Археологія знищення: Як Росія присвоює нашу історію.

У 2014 році Сергій Теліженко зазнав втрати не лише свого дому, але й місця, де проводив дослідження. Він мешкав у Луганську та працював у Кримському відділенні Інституту археології України, де займався вивченням гірського Криму. Спеціалізуючись на неолітичному та енеолітичному періодах, Сергій щороку проводив півроку у археологічних експедиціях на півострові та кілька місяців на Луганщині.

Він також позбувся своїх колекцій. Тисячі артефактів, знайдених під час археологічних досліджень, зараз перебувають або в Луганському обласному краєзнавчому музеї, або в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також в Алуштинському історико-краєзнавчому музеї та Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику.

Зображення: надане Сергієм Теліженком.

Сергій Теліженко поблизу села Привітне, Крим, 2007

Вдалося вивезти лише незначну кількість матеріалів, і то завдяки вдалому збігу обставин.

— Це ж усі ці артефакти епохи кам’яного віку, ось так вони виглядають, — зазначає Сергій, показуючи пакет із кремнієвими уламками, які раніше слугували інструментами праці.

-- Прекрасні, але всі з каменю, -- жартує він. -- У 2013 році, після однієї з експедицій, коли я привіз до алуштинського музею свої знахідки, мені сказали: "Чому ви постійно приносите нам цей камінь? Візьміть щось інше". І я вивіз колекцію, яку знайшов на висоті 998 метрів під Чатир-Дагом.

Тепер вона в Інституті археології в Києві. Волею випадку в Києві опинився і ящик артефактів епохи Середньовіччя з мису Сотера, де Сергій також проводив дослідження.

Влітку 2014 року я планував вирушити в експедицію до Волині і взяв з собою частину матеріалів, оскільки саме їх обробляв. Наразі ці матеріали знаходяться в Національному музеї історії України. Проте колекція була значно більшою — під час розкопок ми вивезли майже цілу вантажівку артефактів, і всі вони залишилися в Криму. Ящик — це лише маленька частина всього. А все, що зберігалося в Луганську, я втратив повністю.

У той час, як Олександр Бутягін продовжував свої археологічні роботи в Криму після його анексії, здавалося, що жодних змін не відбулося. Наприклад, у 2022 році Мірмекійська археологічна експедиція виявила значну знахідку — 30 золотих монет, на яких були викарбувані імена Олександра Македонського та його брата Філіпа III.

Мандрівний замок Луганської ОУН_Б. Коли бібліотека йде до читача, а не навпаки

Системний злочин

З 2014 року до листопада 2025 року в Регіональному центрі прав людини було зафіксовано більше 1700 дозволів, наданих російською адміністрацією для проведення розкопок у Криму.

Тут працювали експедиції Інституту археології РАН, Інституту історії матеріальної культури, Державного Ермітажу, Інституту Археології та Етнографії Сибірського відділення РАН, Російський науково-дослідний інститут культурної та природної спадщини імені Д.С. Лихачова, Центр реставрації та збереження пам'яток, новоутворений в окупованому Севастополі Центр високотехнологічної та морської археології "Архайтек" та інші.

Фото: facebook/Спілка археологів України

Незаконні розкопки на території історико-археологічного музею-заповідника "Херсонес Таврійський" в анексованому Криму

З одного боку, до 2014 року російські археологи активно проводили розкопки в Криму, отримуючи необхідні дозволи від українських колег. Однак, після анексії півострова, вони, фактично не роблячи перерви, продовжили свої старі експедиції та взяли під контроль ті, які раніше курували українські науковці, зазначає Оксана Ліфантій. Вона додає, що лише невелика частина російських археологів утрималася від цієї діяльності, а ті, хто до 2014 року не мав досвіду роботи в Криму, раптом почали активно досліджувати цей регіон.

