"Коло прихильників Путіна" суттєво зміцнило свої позиції, але не здобуло перемоги: які загрози може принести новий парламент Румунії?

Нинішні парламентські вибори мали перезапустити політичну систему країну, розбалансовану роздробленістю чинної коаліції. Бухарест, 1 грудня 2024 року

1 грудня, у день, коли відзначається національна єдність, в Румунії триває електоральний процес: населення країни взяло участь у голосуванні на парламентських виборах.

Спочатку ці вибори не обіцяли нічого особливого, проте ситуація кардинально змінилася після першого туру президентських виборів, що відбувся тиждень тому.

Провал кандидатів від ключових партій, перше місце антисистемного та проросійського кандидата Келіна Джорджеску, але одночасно - вихід у другий тур лідерки Союзу порятунку Румунії (USR) прозахідної Елени Ласконі, могли суттєво вплинути на перебіг виборів до парламенту.

Зокрема, створивши ризики приходу до влади відверто проросійських сил.

З іншого боку, результати парламентських виборів повинні дати більше інформації про можливий сценарій другого туру президентських виборів, що запланований на 8 грудня.

Беручи до уваги результати виборів до обох палат парламенту, можна сказати, що однозначних відповідей виявилося не так вже й багато. Натомість виникло ще більше запитань стосовно можливої коаліції, формування опозиції та призначення нового уряду.

Нинішні парламентські вибори мали перезапустити політичну систему країну, розбалансовану роздробленістю чинної коаліції, яка складалася з непримиренних суперників: Соціал-демократичної партії (PSD) та Націонал-ліберальної партії (PNL).

На парламентських виборах взяли участь 39 політичних партій та 19 організацій, які представляють меншини. Загальний відсоток виборців, які проголосували, становив 52,33%, що є досить високим показником і приблизно дорівнює явці під час першого туру президентських виборів.

Трохи пояснень: румунський парламент є двопалатним і складається з Сенату (136 місць) та Палати депутатів (330 місць).

Виборча система під час парламентських виборів є пропорційною, а поріг для партій складає 5% загальнонаціональних голосів або щонайменше 20% голосів у чотирьох виборчих округах.

Виборчі альянси повинні подолати вищий поріг, а саме 8% для двопартійних альянсів, 9% для трипартійних і 10% для багатопартійних альянсів.

У випадку таких результатів, до нового складу парламенту Румунії потраплять представники семи політичних сил.

У цьому контексті йдеться про вже згадувану Соціал-демократичну партію (PSD, 23,04%), проросійський Альянс за об'єднання румунів (AUR, 18,01%), а також ще одного члена коаліції - Національну ліберальну партію (PNL, 14,55%). Серед учасників також можна виділити Союз порятунку Румунії (USR, 11,86%), чия лідерка має значні шанси стати новим президентом, і Демократичний союз угорців Румунії (UDMR, 6,58%). Крім того, в політичному спектрі присутні дві антизахідні партії: SOS (7,45%) та Партія молодих людей (POT, 6,12%).

Важливо підкреслити, що наведенні відсотки відображають рівень підтримки, отриманий кожною з партій під час виборів до Сенату. Проте варто зазначити, що різниця з виборами до Палати депутатів є незначною, і її максимальний показник становить 0,8%.

Аналізуючи результати парламентських виборів цього року в контексті виборів 2020-го, можна виявити суттєві зміни в складі парламенту та його ідеологічній конфігурації.

На відміну від 2020 року, число представлених політичних партій зросло з 4 до 7, що значно ускладнює процес створення коаліції.

Схоже, що час домінування двох основних політичних сил – націонал-ліберальної та соціал-демократичної партій – залишився в історії. Попереду нас чекає різноманітніший склад парламенту та ускладнені моделі формування коаліційної більшості.

Позиція PSD як провідної сили в голосуванні залишається незмінною, проте відзначається зниження підтримки на 5%.

Результати PNL виявилися ще менш втішними: націонал-ліберали зазнали втрати приблизно 10% голосів, внаслідок чого їм не вдалося зайняти навіть друге місце.

Головне пояснення цього - виборцям не сподобалось те, що партії, які тривалий час були антагоністками, у поточному складі парламенту вирішили об'єднатися у велику коаліцію.

Виборці націонал-ліберальної партії не змогли простити своїй політичній силі цього вчинку.

Не випадково на президентських виборах ані Ніколає Чука, лідер PSD, ані Марчел Чолак, голова PNL, не змогли потрапити до другого туру. Це призвело до того, що обидва керівники вирішили піти у відставку, що, безумовно, позначилося на результатах їхніх партій.

А перед тим - підписали заяви про відмову від коаліції однієї партії з іншою.

Чи існують у новому парламенті різні варіанти?

Виглядає так, що це призведе до значних труднощів, оскільки популісти наступають на п’яти як системним, так і мейнстримним політичним силам.

