Кардіффський меморандум: причини, з яких Шотландія, Уельс та Північна Ірландія вимагають від Лондона дій.

Уельс, Шотландія та Північна Ірландія виявляють бажання отримати більше самоуправління та налагодити тісніші зв'язки з Європейським Союзом, тоді як Лондон не проявляє активності в питанні конституційних дискусій.

14 вересня 2026 року в Кардіффі відбулася важлива подія: Джон Свінні, очільник Шотландської національної партії (SNP), Рун ап Йоверт, лідер партії Plaid Cymru з Уельсу, а також Мішель О'Ніл та Мері Лу Макдональд, які займають посади віцепрезидентки та президентки Ірландської Республіканської партії (Sinn Féin) відповідно, підписали "Меморандум про взаєморозуміння".

"Associated Press" та "BBC" висвітлюють цю подію як прояв активності місцевих політичних сил, які прагнуть відокремлення від Лондона. У меморандумі учасники визначили чотири основні напрями співпраці: посилення економічних зв'язків, право на самовизначення, розширення контролю над енергетичними ресурсами та відновлення більш тісних відносин із Європейським Союзом.

У відповідь на запитання журналіста ВВС, що означає меморандум про порозуміння, Рун ап Йорверт відповів, що "народ Уельсу має сам вирішувати своє майбутнє" та додав, що "термін визначить сам народ Уельсу, коли його переконають. Моя робота -- переконати".

Рун ап Йоверт, Джон Свінні, Мері Лу Макдональд та Мішель О'Ніл підписують меморандум у Кардіффі 14 вересня 2026 року. Зображення з матеріалу BBC.

У відповідь на це, за повідомленням APA, речник британського уряду заявив, що наразі на Даунінг-стріт зосереджені на зменшенні фінансового тягаря для сімей і забезпеченні економічної безпеки, й не мають наміру вступати в "конституційні дебати чи проводити додаткові референдуми". А в міжнародному аналітичному центрі "Modern diplomacy" пишуть, що вступ Енді Бернема на посаду прем'єр-міністра відбувався на тлі внутрішньопартійної кризи всередині Лейбористської партії та, як результат, відсутності альтернативи серед кандидатур на посаду британського прем'єра.

І хоча, на думку Ніколи Мак'юен, директорки Центру державної політики Університету Глазго, підписання меморандуму є важливим насамперед із символічної точки зору. Бо хоч він і не має юридичної сили, але його зміст розкриває ключові проблеми внутрішньої політики Сполученого Королівства, починаючи з труднощів у економічній сфері, закінчуючи відносинами з Європейським Союзом і міжнародним співробітництвом.

За інформацією "Дзеркала тижня", у документі, що був підписаний, зазначається, що обидві сторони вбачають перспективу своїх народів у складі Європейського Союзу. Ідеї відновлення зв’язків з Європою після Брекзиту особливо здобули популярність у Шотландії та Північній Ірландії, що, в свою чергу, сприяло зростанню підтримки партій SNP та Sinn Féin серед виборців у цих регіонах.

Ситуація в Уельсі має свої особливості. Соціал-демократична "Партія Уельсу" займає більш стриману позицію: з одного боку, вихід Великобританії з ЄС, за словами деяких її членів, посилив прагнення до незалежності серед валлійців. З іншого боку, в умовах британської системи "деволюції" влади, де частина повноважень передається від центрального парламенту до регіональних або національних виборних органів, в Уельсі не існує легітимного механізму для проведення подібного референдуму.

За цих умов меморандум в Кардіффі не стільки відображає настрої всередині кельтських суспільств, скільки унаявнює вже наявні проблеми між Вестмінстером і регіональними автономіями.

Деволюція та суперечності між центром і регіонами

14 вересня міністр фінансів Джон Гілі провів зустріч на Даунінг-стріт в рамках саміту, організованого британським урядом, з керівниками таких великих компаній, як HSBC, BP, Shell, Rolls-Royce, Aviva та Revolut. Метою зустрічі було обговорення урядових заходів для стимулювання економічного зростання. Серед представлених ініціатив були зміни до "Законопроекту про деволюцію Англії", які передбачають надання безпрецедентних фіскальних можливостей місцевим органам влади. Це включатиме контроль над регіональними транспортними бюджетами та управління місцевими фондами.