Протягом певного часу, коли виникала така можливість, Сергій Теліженко спостерігав за долею стоянок, які він досліджував. Деякі з них залишилися недоторканими як російськими археологами, так і забудовниками. Наприклад, певні стоянки поблизу Алушти досі не привернули уваги. Це виглядає майже як диво, враховуючи швидкість забудови в Алуштинському районі. Більше того, залишається під питанням, чи дійсно проводяться огляди земельних ділянок перед початком робіт, як це відбувалося раніше.

-- Бачите, в Криму відбуваються здебільшого так звані рятівні розкопки, прив'язані до великих будівництв. Хоча це у нас вони були б рятівні, а у окупантів вони руйнівні, -- каже науковець.

Будівництво федеральної траси "Таврида", що простягається на 250 км від Керчі до Севастополя, розпочалося в 2017 році. Для виконання робіт була створена спеціальна команда під назвою "Кримська новобудовна археологічна експедиція". У проекті взяли участь численні фахівці з різних російських наукових установ, кримських організацій, а також представники комерційних археологічних агентств з Криму та Краснодарського краю.

На ділянці знайшли понад 90 археологічних пам'яток від епохи мезоліту і до XIX ст. А загальна площа під розкопками становила більше 90 га. В Криму роботи таких обсягів і в такі стислі терміни проводили вперше. Самі археологи, які брали в цьому участь, розповідали, як дорожня будівельна техніка "практически дышала в затылок", і як вночі "в свете фар экскаваторов и тракторов" доводилось досліджували ділянки. Звісно з використанням важкої техніки, без якої швидко розкопати тисячі квадратних метрів складно.

Поки одне місце досліджували, інше знищували. Іронія долі полягає в тому, що в зоні піщаного кар'єру, де російські компанії без дозволу видобували пісок для будівництва дороги, виявилися 20 курганів і 450 м² некрополя Артезіан з давніми гробницями. Цим фактом обурювалися навіть їхні співвітчизники-археологи.

Однією з археологічних знахідок, виявлених під час будівництва "Тавриди", став некрополь римської епохи, відомий як "Фронтове-3". Протягом одного сезону досліджували 332 поховальні споруди. З цього місця російські археологи вивезли 20 тисяч артефактів, з яких 15 тисяч становили намиста. Крім того, серед знахідок були скляні та керамічні вироби, металеві фібули, підвіски, браслети, а також мечі, знайдені в могилах воїнів.

Зображення: світлина з Facebook-сторінки Дениса Яшного.

Денис Яшный

— Фактично, розкопки могильника тривали лише півроку, і досі продовжують публікувати матеріали про нього, — зазначає Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. — Але варто підкреслити, що це були дуже швидкі темпи. Для порівняння, під час експедиції в Червоному Маяку в Херсонській області за один польовий сезон досліджували лише три-п’ять поховань. І виникає запитання: чи все, що знайшли, ретельно вивчають? Як би там не було, нам потрібно усвідомлювати — те, що було розкопано росіянами, ми вже втратили.

Таким чином, про певну частину історії нам вже не вдасться отримати нову інформацію.

Подібна ситуація склалася і з будівництвом храмово-музейного комплексу "Новий Херсонес", який російські війська збудували всього за рік і вісім місяців, розташувавши його на відстані від античного городища "Херсонес Таврійський". Схоже, що їх метою було якомога швидше закріпити свою присутність на цій території, позначивши місце, де, за словами Володимира Путіна, "після хрещення князя Володимира розпочалося зміцнення централізованого російського держави".

Такі великі будівельні проекти, фінансовані значними коштами, слугують для формування міфу про те, що росіяни швидко та пишно відновили або збудували все. Цим вони прискорюють інтеграцію цих територій у своє культурне середовище, передаючи меседж, що все це завжди було їхнім, а України ніколи не існувало, -- зазначає аналітикиня Регіонального центру прав людини Ярослава Семенцова.

