Боротьба за доступ до абортів у Шрі-Ланці
Цю статтю Мії Абеявардене вперше було опубліковано на Groundviews — нагородженому сайті громадянської журналістики в Шрі-Ланці. Далі представлено редаговану версію статті в рамках угоди про обмін контентом з Global Voices.
У країні, де аборти досі вважаються злочином згідно з колоніальними законами, що були прийняті в 1883 році, Шрі-Ланка вже тривалий час позбавляє жінок можливості здійснювати право на власне тіло. Нещодавно було запропоновано внести зміни до цих законів, щоб дозволити аборт у випадках, коли плід є нежиттєздатним. Цю ініціативу підтримала низка організацій, зокрема Коаліція за безпечні аборти Шрі-Ланки (SLSAC). Однак така обмежена реформа є явно недостатньою і виявляє глибші системні проблеми: виключення жінок із процесу ухвалення рішень, медикалізацію основних питань прав людини, а також продовження стигматизації та патріархального контролю над репродуктивним вибором жінок.
Цю ініціативу SLSAC зустріла з обережним оптимізмом, вважаючи її можливим першим кроком до створення більш справедливого і гуманного правового середовища. Однак коаліція чітко заявила про свою позицію: запропоновані зміни є надто обмеженими. Встановлення обмежень на доступ до аборту виключно через наявність смертельних вад у плоду не відображає реальних причин, чому жінки приймають рішення про аборт, таких як випадки зґвалтування, інцест, відсутність доступу до контрацепції, фінансові труднощі або просто бажання не продовжувати вагітність.
Запропонована реформа була створена за участю трьох медичних асоціацій: Асоціації сімейних лікарів, Асоціації акушерів-гінекологів та Асоціації педіатрів. Хоча їхня роль є значною, їхній вплив на формування цієї поправки викликає певні занепокоєння. Це свідчить про тривалу тенденцію сприймати аборт лише в межах клінічної перспективи, нехтуючи багатогранними соціальними, економічними та правозахисними аспектами репродуктивного здоров'я.
Найбільш вражаючим є те, що ці медичні установи діяли без залучення ключових учасників, таких як жіночі правозахисні організації, представники громадянського суспільства та Міністерство у справах жінок і дітей. Це виключення не лише свідчить про недоліки в комунікації, а й продовжує давню практику ігнорування жінок у процесах ухвалення рішень, що стосуються їхнього життя та здоров'я. Особливо тривожним є те, що майже всі учасники розробки цих рекомендацій – чоловіки, що підкреслює патріархальну традицію ухвалення законів, які стосуються жіночого тіла, без участі самих жінок.
Аборт є не лише медичною проблемою, але й питанням прав людини. Відмова у можливості перервати вагітність, особливо у випадках зґвалтування, інцесту або смертельних станів плоду, може бути прирівняна до жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження. Міжнародні правозахисні організації, зокрема Комітет ООН з прав людини, послідовно наголошують, що примушування осіб до виношування таких вагітностей порушує їхнє право на здоров'я, рівність та тілесну недоторканність. Прецедент у справі KL проти Перу 2001 року засвідчив це: суд постановив, що відмова 17-річній дівчині в аборті попри діагноз аненцефалії є порушенням її прав.
Адвокатка Уда Дешапрія зазначила, що криміналізація абортів означає, що жінки бояться переслідування навіть тоді, коли вони звертаються за медичною допомогою після аборту. Це призводить до затримок у лікуванні, а в деяких випадках -- до материнських смертей, яким можна було б запобігти. Стигматизація та правові бар'єри, пов'язані з абортами, не лише шкодять окремим людям, але й підривають здоров'я населення.
