Ми, безумовно, або зможемо вижити, або ж ні. Яка ситуація склалася в захоплених Олешках?

Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! -- місто-супутник Херсона на лівому березі Дніпра -- вважаються одним із найстаріших українських міст. Перша згадка про Олешшя датована 1084 роком. Втім зараз місто на слуху не через минуле князівських або козацьких часів. Чотири з половиною роки Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! окуповані російськими військами, й після звільнення Херсона опинились на лінії фронту.

До 24 лютого 2022 року в Олешках офіційно мешкали 24 тисячі людей. Чимало з них їздили працювати й навчатись у Херсон -- по прямій Антонівським мостом, зруйнованим у листопаді 2022 року, до обласного центру менше десяти кілометрів.

Рекламное сообщение

Зображення: соціальні мережі

Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу!

На сьогоднішній день, згідно з інформацією Олешківської міської військової адміністрації, що займається питаннями евакуації, в місті все ще перебуває кілька тисяч мешканців. Надати точніші дані наразі не вдається.

"Я завжди називаю цифру дві тисячі, -- коментує начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. -- Але коли зустрілась із сім'єю, яка ще другого травня була в Олешках і евакуювалась, вони мені сказали, що людей там може бути більше -- три або й три з половиною тисячі. Ми дивимось фото, відео, спілкуємось із місцевими -- хто кого бачив. Люди часто не живуть у своїх будинках через обстріли й руйнування. В місті залишається чимало літніх людей. Вони майже не пересуваються, бо під дронами це небезпечно". За даними адміністрації, в місті залишаються щонайменше сорок сім дітей. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець оперує більшими цифрами -- до шести тисяч людей, зокрема двохсот дітей.

Зображення: Facebook Тетяни Гасаненко

Тетяна Гасаненко

Окупанти не створювали "зелених коридорів", які б забезпечили безпечний виїзд з Олешок. Лише частина населення змогла вирватися на волю завдяки волонтерським зусиллям або самостійно знайшовши перевізників. Людям доводилося чекати місяцями, щоб отримати шанс виїхати. Шлях до безпечного місця складний – він проходить через окуповані райони кількох українських областей, Росію та Білорусь. Вартість виїзду з окупованого лівобережжя Херсонщини, за словами місцевих жителів, становить щонайменше чотириста доларів. Більшість людей не можуть дозволити собі таку суму. Ця ситуація є однією з основних причин, чому на захоплених територіях Херсонщини досі перебувають десятки тисяч українських громадян.

Визволення правобережжя області й Херсона ускладнило виїзд із Олешок. Налякані перспективою наступу української армії, яка брала під контроль острови біля Херсона, окупанти замінували автошляхи, поля й берегову лінію. Тож нерідко спроби виїзду з міста закінчувались трагічно: водії й пасажири гинули. Остання евакуація з Олешок відбулась у травні.

Изображение: Facebook Ксении Архиповой

Остання евакуація з Олешкок

"Ми прагнули звільнення."

Останнім рейсом змогла вирушити пані Любов (ім'я замінене на прохання героїні) разом із своєю літньою матір'ю, якій важко пересуватися. Обидві жінки є пенсіонерками.

Рекламное сообщение

"Чому ми так затрималися в місті, де з кожним днем ситуація ставала все гіршою? Ми сподівалися на звільнення. Вважали, що якщо правий берег уже звільнили, то незабаром прийдуть і на лівий. Коли почали обстрілювати Керченський міст, у нас знову з'явилася надія, що ось-ось з’являться наші захисники. Але визволення все ніяк не настало", -- ділиться вона.

Наприкінці 2025 року виїзд з міста ускладнився. Любов занепокоїлася, що не зможе залишити місто, і почала шукати перевізника. "Ми потрапили в чергу. Ситуація ускладнювалася станом моєї мами. Їй 1939 року, вона практично не може рухатися, пересувається лише по кімнаті. Постало питання: як організувати перевезення і чи витримає вона таку тривалу подорож", — розповідає жінка.

Изображение: Ксения Архипова

Евакуація з міста Олешки.

