Бажаєте отримати вакцину від сказу? Лягайте в лікарню. Це розповідь про пошуки здорового глузду та тих, хто відповідає за дотримання медичних норм.

Зображення: gemini.google.com Ілюстрація штучного інтелекту Крок 1. Укус.

23 лютого 2026 року. Близько 9 вечора. К. йде сквером поруч з домом. Навпроти іде пара з маленькою собакою без повідка. Темно так, що й породи собаки не видно. Тварина оббігає К. ззаду і цапає за штанину.

Сказ — це хвороба, що не підлягає лікуванню. Ліків для неї не існує.

Власник пса вибачається, і вони вирушають далі. Продовжуючи свій шлях, К. раптом відчуває різкий біль. Піднявши штанину, він помічає кров - слід укусу.

Розповідає мені про це і показує укус. У наступну годину по всіх місцевих чатах намагаюся знайти власників собаки. Не для сварки. Щоб показали ветеринарний паспорт тварини.

Якщо вакцинація проти сказу проведена і стан здоров'я в нормі, достатньо лише обробити рану. Однак, якщо тварина не була вакцинована, необхідно зробити щеплення проти цього захворювання. Чому це важливо? Сказ уражає центральну нервову систему і майже завжди закінчується летально.

Сказ — це хвороба, що не підлягає лікуванню. Ліків для неї не існує.

Отже, відповідно до встановлених норм, якщо тварина не ідентифікована, її класифікують як потенційно хвору на сказ. У випадку укусу такою твариною людині необхідно зробити щеплення від сказу.

Власники не відгукнулись попри всі наші спроби їх знайти. А оскільки звернення до травмпункту, який є антирабічним центром, рекомендують зробити упродовж 24 годин, то вирішили йти туди ввечері. Щоб зранку не потрапили на довгі черги.

Як досвідчена журналістка в галузі здоров'я, протягом багатьох років я стала свідком численних труднощів, пов'язаних із вакцинацією проти сказу. Іноді вакцини просто відсутні, іноді медики відмовляються їх призначати через брак знань, лякаючи пацієнтів серйозними побічними ефектами. А іноді радять шукати тварину десь на вулиці і спостерігати за її поведінкою протягом десяти днів, що викликає ще більше запитань та невизначеності.

Тому К. готувала одразу до відстоювання прав і цитування наказу МОЗ. Щоб без скандалу, але чітко пояснити, що є правила і потрібно надати допомогу.

Дія 2. "У лікарні"

К. мешкає всього в п'яти хвилинах пішки від центральної районної лікарні Вишгорода, яка затверджена Міністерством охорони здоров'я як центр для профілактики сказу. Це означає, що там напевно є вакцини, і пацієнтам обов'язково нададуть необхідну допомогу.

Зображення: vclc.com.ua Центральна районна лікарня Вишгорода

Після 22:00 медсестра в лікарні отримує повідомлення від К. про укус незнайомої собаки і відразу повідомляє, що пацієнта потрібно госпіталізувати. Чому так? Це dictated правилами медичного закладу. Ніякі спроби дізнатися, чому необхідно залишати людину в стаціонарі, якщо є щеплення, не дають результату.

Якщо ви бажаєте отримати вакцину, вам потрібно буде пройти повну госпіталізацію. Лікар демонстрував форму No 045/о "Карта звернення за антирабічною допомогою", яка має опцію вибору - госпіталізувати пацієнта або надати вакцинацію амбулаторно. Саме цю форму використовує медичний заклад. Важно зазначити, що Центр громадського здоров'я уточнив, що рішення про спосіб надання допомоги - чи буде це амбулаторно, чи в стаціонарі - приймає лікар у кожному окремому випадку, а не за вказівкою зверху.

Я усе чую крізь слухавку.

Лікар повідомляє, що йому відомо, які процедури в Києві можна проходити амбулаторно без необхідності госпіталізації, але він не має змоги порушити місцеві норми. Тому К. залишає медичний заклад з документом від лікаря, що рекомендує стаціонарне лікування.

Висновок із травмпункту Вишгородською лікарнею для К.

Того ж вечора розпочинається активна комунікація з усіма відповідними інстанціями: листи надсилають до лікарні з вимогою пояснити незвичайні правила, до Вишгородської міської ради як власника медичного закладу, до Центру громадського здоров'я, відповідального за антирабічну терапію, і до Національної служби здоров'я. Однак, незважаючи на всі скарги, необхідно забезпечити отримання вакцини.

Дія 3. Чому вам не зробили укол у лікарні?

