Чи буде в Україні легалізовано зброю для особистої оборони після інциденту зі стрільбою в Києві?

Після трагедії в Голосіївському районі Києва, де озброєний чоловік відкрив стрілянину по перехожих, дискусія про зброю для цивільних спалахнула з новою силою. Прихильники говорять про право на захист, опоненти -- про ризик нових трагедій. Фокус вислухав обидві сторони і з'ясував, чи готова Україна до такого рішення.

Після стрілянини в Голосіївському районі Києва, в результаті якої загинуло мінімум сім осіб, а понад десять отримали травми, в Україні знову активно обговорюється питання про право громадян на озброєну самооборону.

Питання легалізації короткоствольної зброї в Україні активно обговорюється протягом кількох років, але після початку повномасштабної війни громадська думка щодо цього питання стала більш прихильною.

Глава МВС Ігор Клименко заявив, що громадяни мають отримати право на збройний самозахист, зокрема із використанням короткоствольної вогнепальної зброї.

Міністр повідомив, що найближчим часом відбудуться експертні обговорення за участі народних депутатів, громадськості, журналістів і ветеранів. Їхнім результатом має стати фінальна версія законопроєкту про цивільну зброю.

Водночас у МВС наголошують: масових перевірок власників зброї проводити не планують. Натомість у межах розслідування теракту з'ясовують, як нападник отримав необхідні медичні довідки для продовження дозволу.

Нагадаємо, стрілець у Києві використовував легально зареєстровану зброю -- мисливську гвинтівку під пістолетний патрон.

У контексті трагедії питання легалізації короткоствольної зброї стало ще більш актуальним серед політиків. Деякі депутати вважають, що подібні події підкреслюють потребу у законодавчому врегулюванні прав громадян на володіння зброєю, в той час як інші заперечують доцільність пов'язувати цю трагедію з такими ініціативами.

Адвокат юридичної фірми OK Legal Віталій Коломієць зазначає, що в Україні право на самозахист уже встановлено на основному рівні законодавства, проте його реалізація в практиці викликає певні суперечки.

"Конституція (стаття 27) та Цивільний кодекс чітко закріплюють право на захист життя та здоров'я, яке є основоположним правом кожної людини. Проте необхідно усвідомлювати, що реалізація цього права часто може супроводжуватися заподіянням шкоди іншій особі, зокрема нападнику. Тут виникає важливе питання: чи буде така дія визнана злочином і чи понесе особа відповідальність за свої дії?" -- зазначає експерт у розмові з Фокусом.

На думку адвоката, ці аспекти регулюються Кримінальним кодексом, в якому є спеціальний розділ, що містить норми, відомі як "обставини, які звільняють від кримінальної відповідальності".

"Йдеться про ситуації, коли людина формально завдає шкоди, але з юридичної точки зору це не є злочином. Найперше -- це необхідна оборона", -- пояснює Коломієць.

Адвокат акцентує увагу на тому, що українські закони дозволяють захист від нападу, незалежно від того, чи є можливість уникнути його.

"В Україні діє підхід, який у міжнародній практиці називають "stand your ground" -- людина має право оборонятися, навіть якщо могла втекти чи уникнути конфлікту", -- каже він.

Окремо юрист акцентує увагу на ситуаціях, коли використання навіть летальної сили не призводить до юридичних наслідків. Зокрема, це стосується:

Крім того, закон допускає застосування сили в умовах крайньої необхідності або під час затримання злочинця, хоча в таких випадках важливо не перевищити межі необхідної оборони.

Разом з тим, як зазначив Коломієць, головною проблемою є брак стабільної практики застосування права.

"Норми є, але вони недостатньо відпрацьовані. Через це в суспільстві досі зберігається певна невизначеність щодо того, як саме вони працюють", -- каже він.

Обговорюючи питання так званої "легалізації" зброї, юрист рекомендує використовувати більш точні терміни.

"Мова йде, скоріше, про легітимацію, тобто про встановлення ясних і зрозумілих норм. В Україні насправді не існує окремого законодавства, яке б комплексно регулювало використання зброї для самозахисту," -- підкреслює юрист.

Він зазначає, що сьогодні цивільні можуть придбати зброю для полювання чи спорту, однак ці правила регулюються інструкціями МВС, а не законом. Водночас зброя для самозахисту фактично залишається обмеженою.

"Виникає парадоксальна ситуація: потужну мисливську чи спортивну зброю можна без проблем купити, тоді як інструменти, призначені виключно для самозахисту, залишаються недоступними. Це призводить до певного дисбалансу," — підкреслює він.

Адвокат підкреслює, що досвід початку великої військової агресії демонструє ситуацію, коли зброя активно надавалася цивільному населенню, в той час як законодавче регулювання з’явилося лише згодом. Він зазначає, що це яскравий приклад того, як спочатку формується практика, а вже потім держава намагається її систематизувати.

Щодо аргументів проти розширення доступу до зброї, юрист вважає їх обмеженими.

"Злочини вчиняються незалежно від того, яким чином була отримана зброя. Проблема не в інструменті, а в намірах. Навіть за найжорсткішого контролю повністю виключити такі випадки неможливо", -- зазначає він.

Він також додає, що посилення процедур отримання зброї не вирішує проблему, а лише робить її дорожчою.

Відповідно до слів адвоката, держава на даний момент не має ясного уявлення про те, як системно вирішити цю проблему. Кожна країна має свій власний досвід, і єдиного рішення, яке підійшло б усім, не існує. Однак, як зазначає експерт, основна проблема полягає в тому, що в Україні обмежується право добросовісних громадян на захист своїх інтересів.

На його думку, важливо надати людям справжній засіб для самозахисту, а не лише формальне право.

Коломієць підкреслює: законодавство часто орієнтоване на боротьбу з потенційними порушниками, а не на створення умов для законослухняних громадян.

"Ми постійно намагаємося писати правила для злочинців, замість того щоб дати можливість нормальним людям реалізувати своє право на самозахист", -- каже він.

Експерт також звертає увагу на проблему криміналізації самого факту володіння зброєю без аналізу намірів. Сьогодні за однією статтею можуть карати й добровольця, який зберігав зброю для захисту, і людину зі злочинними намірами. "Держава не завжди досліджує умисел.

Він вважає, що це призводить до спотворення в правозастосуванні й заохочує поверхневі кримінальні розслідування, замість того щоб зануритися у вивчення суттєвих загроз.

"Замість того щоб розбиратися в складних кейсах і встановлювати реальні ризики, часто простіше відкривати десятки формальних справ -- і це лише посилює правовий хаос", -- додає Коломієць.

Юрист вважає, що ситуація зі зброєю в Україні розвивається хаотично -- від повної відсутності регулювання до різких реакцій після трагедій.

"Ми постійно діємо із запізненням: не приймаємо законів тоді, коли це потрібно, а потім реагуємо вже постфактум. Замість системного рішення маємо рух від однієї крайності до іншої", -- каже він.

Коломієць підкреслює, що в Верховній Раді вже досить довго знаходяться на розгляді законопроєкти, зокрема ті, що стосуються декриміналізації зброї для самозахисту, проте їх досі не обговорюють.

На його переконання, важливо розпочати саме з цього - переглянути підхід до відповідальності за саму наявність зброї.

"Якщо людина має зброю для самозахисту і це підтверджується, це не має бути кримінальним злочином. Натомість увагу слід зосередити на реальних загрозах і намірах", -- вважає адвокат.

Григорій Усатий, фахівець у сфері кримінального права, підкреслює, що обіг цивільної зброї в Україні має формальне регулювання, проте сама структура цього регулювання є суперечливою, що призводить до правової невизначеності.

"Загалом, це питання вже має певне врегулювання, проте важливо звернути увагу на його реалізацію. Воно оформлене таким чином, що не узгоджується з логікою правової системи і часто залишається незрозумілим як для юристів, так і для звичайних громадян," -- зазначає експерт у коментарі для Фокусу.

За його словами, в даний час регулювання торгівлі зброєю здійснюється через підзаконний акт — наказ МВС №622, що діє вже протягом багатьох років і визначає процедури купівлі, реєстрації та контролю. Однак кримінальна відповідальність регламентується на законодавчому рівні — у Кримінальному кодексі.

"Спостерігаємо ситуацію, коли підзаконний акт визначає правила, тоді як закон встановлює відповідальність. У Кримінальному кодексі чітко вказується, що відповідальність настає за відсутності дозволу, передбаченого законом. Проте, відсутній сам спеціальний закон. Саме це і є правовою колізією", -- коментує експерт.