В рамках проекту "Новий Херсонес" було проведено розкопки на площі 22 гектари, що призвело до знищення численних археологічних залишків різних епох.

-- Дослідження цієї пам'ятки проходило настільки швидко, що важко навіть уявити, що це стосується такої важливої спадщини. Це не просто неприйнятний підхід до археології, а й серйозне порушення наукових методів, хоча вони намагалися подати свої результати як серйозні наукові досягнення, -- зазначає Оксана Ліфантій. -- І, крім того, вони оформили цю пам'ятку, яка має 200-річну історію досліджень, згідно з російським законодавством як нововиявлену. Це просто абсурд.

Російські дослідники заявили, що під час археологічних робіт виявили понад шість мільйонів артефактів. Ця новина викликала широкий резонанс в Україні. Проте, насправді, існує безліч подібних місць.

Зображення: з Facebook-сторінки Оксани Ліфантій.

Оксана Ліфантій.

В цілому мова йде про мільйони предметів. Те, що відбувається, не має аналогів в історії, хіба що можна провести паралелі з війнами на Близькому і Середньому Сході, коли пам'ятки зазнавали масштабних руйнувань. Тоді місцеві жителі займалися незаконними розкопками та продавали артефакти на чорному ринку. Однак прикладів використання нібито легальних методів археологічних досліджень у таких масштабах не існує. Це безпрецедентний системний злочин з боку Росії, що активно прогресує, -- зазначає науковець.

"Золото скіфів: повернення. Фотозвіт"

Вони готові

Інформація про те, що перші дозволи на проведення розкопок за російським зразком почали видавати в окупованих районах Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, з’явилася минулого року. Згідно з даними Регіонального центру прав людини, у 2025 році було отримано 53 відкриті листи з цими дозволами.

Але схоже на те, що наразі здебільшого йдеться не про академічні роботи, які проводяться несистематично. Основний фокус на виявленні археологічних об'єктів у зонах будівельних робіт.

На Всеросійському з'їзді археологів, який пройшов минулої осені, донецький археолог Олександр Колєснік, тепер старший науковий співробітник Інституту історії та матеріальної спадщини РАН, розповідав що так звана донецька влада в 2024 році отримала півсотні заявок на експертизу в зоні новобудов, зокрема від Крымского регионального центра археологических исследований, Института истории материальной культуры РАН, приватної компанії "Белгородская археологическая экспертиза", "Научно-исследовательского центра "Наследие Донбасса", засновником якої, власне, він і є.

Отже, певні роботи все ж виконуються, а гроші отримуються. У Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях активно діють кримські (та не лише) археологи, які отримують дозволи і займаються землеустроєм, здебільшого в інтересах інфраструктурних проектів, таких як залізниці та дороги. З науковою діяльністю в цих випадках не має нічого спільного, -- зазначає Сергій Теліженко.

Наприклад, з початку 2023 року почали регулярно з'являтися повідомлення про археологічні розкопки в межах заповідника "Кам'яна могила", що знаходиться у Запорізькій області. Це місце являє собою скупчення пісковика, в гротах і печерах якого збереглися малюнки (петрогліфи), залишені людьми від епохи палеоліту до Середньовіччя. Проте наразі немає жодних підтверджень того, що такі роботи дійсно відбувалися.

— Одним з помітних змін стало облаштування нової зони "Скіфський стан". Прокладені нові стежки, встановлені намети, — зазначає Ярослава Семенцева может быть перефразирована как "Семенцева Ярослава".. — Ми зафіксували ці зміни в ландшафті, і на їх основі маємо провести археологічні дослідження. Адже будь-яке втручання в пам'ятку, навіть якщо це всього лише укладання стежки, може призвести до виявлення археологічних знахідок. Якщо такі роботи дійсно проводилися, їх можна вважати незаконними. Наразі це не є системними розкопками, але представники окупаційної влади вже висловлюють наміри щодо таких дій.

Зображення: з Facebook-сторінки Регіонального центру прав людини.

