Михайло Камишанський: Чому компанії все частіше опиняються на лаві підсудних у справах, пов'язаних із правами людини

Про те, чому це відбувається саме зараз, як працюють екстериторіальна юрисдикція і вибір суду, та чому навіть великі банки можуть опинитися на лаві відповідачів, розповідає Михайло Камишанський -- кандидат юридичних наук, експерт з міжнародного права та Business & Human Rights, який має академічний і практичний досвід роботи з американською та європейською правовою системою.

Суди США та Європейського Союзу дедалі частіше розглядають справи, в яких відповідачами стають не держави, а транснаціональні корпорації -- від виробників і агрохолдингів до банків і фінансових установ. Гучні судові кейси, суспільний тиск і нові регуляторні правила змінюють саму логіку відповідальності бізнесу.

Про те, чому це відбувається саме зараз, як працюють екстериторіальна юрисдикція і вибір суду, та чому навіть великі банки можуть опинитися на лаві відповідачів, розповідає Михайло Камишанський -- кандидат юридичних наук, експерт з міжнародного права та Business & Human Rights, який має академічний і практичний досвід роботи з американською та європейською правовою системою.

2025 рік багато хто називає переломним у справах про корпоративну відповідальність за права людини. Чому саме зараз ми бачимо таку хвилю позовів?

Це явище не сталося раптово, а є наслідком тривалої еволюції. З моменту прийняття Керівних принципів ООН з бізнесу та прав людини у 2011 році, підприємства почали сприйматися як самостійні суб'єкти відповідальності, а не лише як доповнення до державних структур.

Другий фактор -- це національні суди, насамперед у США та ЄС, які дедалі частіше намагаються компенсувати прогалини міжнародного права, де досі немає єдиного механізму притягнення корпорацій до відповідальності.

Третій аспект — це суспільний попит. Сьогодні громадськість все більше прагне не просто заяв і звітів, а справжніх результатів щодо компенсації шкоди, завданої бізнесом.

Чому Сполучені Штати та держави Європейського Союзу перетворюються на основні центри для подібних справ?

Саме в цьому місці відбувається інтеграція процесуальних можливостей та регуляторного середовища. У Сполучених Штатах це проявляється у доступі до доказів, розширених процедурах виявлення (discovery) та готовності судових інстанцій розглянути складні транснаціональні справи, якщо існує суттєвий зв'язок із територією США. Навіть після обмежень, накладених Alien Tort Statute у справах Kiobel v. Royal Dutch Petroleum та Nestlé USA v. Doe, можливість подання позовів не зникла повністю.

У Європі ж ми бачимо розвиток національних законів про належну перевірку прав людини, а також ухвалення Директиви ЄС про корпоративну належну перевірку сталості -- Directive (EU) 2024/1760 (CSDDD), яка прямо відкриває шлях до цивільної відповідальності компаній.

Важливо усвідомити, що 2026 рік стане ключовим етапом для корпорацій. Саме в цей період компанії повинні завершити налаштування своїх внутрішніх процесів, включаючи оцінку ризиків, розробку механізмів реагування, формування політик та збору даних. З 2027 року вони зобов'язані будуть виконувати свої обов'язки та подавати звітність, яка матиме не лише репутаційне, а й юридичне значення.

Одним із найгучніших прикладів обговорюють кейс BNP Paribas. Що там сталося і чому він такий важливий?

Це показова справа, яка тривала вісім років. Група суданських позивачів подала цивільний позов у США, стверджуючи, що BNP Paribas через фінансові операції допомагав суданському режиму отримувати доступ до міжнародної фінансової системи у період масових порушень прав людини.

Суд розглядав не лише питання про те, чи банк сам здійснював злочинні дії, а також чи могли його фінансові послуги суттєво сприяти системним правопорушенням і чи був банк усвідомлений щодо можливих ризиків. Це є важливим, оскільки свідчить про те, що відповідальність може виникати навіть за непряму участь, якщо вона є значущою і передбачуваною. В результаті, BNP Paribas довелося виплатити більше ніж $20 млн компенсації позивачам і зазнати суттєвих репутаційних втрат.

Для фінансової галузі це важливе повідомлення, що аргумент "ми лише виконували послуги" більше не є дієвим.

