День гідності та свободи: дата, що залишила відбиток в історії України.
21 листопада в Україні святкують День гідності та свободи.
Це свято було засноване для вшанування двох знакових моментів в новітній історії держави – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності, що відбулася в 2013-2014 роках.
Дата була обрана не випадково. Саме 21 листопада 2004 року в Україні стартували масові акції протесту після президентських виборів, результати яких громадяни визнали сфальсифікованими. А 21 листопада 2013 року розпочався Євромайдан — протест проти рішення тодішньої влади зупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
День гідності та свободи офіційно був заснований указом Президента України 13 листопада 2014 року. Основна ідея цього свята полягає у вшануванні тих, хто бореться за демократичні принципи, свободу, незалежність, європейський курс та право українського народу самостійно обирати своє майбутнє.
Що сталося 21 листопада в Києві?
Увечері 21 листопада 2013 року на майдані Незалежності почали з'являтися перші учасники протесту. Заклик до акції, який розповсюдив у соціальних мережах журналіст Мустафа Найєм, спонукав українців не бути байдужими до рішень уряду.
Спочатку це була скромна, мирна демонстрація. Приблизно дві тисячі осіб зібралися біля стели на Майдані Незалежності. Серед учасників можна було побачити журналістів, студентів, активістів громадських організацій та небайдужих киян. Вони закликали владу залишитися вірними європейському курсу України. Так почався Євромайдан.
Однак подальші події кардинально змінили характер протесту. У ніч проти 30 листопада спецпідрозділ "Беркут" жорстоко розігнав студентів на Майдані. Кадри побиття мирних демонстрантів облетіли країну. Це стало переломним моментом: замість кількох тисяч людей на вулиці вийшли сотні тисяч. 1 грудня відбулося масштабне Народне віче в Києві.
Запити протестувальників вийшли за межі лише євроінтеграції. Люди вимагали справедливості для винних у насильстві, відставки урядовців, припинення зловживань з боку влади та забезпечення прав людини.
У січні 2014 року, після прийняття так званих "диктаторських законів", конфлікт досяг нової хвилі напруження. На вулиці Грушевського спалахнули зіткнення. Найжорстокіші події відбулися 18-20 лютого, коли силові структури почали стріляти в протестувальників. У результаті загинули десятки людей, які згодом стали відомі як Герої Небесної Сотні.
22 лютого 2014 року Віктор Янукович покинув столицю України, у той же час Верховна Рада прийняла рішення про відновлення конституційного порядку та оголосила про проведення дострокових виборів президента.
Революція Гідності виявилася одним з найважливіших моментів у новітній історії України. Внаслідок цього події Росія анексувала Крим і розпочала військові дії на сході країни. Україна остаточно визначила свій європейський шлях, а боротьба за свободу та незалежність отримала новий, драматичний характер.
Яким життям дихав Харків у листопаді 2013 року
Харків активно долучився до подій. Що більше, перші акції на підтримку європейського вибору відбулися тут навіть раніше, ніж у Києві.
19 листопада 2013 року понад сотню харків'ян зібралися на площі Свободи біля будівлі обласної державної адміністрації. Вони вийшли з українськими та європейськими прапорами, плакатами й вимогами підписати Угоду про асоціацію з ЄС.
22 листопада відбувся перший великий харківський Євромайдан. Згодом основним місцем зібрань став майданчик біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Там проводили віче, виступали активісти, обговорювали події в Києві, організовували допомогу учасникам протестів. Харків'яни також вирушали до столиці, щоб підтримати Майдан.
Одночасно в місті розгорталися протистояння. Геннадій Кернес, який на той момент очолював місто, запропонував встановити огороджену конструкцію для новорічної ялинки на площі Свободи. Це, по суті, створило перешкоди для проведення масових заходів на центральній площі міста.
Харків сплатив свою ціну за Революцію Гідності. Серед тих, хто віддав життя за свободу, були троє харків'ян: Євген Котляр, Владислав Зубенко та Юрій Паращук. Всі вони загинули 20 лютого 2014 року в столиці України.
День гідності та свободи — це не лише позначка на календарі. Це символ того, що свобода не є вічною, а демократія вимагає активної участі громадян. 21 листопада ми вшановуємо тих, хто не злякався вийти на вулиці, захищати свої ідеали та боротися за краще майбутнє України.