Незважаючи на заборону, аборти на Шрі-Ланці залишаються поширеним явищем. За результатами дослідження, проведеного в 2010 році, серед 665 жінок, які пройшли через процедуру штучного аборту, 71% уже знали про постачальника послуг до ухвалення рішення, а 69% отримали цю інформацію від друзів або родичів. Ці факти вказують на наявність неформальних мереж, на які жінки покладаються для отримання доступу до абортів, часто ставлячи під загрозу своє здоров'я і безпеку.
У останні роки можливість отримання лікарських засобів, таких як "Мізопростол", який є безпечним і ефективним засобом для медикаментозного переривання вагітності, призвела до істотного зменшення рівня материнської смертності від септичних абортів – з 13,4% у 2011 році до 4,5% у 2021 році. Проте ці досягнення залишаються вразливими через загрозу нових хвиль криміналізації, які змушують аборти переходити в тіньове поле.
Новий уряд Шрі-Ланки, обраний більшістю у дві третини голосів під обіцянки політичних і соціальних перетворень, схоже, відступає від своїх зобов'язань. Маніфест Національної народної влади (ННВ) від серпня 2024 року містив обіцянку виконати рекомендації Комісії з питань права 2012 року щодо розширення правових підстав для абортів, включивши до них зґвалтування та серйозні пошкодження плоду. Проте ці реформи залишаються вкрай недосконалими і неповноцінними, не відповідаючи реальним потребам жінок.
Мас-медіа, як правило, зосереджуються на заспокоєнні консервативних релігійних сил, уникаючи належної критики самого процесу внесення змін. Активіст(к)и та організації, що займаються захистом прав жінок, помітно відстуні в національних дебатах, а Міністерство у справах жінок і дітей фактично вийшло з гри. Дешапрія підкреслює, що мовчання ЗМІ та демонстративний прогресивізм влади, підсилений присутністю жінки на посаді прем'єр-міністра, призвели до зниження суспільної відповідальності.
SLSAC та союзні активісти чітко наголошують, що повна декриміналізація абортів -- єдиний шлях, який гарантує дотримання прав людини, забезпечує справедливість і повагу до автономії жінок. Декриміналізація означала б повне вилучення аборту з Кримінального кодексу та розгляд його виключно як питання охорони здоров'я -- такого, що може безпечно здійснюватися, навіть удома, завдяки сучасним медичним досягненням.
Не потрібно чекати на інфраструктуру, нову політику чи додаткові правила, щоб зробити цей крок. "Мізопростол" вже включений до переліку основних лікарських засобів ВООЗ, а допомога після аборту є частиною системи охорони здоров'я. Бар'єри для доступу існують не через медичні обмеження, а через моралізаторську політику, стигму та патріархальний контроль.
Сучасна програма контролю народжуваності в Шрі-Ланці не забезпечує належного охоплення багатьох жінок, зокрема самотніх та нецисгендерних осіб. Вона переважно орієнтована на заміжні цисгендерні жінки в контексті планування сім'ї. Це виключення призводить до зростання ризику небажаних вагітностей і ще більше підкреслює необхідність цілісного підходу до охорони репродуктивного здоров'я, включаючи доступ до послуг абортів.
Запропонована зміна є лише невеличким, символічним кроком, проте цього не достатньо. Жінки в Шрі-Ланці заслуговують на більше, ніж обмежені винятки та чоловіче домінування в процесах прийняття рішень. Вони мають право на автономію, гідність та свободу вибору. Як чітко підкреслила SLSAC, репродуктивні права є невід'ємними правами людини, і справжня репродуктивна справедливість може бути досягнута лише за умов повної декриміналізації абортів та активної участі жінок у розробці законодавства, що регулює їхнє життя.
Розмова має перейти від охорони тіл жінок до розширення їхніх прав і можливостей. До того часу реформи залишатимуться порожніми, а правосуддя недосяжним. Забезпечивши простір для голосів жінок, а не лише лікарів, політиків чи релігійних лідерів, Шрі-Ланка може нарешті почати виправляти шкоду, заподіяну законом, який віджив свій час і своє призначення.
