Критика судового рішення у позовних заявах: коли це не вважається зловживанням процесуальними правами – роз'яснення Верховного Суду - sud.ua

Верховний Суд пояснив, що критичні висловлювання щодо судових рішень, суду чи учасників справи самі по собі не означають зловживання процесуальними правами. Якщо такі висловлювання не містять нецензурної лексики, лайливих слів, символів або явно образливих формулювань, вони не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.

З якої причини суд відмовив у розгляді позову.

Позивачка подала до суду заяву про стягнення аліментів відповідно до положень статті 84 Сімейного кодексу України.

В позовній заяві вона, зокрема, детально викладала свої стосунки з екс-чоловіком, який виступав у ролі відповідача, а також розкривала інформацію про його взаємини з теперішньою дружиною.

Окрім того, заявниця висловлювала свої сумніви щодо законності та підстав інших судових справ, що стосувалися питань аліментів.

Суд першої інстанції постановив, що подібні висловлювання є зловживанням процесуальними правами, внаслідок чого позовна заява була повернена. Апеляційний суд підтвердив правильність цього рішення.

Що висловив Верховний Суд

Верховний Суд не підтримав ці висновки.

Суддівська колегія провела детальний аналіз змісту поданої позовної заяви і дійшла висновку, що в ній відсутні ненормативна лексика, образливі слова чи символи, а також висловлювання, які могли б бути визнані грубими та явно образливими щодо суду або інших учасників процесу.

Той факт, що позивачка публічно критикувала судові рішення та інші справи, не свідчить про зловживання своїми процесуальними правами.

Що підпадає під визначення зловживання?

За висновком Верховного Суду, у цій ситуації в позовній заяві не було висловлювань, які відповідали б ознакам зловживання процесуальними правами у розумінні статті 44 ЦПК України.

Крім того, суд не підтвердив, що аргументи, представлені позивачкою, були свідомим виявом явної неповаги до суду або інших учасників процесу.

Отже, висловлення критики щодо судового рішення або позиції у попередній справі не завжди прирівнюється до процесуального порушення. Важливими є як форма таких коментарів, так і їхній зміст.

Чому позов не можна було повертати

Верховний Суд акцентував увагу на відповідності судової реакції процесуальним вимогам.

На його думку, ступінь критики судових рішень у цій справі не відповідав такому суворому заходу, як повернення позовної заяви, оскільки це фактично позбавляло позивачку можливості реалізувати гарантоване Конституцією України право на доступ до правосуддя.

У зв'язку з цим, Верховний Суд анулював рішення нижчих судів і направив справу назад до суду першої інстанції для розгляду питання щодо ініціювання провадження.

Заключення

Особа, яка звертається до судових органів, має можливість аналізувати раніше ухвалені рішення та висловлювати свою точку зору стосовно дій інших учасників процесу. Однак, лише наявність критики не є достатньою для того, щоб кваліфікувати таку поведінку як зловживання процесуальними правами.

Інша обставина може виникнути в разі, якщо висловлювання містять ненормативну лексику, образи, або відверто грубі висловлювання. Проте, Верховний Суд у цій справі не зафіксував подібних обставин.

Заключення ВС: критичні висловлювання без явної образливості чи нецензурної лексики не можуть самі по собі бути підставою для повернення позову та обмеження права людини на доступ до суду.

Детальніше з текстом постанови ВС у справі № 730/909/25 (провадження № 61-13609св25) можна ознайомитися за посиланням.