Архітектор незалежності України: 88 років з дня народження В'ячеслава Чорновола.

Сьогодні, 24 грудня, 88 років тому народився В'ячеслав Максимович Чорновіл - видатний український дисидент, політик, журналіст і один із ключових діячів, хто заклав фундамент сучасної незалежної України

Його існування стало символом незламної боротьби проти тоталітаризму, а також відновлення національної ідентичності та охорони демократичних цінностей у сучасній Україні. Чорновіл не лише мріяв про незалежну Україну, він був готовий віддати все, щоб перетворити її на вільну та успішну державу. Про його життя та діяльність видатного українського політичного діяча детальніше розповість Еспресо.

В'ячеслав Чорновіл, зображення: з публічних джерел.

В'ячеслав Чорновіл з'явився на світ 24 грудня 1937 року в селі Єрки (на той час Київська область, а тепер Черкащина) в родині вчителів. Історична спадщина його родини налічувала кілька поколінь, які зберігали пам'ять про своє козацьке минуле.

Сім'я Чорноволів пережила важкі часи в радянську епоху, ставши жертвами репресій жорстокого тоталітарного режиму. У 1937 році був арештований дядько, брат батька, і його доля залишилася невідомою — він не повернувся з в'язниці. Батька також переслідували, що змусило родину постійно змінювати місце проживання, переїжджаючи з одного села в інше і шукаючи нові можливості для роботи.

Незважаючи на обставини, молодий В'ячеслав досяг значних успіхів у навчанні і в 1955 році завершив школу із золотою медаллю. Потім він вступив до Київського університету на факультет журналістики, де вже в студентські роки почали формуватися його антикомуністичні погляди. У 1960 році він з відзнакою захистив дипломну роботу, присвячену творчості Бориса Грінченка — автора, чия праця була заборонена на той час.

У період з 1960 по 1963 рік він працював на телестудії у Львові, проте швидко втратив цю посаду через свої політичні переконання. Важливим моментом у його житті стала акція протесту 4 вересня 1965 року в кінотеатрі "Україна" в Києві, де він виступав разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом проти арештів українських інтелектуалів. Ця подія стала початком його дисидентського шляху, адже влада почала активно переслідувати його за його погляди та ідеї свободи.

У 1967 році В’ячеслав Чорновіл видав збірку "Лихо з розуму", що містила документальні портрети двадцяти репресованих представників шістдесятників. За цю діяльність він отримав трирічний вирок до таборів. Загалом Чорновіл провів більше 15 років у в'язницях, таборах та на засланні, переживши три ув'язнення в 1967, 1972 і 1980 роках.

У суворих таборах Якутії витримував затяжні голодування у знак протесту. У короткі роки свободи, він також видавав підпільний "Український вісник", в якому фіксував політичні репресії, порушення прав людини та розвінчував радянську цензуру. Також Чорновіл став членом Української Гельсінської групи.

За його безперервну "антидержавну" активність КДБ присвоїло йому прізвисько "Невгамовний", як зазначає Історична правда.

В'ячеслав Чорновіл і Патріарх Мстислава в аеропорту Львова, 27 жовтня 1990 року, фото: uain.press

Після звільнення в 1985 році Чорновіл відновив активну громадську діяльність. У 1989 році став одним із засновників Народного Руху України за перебудову (пізніше - Народний Рух України), очолив його в 1992 році. Це була перша масова політичної організації, яка об'єднала мільйони українських національних активістів та демократів в часи розпаду СРСР у боротьбі за незалежність.

Саме Рух та його активісти змусили радянську владу почути голоси за суверенітет і незалежність. Чорновіл як лідер і публічний промовець пропагував ідею української мови, культури та політичної самостійності.

Чорновіл також виступав одним із ключових організаторів масових акцій, зокрема важливого заходу для пробудження української свідомості – "живого ланцюга" 1990 року, який протягнувся від Львова до Києва. Окрім цього, він активно сприяв проголошенню декларації про державний суверенітет, організації референдуму та, врешті-решт, здобуттю незалежності 24 серпня 1991 року. Його зусилля стали основою для формування сучасної української державності та відновлення національної ідентичності.