Канцлер скарбниці (міністр фінансів) Великої Британії Джон Гілі. Джерело: John Healey ©House of Commons (Attribution 3.0 Unported CC BY 3.0 licence)

Однак ця ініціатива не знайшла підтримки в британських автономіях. Лідери Шотландії та Уельсу стверджують, що розширення економічних прав Англії дискримінує та маргіналізує уряди їхніх країн. Додатковим фактором, що посилює цю проблематику, за інформацією "Firstpost", є юридичний статус самого Сполученого Королівства, яке досі залишається унітарною державою з елементом децентралізації, а не федерацією. Відповідно, повноваження, передані Вестмінстером до автономних регіонів, теоретично можуть бути змінені або скасовані, що створює внутрішню напруженість.

Хоча принцип деволюції був введений у правову систему Великої Британії ще за прем'єрства Тоні Блера у 1998 році, законопроєкт, що стосується деволюції Англії, викликає занепокоєння у кельтських націоналістів. Вони вважають, що цей документ підриває національний суверенітет Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Зокрема, керівники партій SNP та Sinn Féin заявляють, що, незважаючи на розширення можливостей для англійських регіонів, їхні власні адміністрації залишаються скутими фінансовою моделлю, що ґрунтується на блокових грантах. Ця модель фінансування визначається пропорційно до населення, не враховуючи специфічні потреби кожного регіону.

Вплив виходу Великобританії з Європейського Союзу на політичні динаміки в Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії.

Брекзит, що позначає вихід Великої Британії з Європейського Союзу, суттєво трансформував політичну ситуацію в історичних регіонах, таких як Уельс, Шотландія та Північна Ірландія. Це також призвело до змін у рівні добробуту населення та економічному стані цих територій. Наприклад, у вересневому звіті про економіку Шотландії на 2026 рік зазначається, що вихід із ЄС негативно впливає на розвиток торгівлі, особливо у малому бізнесі, де багато компаній припинили співпрацю з Європейським Союзом.

У Уельсі ситуація виявляється практично такою ж. Згідно з інформацією, наданою "UK Parliament", експортери з Вельсу стикаються з новими торговими перешкодами. Ці труднощі особливо відчутні в аграрному, харчовому та промисловому секторах, де різниця в стандартах ускладнює вихід на ринки Європейського Союзу.

У випадку з Північною Ірландією суттєвою обставиною, що визначає політику цього автономного регіону, є доступ одразу до двох економічних ринків -- британського й ірландського. "BBC" пояснює, що з одного боку Белфаст зберіг свою участь у єдиному ринку ЄС, таким було рішення британського уряду, але з іншого це створило нові торговельні обмеження для товарів, що надходять до Північної Ірландії з інших частин Великої Британії.

За останні роки спостерігаються суттєві зрушення і у суспільному сприйнятті Брекзиту. Зокрема, портал "YouGov", проводячи у червні 2026 року опитування стосовно сприйняття громадянами Брекзиту, зафіксував, що більшість опитаних в усіх трьох регіонах вважає, що рішення про вихід із Європейського Союзу було помилковим. Так, 75% шотландців відповіли, що вихід Британії з ЄС був помилкою, тоді як в Уельсі й Англії такої думки дотримуються 61% і 56% відповідно. Для SNP, Plaid Cymru та Sinn Féin такі обставини зумовили історичний тріумф на виборах до місцевих парламентів.

Особливо це стало очевидним під час виборів до Сенеду (парламент Уельсу) у травні 2026 року, коли соціал-демократична "Партія Уельсу" (валлійською Plaid Cymru) здобула 35% голосів виборців, випередивши такі партії, як Reform UK та лейбористи. Отже, риторика кельтських націоналістів, яка ґрунтується на критиці Брекзиту, виявилася ефективною стратегією для формування громадської думки та створення можливостей для контролю необхідних політичних і економічних ресурсів у своїх адміністраціях.

Шотландці приблизно вдвічі рідше, ніж жителі Англії та Уельсу, вважають, що вихід із ЄС був правильним рішенням. Скриншот YouGov

Проблема референдумів у контексті британської децентралізації.