Якою мірою вибір суду є стратегічно важливим для позивачів?

Вибір суду є важливим аспектом. Сьогодні ми спостерігаємо нову форму forum shopping, коли позивачі розглядають не тільки матеріальні норми, але й переваги процесуального характеру: можливість доступу до доказів, терміни розгляду справи та стандарти доведення.

Саме з цієї причини доктрина forum non conveniens, яка тривалий час дозволяла відмовлятися від розгляду справ, пов'язаних з "іноземними" елементами, все частіше не використовується в контексті справ, що стосуються прав людини.

Чи завжди судові інстанції підтримують тих, хто зазнав шкоди?

Ні. І це важливо чесно визнавати. Показовим є кліматичний позов Lliuya проти RWE AG у Німеччині. Перуанський фермер Сауль Лучано Льюя звернувся до суду з вимогою зобов'язати німецьку енергетичну компанію RWE, одного з найбільших історичних емітерів парникових газів у Європі, частково компенсувати витрати на захисні заходи для його громади.

Позивач заявив, що історичні викиди CO₂ компанії RWE суттєво вплинули на глобальне потепління, яке, в свою чергу, викликало танення льодовиків у Перуанських Андах. Це танення призводить до ризику переповнення гірського озера, що знаходиться над містом позивача, і, відповідно, створює реальну небезпеку затоплення житлових приміщень та інфраструктури, в тому числі й самого помешкання позивача.

Суд визнав справу принципово допустимою до розгляду -- і це було важливо. Але ключовою проблемою стало юридичне доведення причинно-наслідкового зв'язку: не просто того, що зміна клімату існує, а що конкретна частка викидів саме цієї компанії може бути пов'язана з конкретною шкодою для конкретної особи.

Цей випадок ілюструє, що навіть у ситуаціях, де моральна сторона виглядає зрозумілою, судові органи не завжди стають на захист "слабшої сторони". Вимоги до доказів залишаються надзвичайно високими, і без чітких наукових, економічних та юридичних аргументів такі справи важко виграти.

Які аспекти найчастіше виявляються слабкими місцями для позивачів у подібних справах?

Ресурси і системність. Такі справи вимагають років роботи, дорогих експертиз і доступу до внутрішніх документів корпорацій.

Окрім цього, важко аргументувати, що компанія була в курсі ризиків або повинна була їх усвідомлювати, але свідомо нічого не зробила. Без внутрішнього аналізу ризиків та документів, що підтверджують належну перевірку, це завдання стає практично нереальним.

Яке значення має суспільна увага в даній темі?

Документальні фільми, такі як She (2025), які висвітлюють реальні умови праці в міжнародних виробничих ланцюгах, не накладають безпосередньої юридичної відповідальності. Проте вони створюють важливий контекст.

Судді, інвестори та регулятори функціонують в одному інформаційному середовищі з суспільством. Це, в свою чергу, має вплив на те, які справи потрапляють до судової системи і з якою серйозністю їх розглядають.

Яким чином ці тенденції вже сьогодні впливають на діяльність компаній?

Компанії все більше розуміють, що дотримання прав людини не є просто інструментом для піару, а може стати важливим аргументом у судовому процесі.

На основі мого досвіду в американських та європейських практиках, можна помітити, що компанії все більше зосереджуються на ефективних процесах управління ризиками, а не лише на формальних політиках.

Який ключовий висновок можна винести з цих прикладів для міжнародних компаній?

Головний урок простий: права людини більше не є абстрактною категорією міжнародних декларацій. Це питання конкретних судів, конкретних доказів і конкретних фінансових наслідків.

Компанії, які починають готуватися до нових вимог уже у 2025-2026 роках, мають значно кращі шанси не опинитися відповідачами у складних і дорогих судових процесах у майбутньому.

Михайло Камишанський підкреслює, що збільшення кількості позовів проти компаній у справах, пов'язаних із правами людини, є не випадковим явищем, а наслідком глибоких системних змін у законодавстві, судовій практиці та суспільних очікуваннях. Сполучені Штати та Європейський Союз стають основними платформами для таких юридичних процесів, а 2026 рік вважається вирішальним етапом для бізнесу, який повинен адаптуватися до нових стандартів відповідальності. Традиційний підхід більше не є ефективним — і суди все частіше це підтверджують.