Збільшення відсотка популістських та ультранаціоналістичних партій у парламенті є неприємним, але очевидним трендом.

За підсумками цих виборів загальний показник популістських партій збільшився в три рази.

Тобто - з 9% у 2020 році до 30% у 2024 році. Ба більше, чотири роки тому єдиною такою партією була AUR під керівництвом Джордже Сіміона. Нині до нього долучилися SOS Діани Шошоаке та POT Анамарії Гавріле.

Результати Партії молодих людей (POT), що з невеликим відсотком змогла пройти виборчий бар'єр, є ще одним тривожним індикатором. Ця політична організація заявляє про свою підтримку традиційних і християнських цінностей.

Фактично, POT виступає як ультранаціоналістична, популістська та антизахідна політична сила, подібна до SOS. Це підтверджується її підтримкою кандидата в другому турі президентських виборів - антизахідного Келіна Джорджеску.

Безсумнівно, що в парламенті партія POT сформує "єдиний фронт" зі своїми ідеологічними союзниками AUR та SOS. Об'єднавшись, вони складуть не менш ніж третину складу парламенту.

Формування коаліції в рамках нового парламенту виглядає вкрай складним викликом.

Зокрема, враховуючи зростаючі конфлікти всередині коаліції PSD-PNL, які набували все більшої інтенсивності протягом минулого року.

Хоча деякі члени соціал-демократів і лібералів висловили намір "перейти в опозицію", єдиним способом уникнути політичного краху і можливого розпуску парламенту залишається об'єднання правлячої коаліції, що складається з трьох партій: PSD, PNL та USR.

Долучення будь-якої з цих партій до популістського спектра парламенту є вкрай малоймовірним, адже лише чотири з семи партій, що здобули місця в парламенті (разом із UDMR), підтримують євроатлантичні цінності, демократію, права людини та прогресивний розвиток Румунії.

Однак навіть із UDMR можуть з'явитися певні питання.

У недавні роки партія румунських угорців все більше проявляє ідеологічну схожість з "Фідес", політичною силою, яку очолює прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.

Якщо за попереднього очільника Марко Бела UDMR намагався дотримуватися нейтральних позицій і підтримувати політичні зв'язки з усіма політичними силами Угорщини, то за Гунора Келемена лояльність до "Фідес" суттєво зросла і на виборах 2022 року UDMR фактично агітував угорців Румунії за "Фідес".

Є підстави стверджувати, що політична сила, яка закликає угорців Румунії підтримувати "Фідес", має більш близькі ідеологічні зв’язки з популістськими рухами, ніж з традиційними проєвропейськими партіями.

Очевидно, що досягнення компромісу між політичними силами та формування альянсу більшості стане надзвичайно складним викликом, який також впаде на плечі новообраного президента.

Президент Румунії може виступати в якості посередника в переговорах між політичними силами для створення коаліції. Зокрема, в ситуаціях політичного безвиходу він має можливість запропонувати, наприклад, компромісну кандидатуру на пост прем'єр-міністра.

Але і тут є інтрига, бо хто ж стане президентом ще точно невідомо і парламентські вибори можуть позначитися на ситуації у другому турі голосування.

Варто сприймати результати партій, таких як AUR, SOS, POT, як потенційний показник розподілу сил у другому турі президентських виборів.

Електорат цих партій, цілком ймовірно, проголосує за антизахідного та ультраправого Келіна Джорджеску, оскільки їхні очільники вже встигли його підтримати.

Це свідчить про те, що кандидат, який виступає проти України, у фінальному турі може отримати не менше 30% підтримки виборців.

Зараз для Елени Ласконі надзвичайно важливо успішно налагодити діалог із керівництвом PSD, яке досі не висловило офіційної підтримки на її адресу, на відміну від PNL.

Але разом із тим заграванням з PSD їй треба не розлякати свій ядерний електорат, який, нагадаємо, постав з Руху порятунку Румунії - громадської ініціативи, яка постала з критиків PSD і з часом перетворилася на партію Союз порятунку Румунії.

Парламентські вибори 2024 року в Румунії, як і перший тур президентських, продемонстрували бажання виборців до різких і конкретних змін.

Відповіддю на чотирирічну роботу правлячої коаліції PSD-PNL стало тричі збільшене число популістів.

Тепер настав час для висновків і пошуку компромісів.

Об'єднавшись заради Румунії, представники PSD, PNL та USR здатні стримати зростання ультранаціоналістичних настроїв і забезпечити країні статус впливового учасника на європейській сцені.

Якщо проєвропейські політики залишаться в стані конфлікту, Румунія, як і Болгарія, ризикує потрапити в коло безкінечних дострокових парламентських виборів, при цьому число праворадикальних сил у кожному новому парламенті буде лише збільшуватися.

Сергій Герасимчук обіймає посаду заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма".