Чорнобильський ліквідатор оскаржив скасування пільг на комунальні послуги через фінансовий стан родини — рішення суду.
Житомирський окружний адміністративний суд вирішив адміністративну справу, в якій особа, що постраждала від Чорнобильської катастрофи І категорії, подала позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Позивач вимагав визнати дії фонду неправомірними у зв'язку з припиненням нарахування і виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, а також зобов'язати відновити це надання.
Суд дійшов висновку, що припинення надання 50-відсоткової пільги на оплату житлово-комунальних послуг через перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї не відповідає вимогам законодавства, оскільки Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює такої умови для осіб І категорії.
Обставини справи
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію.
До 1 травня 2025 року він мав право на 50-відсоткову знижку на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Після скасування пільги, громадянин подав запит до Пенсійного фонду з проханням роз'яснити причини цього рішення та відновити пільгу.
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що надання пільги припинено з 1 травня 2025 року у зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу. При цьому відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року №389 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року №1553.
Не погодившись із такими діями, позивач звернувся до адміністративного суду. Він зазначив, що спеціальний Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає доходного критерію як умови для отримання зазначеної пільги особами І категорії. Крім того, рішення про припинення надання пільги йому не надсилалося.
Відповідач не подав свій відзив на позов у визначений термін, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, тому справа розглядалася в письмовому порядку на основі вже наявних матеріалів.
Судова позиція та результати розгляду справи.
Вивчаючи документи справи № 240/18016/26, суд перш за все акцентував увагу на тому, що стаття 46 Конституції України забезпечує громадянам право на соціальний захист. Спеціальним законодавчим актом, який регулює обсяги соціальних гарантій для осіб, які зазнали шкоди внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ.
Суд підкреслив, що відповідно до першої частини статті 20 цього Закону, особи, які належать до категорії 1, мають право на компенсації та пільги, які гарантує держава. Зокрема, пункт 11 цієї статті передбачає, що зазначені особи можуть користуватися 50-відсотковою знижкою на оплату за житло та комунальні послуги в межах норм, встановлених законодавством.
Суд підкреслив, що в 2015 році, відповідно до Закону №76-VIII, були внесені зміни до статті 22 Закону №796-ХІІ. Ці зміни передбачали, що деякі пільги, зокрема ті, які зазначені в пункті 11 частини першої статті 20, надаються лише у разі, якщо середньомісячний загальний дохід сім'ї не перевищує визначену межу.
Однак ці положення були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018. Відтак після ухвалення цього рішення у Законі №796-ХІІ більше не існує норм, які ставлять право осіб І категорії на пільги з оплати житлово-комунальних послуг у залежність від рівня доходу сім'ї.
Разом із цим суд проаналізував законодавство, яке регулює порядок призначення та виплати житлових пільг Пенсійним фондом України, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1041 від 16 вересня 2022 року, №373 від 17 квітня 2019 року та №389 від 4 червня 2015 року.
Суд підкреслив, що Пенсійний фонд підтверджував свої рішення, посилаючись на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", що передбачає використання доходного критерію для надання певних пільг особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Крім того, було згадано Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №389.
Оцінюючи ці доводи, суд навів правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з якими закон про Державний бюджет не може змінювати чи обмежувати права, пільги, компенсації та гарантії, встановлені іншими законами, а також не може запроваджувати додаткове правове регулювання у сфері соціального захисту.
Суд зазначив, що зміст пункту 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" фактично повторює норму, що була визнана Конституційним Судом України неконституційною у 2018 році. Крім того, ці положення не безпосередньо пов'язані з виконанням державного бюджету, а фактично обмежують реалізацію прав, гарантованих спеціальним законом. На думку суду, це суперечить статтям 95-98 Конституції України та статті 38 Бюджетного кодексу України.
Окремо суд звернув увагу і на положення постанови Кабінету Міністрів України №389. Він зазначив, що навіть буквальний аналіз пункту 2 цього Порядку свідчить про те, що його дія поширюється на визначені категорії осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, але не поширюється на осіб, які мають право на пільги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-ХІІ.
Більш того, суд підкреслив, що позивач є особою І категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тим часом, у самому Порядку №389 не згадуються особи І категорії серед тих, чиї права залежать від рівня доходу. На думку суду, застосування доходного критерію Пенсійним фондом щодо таких осіб не лише порушує принцип верховенства закону над підзаконними актами, але й суперечить суті самого Порядку №389.
Суд особливо підкреслив, що згідно зі статтею 8 Конституції України, в державі панує принцип верховенства права. Конституція є основним юридичним актом, а всі закони та інші нормативні документи повинні відповідати її положенням.
Додатково, суд звернув увагу на положення 1 та 6 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з якими лише закони України можуть визначати права і свободи громадян, їх гарантії, а також основи соціального захисту. У свою чергу, частина перша статті 20 Закону №796-ХІІ чітко зазначає, що компенсації та пільги для осіб, які належать до категорії 1, є гарантованими державою.
Суд також скористався третім пунктом статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, який stipulates, що якщо нормативно-правовий акт не відповідає Конституції України або законодавству, суд зобов'язаний діяти відповідно до акта, що має вищу юридичну силу.
У цьому випадку суд звернувся до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19. Верховний Суд підкреслив, що суди не мають права застосовувати нормативно-правові акти, які суперечать Конституції чи законам України, навіть якщо такі акти залишаються дійсними і не були оскаржені окремо. Тому при розгляді даного спору слід керуватися положеннями Закону №796-ХІІ, а не підзаконним Порядком №389, оскільки останній обмежує обсяг прав, які гарантує закон.
Суд особливо акцентував увагу на дослідженні Порядку №389. Він підкреслив, що навіть буквальний розгляд його пункту 2 свідчить про те, що цей Порядок застосовується виключно до певних категорій осіб, зокрема до окремих постраждалих від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, їхніх сімей та інших чітко вказаних груп пільговиків.
Водночас особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, у цьому переліку взагалі не зазначені. Таким чином, застосування Пенсійним фондом доходного критерію до позивача є не лише порушенням принципу пріоритетності закону над підзаконним актом, а й суперечить змісту самого Порядку №389, на який посилався відповідач.
При розгляді доказів у цій справі суд підкреслив, що згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на органи влади покладається обов'язок підтвердити законність своїх рішень та дій. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не змогло обґрунтувати законність припинення надання пільги.
У результаті суд повністю задовольнив позов. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язав Пенсійний фонд поновити нарахування і виплату 50-відсоткової пільги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