У 2025 році дістатися з Олешок до Скадовська, звідки вирушали рейси перевізників до білорусько-українського кордону, можна було лише на автомобілях торгівців, які поверталися з міста, або за допомогою "швидкої", що виїжджала з місцевої лікарні. У грудні постачання продуктів до міста вже припинили. Лише деякі торговці, ризикуючи на небезпечній трасі, відмовлялися брати пасажирів на зворотному шляху.

Изображение: Facebook Ксении Архиповой

Остання евакуація з Олешок, весна 2026 року

Любов з посмішкою говорить про свою удачу. Їй пощастило влаштувати свою матір до лікарні, а потім, коли автомобіль доставив продукти до міста, вона змогла вмовити водія за певну плату підвезти їх із матір'ю до Скадовська. Вона згадує, як швидко вивозила стареньку з медичного закладу, посадивши її в сміттєвий візок.

Дорога була не просто складною, а небезпечною. "Замінована траса, на узбіччях кругом розбиті, згорілі автомобілі. Спочатку хотіла порахувати, але страшно було дивитись на цей жах. Думаю, дорогою з Олешок до Голої Пристані були сотні машин. І це ж там люди загинули, а їх ніхто не забирав. Бо як? Одні міни навкруги. Тіла там лежали, собаки їх тягали", -- розповідає вона. Їхали дуже довго; водій зупинявся кожні кілька метрів, перевіряючи, де на дорозі закладені міни. "А я молила Бога, щоб він не наїхав на міну, сам не підірвався і ми з ним. Доїхали. Бог милостивий", -- каже Любов.

У Скадовську Любов сіла в мікроавтобус перевізника. На жаль, обіцяного місця для лежання не виявилось, тож довелося їхати сидячи; її ноги підперли сумками, щоб не впала. Незважаючи на те, що подорож була досить важкою і незручною, вона все ж була вдячна перевізникам. Наразі Любов мешкає на Черкащині, її мати живе в Києві у доньки.

Про Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! згадує з болем. "Я в перші місяці після виїзду не могла наїстися хлібом. Звичайний хліб мені був смачніший за все на світі, за всі продукти, яких тепер було багато", -- говорить жінка.

Рекламное сообщение

Изображение: Facebook Ксении Архиповой

Жінка після з евакуацій з Олешок

"Рятувати життя нема як і кому"

В кінці 2025 року, коли в Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! перестали завозити їжу, в місті залишався один-єдиний магазин біля лікарні. Коли туди потрапляли харчі, черги були просто нескінченні. Востаннє Любов стояла в черзі перед Новим роком. Після цього до міста кілька разів заїжджали торговці ковбасою і молочними продуктами; декому щастило підбігти й скупитися. Хліба в місті не було давно; в кого залишалося борошно, пекли пісні коржі на воді й розсолі. Героїня матеріалу видання "Бабель", яка вирвалась із міста, розповіла, що продукти в Олешках намагаються продавати за захмарними цінами -- за п'ять кілограмів борошна просять тисячу доларів. Зрозуміло, що мало в кого в заблокованому місті на п'ятому році окупації можуть бути такі гроші.

Изображение предоставлено автором.

Зруйнований магазин в Олешках

Із червня 2023 року в Олешках нема електропостачання. Світло зникло, коли росіяни підірвали греблю Каховського водосховища, і місто затопило. Трохи згодом припинилося газопостачання. У багатоповерхівках давно немає води; мешканці приватних будинків мають воду у свердловинах і криницях, але пити її небезпечно -- після потопу в землю могли потрапити шкідливі речовини. Вже три роки немає й центрального опалення; ще взимку 2024/2025 років місцеві повідомляли про випадки, коли люди в багатоквартирних будинках вмирали від холоду.

Крім голоду й холоду мешканцям Олешок загрожують обстріли. Місто -- на лінії фронту. Росіяни з позицій у місті та його околицях обстрілюють Херсон, а звідти летить відповідь українських оборонців. За даними міської військової адміністрації, в Олешках пошкоджені майже всі будівлі.