Ярослава Семенцева может быть перефразирована как "Семенцева Ярослава".

У Луганській області не спостерігається значних інфраструктурних проєктів, зазначає Сергій Теліженко. Відповідно, археологічні організації не мають багато роботи, за винятком кількох дрібних проектів. Принаймні, аналізуючи сторінки так званого Міністерства культури та місцевих музеїв, який проводить науковець, можна зробити висновок, що нічого вражаючого не відбувається.

-- З усіх значних об'єктів можу згадати лише аграрне підприємство, розташоване на південь від Луганська. Під час його зведення Луганський обласний краєзнавчий музей провів дослідження кількох курганів, хоча заступниця директора музею зазначала, що їх там налічується понад десять. Це дає підстави припустити, що інші кургани, ймовірно, були знищені, -- роз'яснює він.

На початку 2022 року директор Інституту археології РАН Микола Макаров висловив думку, що ще не настав час для нових досліджень "новоросійських земель", зазначивши: "Але ми готові до цих робіт". Як зазначали місцеві ЗМІ, російські археологи вже мають певний досвід у "прийнятті справ". Однак досвід, пов'язаний із Кримом, на який вони натякали, не може бути безпосередньо перенесений на новоокуповані території через кілька причин.

"Зібрати вдруге таку колекцію неможливо". Як науковці з Херсона реалізували унікальну операцію порятунку наукового гербарію

Складний процес інтеграції

Якщо розглядати наукові дослідження в контексті поточних військових дій, то, на думку Сергія Теліженка, проведення масштабних археологічних розкопок на території Луганщини, Донеччини, Херсонської та Запорізької областей, ймовірно, не відбудеться. Це є першим чинником у цій ситуації.

По-друге, Росія зіткнулася з серйозними кадровими викликами. Як свідчить досвід окупації Херсона, небагато фахівців виявили бажання співпрацювати з російськими окупантами, зазначає Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. Якщо згадати ситуацію в Донецьку та Луганську 2014 року, то там також значна кількість людей покинула свої домівки. Хоча РФ ініціювала федеральні програми, щоб залучити молодь на новозахоплені території, їх популярність залишає бажати кращого.

Внаслідок цього в Криму значна частина музейних працівників перейшла до нових окупаційних організацій — музеїв, заповідників та інших установ. Тим часом місцеві археологи протягом багатьох років орієнтувалися на Москву.

На жаль, після 1991 року українська влада не надто активно займалася налагодженням здорових відносин з Кримом, що відображалося і в питаннях культурної спадщини. Наприклад, Республіканський комітет з охорони культурної спадщини не надавав жодних копій облікових документів на пам’ятки до Міністерства культури. Хоча, згідно з законом, він не мав на це зобов’язань, міністерство могло б проявити більше ініціативи в цьому напрямку. Більш того, були випадки, коли кримський філіал Інституту археології НАН України зберігав більш повні копії археологічних звітів, ніж ті, що були в Києві, — зазначає Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. — Павло Казарін дуже влучно підмітив: "Крим - це заповідник совєцького". А сфера культури стала заповідником совєцького всередині заповідника совєцького. Не пригадую, щоб у кримських музеях хоч якось намагалися впроваджувати музейну інклюзію, що б сприяла інтеграції Криму в загальноукраїнські процеси. Це, безумовно, підкреслює суттєву відмінність новоокупованих територій. Крим мав всі передумови для швидкого захоплення, інтеграції та децентралізації.

Ситуація в Донецькій і Луганській областях, які були окуповані в 2014 році, є досить складною і має свої особливості. З одного боку, Російська Федерація офіційно не визнала анексію цих територій. До проведення референдуму так звані ЛНР і ДНР діяли на основі власного законодавства у сфері культури, яке здебільшого залишалося в рамках українських норм. З іншого боку, незважаючи на це, наукові та культурні зв'язки з Росією в цих регіонах не були настільки розвиненими. В результаті, інтеграція цих територій у сферу культурної спадщини є значно складнішою у порівнянні з ситуацією в Криму.