О восьмій ранку наступного дня. Зателефонували до найближчого антирабічного центру після Вишгородської лікарні — лікарні №8 на Оболоні. Там підтвердили, що можна приїжджати на вакцинацію. Ми вирушили в дорогу. Через 15 хвилин К. отримав щеплення від сказу, а також зробили ревакцинацію від правця, оскільки термін підійшов. Госпіталізація не знадобилася.

Свідоцтво про отримання першої дози вакцини від сказу для К.

Однак, повідомили, що всі подальші дози необхідно отримувати за місцем проживання, а це означає – у Вишгородській лікарні.

Дія 3. Госпіталізуємо "бо турбуємось"

25 лютого ми отримали нашу першу відповідь на скарги, які були надіслані пізно ввечері 23 числа.

Першою відповіла Вишгородська лікарня. Їхня коротка відповідь зводилася до наступної інформації: оскільки вакцинацію проти сказу потрібно здійснювати з інтервалами на 1-й, 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні, для "раціонального та цільового використання вакцини від сказу, забезпечення безперервного курсу щеплень і контролю за станом пацієнта після вакцинації", лікарня організувала цілодобове проведення щеплень у стаціонарних умовах. Це було зафіксовано в наказі медичного закладу від 17 листопада 2025 року №181-ОД.

Відповідь Вишгородської районної медичної установи стосовно щеплення проти сказу.

К. мешкає всього в п'яти хвилинах пішки від медичного закладу. Яка ж тоді мета госпіталізації?

26 лютого ми отримали відповідь від Вишгородської міської ради, яка просто переадресувала нам відповідь медичного закладу.

Відповідь Вишгородської міської ради

Тож ми надіслали повторний запит і до лікарні, і до міської ради. Його допоміг скласти експерт Національного порталу з імунізації, лікар-травматолог Віктор Кірейко.

У листі було зазначено, що в первинній відповіді на запит відсутнє клінічне обґрунтування необхідності госпіталізації для спостереження. У зв'язку з цим, просимо надати відповідні документи, які підтверджують рекомендації щодо госпіталізації для вакцинації проти сказу. Також було вказано, що внутрішній наказ медичного закладу не відповідає національним стандартам вакцинації від сказу.

Згідно закону, який уже застарілий і це визнають усі фахівці з теми, госпіталізацію можуть пропонувати тим, кому призначили комбінований курс щеплень, людям із сільської місцевості, з обтяженим анамнезом - неврологічним, алергологічним та іншим, вагітним, кого щепили менше 2 місяців тому від інших інфекційних хвороб. Якщо пацієнт не відноситься до жодної з цих категорій, а в конкретному випадку К. не відноситься, то вакцинація в умовах стаціонару не показана.

До того ж, антирабічна допомога є допомогою ургентною. Відмова від госпіталізації не є підставою для відмови у щепленні.

Зображення: EPA/UPG Вакцинація проти сказу

Вакцинація сама по собі не є підставою для госпіталізації. Проблеми з організацією перерозподілу вакцини слід вважати внутрішніми труднощами, які не повинні ускладнювати процес надання медичної допомоги.

Крім того, відсутність вакцинації може бути трактована як неналежне надання медичної допомоги та порушення розпоряджень Міністерства охорони здоров'я щодо антирабічного лікування, а також інструкцій до застосування антирабічних засобів.

Цей лист представники лікарні ігнорують до сьогодні.

Дія 4. Так де ж можна знайти залишок доз вакцини від сказу?

Експерти також підтвердили, що місце проживання не є вирішальним фактором. Отже, можна продовжувати отримувати вакцинацію в тій же медичній установі. Тому К. знову відправляється туди для отримання другої дози.

Роз'яснює лікарям обставини, стає очевидцем розмови медичних працівників про можливість продовження вакцинації проти сказу "не свого" пацієнта.

Один співробітник з спокійним тоном повідомляє іншому, що дійсно немає жодних обмежень. Таким чином, всі подальші дози К. отримує тут без жодних труднощів.

Фото: Медіком Дія 5. Змінюють наказ МОЗ, а ми скаржимось далі

Нещодавно ми отримали відповідь від Центру громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я, який займається питаннями антирабічної допомоги. Центр підкреслює, що відповідно до законодавства контроль за дотриманням вимог МОЗ здійснюється на місцевому рівні, а не ними. Це означає, що відповідальність лежить на міських радах.

Також ЦГЗ відповідає, що усі заклади, що мають ліцензію на медпрактику, зобов'язані надавати меддопомогу відповідно до затверджених стандартів і клінічних протоколів (постанова КМУ від 02.03.2016 №285).