"Офіційно до Реєстру зруйнованого та пошкодженого майна внесено 5800 повідомлень щодо міста Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу!, -- розповідає Тетяна Гасаненко. -- Але це не всі дані, бо люди не завжди оформлювали право власності. Право частини жителів міста на нерухомість нам удалося підтвердити через суд".

Зображення: соціальні мережі

Пошкоджені споруди в Олешках

До руйнувань через обстріли додаються щоденні атаки дронів. Мешканці міста говорять, що російські військові тренуються на цивільних, скидаючи на них вибухівку. Звернутись по допомогу пораненим містянам нікуди: лікарня якщо й відчинена, то не має ліків, та й фахівців там обмаль. Операцій в Олешках давно не роблять.

"Лікарня що є, що немає, -- розповідає Оксана (ім'я змінене), мешканка міста Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу!. -- Без світла ніяке обладнання не працює, а генератор нема як запустити, бо потрібен бензин. А де ж його взяти? Ото ще можуть перев'язку зробити, якщо поранення неважке. Рятувати життя нема як і кому".

Тіла людей, які загинули внаслідок атак дронів, довгий час залишаються на вулицях. Через постійний контроль безпілотників ніхто не наважується їх забрати. "Накривають рядном, і загиблий залишається там. Вуличні собаки голодні, вони вже тут як тут, розтягують", -- ділиться своїми спогадами один з місцевих жителів. "Був випадок, коли жінка отримала поранення від дрону. Вона почала втрачати кров. Собаки оточили її і почали облизувати, поки не прийшов хтось, щоб надати допомогу та відтягнути її. Це було жахливе видовище".

Рекламное сообщение

У бесіді з "Радіо Хартія" Тетяна Гасаненко зазначила, що російські війська класифікують усіх загиблих у місті як "жертв воєнних злочинів з боку Збройних сил України" і заважають похованню їхніх тіл.

Изображение: Facebook Ксении Архиповой

Знищення в Олешках

Окупантам, які зараз знаходяться в місті, практично не виходить на вулиці — вони бояться українських безпілотних літальних апаратів. Російські позиції в основному розміщені в лісових масивах, тоді як узбіччя доріг і поля щільно заміновані. Це створює загрозу для сміливих місцевих жителів, які наважуються вирушити за продуктами до сусіднього села Раденськ.

Такі понад двадцятикілометрові мандрівки іноді закінчуються трагічно: люди наступають на міни, які важко помітити у траві. Є й міни з датчиками руху. Останній такий випадок, розповідають містяни, стався днями: четверо людей дорогою до Раденська підірвались і отримали поранення. Ще раніше на цьому шляху загинув чоловік.

Росія не має наміру знімати обмеження.

У вересні гуманітарна ситуація в Олешках привернула значну увагу в соціальних мережах і ЗМІ. З'явилися тисячі закликів до міжнародної спільноти. Волонтери, активісти та просто небайдужі громадяни закликають світ вимагати від Росії створення евакуаційних коридорів для жителів заблокованого міста. Серед тих, хто підтримує цю ініціативу, є Заріна Забріскі — американська журналістка, письменниця та дослідниця гібридної війни й кремлівської пропаганди. Вона вже три роки проживає та працює в прифронтовому Херсоні.

"Російська армія використовує жителів міста Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! як живий щит. Це неприпустимо. Треба вимагати від Росії створити зелений коридор для цивільних, щоб вони могли виїхати з небезпечної території, де відбувається блокада. Якщо домовитися з Росією неможливо, треба дати всі можливості українським захисникам визволити Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу! і лівий берег Херсонщини. Тому що тисячі мирних людей не можуть і далі залишатися в заручниках у терористів", -- говорить Заріна.

Изображение: Facebook Зарина Забрицька

Заріна Забріскі

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав серед інституцій, на допомогу яких він сподівається для порятунку мешканців міста, Організацію об'єднаних націй і Міжнародний комітет червоного хреста. Всеукраїнська Рада Церков закликала втрутитись Папу Римського. Раніше про кризу в Олешках заявив Єврокомісар з прав людини Майкл О'Флаерті. Він закликав до негайного локального припинення вогню, безперешкодного доступу гуманітарних організацій та безпечної евакуації цивільних. Глава європейської дипломатії Кая Каллас повідомила, що ЄС намагається доставити допомогу в Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу!.

