вулиці, видаючи розпорядження всім, кого зустрічали, конфіскуючи телефони і примусово відправляючи до військкоматів. За різними оцінками, більше 23 тисяч кримчан стали жертвами цієї мобілізації. Проект "Груз 200" від редакції "Крим.Реалії" зафіксував 93 некрологи загиблих мобілізованих із Криму. Правозахисники з ініціативи "Трибунал.Кримський епізод" підкреслюють, що ця цифра не є остаточною, адже в майже половині випадків (48%) некрологів не вказано, яким чином загиблі опинилися на фронті — добровільно чи під примусом.
Окрім мобілізаційних заходів, з самого початку окупації російські військові активно призивають місцевих мешканців на строкову службу. Як повідомила голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, за останні 11 років через російську армію пройшло близько 40 тисяч кримчан. Примусовий характер призову підтверджується кількістю кримінальних справ, що були відкриті за ухилення від військової служби. Представники організації "Кримський процес" вказали, що з моменту окупації Криму до початку повномасштабного вторгнення в Україну, кримські суди розглянули 234 справи за статтею, що стосується ухилення від призову. А з 24 лютого 2022 року до 27 листопада 2024 року (дата публікації звіту) в судах було розглянуто або перебувало на стадії розгляду ще 259 справ. Особливе занепокоєння викликають повідомлення про відправлення кримських призовників безпосередньо до зони бойових дій. Проєкт "Груз 200" зафіксував 11 некрологів солдатів строкової служби, останній з яких був опублікований у січні 2025 року.
МІЛІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ ТА ВІДПОЧИНКУ
Водночас такі дії досі не зумовлюють помітного суспільного невдоволення. Це пов'язане як з жорсткими репресіями, так і з тотальною мілітаризацією системи навчання й загалом усіх сфер дозвілля. Майже в усіх школах є представництва різних молодіжних мілітарних організацій, а кількість членів молодіжного мілітарного об'єднання російського міністерства оборони "Юнармія" в Криму сягає 22 тисяч осіб. На постійній основі буквально всі кримські школярі долучені до написання листів російським військовим, збору допомоги для них, зустрічей із "ветеранами СВО", навчання навичок користування зброєю тощо.
Уся система позашкільної освіти, а також діяльність культурних і спортивних закладів націлені на "патріотичне виховання". Одночасно молоде покоління піддається індоктринації, що має на меті формування виключно російської ідентичності. Це викликає серйозні труднощі у процесі реінтеграції мешканців півострова після його деокупації та служить одним із аргументів проти відтермінування питання звільнення Криму на тривалий час.