Таким чином, внутрішні регламенти лікарні повинні відповідати державним нормам: "У разі, якщо внутрішні інструкції лікарні насправді ускладнюють отримання антирабічної терапії, їх необхідно адаптувати до вимог національного законодавства".

Центр громадського здоров'я також викладає практично всі етапи, які необхідно пройти для захисту прав пацієнта, і які ми вже пройшли: спочатку ми звернулися до лікарні, але отримали лише відпис і ігнорування подальших запитів. Потім звернулися до місцевої влади, але отримали аналогічну відповідь; до Національної служби здоров'я ми надіслали скаргу 23 лютого, і вона досі на розгляді. Єдине місце, куди ще не була надіслана скарга, це Міністерство охорони здоров'я, щодо порушення медичних стандартів і прав пацієнтів. Через форму звернення громадян ми надіслали скаргу вранці 12 березня.

ЦГЗ також наголошує, що такі процеси не завжди швидкі, але так поступово формується система, "у якій право людини на медичну допомогу стає реально захищеним; це теж частина реформи охорони здоров'я, яка спрямована на підвищення якості і доступності медичної допомоги".

У відповіді Центру громадського здоров'я вказується, що через старі правила медичні працівники мають можливість призначати госпіталізацію в деяких випадках: "Іноді трапляються ситуації, коли це право використовується занадто широко. Саме з цієї причини проводиться перегляд підходів до організації антирабічної допомоги".

Існує робоча група, яка займається переглядом наказу Міністерства охорони здоров'я про вакцинацію проти сказу. Попередні пропозиції цієї групи свідчать, що в більшості випадків медична допомога має надаватися амбулаторно, без необхідності госпіталізації: "Стаціонарне лікування залишиться можливим, але лише за суворо визначеними медичними показаннями".

Проте, що може стати на заваді Вишгородській лікарні дотримуватись нового наказу МОЗ, коли він набуде чинності?

Зображення: Укрінформ Володимир Курпіта

"Це дійсно важливе питання," - зазначає Володимир Курпіта, керівник ЦГЗ, в інтерв'ю для LB.ua. Він підкреслює, що пацієнтам все одно доведеться проходити той самий процес подання скарг, який ми спостерігаємо сьогодні: спершу до медичного закладу, потім до його керівника, а якщо це не принесе результатів, далі слідувати до НСЗУ та МОЗ. І, звісно, варто бути готовими чекати принаймні кілька тижнів, щоб отримати хоч якусь відповідь.

Як тільки ми отримаємо усі відповіді від МОЗ та ЦГЗ, як буде новий наказ МОЗ по антирабічній допомозі, ми напишемо продовження цієї історії і зокрема перевіримо, чи змінить Вишгородська лікарня власні внутрішні правила. Поки є мала надія, що так. Адже вже в день виходу матеріалу, 12 березня, нам прийшла відповідь на повторний запит від Вишгородської міської ради.

Через два тижні після нашого першого запиту з'явилася інформація про те, що пацієнтам "можуть" запропонувати провести вакцинацію. Вперше згадується про "перше" щеплення, яке відбуватиметься під наглядом медичного персоналу в стаціонарі, з наміром забезпечити повний курс вакцинації. Однак не уточнюється, чи буде це проводитися в амбулаторних умовах чи в стаціонарі, а також які вимоги щодо тривалості перебування пацієнта в лікарні. Зазначається, що такі заходи пов'язані з можливими алергічними реакціями. Тим не менш, міська рада повідомляє, що наші зауваження були "доведені до відома адміністрації закладу з метою їх врахування в подальшій діяльності та покращення комунікації з пацієнтами".

Після того, як ми отримали оновлену відповідь від міської ради, ми вирішили зателефонувати до кол-центру лікарні, щоб дізнатися, чи відбулися якісь зміни. Виявилося, що травмпункт не має окремого телефону. Ми запитали про можливість отримання щеплення проти сказу та процедуру цього процесу. Нам повідомили, що щеплення роблять лише сімейні лікарі, і надали номер реєстратури сімейної медицини, стверджуючи, що вакцини у них є. Однак, коли ми зателефонували до реєстратури, нам сказали, що якщо наша декларація укладена в іншій медичній установі, то потрібно звертатися до свого сімейного лікаря, у якого, за їхніми словами, також повинні бути вакцини. Проте це не зовсім вірно. Антирабічні центри функціонують на базі травмпунктів, і їх адреси можна знайти за відповідним посиланням.