Втім для припинення вогню потрібна згода обох сторін, а поки що на це готова лише Україна. Омбудсман Дмитро Лубінець назвав ситуацію в Олешках гуманітарною катастрофою і констатував, що Росія відмовляється забезпечити умови для евакуації цивільних із міста.

"Ми розглядали безліч варіантів і детально вивчали різні маршрути. Врешті-решт, ми дійшли висновку, що евакуацію можна здійснити лише через сухопутний коридор, тобто з території, що знаходиться під контролем російських військ. Ми погоджувалися на це, закликаючи врятувати людей. Ми також дали згоду на припинення бойових дій. Я впевнений, що евакуацію можна організувати всього за один день. Українська сторона обіцяла забезпечити реалізацію наших угод, і я не був єдиним учасником цих перемовин — поруч зі мною працювали представники військових. Було визначено спеціальну особу від нашої та російської сторін, яка відповідала за дотримання режиму тиші. Я постійно підтримую зв'язок з цією людиною. На жаль, російська сторона не дотрималася досягнутих угод", — зазначив Дмитро Лубінець у своєму відеокоментарі на телеграм-каналі.

Зображення: ОВА Херсона

гуманітарна місія

Аеропідтримка

Рекламное сообщение

Оскільки Росія не вживає жодних заходів щодо ситуації в Олешках, українські військові намагаються підтримати мешканців цього окупованого міста. 27 вересня стало відомо, що військові з 30 корпусу морської піхоти, 34 бригади морської піхоти "Борисфен", підрозділу "Болгаричі" 11 бригади, 34 полку Національної гвардії та 79 прикордонного загону використали дрони для доставки більше чотирьох тисяч кілограмів продуктів харчування до Олешок.

Зображення: ОВА Херсона

Гуманітарна місія

Зображення: ОВА Херсона

Гуманітарна місія

У соцмережах з'явилась інформація, що люди в Олешках отримали допомогу й вдячні за неї. Водночас з'явились і новини про обшуки в місті, твердження, що окупанти забирають у місцевих їжу. Перевірити цю інформацію, знов-таки, неможливо.

Тим часом деяким цивільним вдається вирватись із Олешок. Близько двох тижнів тому з міста змогли пішки вийти одинадцятеро людей. Вони виїхали з окупованого лівобережжя через Росію й Білорусь і дістались до України. Ще одна 67-річна жінка самотужки вийшла з міста, пройшла пішки двадцять кілометрів, потрапила під обстріл і тиждень вибиралася з окупації. Зрештою вона дісталась Києва, де мешкає її дочка. З собою вона вивезла одну-єдину валізу з одягом і родинними фото. Донька опублікувала у соцмережах світлину, де її мама їсть борщ, який є справжньою розкішшю для блокадного міста Олешки — это название, которое может относиться к различным аспектам, включая географические места, культурные особенности или даже исторические события. Если вам нужно больше информации или контекста, пожалуйста, уточните, и я с радостью помогу!.

Изображение: instagram/fata_gorgo

Проте більшість тих, хто застряг у заблокованих Олешках, не може чи не наважується вийти, або не має грошей, аби оплатити транспорт для евакуації, чи документів, необхідних для перетину кордону і блокпостів.

"Не хвилюйтеся, ми, звісно, виживемо... або ні, -- говорить чоловік, який залишається в окупованому місті. -- Якщо чесно, вже по барабану. З сім'єю я розпрощався давно, улюблений пес помер. Ось кіт доїсть скоро свій харч і то буде проблема. Тільки не називайте нас "ждунами". Ми -- в себе вдома, і чекати тут можемо тільки українську армію".

Изображение: Facebook Ксении Архиповой

Рука жителя Олешок. Іван, народився в 1970 році. Серпень 2026.