У документі, окрім зміцнення економіки, розширення контролю над власними енергетичними ресурсами та повернення до тісніших відносин із ЄС, четвертим ключовим напрямом співпраці було визначено право на самовизначення. Оскільки Сполучене Королівство конституційно й досі залишається унітарною державою, право автономних регіонів визначати своє майбутнє визначається урядом на Даунінг-стріт. І тут слід знову повернутися до питання про деволюцію, яке слугує наріжним каменем у відносинах між британським і кельтськими урядами.

Згідно з даними видання "Diplomacy and Law", законодавство Шотландії, прийняте в 1998 році, а також рішення Верховного суду Великої Британії від 2022 року, ясно вказує на те, що парламент Шотландії не має права проводити референдуми про незалежність. Лише Вестмінстер може надати дозвіл на проведення такого голосування, як це було у 2014 році. Уельський Сенад, відповідно до угод 2006 року, також має серйозні обмеження у питаннях громадянського волевиявлення, оскільки ці питання залишаються під контролем британського парламенту. Північна Ірландія, на відміну від Шотландії та Уельсу, має особливий юридичний статус. В угоді, відомій як "Страсна п'ятниця" (Белфастська угода) 1998 року, у Статті 1 зазначено, що цей регіон залишається частиною Сполученого Королівства і має право на зміну цього статусу лише за згодою більшості населення Північної Ірландії, висловленою на референдумі. Додаток 1 до цієї статті також вказує, що якщо більшість населення підтримує створення об'єднаної Ірландії, Державний секретар зобов'язаний внести до парламенту пропозицію про скасування статусу Північної Ірландії як частини Великої Британії.

Протягом останніх трьох десятиліть уряд Великої Британії лише одного разу надав можливість провести подібний референдум. У 2014 році, після досягнення угоди між прем'єр-міністром Великої Британії та першим міністром Шотландії, відбулося голосування, в якому 55,3% шотландців висловилися за залишення регіону в складі Сполученого Королівства. Йоанна Радович, авторка дослідження "Ідея незалежності Шотландії до і після Брекзиту", зазначає, що рішення про проведення референдуму було зумовлене відносно низьким рівнем підтримки ідеї незалежності серед шотландців, що, в свою чергу, підкріплювало впевненість центрального уряду в позитивному результаті для Вестмінстера. Проте слід зауважити, що уряд під керівництвом Девіда Кемерона відзначався більшою стабільністю у порівнянні з нинішньою кризою в Лейбористській партії та появою нових політичних сил, таких як Reform UK.

Колишні прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон і перший міністр Шотландії Алекс Салмонд підписують угоду про референдум в Единбурзі, 15 жовтня 2012 рік. Фото: Уряд Шотландії

Для уряду Енді Бернема на порядку денному стоїть розв'язання більш нагальних проблем, в економіці або енергетиці наприклад. Проведення конституційних змін при цьому не розглядається як гостра необхідність. Відповідно, Вестмінстеру важче реагувати на весь комплекс негативних явищ, що планомірно накопичувався у внутрішній політиці Великої Британії, що, своєю чергою, ускладнює можливість будь-яких поступок із боку Вестмінстера.

Висновок

Кардіффський меморандум виступає важливим сигналом для нинішнього уряду Великої Британії, оскільки в його змісті закладені найбільш делікатні питання, що стосуються відносин між Вестмінстером та автономними регіонами. Ясно, що Шотландія, Уельс і Північна Ірландія не планують найближчим часом розривати свої зв'язки з Лондоном. Політичні сили в цих регіонах, скоріше, прагнуть до підвищення рівня автономії та перегляду умов деволюції. Незважаючи на те, що меморандум не має юридичної сили, яка б зобов’язувала його учасників до негайного виконання, його підписання свідчить про те, що інтереси автономних регіонів не завжди співпадають з інтересами центрального уряду. Брекзит, економічна стагнація, а також нестабільність через часті зміни на посаді прем'єр-міністра роблять внутрішню політику Великої Британії менш прогнозованою. Це, в свою чергу, сприяє зростанню незалежницьких настроїв в автономних регіонах та зменшенню підтримки союзу зі Сполученим Королівством серед урядів Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії.

Ілюстрація була розроблена з використанням Grok.