З усіх територій без винятку можна виділити явище, відоме як супутні втрати.

Зображення: надане Сергієм Теліженком.

Міловський район Луганської області, розташований на межі з Росією, 2018 рік. Їжаки розташувалися на кургані, в той час як сам кордон проходив через цю групу курганів.

Використати, ліквідувати, видалити.

З 2014 року Сергій Теліженко працював у Волинському регіоні, мешкаючи в Луцьку, але не забував про свою рідну Луганщину. Він навіть планував знайти роботу в обласному краєзнавчому музеї, який переїхав до Старобільська, але вакансій там не було. Через два роки Сергій все ж повернувся до Луганської області та, спільно з Гельсінською спілкою з прав людини, взяв участь у моніторинговій експедиції вздовж лінії фронту для оцінки стану археологічної спадщини в умовах війни.

Тоді він проїхав через Станицю Луганську, Щастя та Новоайдарське, де помітив пошкоджені кургани, використані в військових цілях. Також він побачив зруйноване снарядами багатошарове поселення біля села Борівське, розташованого на березі Сіверського Дінця, яке колись досліджував. Подібні експедиції тривали до 2021 року.

Якщо порівняти ту ситуацію з сьогоденням, можна побачити, що ті ж самі проблеми стали значно більше і масштабніше. Окопи, траншеї, вирви та багато інших складнощів, -- ділиться своїми думками Сергій Теліженко.

Він показує лінії Суровікіна на карті з фортифікаційними спорудами, яку створив осінтер Bradly Afrcik, в районі Луганської області.

Ось тут проходить лінія, тут і тут. Це траншеї, ширина яких становить близько двох метрів, а можливо, й більше. Якщо, наприклад, взяти карту XIX століття, на якій відзначені кургани, і накласти її на сучасне супутникове зображення, можна легко визначити, які з них зазнали ушкоджень або були знищені. Наприклад, Біла гора в околицях Тошківки, яка сильно постраждала ще у 2015 році. А ось кургани, один-два з них, були під обстрілом.

Поруч розташована мезолітична стоянка, яку Сергій відкрив у 2015 році завдяки аналогічним вибухам, що вивільнили кремені на поверхні. Тут також можна побачити кілька курганів, у яких були облаштовані капоніри.

-- Таких прикладів можна навести багато, якщо уважно дивитися на мапи, і особливо, якщо добре знаєш місцевість. Як луганчанин я можу собі в голові скласти картину про ступінь пошкодженості. Він велетенський, -- каже археолог.

Кургани, які представляють собою насипи, використовувалися в історії як спостережні пункти чи позиції для піхоти та артилерії. Згідно з оцінками Кримського інституту стратегічних досліджень, з початку конфлікту в 2014 році до 2022 року було пошкоджено понад 1100 об'єктів культурної спадщини, з яких приблизно триста курганів знаходяться в Донецькій та Луганській областях. Ще близько ста курганів постраждали в Херсонській області тільки в 2022 році. Більшість курганів на правобережжі Херсонщини, що перевищують три метри, були використані російськими військовими в різний спосіб. У 2021 році, під час дослідження Запорізької області, Кримський інститут виявив, що близько 60 курганів потрапили до зони дій лінії Суровікіна.

Так само організація фіксує будівництво фортифікаційних укріплень у Криму з 2022 року. Інтенсивне їх зведення почалося після того, як українські військові затопили крейсер "Москва" і здійснили кілька рейдів на кримське узбережжя. На сьогодні лінія піхотних укріплень і капонірів для техніки тягнеться від Ор-Капи, Перекопа, до Ахтіара, Севастополя, там де колись були поселення греків. Жодних археологічних обстежень на об'єктах, які потрапили в зону інтересів російських військ, не проводять.