Діяльність Чорновола викликає асоціації з Лехом Валенсою: подібно до лідера польської "Солідарності", він сформувався в контексті опозиційного, антиімперського руху. Чорновіл пройшов через переслідування, тиск та боротьбу проти авторитарного режиму, ставши символом національного відродження. Як і Валенса, він звертався не до еліти, а до широких мас, поєднуючи громадянський протест із політичною стратегією.

Водночас у його постаті є риси і Вацлава Гавела - чеського інтелектуала й морального авторитета, який протистояв радянській системі та розбудовував національну державу.

Але якщо поляк і чех стали президентами, то Чорновола українці так і не обрали.

У 1990 році, під час перших незалежних парламентських виборів, він став народним депутатом України, а згодом обіймав посаду голови Львівської обласної ради.

Загалом у незалежній Україні Чорновіл був народним депутатом трьох скликань, лідером опозиції. У 1991 році балотувався в президенти, посівши друге місце з 23,3% голосів (після Леоніда Кравчука). Хоч Чорновіл користувався значною підтримкою частини суспільства (особливо на заході), але на той момент Україна ще не була готова до радикальних змін і націоналістичних програм у повному обсязі, тому він не здобув найвищої посади, адже чесно говорив, що нас чекають важкі часи, а не "золоті гори".

У 1990-ті роки Чорновіл висловлював незадоволення щодо режиму Леоніда Кучми, закидаючи йому корупційні прояви та підтримку проросійської політики. Він активно закликав до впровадження радикальних реформ, сприяння європейській інтеграції та відродження національної ідентичності.

Цікава подія сталася в 1991 році, коли його обрали гетьманом українського козацтва. Вже наступного року він здійснив хоча й символічний, але суттєвий крок для історії – скасував Переяславську угоду, укладену гетьманом Богданом Хмельницьким, яка на протязі трьох століть фактично підпорядкувала Україну московському впливу.

Перед виборами 1999 року Чорновіл знову мав можливість стати кандидатом на пост президента і дійсно міг скласти гідну конкуренцію Кучмі, оскільки у 1998 році його Рух посів друге місце на парламентських виборах. Проте, трапилася жахлива автомобільна аварія...

25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув у дорожньо-транспортній пригоді неподалік Борисполя, разом зі своїм водієм. Його машина зіткнулася з вантажівкою КамАЗ, яка, за незрозумілих обставин, маневрувала прямо на шосе.

Офіційна версія подій - дорожньо-транспортна пригода. Без проведення експертних досліджень, наступного дня після інциденту, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко оголосив, що це - нещасний випадок, і слідство не буде розглядати альтернативні версії.

Проте обставини навколо події викликають значні сумніви. Аварія сталася напередодні президентських виборів, на яких Чорновіл виступав як один із головних конкурентів. Багато людей, включаючи його соратників і фахівців, вважають це політично вмотивованим вбивством, яке мало на меті усунення небезпечного суперника. Тож і досі тривають суперечки щодо можливого фальсифікування доказів (існує версія, що Чорновола добили кастетом) і таємничого зникнення свідків (водій вантажівки швидко опинився на свободі і, здавалося б, зник). Справа неодноразово відновлювалася, але ясності в ній досі немає.

Хай там як, його похорони стали справжньою маніфестацією, якої Київ давно вже не бачив. Адже понад 200 000 людей вийшли попрощатися з ним у столиці України. Це засвідчило значення Чорновола для українців та його вагомої ролі у політичному житті країни.

Тож дійсно В'ячеслав Чорновіл - Герой України (посмертно), який залишив великий слід в історії країни. Його девіз: "Україна починається з тебе!" і до сьогодні актуальний у боротьбі за справжню свободу та демократію.