Він підкреслює, що, попри це, людей реально притягають до відповідальності за статтею 263 ККУ, яка передбачає до семи років позбавлення волі за незаконне поводження зі зброєю.

На думку Усатого, саме тому першочерговим кроком має бути ухвалення окремого закону про цивільний обіг зброї.

"Для досягнення ефективної системи контролю необхідно розпочати з фундаментального законодавства. Хоча інструкції вже існують і дозвільна система функціонує, без надійної законодавчої основи все це виглядає ненадійно," – підкреслює він.

Експерт підкреслює, що законопроєкт, який стосується даної теми, розглядається вже протягом кількох років, але основне питання — регулювання обігу короткоствольної зброї — досі не знайшло свого вирішення. Зокрема, учасники дискусії не можуть досягти консенсусу стосовно дозволу на її носіння.

"Навіть якщо всі погоджуються на те, що зберігання зброї в домашніх умовах є прийнятним, питання її носіння на вулиці продовжує залишатися суперечливим", — підкреслює експерт.

На фоні дебатів щодо можливого збільшення доступу до короткоствольної зброї Усатий попереджає про необхідність обережності в ухваленні рішень і акцентує на можливих ризиках для безпеки.

"Принцип дуже простий: більше зброї -- більше конфліктів, більше тяжких тілесних ушкоджень і більше смертей. Це прямий ризик ескалації насильства", -- наголошує він.

Експерт підкріплює свої слова статистикою: згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ, випадки злочинів із застосуванням вогнепальної зброї під час війни зросли в десятки разів у порівнянні з періодом до війни.

Він особливо акцентує на психологічному аспекті та на готовності людей використовувати зброю.

"Наявність зброї не гарантує, що людина зможе її використати. Є страх, шок, відсутність навичок. Трагедія в Києві показала, що навіть підготовлені правоохоронці іноді не діють у критичних ситуаціях, що вже казати про цивільних", -- зазначає він.

Усатий також розглядає можливі ситуації, що можуть виникнути внаслідок широкого озброєння громадян.

"В умовах стрілянини сторонні спостерігачі можуть не в змозі визначити, хто є агресором, а хто захищає себе. Це може спричинити безладні стрілянини та призвести до випадкових жертв," -- зазначає фахівець.

Він вважає, що додаткові небезпеки постають також внаслідок загальної ситуації в суспільстві під час війни.

"Наше суспільство переживає травми, зростає рівень напруги та агресивності. В таких обставинах вільний доступ до зброї без необхідних заходів безпеки може ще більше ускладнити ситуацію з внутрішньою стабільністю," -- зазначає він.

Експерт також ставить під сумнів ефективність чинної системи контролю, нагадуючи, що резонансні злочини нерідко вчиняються з легальною зброєю -- "Голосіївський стрілець" тому приклад.

"Справа полягає не лише в тому, щоб забезпечити доступ, але й в якості оцінки. Чи можливо насправді адекватно визначити психологічний стан особи? Чи існують системи для реагування на його зміни? На сьогоднішній день, на жаль, ні", -- підкреслює він.

На його Усатого, популярність ідеї озброєння цивільних частково пояснюється емоціями й популізмом.

"Складається враження, що наявність зброї гарантує безпеку. Проте в цивілізованих країнах захист забезпечують інституції — правоохоронні органи та армія, а не окремі особи", — підкреслює фахівець.

Він застерігає від спрощених рішень у складній ситуації.

"Якщо ми хочемо відповідати європейським стандартам, не слід замінювати державні інституції масовим озброєнням громадян. Необхідні комплексні рішення з чітко визначеними запобіжниками", - зазначає Усатий.

Нагадаємо, Фокус писав, що проти копів, які втекли з місця стрілянини, порушили кримінальну справу. Розслідування буде проведено об'єктивно та неупереджено, пообіцяв генпрокурор Руслан Кравченко.

Невдовзі з'явилася інформація про відставку Євгена Жукова, який очолював патрульну поліцію. На брифінгу він заявив, що готовий взяти на себе всю відповідальність за вчинки своїх підлеглих, які залишили місце інциденту.