Фото: uacrisis.org

Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.

-- З цього ми можемо зрозуміти дві базові речі, -- каже Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. -- Спадщину, яка опинилася в окупації, росіяни або знищують, або використовують для власного гранднаративу, який у них століттями незмінний: православіє, самодєржавіє, народность. А що не вписується в це, просто стирають.

Після окупації Криму Росія почала так звану "реставрацію" Ханського палацу в Бахчисараї, яка по факту призвела до непоправних втрат. Єдиний збережений приклад кримськотатарської палацової архітектури, Велика ханська мечеть, зазнала чи не найбільшої шкоди. Там зняли автентичну різьблену стелю з горіхового дерева, знищили плафон із телячої шкіри, інкрустований золотом, зникла старовинна дерев'яна люстра.

Невідомі артефакти

Куди зрештою потрапляють розкопані росіянами артефакти (або вкрадені музейні колекції), ми можемо дізнатися тільки тоді, коли вони про це розповідають самі, коли публікують статті або експонують на виставках, каже Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. Приміром, досі достеменно невідомо, де зберігається колекція Херсонського краєзнавчого музею.

Якщо обговорювати матеріали, виявлені в Криму, то російська сторона стверджує, що вони нібито залишаються на півострові.

-- Але чи можна їм вірити? Ні. Я би формулював питання інакше. Чи все вони вивозять? Ні. Чи вони вивозять найбільш знакові речі? Вони вивозять ті речі, які вважають за потрібне вивезти дослідники, що розкопують об'єкти. Ну і класичний приклад -- розкопки в Старому Криму в 2016 році, коли знайшли керамічний водогін. Його частини напряму потрапили до колекції Ермітажу.

Але найчастіше циркуляція артефактів з Криму відбувається через реставраційні роботи, коли предмети вивозять до Москви чи Санкт-Петербурга, і там вони можуть залишатися нескінченно довго, або через організацію тимчасових експозицій, каже Ярослава Семенцова.

Один із недавніх проектів – виставка в Нижньому Новгороді, що відзначає 80-річчя пантікапейської експедиції під назвою "Пантикапей. З минулого у майбутнє". На цій виставці представлені різноманітні артефакти з колекцій Пушкінського музею, Ермітажу та Керченського музею.

Изображение: sammlung.ru

Виставка 'Пантикапей. Від минулого до майбутнього'.

З Керченського музею було вивезено 55 фрагментів кераміки, що належать до VII-VI століть до нашої ери, і які були знайдені під час археологічних розкопок у 2014 році. Після виставки в Нижньому Новгороді, експонати подорожуватимуть до інших міст. Чи повернуться ці артефакти назад? Навряд чи можливо сказати точно. Схоже на те, що ситуація може повторитися, як це було з виставкою "Золото Візантії" у 2023 році, де було представлено понад сотню предметів з колекцій Херсонеса Таврійського. З плином часу, за інформацією в ЗМІ, ця виставка з тимчасової дедалі більше набирала статусу постійної, — ділиться своїми думками аналітикиня.

Ми уважно стежимо за цими питаннями. Проте час від часу сліди втрачаються, і, звісно, про повернення експонатів ніхто не звітує. Через це підрахувати втрати вкрай важко, хоча щомісяця ми фіксуємо, як цінні предмети з різних наших музеїв поступово зникають.

В цьому році, приміром, у Москві планують провести виїздну виставку цінностей з фондів музеїв Луганщини до дня "воссоединения Донбасса і Новороссии с Россией".

Подібних заходів на території Росії і на окупованих територіях справді дуже багато. Експонують не тільки речі з Криму, але і з пограбованих вже після повномасштабного вторгнення українських музеїв.

-- Навіть якщо ці виставки нейтральні, без використання чітких формулювань про вєлічіє російської держави, по факту вони тим чи іншим чином ніби підтверджують, що Росія має право на демонстрацію цих речей. Хоча це не так, -- каже Оксана Ліфантій.

Виставки в Росії слугують не лише легітимацією грабунку, але й призводять до зникнення географічних прив’язок артефактів. Археологиня зазначає, що це особливо помітно на прикладі Ермітажу. У часи Радянського Союзу ще згадували Українську РСР як місце, де були знайдені експонати. У 1990-х роках в каталогах все ще можна було зустріти згадки про Україну як країну походження артефактів, хоч і менш виразно. Однак з початку 2000-х термін "Україна" практично зник, поступившись місцем розмитим географічним термінам, таким як Придніпров'я та Північне Причорномор'я.

Одним із значущих прикладів є виставка Ермітажа в Британському музеї під назвою "Скіфи: Воїни давньої Сибіру", що відбулася в 2017 році. На цій виставці були представлені артефакти з українських земель, які були вивезені до Росії ще в імперський період, при цьому без зазначення точних місць їхнього походження.

Exhibition titled "Scythians: Ancient Siberian Warriors," held in London in 2017.

Це свідома стратегія, яка сприяє розмиванню уявлень про походження предметів. Коли я ділилася цими думками з колегами, вони вважали, що я просто надто прискіплива і маю завищені вимоги. Але це питання музейної етики. Кожного разу, коли мова йде про предмет, важливо точно вказувати його походження та географічні межі, в яких він знаходиться сьогодні.

"Скіфське золото": чому наша судова боротьба тривала так довго?

За межами зони

З того часу, як Сергій Теліженко втратив можливість працювати на розкопках у Криму та Луганщині, він почав шукати нові місця для досліджень на Миколаївщині, Івано-Франківщині, Рівненщині, в Білгород-Дністровському, на Арабатській стрілці та навіть в торфовищах поблизу білоруського кордону. "Я змушений був стати універсальним дослідником", – з усмішкою говорить він.

Проте це не свідчить про те, що ми припинили дослідницьку діяльність щодо Криму, Луганщини чи Донеччини. Вчені продовжують працювати з наявними матеріалами з архівів. Ми намагаємось отримати з них якомога більше, -- зазначає Сергій Теліженко.

Наприклад, тематика Луганщини та Донеччини залишається актуальною, зокрема завдяки вражаючій антропологічній колекції, що зберігається в Інституті археології НАН України та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Дослідники зосереджуються на вивченні життя катакомбників та племен середньої бронзової доби. Вони викопували дромос — вертикальний прохід, що вів до підземних приміщень або катакомб, де здійснювали поховання. Саме звідси походить термін "катакомбна культура". Окрім цього, існує міжнародний проєкт "Millways", ініційований Литовським університетом, який має на меті дослідити, яким чином і коли просо проникло з Китаю до Європи. Завдяки аналізу каменів на зубах та ізотопному дослідженню кісток людей епохи бронзи та раннього заліза, науковці можуть з точністю до ста років визначити, коли просо почало поширюватися на території сучасної України, яка виконувала роль транзитного маршруту.

Зображення: надане Сергієм Теліженком.

Дослідження, проведене в околицях села Шипилівка, що належить до Лисичанської громади Сіверськодонецького району, у 2018 році.

Проте варто зазначити, що нам критично бракує інформації, яку можна було б отримати з теперішніх окупованих регіонів Луганщини та Донеччини. У нас є свідчення про зрубну, катакомбну та ямну культури з цих місць, але більшість з них були вивчені ще в 1970-х і, зрідка, в 1990-х роках. На жаль, нових даних практично немає, -- зазначає Сергій Теліженко.

Поки українські дослідники залишаються відстороненими від археологічних пам'яток і музейних колекцій, російські науковці активно публікують свої роботи, спираючись на матеріали з окупованих територій. Це стосується не лише артефактів, які вони самі виявили, але й тих, що були знайдені раніше та потрапили до них разом із музейними фондами. І, як зазначає Оксана Ліфантій, їхні публікації нерідко з’являються у престижних європейських журналах, що викликає певне занепокоєння. В науковому середовищі все ще існує думка, що наука повинна залишатися поза політикою.

Зрештою, українські дослідники, які займаються, наприклад, вивченням античності, при подачі своїх статей у європейські наукові видання можуть натрапити на коментарі рецензентів на кшталт: "Чому ви не включили нові знахідки з Криму? Вони ж дуже релевантні". Або ж, готуючи поїздку на міжнародну конференцію, вони можуть дізнатися, що в редакційній колегії присутні представники Росії.

-- Тоді вони пишуть організаторам, що ці люди порушують законодавство, досліджують в Криму, а українці не мають права брати участь в таких подіях, -- каже Оксана Ліфантій. -- Наша академія наук і багато інших наукових установ мають пряму заборону на це. У відповідь отримують відписку про те, що це шановані колеги, вони проти війни. Тобто умовно ти маєш для захисту дисертації брати участь в міжнародних конференціях, маєш публікуватися в журналах, але при цьому зобов'язаний обирати події так, щоб серед організаторів не опинився бодай один росіянин.

Коли йдеться про те, чому Польща вирішила затримати Олександра Бутягіна, який раніше безперешкодно подорожував Європою, у неї немає чіткої відповіді. Існує надія, що це стане сигналом для польської археологічної спільноти про те, що вона не буде миритися з подібними ситуаціями.

У жовтні 2022-го я планувала відвідати масштабну конференцію в Греції, яка була перенесена через пандемію COVID-19. Організатори оголосили про участь значної кількості представників з Росії, -- згадує науковиця. -- Я написала відкритий лист до організаторів, вимагаючи не допускати їх до участі. Відповідь була в стилі: "Наука не має політичних бар'єрів, росіяни — наші партнери, а якщо вам це не подобається, не приїзджайте". В той час польські колеги вирішили бойкотувати конференцію через участь російських археологів.

Оксана вирішила, що все ж варто відвідати конференцію та порушити питання про незаконні розкопки, які проводять росіяни на захоплених територіях. Учасники заходу одностайно підтримали її ініціативу і домовились, що в збірнику статей конференції не буде розміщено матеріалів про знахідки з цих місць.

-- Коли я у колег з інших країн спитала, чому без українців не порушують ці питання, мені сказали: "Це ж ваші території і ваш обов'язок, а не наш. А коли ви піднімаєте, ми підтримуємо". Я точно знаю, що якщо Україна системно не буде цього озвучувати, то це забудеться. Це насамперед наше завдання, де тільки можна кричати про те, що це ненормально. Подібно до того, як роблять щоразу, коли в спортивних змаганнях намагаються протягнути російські команди: піднімати галас, декларувати свою позицію, що це не окей.

Якщо голосно заявити про проблему, то її помітять, погоджується Сергій Теліженко, який слідкує за основними європейськими археологічними спільнотами в соціальних мережах і активно коментує ці теми, коли вони виникають. Крім того, він є членом робочої групи при генеральній прокуратурі, що займається питаннями охорони культурної спадщини.

Процес триває, і санкційний список поступово розширюється. Хоча, можливо, варто було б його трохи очистити, зокрема, виключити вже померлих осіб. До того ж, прокуратура чомусь не проявляє активності щодо Луганської та Донецької областей, -- зазначає він. -- Можливо, це пов'язано з великим обсягом роботи, що стосується Мелітопольського музею, скіфського золота, Криму та Херсона, і до інших питань просто не доходять руки.

Але в тому і проблема, що культурна спадщина досі залишається полем небагатьох, каже Денис Яшний может быть представлен как Денис, обладающий ясным умом.. Не тільки в профільних органах виконавчої влади, але і в кожній з силових структур кількість людей, які займаються злочинами проти неї, можна порахувати на пальцях однієї руки.